Українська влада активно працює над створенням спеціального міжнародного трибуналу для притягнення російської федерації за злочин агресії проти України. Укрінформ поговорив із головою Комітету Верховної Ради з питань правової політики, членом робочої групи, яка опрацьовує питання створення спецтрибуналу, Денисом Масловим про особливості діяльності відповідного механізму притягнення до відповідальності російських воєнних злочинців. Маслов також розповів агентству про юридичні наслідки видачі Міжнародним кримінальним судом ордера на арешт президента рф володимира путіна та російської дитячої омбудсменки марії львової-бєлової, перспективи ратифікації Україною Римського статуту та реформування судової системи.

ПУТІН ТА ЙОГО ОТОЧЕННЯ ТОЧНО ПОНЕСУТЬ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЗЛОЧИН АГРЕСІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ

- Незабаром Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй має розглянути резолюцію щодо створення спеціального міжнародного трибуналу щодо злочину агресії російської федерації проти України. Яким має бути зміст цієї резолюції, що саме вона має передбачити?

- Резолюція Генеральної Асамблеї ООН необхідна для створення спеціального міжнародного трибуналу проти росії. На переконання української сторони, створення такого трибуналу на підставі резолюції Генасамблеї ООН – це найкращий варіант. Зокрема, документ має передбачати підтримку ідеї створення трибуналу і доручення Генеральному секретарю ООН підписати з Україною угоду про його створення.

- Розкажіть про перепони для створення спецтрибуналу. Як російська федерація протидіє світовій спільноті в цьому питанні?

- Насамперед очільники кремля зацікавлені у створенні перепон для початку роботи спецтрибуналу, адже вони опиняться на лаві підсудних. І не тільки вони, а й багато інших посадовців, політиків, військових, а також, що не менш важливо, пропагандисти, які сидітимуть на лаві підсудних так само, як свого часу нацисти в Нюрнберзі.

Російська влада та пропагандисти намагаються впливати на країни, з якими вони певним чином співпрацюють, переконують різними способами не підтримувати ідею створення такого трибуналу.

Як наслідок, чимало світових політиків говорили, що немає потреби створювати окремий трибунал, адже є Міжнародний кримінальний суд (МКС). Доводилося переконувати їх, що МКС, на жаль, не має юрисдикції розслідувати цей надзвичайно кривавий злочин, злочин агресії російської федерації проти України.

Взагалі існують два способи, за якими злочин агресії може розглядатися в Міжнародному кримінальному суді, але за певних умов. Перший – необхідно ратифікувати Римський статут, чого росія не зробила. Відповідно, не буде їхньої згоди на розгляд справ. Інша опція, яка б дозволяла МКС розслідувати злочин агресії, – це рішення Ради безпеки Організації Об’єднаних Націй, але в даному випадку це не найкращий варіант, адже рф безпідставно займає місце постійного члена в Радбезі ООН. Ми вже бачили, як вони блокують ініціативи, які були направлені на припинення військових дій або на осуд російської федерації. Вони використовують своє право на вето без правових підстав. Саме тому в Міжнародного кримінального суду немає можливості розслідувати цей злочин агресії.

Українська сторона переконувала представників різних країн у тому, що необхідно створити спеціальний трибунал, який не буде конкурувати з МКС. Вони мають доповнювати один одного. Коли ми подавали свою концепцію, проєкт відповідного Статуту спеціального трибуналу, ми орієнтувались на Римський статут, на підставі якого працює Міжнародний кримінальний суд, і зазначали, що спецтрибунал має діяти в тісній координації з МКС, жодним чином не порушуючи його юрисдикцію, не впливаючи на його авторитет. У цьому випадку йдеться про співпрацю, можливість обміну доказовою базою по розслідуваних справах, щоб робота спеціального трибуналу була більш ефективною.

