Загострення на Донбасі, або Путін готується до зустрічі Зеленського і Байдена

Загострення на Донбасі, або Путін готується до зустрічі Зеленського і Байдена

Укрінформ
Кремль хоче створити підсвідоме відчуття, що президент України до США «побіг по захист»? Так нам у відповідь треба саме на цьому наголошувати!

Обстріл Авдіївки цими вихідними, коли поранення отримали відразу восьмеро українських військових, змусив говорити про нове загострення на Донбасі, яке низка експертів, зокрема, й іноземних, автоматично пов’язали із запланованим на 1 вересня візитом президента Володимира Зеленського до США (до слова, дата візиту переноситься уже вдруге: спочатку йшлося про 30 серпня, згодом Байден переніс зустріч на 31 серпня, тепер… - Авт.).

Як написав у Facebook член української делегації в ТКГ Сергій Гармаш, таким чином «росіяни підвищують ставки», мовляв, їм потрібно, щоб порушником «спокою» здавалась саме Україна, інакше їхні дії можуть призвести до зворотного ефекту і не залишать Байдену вибору: «Афганістан, Північний потік-2... — ще одну «поразку» він не може собі дозволити. Звідси нинішні обстріли, особливо мирної інфраструктури». Пан Гармаш пояснив, що обстріли, які «здаються безглуздими з військової точки зору», спрямовані на те, щоб спровокувати українських військових і представити їхні дії як агресивні. Тоді, на його думку, Путін зможе «тиснути на США сигналами про приборкання Києва під загрозою серйозного загострення». Зі слів Сергія Гармаша, «приборкати Київ» означає, зокрема, примусити Україну сісти за стіл переговорів з так званими «ДНР/ЛНР» або ж – домогтися імплементації «формули Штайнмаєра» в українське законодавство.

Що ж, протягом останніх півроку Путін уже не вперше шантажує Захід «загостренням»: весняною ескалацією поруч українських кордонів господар Кремля, по суті, «змусив» Байдена з ним зустрітися в Женеві, зробити «рукопожатим».  

Іншу міркування з цього приводу висловив капітан 1 рангу ВМС США у відставці, екскерівник Антитерористичного центру НАТО Гаррі Табах. Мета загострення на Донбасі – створити підсвідоме відчуття, що Зеленський до Байдена «біжить по захист», але… «Путін показує, що «Байден вам не допоможе, я роблю, що хочу, хочу – обстріляли, хочу – візьму заручників, хочу – буду смикати за цю нитку, що кровоточить, кожного разу». Просто показати вашому президенту, що він їде говорити з людиною, яка нічого ні для нього особисто, ні для України не зробить», - заявив пан Табах.

З такою оцінкою американського військового погоджується політолог Олег Саакян: «Росіяни грають на відчутті зневіри і розчарування, грають зі сприйняттям події».

Але як цьому можна протидіяти, передусім, в інформаційному плані?

Протидія цьому, на думку пана Саакяна, це не створювати завищених очікувань, натомість, формулювати заздалегідь чіткі цілі. «А ще – потрібна оперативна комунікація «перемог» та інтерпретація невдач першими. Прогнозування і програмування відповідей на провокації для посилення власної позиції, зменшення часу реагування», - перелічує політолог. І додає, що активізація бойових дій напередодні міжнародних візитів, переговорів - очікувана і стандартна поведінка: «Ця активізація і російський наратив може бути додатковим аргументом під час зустрічей з американським істеблішментом, на користь потреби відчутнішої підтримки».

«Стилістика Кремля є абсолютно прогнозованою, зрозумілою й незмінною. Абсолютно погоджуюся з тезами Гаррі Табаха, зокрема в тому, що Путін хоче показати, що США не впливають і не можуть вплинути на ситуацію на Донбасі», - каже експерт-міжнародник, аналітик KyivStratPro Тарас Семенюк.

