Демократичний світ має поставити нарешті скаженого диктатора на місце
За останні кілька днів Росія критично підвищила ставки. Чи не настав час якоїсь іншої «дипломатії».
…Після заяви про нібито часткове відведення своїх військ від кордону з Україною, яка, насправді, виявилася черговою брехнею, і готовності вести переговори – маємо безпрецедентне загострення на Донбасі. Чому безпрецедентне? Військові пишуть, що не пам’ятаються таких масштабних обстрілів із 2015-2016 років: за півтори доби – 105 обстрілів, що в два рази більше, ніж за весь минулий місяць. Паралельно з цим, «розігрується» інформаційна спецоперація про нібито обстріли населених пунктів Збройними силами України, що є відвертою брехнею та провокацією. В цьому ж ключі – угруповання «ДНР» повідомило про початок евакуації населення ОРДЛО до Росії, мовляв, Київ «готується до наступу».
Вкрай не спокійно і на морі.
19 лютого РФ проводитиме навчання «сил стратегічного стримування» під час яких будуть виконані запуски балістичних та крилатих ракет. Керувати пусками Путін «буде особисто».
«Вишенькою» на торті сяє хамсько-шизоїдний випад «МИДа» Лаврова на відповідь США щодо так званих «гарантій безпеки». Що це за «гарантії» – всі чули, читали, знають. Єдине, що хочеться виокремити, так це те, що у російській відповіді наголошується, що, мовляв, вони не хочуть війни (ну-ну), однак, якщо Захід не погодиться на їхні умови, то відповідь може бути будь-якою, включно з «военно-технической» (тут – як хочеш, так і собі розумій)..
Схоже, що цивілізований світ надто вже загрався у психотерапію. З агресивними психами не бесіди слід вести, а в гамівну сорочку одягнути. Така «публіка» вимагає жорсткішого поводження.
Відома історик, письменниця та журналістка Енн Епплбаум у своїй колонці для американського журналу The Atlantic написала, що їй дуже прикро, що західні лідери та дипломати, намагаючись запобігти російському вторгненню в Україну, все ще вважають, що живуть у світі, де правила мають значення, де дипломатичний протокол корисний, де цінується ввічливість. «Усі вони думають, що коли вони їдуть до Росії, то розмовляють із людьми, чию думку можна змінити за допомогою суперечок чи дебатів. Вони гадають, що російську еліту бентежать такі речі, як її «репутація». Але це не так. (…) Ми маємо справу з чимось іншим: людьми, які не цікавляться договорами та документами, людьми, які поважають лише жорстку силу», – наголосила пані Епплбаум.
Про «жорстку силу», а також про те, що «світ має об'єднатись і вперто боротися за те, щоб Путін не отримав того, чого хоче», також пише легендарний шахіст та російський опозиціонер Гаррі Каспаров. Він закликає не чекати на наступне вторгнення, а діяти вже зараз: «Виженіть мафіозну державу Путіна з міжнародних інституцій, які вона використовує для поширення корупції. Заарештуйте сотні мільярдів активів, які він та його друзі ховають на Заході, та виженіть олігархів та членів їхньої родини. Вони використовують свої награбовані гроші, щоб купити друзів та впливати на Захід. (...) Якщо ми не впораємося з Путіним зараз, ціна продовжуватиме зростати».
То чи не прийшов час зміни тональності цих «умовлянь» агресора? Чи не прийшов час говорити з ним жорсткіше, його ж мовою?
Європа все ще вагається, а в Сполучених Штатах, схоже, вимальовується ситуація «дня Х» для Росії
«Вже цілком очевидно, що РФ – загралася. Що це означає? Путін присвятив увесь минулий рік для підготовки до підвищення ставок у геополітичній грі до небес», – коментує політолог-міжнародник, дипломат Вадим Трюхан:
Для чого це робилося? Путін створив ситуацію цугцванга, тобто коли у Заходу склалося враження, що Росія готова до масштабування своєї агресії, готова переходити в наступ. Причому не тільки в Україну, але й в Литву, Латвію, Естонію – держави, які є членами НАТО.
«Маючи це враження, Захід пішов на поводу в Путіна. І почав відповідати на його забаганки, що стало першою методологічною помилкою Заходу. Тому що із воєнними злочинцями не можна розраховувати на класичний переговорний процес. Тобто коли є різні позиції у сторін, і потім вони ці позиції намагаються якимось чином зблизити, найти точки дотику, тощо. Ні! – акцентує пан Трюхан. – З боку Путіна це був класичний варіант виставляння ультиматумів без перспектив навіть часткового їхнього задоволення. Тут розрахунок робився виключно на одне – на повне виконання забаганок. Це перший момент».