росія намагається створювати певні перепони, заявляючи, що ідею створення трибуналу нібито не підтримують багато країн світу, наприклад, країни Глобального Півдня. Насправді це зовсім не так, як артикулюється рф. Що стосується деяких африканських країн, то російська федерація досить давно і потужно працює там у дипломатичному, військовому напрямах, у тому числі через свої злочинні приватні кампанії, корупційні схеми. Таким чином вони намагаються впливати на деякі країни, щоб ті не підтримували створення спеціального трибуналу за допомогою Організації Об'єднаних Націй.

Важливо, що остання резолюція Європейського парламенту чітко вказала, що установи Євросоюзу разом з Україною мають знайти і створити підтримку ідеї створення спеціального трибуналу злочинної агресії в Генасамблеї ООН. Сполучені Штати Америки також нас активно підтримують. Ми вже маємо численні офіційні заяви вищих посадових осіб на підтримку України та створення трибуналу. Також неможливо не згадати про нашу співпрацю з урядом Великої Британії.

Спільна робота з представниками багатьох країн і колективних інституцій, які мають серйозні економічні, політичні й дипломатичні важелі, дозволяють нам переконати більшість країн світу в необхідності створення трибуналу.

- Ви почали розповідати про співпрацю з країнами світу… Скажіть, які взагалі настрої в Європі щодо створення трибуналу?

- На початку повномасштабної війни, коли ми почали говорити про створення спецтрибуналу і формувати план дій, ще багато хто серйозно не ставився до цієї ідеї. Нам говорили про неможливість створення такого трибуналу, проте ми твердо стояли на своєму.

Ми вважали і вважаємо, що путін та інші воєні злочинці мають відповідати за злочини, перш за все, за злочин агресії, які вчиняють на території Української держави. Відверто, злочин агресії є очевидним та найлегшим для доведення. Це пряма дорога до покарання вищого військово-політичного керівництва рф.

Президент України, голова Офісу Президента України, міністр закордонних справ, дипломати, група народних депутатів, у тому числі ті, які увійшли до складу робочої групи щодо створення спеціального трибуналу за злочин агресії, створеної указом Володимира Зеленського, – ми всі об'єднані єдиною метою. Багато роботи вже зроблено: проведено зустрічі з лідерами думок різних країн, парламентарями, урядовцями, організовано заходи, опитування. Ми поступово отримуємо підтримку.

Я думаю, що спеціальний трибунал за злочин агресії буде створений. путін, шойгу, лавров, російські пропагандисти, – усі, хто планували, здійснювали вторгнення в Україну, будуть відповідати за злочин агресії. На моє переконання, чекати цього залишилося не так довго.

- Як відомо, свого часу спецтрибунал над нацистами було проведено у німецькому місті Нюрнберг, про яке ви вже згадували сьогодні. Це місто мало ідеологічне значення для тоталітарного режиму Гітлера. Саме такою логікою керувалися члени антигітлерівської коаліції, коли вибирали місце для суду. Українська влада розмірковує над можливим місцем проведення трибуналу для російських воєнних злочинців? Це буде Гаага? Чи, можливо, Україна: Буча, Бахмут, Маріуполь, Севастополь?

- Як звичайний українець, я би хотів, щоб це відбувалося в звільненому Маріуполі або Бучі, у незламних Харкові та Дніпрі, які потерпають від російських обстрілів, у багатьох інших містах, де гинули українці від злочинних дій російської федерації. Я би хотів, щоб це було саме в Україні.

Однак як людина, яка предметно працює над питаннями створення трибуналу, та розуміє вимоги міжнародного права, я не можу не зауважити на тому, що до такого органу має бути максимальна довіра світової спільноти. Не може бути жодних сумнівів у необґрунтованості дій суддів чи прокурорів цього трибуналу.