Другий важливий фактор – Сполучені Штати більше уваги звертатимуть зараз на внутрішню політику, тому що наслідки виходу з Афганістану є доволі непередбачуваними і складними для репутації та іміджу США, а щонайперше – Білого дому. Але потрібно бути уважним і не потрапити в пастку шаблонного мислення. Мовляв, якщо не вдалося з Афганістаном, то подібна історія може чекати й на інші країни, які є партнерами Сполучених Штатів. «Афганістан – це окремий кейс. І Україна також має свій трек щодо співпраці зі США. Але, знов таки, зараз Штати зосереджуватимуться більше на собі, тобто на внутрішній політиці», - вважає пан Семенюк.

На тому, що США на сьогодні переживають не найлегші часи, наголосила також голова Української фундації безпекових студій, ексрадниця міністра інформаційної політики Юлія Каздобіна: «Ситуація в Афганістані швидко вийшла з-під контролю, понад мільйон осіб в Луїзіані залишилися без електрики внаслідок урагану Іда, зростають китайська та російська загрози, американське суспільство та політикум залишаються поляризованими, проблемною залишається епідемія КОВІД серед невакцинованих американців».

У такій ситуації Україні важливо ще до візиту комунікувати, що українська делегація їде до США не у якості прохача, а у якості стратегічного партнера. Говорити не лише про те, що ми очікуємо отримати від цього візиту, а також про ті речі, які ми можемо запропонувати Штатам. «Маємо позиціонувати себе, як країну, яка у скрутні часи і надалі стримуватиме російську агресію в Європі, хоча і потребуватиме певної підтримки від партнерів, - наголосила експерт. – Важливо ще до візиту розкривати задум РФ, тобто, що стоїть за ескалацією конфлікту».

Простіше кажучи, речники держави Україна мають постійно підкреслювати роль Росії у конфлікті на сході, пояснювати, що стоїть насправді за нинішньою ескалацією, наголошувати, що закінчення війни залежить не від США чи президента Байдена, а від РФ та Путіна. «Адже саме підтримка останнього маріонеткових режимів не дозволяє закінчити війну та мирно реінтегрувати тимчасово непідконтрольні території ОРДЛО до складу України», - акцентує пані Каздобіна.

Офіційний Київ щонайперше має визнати факт відсутності стійкого перемир’я на Донбасі, підкреслює політолог Ігор Рейтерович, бо якщо цього не буде «тим довше Російська Федерація цим фактом користуватиметься у власних інтересах».

І зробити це потрібно саме правильно подаючи інформацію.

«Як? Ну, приміром, відновивши практику регулярних зведень з фронту, тобто, щоб вони були такими, як і раніше. Тижня буде достатньо, щоб зібрати відповідні факти, і потім заявити, що ми змушені констатувати про одностороннє припинення режиму тиші з боку РФ. Думаю, це буде гідна інформаційна відповідь, це піде нам в плюс», - стверджує він.

Перефразовуючи знамениту фразу Карла фон Клаузевіца (прусського генерала, військового реформатора та військового теоретика, - Авт.) про війну як продовження політики, експерт каже, що в даному випадку все повинно бути навпаки, себто, що політика, у принципі, має стати продовженням війни. «І якщо в нас знову загострення – тоді, з політичної точки зору, перестаємо говорити на біле – чорне, а на чорне – біле. Натомість, називаємо речі своїми іменами. І використовуємо це як додатковий засіб тиску, в тому числі, і на наших партнерів, а через них – на РФ», - підкреслив Ігор Рейтерович.

Є і така думка. Політолог Лілія Брудницька розмірковує, а чи взагалі потрібно так же протидіяти пропагандистським розрахункам Росії: «Зеленський дійсно їде до США за захистом країни, президентом якої він є. Нічого принизливого ані для статусу Зеленського, ані для України в парадигмі протистояння з РФ немає».

Але…

Медіа-технологам треба зберігати пильність. «Намагання зробити піар на заокеанській поїздці – зрозуміле, тут нічого поганого немає. Але у даному випадку перекреативити – це нашкодити. Передовсім, сприйняттю цього візиту всередині України. До того ж, такий підхід до висвітлення важливого візиту відкриває широке поле для російської пропагандистської машини. Найкраща зброя проти цього: чесність, логічність, повнота викладення інформації» - резюмує пані Брудницька.

Мирослав Ліскович. Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-