Другий – на Заході чомусь не беруть до уваги одну дуже важливу передумову, яка, фактично, і спричинила таку модель поведінки кремлівського агресора. За всю каденцію перебування Путіна при владі, минулий рік, з огляду на наростання протестних настроїв всередині РФ, був для нього мега критичним.
«Безпрецедентна ситуація з поверненням Навального, оприлюднення останнім свідчень свого отруєння за прямою вказівкою Путіна спецслужбами РФ. А ще – документальний фільм про статки очільника Кремля, який набрав під сотню мільйонів переглядів. Тобто переважна більшість російських громадян знають, що їхній «цар» прямо замішаний у розкраданні національного багатства, а також у вбивствах і відповідних намірах щодо опозиціонерів», – перелічує дипломат.
Путін відчув оце наростання протестного духу. Він зрозумів, що це може призвести до чергової «кольорової революції», як це було в Єгипті, Лівії, тощо. І це може статися в РФ і стосуватися особисто його режиму. А тому щоби каналізувати протестні настрої – йому потрібен був зовнішній ворог.
«Йому потрібна була ситуація, при якій громадяни мобілізуються для відсічі «агресіям і загрозам». За оцінками фахівців, російська пропаганда протягом останнього року, а особливо останніх місяців, за 10-бальною шкалою працює на всі 15. Вона «виліплює» образ зовнішнього ворога у вигляді колективного Заходу, і України», – каже Вадим Трюхан. – Але, намагаючись утилізувати протест, Путін наскільки далеко зайшов у своїй грі, що зупинити її він уже не в силах, він сам став заручником цієї ситуації».
Якщо Путін зупиниться, то «плебсу» нічого інакшого не залишиться, аніж, як в тій казці, зрозуміти, що король – голий, що все те, чим їх кормили роками – брехня, бульбашка: «І тоді вже ніщо не зможе зупинити вибух в РФ. Ані Росгвардія, ані поліція…»
Зрештою, в цій ситуації присутній і військовий фактор.
«За останні декілька тижнів асоціація відставних військових, різні мілітарні експерти зробили низку заяв про те, що «велика війна», на яку Росію штовхає Путін, призведе до геополітичної катастрофи, до можливої втрати державності. Відзначу, що всі ці люди мають неабиякий авторитет в російському суспільстві. Їх не просто слухають, до них прислухаються. Вони мають зв’язки із діючими офіцерами. Путін це розуміє, і йому треба зараз чимось зайняти військових, бо… Є загроза військового перевороту. Тому всі ці фактори штовхають його до ескалації конфлікту», – стверджує пан Трюхан.
Третій момент – Захід, а особливо Європа, намагаючись вести діалог з Путіним, фактично повторює помилки Чемберлена і Даладьє з їх «Мюнхенською змовою» 1938 року.
«Тодішні європейські лідери йшли на поводу пацифістських настроїв власних суспільств, і думали, що, домовляючись з Гітлером, вони зможуть зупинити війну. Зараз ситуація критично ідентична. Макрону і Шольцу треба думати не про умиротворення, а назвати речі своїми іменами: Путін – це вбивця, агресор, тиран, хабарник… І поводитися з ним треба відповідно. – наголошує політолог. То чи прийшов час говорити з Путіним жорсткіше? Так, і вже давно. Але чи підуть європейці на це? Думаю, якщо найближчим часом не буде «великої війни», то ні. Тому що немає політичної відповідальності у ключових лідерів Європейського союзу для того, щоб зупинити Путіна вже тут і зараз, не допустивши «великої війни».
Щодо США… За останню добу там відбулися дві знакові події. Перша – Держсекретар Блінкен незаплановано вилетів із Вашингтона в Нью-Йорк, де взяв участь в засіданні Радбезу ООН: «Виступив із доволі жорсткими звинуваченнями на адресу РФ, вимагаючи від Москви офіційно заяви про наміри не здійснюватиме напад на Україну, а також сісти за стіл переговорів».
Друга подія – президент Байден перервав участь у публічних заходах в штаті Огайо, і повернувся у Вашингтон: «Обґрунтував він це тим, що в Європі «дещо відбувається» і що йому треба терміново бути в Білому домі».
Крім того, дипломат звернув увагу на доволі сприятливу для нашої держави ситуацію в США. Восени будуть вибори до Конгресу.
«Демократична партія за останні півроку сильно втратила. Відлуння втечі з Афганістану і досі звучить. Республіканці це відчувають, і піднімають ставки, адміністрації Байдена стає все складніше стримувати натиск, відмовляючись від більш серйозних обмежувальних заходів по відношенню до Росії. Тому є певні рішення, які показують, що США готові реагувати жорстко», – вважає пан Трюхан. Він не виключає, що тиск республіканців дозволить сформувати двопартійний консенсус, суть якого зводитиметься до того, що настав уже час вводити проти Росії санкції на упередження.