Скажу так, якщо цей трибунал не буде створений безпосередньо в Україні, а буде, наприклад, у Гаазі – міжнародній столиці правосуддя, мене це цілком влаштує. Тоді до такого трибуналу буде довіра міжнародної спільноти, а ми досягнемо головної мети – покарання. Покарання тих злочинців, які чинили цей страшний злочин проти України, проти українського народу. Не має значення місце, мають значення результати.

- Який “дедлайн” створення трибуналу? І загалом, як довго може тривати судовий процес?

- Якщо ми говоримо про створення трибуналу, то де-факто, цей процес уже почався. На конференції “United for Justice”, що нещодавно відбулась у Львові, було підписано документ про створення міжнародного центру переслідування злочину агресії в місті Гаага. Завдання цього центру – збір та збереження доказів, які будуть покладені в основу обвинувального акту. Він має запрацювати до липня. Це певний практичний крок реалізації ідеї створення спеціального трибуналу і притягнення путіна до відповідальності. Механізм створення спецтрибуналу вже запущено і його неможливо зупинити.

На мою думку, трибунал неодмінно відбудеться, навіть якщо рф буде протидіяти цьому. Варто розуміти, що таке злочин агресії. Злочин агресії – це здебільшого злочини, відповідальність за який несуть вищі посадові особи, вище військово-політичне керівництво країн. Україна точно робить і продовжуватиме робити все, щоб притягнення до відповідальності злочинців відбулося максимально швидко.

путін і його оточення точно понесуть відповідальність за злочин агресії проти України. Я думаю, що нам доведеться чекати не десятиліття, а набагато менше.

- володимиру путіну вже 70 років. Теоретично він може померти до початку роботи трибуналу…

- Окрім путіна, є ще багато людей, які ухвалювали рішення про вторгнення в Україну, про вчинення злочинів проти українського народу, та втілювали ці рішення. Це високопосадовці російської федерації, члени ради безпеки рф.

Напередодні вторгнення в Україну путін змусив їх фактично кров'ю підписатися під своїми рішеннями і таким чином розділити колективну відповідальність за злочини. Винні сотні російських військових, які віддавали накази, а також пропагандисти, які закликали вторгнутися в Україну. На одному путіні все не може скінчитися. Покаравши лише путіна, ми не досягнемо справедливості. Усю цю когорту потрібно судити. Це має бути показово для всього світу.

Покарання російських воєнних злочинців – це відповідальність не лише України, а й усього світу. Дії росії – це злочин проти всього світового порядку, проти основних принципів Організації Об‘єднаних Націй, статуту ООН.

- Яку відповідальність за скоєні злочини в Україні може понести російський диктатор володимир путін?

- Зважаючи на те, що вже скоїв путін, як на мене, це точно тягне на вищу міру покарання, яку може присудити спеціальний трибунал. З огляду на обмеженість певними гуманітарними міркуваннями, нормами гуманітарного права, – це пожиттєве ув'язнення. Інші особи, залежно від ступеня скоєного, можуть отримати менший строк, але він точно буде для багатьох обчислюватися десятками років.

ПРОКУРОРИ МКС МАЮТЬ УСІ МОЖЛИВОСТІ РОЗСЛІДУВАТИ РОСІЙСЬКІ ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ В УКРАЇНІ

- 17 березня Палата попереднього провадження Міжнародного кримінального суду видала ордер на арешт президента росії володимира путіна та російської дитячої омбудсменки марії львової-бєлової. Якщо путін та львова-бєлова з’являться в одній зі 123 країн, які ратифікували Римський статут, їх можуть заарештувати та передати до суду. України досі немає серед цих країн. Які причини нератифікації державою Римського статуту?

- Спочатку щодо ордерів. Це наслідок величезної роботи Президента, генерального прокурора України, Офісу генерального прокурора, які безпосередньо відповідальні за питання координації співробітництва з прокурорами МКС.

123 країни ратифікували Римський статут, але менше половини цих країн на національному рівні імплементували зміни до національного законодавства, що дозволяє ефективно співпрацювати з Міжнародним кримінальним судом. Лише ратифікація не гарантує співпрацю з Міжнародним кримінальним судом. Потрібно ухвалити законодавчі зміни на національному рівні.

Україна досі не ратифікувала Римський статут. Проте його 12 стаття дозволяє країні без ратифікації поширювати юрисдикцію МКС на ті події, які сталися на її території. Україна одразу на законодавчому рівні поширила дію і всі можливості для роботи Міжнародного кримінального суду на своїй території. Тобто МКС не має жодних проблем з юрисдикцією і роботою в Україні.

Окрім того, ми надали процесуальні можливості Офісу прокурора Міжнародного кримінального суду працювати в Україні. Так наприклад, прокурор Міжнародного кримінального суду може звертатися до українських суддів для отримання тих чи інших процесуальних документів. Такого немає в більшості країн світу, які ратифікували Римський статут.

Водночас є офіційні позиції й заяви прокурора МКС. Він дуже схвально висловлюється про співпрацю з Україною без застережень щодо нератифікації державою Римського статуту. Співробітники офісу Прокурора Міжнародного кримінального суду мають усі можливості розслідувати злочини, вчинені російськими військовими в Україні, притягати до відповідальності винних осіб.

Що стосується ратифікації Римського статуту, я думаю, що ми однозначно прийдемо до цього. Так, ми маємо певні зобов'язання перед міжнародними партнерами, але для ратифікації Римського статуту потрібен діалог всередині України, в тому числі з українськими військовими. Вони мають чітко розуміти наслідки ратифікації. Насправді навколо питання ратифікації Римського статуту було багато міфів та інформаційних вкидів, тому нам потрібно провести серйозний діалог, роз'яснити положення, наслідки ухвалення.

Зараз наші військові перебувають на фронті. Думаю, що буде складно провести цей діалог. Ми не маємо права зараз робити щось, що буде заважати нашим військовим захищати державу.

- Запитання із перспективою на майбутнє: коли Україна зможе ратифікувати відповідний документ?

- Як я вже зазначив, спочатку треба провести діалог. Потім, можливо, не на наступний, а через короткий проміжок після української перемоги, ми спокійно зможемо сісти, провести ґрунтовну дискусію, після чого ратифікуємо Римський статут.

ОРДЕР НА АРЕШТ – ПОВНА РУЙНАЦІЯ МІФУ ПРО НЕМОЖЛИВІСТЬ ПРИТЯГНУТИ ПУТІНА ДО ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

- Про що сигналізує світові рішення Міжнародного кримінального суду про введення ордера на арешт путіна та львової-білової?

- Ордер на арешт – це повна руйнація міфу про неможливість притягнути путіна до відповідальності. Російські та міжнародні еліти вважали, що це неможливо. Як так, на лідера ядерної держави – видати ордер на міжнародний арешт? Виявляється, що можна.

Відтоді путін є обґрунтовано підозрюваним у вчиненні міжнародного злочину – примусового переміщення дітей. Він – міжнародний злочинниць. Через ордер у путіна тепер повна делегітимізація в світі. Він і раніше особливо не відвідував інші країни, а тепер взагалі обмежений у пересуваннях. Як на мене, це означає також значне посилення деструктивних процесів всередині рф. Російські еліти розуміють, що міф про непереможного і недоторканого путіна зруйновано. Кожен із представників путінської еліти і пропагандистів усвідомлює, що завтра можуть прийти за ним.

- Яким чином це допоможе в процесі притягнення путіна до відповідальності в межах спецтрибуналу?

- Якщо ордер на арешт буде виконаний, путіна привезуть у Гаагу. Тоді значно легше буде посадити його на лаву підсудних спеціального трибуналу.