«Санкції, які покладуть економіку РФ, які обмежать її можливості по модернізації, по виробництву зброї, по нормальному функціюванню фінансово-економічної системи. Коли це відбудеться? Думаю, що «час Х» наближається», – підсумував Вадим Трюхан.
Демократична спільнота має бути рішучою – на кону не тільки принципи
Капітан I рангу в запасі, керівник військових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Павло Лакійчук нагадує, що Кремль, на тлі загострення протистояння із Заходом, оголосив, що 19 лютого розпочинає стратегічні командно-штабні навчання «Гром».
«Гром» – це навчання стратегічних ядерних сил, СЯС, «ядерної тріади», – ракетних військ стратегічного призначення, РВСП, – це мобільні і шахтні комплекси міжконтинентальних балістичних ракет, ракетно-ядерних компонентів ВПС – стратегічних бомбардувальників – носіїв ядерної зброї та морських носіїв – ракетних підводних човнів з балістичними ракетами, які у росіян називаються ракетні підводні крейсери стратегічного призначення», – розповідає військовий експерт.
А в грудні 2021 особисто Путін заявив про успішний залповий пуск ракет «Циркон» з корабля Північного флоту, «яким Америка протиставити нічого не зможе»…
«Америку тепер можна перетворити на ядерний попіл!» – співає путінський соловей на «Росія24»…Так от, в навчаннях, що починаються 19 лютого, беруть участь «повітряно-космічні сили, ракетні війська стратегічного призначення, війська Південного округу, Північний і Чорноморський флоти», – зауважує пан Лакійчук. – Чорноморський флот, який досі офіційно начебто не мав у своєму складі носіїв стратегічної ядерної зброї, згадується в повідомленні МО РФ не випадково. Чорне море і окупований Крим росіяни проголошують першочерговими цілями для сил ядерного стримування США і їх союзників (привіт кримчанам) – Росія в протистоянні довкола України включає «ядерну складову». Ставки підвищуються…»
Чим має відповісти Захід на ядерний шантаж Росії? За словами експерта, там давно це знають. Приклади – північнокорейська диктатура Кім Чен Ина і режим «божевільних іранських мулл».
«Економісти підрахували, що економічні санкції, впроваджені Заходом за російську агресію проти України у 2014 році становлять десь 10% від «іранських». Яка роль у міжнародному житті відведена північнокорейському «керманичу» теж загальновідомо. Тим часом, кремлівський карлик завдяки європейським, і не тільки, путінферштеєрам вміло уникає долі своїх азійських побратимів. Більш того, підкупом, шантажем і погрозами намагається втиснутись в когорту світових лідерів. Всьому вина – європейська business as usual. Чим така політика закінчувалася в двадцятому сторіччі - відомо. Не можна допускати подібного в сторіччі двадцять першому. Світова демократична спільнота має бути рішучою – на кону не тільки принципи!», – наголошує Павло Лакійчук.
В умовах розрізненості Європи не можливо чекати консолідованої позиції
«Так, світ повинен нарешті поставити кремлівських на місце. Але давайте подивимось на ситуацію в Україні очима європейців. Маємо визнати, що це не буде єдиний погляд. Німці, поляки, австрійці, італійці, британці, угорці, балтійці – оцінюють чергову фазу загострення російсько-української війни кожен по-своєму», – коментує політолог Віктор Таран.
Якщо одні вважають, що найближчим часом росіяни можуть розпочати агресію й проти них (поляки, балтійці), то інші вважають, що можуть й надалі чудово співіснувати з Росією (Німеччина, Австрія, Угорщина, Італія).
«Франція взагалі не буде робити різких кроків напередодні квітневих виборів президента», – додав пан Таран.
От і виходить, що від Європи неможливо чекати консолідованої позиції у питаннях санкцій проти Росії: «Лідери ЄС не ухвалять це рішення шляхом консенсусного голосування».
Ситуацію погіршує ще й той факт, що кожного року зростає товарообіг між Україною та РФ: «Лише за останній рік – на 38%, сягнувши понад $10 млрд. Як за таких обставин ми можемо вимагати від європейських партнерів накладати на Росію економічні санкції?»
А ще ми не можемо визначити, що саме має бути тим «різким загостренням» після якого будуть нові санкції?
«Після вторгнення російських військ? Обстрілів українських військ з російської території чи з території ОРДЛО? Блокування акваторії Чорного та Азовського морів? На жаль, ми не досі змогли чітко проартикулювати нашу позицію з цього питання на міжнародному рівні. А треба», – стверджує політолог.
Щодо Сполучених Штатів…
«У них є одне правило, яке полягає в тому, що санкції це останній аргумент. Тобто вони до останнього намагатимуться домовитись. Це особливості менталітету».
Втім, це «останнє», схоже, уже в наявності. Тож чекаємо.. .
Мирослав Ліскович. Київ