Що стосується видачі ордеру і безпосередньо створення спеціального трибуналу. Потрібно розуміти, що ордер видано в межах зовсім іншого злочину. Це злочин про примусове переміщення українських дітей. Це один із воєнних злочинів. При створенні міжнародного спеціального трибуналу йдеться виключно про злочин агресії. Тому видача ордера на арешт юридично жодним чином не впливає на створення трибуналу, адже наразі ніхто не видавав ордер на арешт путіна за підозрою у вчиненні злочину агресії.

ВККС МОЖЕ ЗАПРАЦЮВАТИ В КВІТНІ ЦЬОГО РОКУ

- Судова система – один із напрямів вашої діяльності на посаді голови Комітету ВР з питань правової політики. Як би ви оцінили функціонування цієї системи під час дії правового режиму воєнного стану в Україні?

- Складно, але попри труднощі, суди продовжують працювати. Судова система потерпає від величезної кількості проблем – організаційних, фінансових. Крім цього, у деяких працівників судів у зв’язку з повномасштабною війною з’явилися особисті проблеми.

Однак, попри все, необхідно констатувати, що право на справедливий суд громадянам забезпечене. У Конституції України написано, що це право не може бути обмежено навіть під час війни.

Відновлення прав і питання справедливості – це особливо гостре питання під час складних випробувань, з якими зіштовхується країна під час воєнного стану. Увесь цей час судова система продовжувала працювати.

Були різні етапи, різні складнощі, доводилося робити оперативні кроки... Хочу нагадати, що за декілька днів до початку повномасштабного вторгнення 10 членів попереднього складу Вищої ради правосуддя одночасно пішли з посади, чим зробили неповноважним цей орган, що негативно вплинуло на роботу судової системи.

Ми спільно з представниками судової влади, народними депутатами, зокрема членами правового парламентського комітету, напрацювали рішення для покращення ситуації і намагалися їх імплементувати якнайшвидше.

Зараз ми маємо новий повноважний склад Вищої ради правосуддя, обраний за абсолютно новими правилами, процедурами. Скоро будемо мати повноважний склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Це два найвищі органи, що відповідають за добір суддів, судову кар'єру, притягнення до відповідальності суддів, які порушували закон чи правила суддівської етики.

Ми перезавантажуємо відповідні органи на абсолютно нових умовах. Як я сказав, ВККС має бути сформована. Ми точно це доведемо до кінця. Це – одна з головних передумов того, що взаємна довіра між суспільством і судовою системою буде відновлюватися.

- В Україні спостерігається брак суддів на різних рівнях судової системи. Голова ВРП Григорій Усик заявляв, що кількість вакантних суддівських посад щодня зростає. Як ви бачите вирішення цього питання?

- Насправді Комітет ВР з питань правової політики бачив цю проблему набагато раніше. Коли ще не було повноважного складу Вищої ради правосуддів, ми вже здійснювали певні законодавчі кроки і реєстрували законопроєкти для вирішення цього питання.

В Україні понад дві тисячі вакантних посад суддів на сьогодні. Зокрема, значна проблема – із суддями апеляційних інстанцій. Вона існувала ще до початку повномасштабного вторгнення рф. Чому? Тому що раніше 83% суддів апеляційних судів мали право на відставку. Умови їх грошового забезпечення після відставки є досить пристойними. Для багатьох виявилося мало стимулів, щоб залишатись у системі, розглядати величезну кількість справ. Ми прогнозували, що багато суддів апеляційних судів можуть скористатися правом на відставку, щойно запрацює ВРП, адже це дозволяє законодавство. Зрештою прогнози підтвердилися.

Що стосується безпосередньо нестачі понад двох тисяч суддів. Ця проблема існує давно. Як ми її хочемо вирішити? У складі нашого комітету створена робоча група з удосконалення процедур добору на посади суддів. Я очолюю цю робочу групу. Ми прагнемо змінити процедуру добору суддів України.

По-перше, плануємо значно скоротити в часі конкурс на посаду. Наразі процес добору на посаду судді в першу інстанцію триває орієнтовно 1,5-2 роки від початку оголошення до заповнення вакансії. Ми не маємо можливості стільки чекати, тому хочемо скоротити ці процедури без впливу на якість їх проведення. Я би хотів, щоб ця процедура тривала максимум 9 місяців від початку добору до моменту призначення на посаду судді та виконання ним своїх повноважень.

Окрім скорочення строків, прагнемо значно скоротимо витрати для держави. На певні конкурсні процедури витрачаються мільйони з державного бюджету. Ми це оптимізуємо.

Відсутність двох тисяч суддів – це проблема, але це й можливість. На сьогодні в Україні – приблизно 4,5 тисячі діючих суддів та понад дві тисячі вакансій. Змінивши правила добору, ми маємо намір допустити громадськість до всіх процедур. Якщо дві тисячі нових суддів пройдуть за новими конкурсними правилами, це будуть люди, яким довірятимуть громадяни, міжнародні партнери.

Якщо ще враховувати, що 45% українських суддів не встигли пройти кваліфікаційне оцінювання, де так само оцінюється питання доброчесності, професійних якостей, і ВККС, яка скоро буде сформована, завершить і ці процедури кваліфікаційного оцінювання, то не важко порахувати, що суддівський корпус оновиться дуже суттєво.

Конкурс на суддівські посади і до цього був досить відкритим, але ми хочемо зробити його максимально відкритим, щоб громадськість, яка має претензії до кандидатів, могла висловити можливі претензії, а вони в свою чергу могли враховуватись ще при обранні судді на посаду. Тобто для того, щоб ще на стадії добору відсіювати кандидатів, які викликають сумніви щодо своєї доброчесності, моральних якостей. Тоді це буде новий рівень довіри до судової системи всередині суспільства, також це буде одна з передумов нового рівня довіри від наших міжнародних партнерів, які сьогодні досить суттєво допомагають Україні. Тому це не лише виклик. Це шанс. Наскільки якісно ми скористаємось цим шансом і його реалізуємо, залежить від скоординованості всіх наших дій. В межах робочої групи, я бачу, ми маємо концептуальне розуміння того, що нам це вдасться.

- ВРП не може розглядати дисциплінарні справи суддів, бо досі не створена служба дисциплінарних інспекторів. Коли це питання буде вирішено?

- На порядку денному нашого комітету є певні пріоритетні питання, які стосуються судової системи, судової реформи. Серед головних пріоритетів – питання зміни процедури добору, дисциплінарної відповідальності суддів і створення служби дисциплінарних інспекторів, а також питання електронного правосуддя і рівень оплати праці працівників апаратів судів. На початку січня цього року З'їзд суддів заповнив усі вісім вакантних посад за своєю квотою у Вищій раді правосуддя, що зробило її повноважним органом.

Одним із головних завдань ВРП є питання притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів, які порушили закон або правила суддівської етики. На сьогодні, за чинним законом, Вища рада правосуддя не може повноцінно реалізовувати своє повноваження. Тому що, ухвалюючи відповідний закон у 2021 році, ми передбачили створення служби дисциплінарних інспекторів.

У 2021 році ніхто не розраховував, що розпочнеться повномасштабна війна і буде введено воєнний стан на території всієї України. Під час воєнного стану заборонені конкурсні процедури для призначення на посаду державних службовців. Із цією проблемою зіштовхнулась і служба дисциплінарних інспекторів, адже дисциплінарний інспектор – державний службовець. Відповідно зараз є обмеження в законі на конкурсний добір цих інспекторів.

Щойно Вища рада правосуддя стала повноважною, ми одразу провели робочу зустріч за участю її членів, представників Комітету ВР з питань правової політики, працівників інших органів судової системи, де предметно проговорили питання, як будемо запускати службу дисциплінарних інспекторів. Правовий парламентський комітет уже давно підготував проєкт відповідних змін до законодавства і передав його на розгляд ВРП для внесення певних пропозицій. Мета відповідного законопроєкту – усунути багато проблем у питаннях створення служби дисциплінарних інспекторів, зняти заборону на проведення конкурсів під час воєнного стану, уточнити вимоги до дисциплінарних інспекторів.

Окремо ми з Кабінетом Міністрів працюємо над питанням грошового забезпечення дисциплінарних інспекторів, бо це також створює певні виклики для початку діяльності цієї служби.

Ми напрацювали законопроєкт, Вища рада правосуддя опрацювала його і внесла певні зміни. Зараз цей проєкт закону переданий партнерам з американського проєкту USAID та європейського Pravo-Justice, щоб вони зі свого боку могли його оцінити, подати пропозиції, рекомендації. Як тільки буде відповідь, ми готові зареєструвати його у парламенті та ухвалити.

Процедура формування служби дисциплінарних інспекторів триватиме десь до півроку. Ми запропонували, щоб певні повноваження дисциплінарного інспектора були передані членам ВРП чи дисциплінарній палаті. Ми спілкувалися з членами Вищої ради правосуддя, з її очільником Григорієм Усиком про те, що і вони, і ми як депутати чітко розуміємо, що люди чекають від ВРП роботи та рішень щодо притягнення до відповідальності тих суддів, які вчинили порушення. Із кожним місяцем за відсутності розгляду таких скарг люди втрачатимуть довіру до нового складу ВРП. Ми не можемо затягувати із відновленням розгляду дисциплінарних проваджень Вищою радою правосуддя.

- Як відомо, Вища кваліфікаційна комісія суддів України не працює майже три роки. Задля відновлення її діяльності створена конкурсна комісія, яка відбирає кандидатів на посади членів ВККС на засадах конкурсу за участю міжнародних експертів. Конкурсна комісія вже завершила роботу і незабаром має подати матеріали щодо 32 кандидатів до ВРП. Як ви оцінюєте діяльність цієї комісії?

- Ми в 2021 році запровадили нову процедуру добору на посаду члена ВККС. Відтоді проведення цієї процедури здійснюється через конкурсну комісію, яка наполовину складається з представників міжнародних організацій. Цей процес нешвидкий.

Понад рік працювала конкурсна комісія з добору. Після початку повномасштабної війни вона дещо пригальмувала свою роботу. Правовий парламентський комітет звертався до комісії з проханням відновити діяльність. Вони це зробили і зрештою обрали 32 кандидати, яких передали Вищій раді правосуддя. ВРП має обрати з них 16 членів ВККС.

У мене є питання, чому конкурсна комісія не публікувала мотиви своїх висновків: як з 301 кандидата спочатку було обрано 64, а потім як з 64 обрано 32 кандидати. Як на мене, така поведінка не дуже відповідає ідеї, що цей процес має бути публічним. Сподіваюся, що ці мотиви все-таки будуть опубліковані.

Зараз ми маємо 32 кандидати, їх список переданий Вищій раді правосуддя. Далі вони мають виконати закон і визначитись з переможцями, які будуть призначені на посади, які найбільше відповідають високому статусу члена ВККС.

- Міжнародна спільнота активно закликає Україну якнайшвидше призначити 16 членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів, адже це вирішальний крок у реалізації реформи правосуддя та ключовий пункт однієї з рекомендацій Європейської комісії на шляху вступу України до ЄС. Коли ВККС може розпочати повноцінну роботу?

- Це питання більше до ВРП. Але я думаю, що Вища кваліфікаційна комісія суддів може запрацювати в квітні. Такий висновок можна зробити зі слів голови ВРП на публічному брифінгу, під час якого він оцінив часову перспективу отримання та опрацювання документів кандидатів. Усик попередньо зазначив, що їм знадобиться близько двох тижнів. Зважаючи на це, я маю сподівання, що вже в квітні запрацює новий склад ВККС.

Марина Шикаренко, Київ

Фото: Кирило Чуботін