Зміна прем'єра і транзит влади «від Путіна – до Путіна»

Зміна прем'єра і транзит влади «від Путіна – до Путіна»

Укрінформ
Президентське послання Федеральним зборам РФ виявилося гучним

У середу в політичному житті Росії сталося давно очікуваний політичний землетрус. Зміна прем'єр-міністра, оголошення конституційної реформи і навіть проголошення деяких її тез.

Це все – старт до початку процесу транзиту влади за схемою «від Путіна – до Путіна», який відбудеться у 2024 році. Або, можливо, навіть раніше. Але, як вже ніхто не сумнівається, саме за цією схемою.

ВІЧНА БОРОТЬБА З БІДНІСТЮ ТА ОНОВЛЕННЯ КОНСТИТУЦІЇ

А ввечері напередодні путінського послання Федеральним зборам очікування були майже виключно іронічного плану. Чому сприяли, наприклад, новини про те, що трансляція виступу ВВП в одній тільки Москві буде проектуватися на різні архоб'єкти, готель «Космос», великий будинок на Новому Арбаті тощо. Щось подібне нібито планувалося по всій країні. Це, втім, виявилося пшиком. Так і залишилося незрозумілим, що це було – зайва ініціатива з місць чи інформгалас прикриття, щоб більш ефектними видалися путінські зміни, ініційовані в середу. І це, до речі, вдалося – жодного витоку; Путін зумів підтримати своє реноме автора неочікуваних масштабних змін.

Помітними, але по-іншому, були вторинні прогнози путінських тез, які надав главред правозахисного порталу Медіазона Сергій Смирнов у своєму Твіттері: «Пора начать серьезную борьбу с бедностью! Это очень большая проблема! Надо беспощадно бороться с коррупцией – она затрудняет экономический рост. Нам надо сохранить стабильность нашей политической системы и продолжить работать на благо людей. Времени на раскачку нет».

...І от Путін став за трибуну для доповіді. Спочатку його виступ йшов саме в тому руслі, що передбачив Смирнов. Акцент на соціальні проблеми, причому в демографічному аспекті – виплати малозабезпеченим сім'ям, доплати класним керівникам, материнський капітал при народженні первістка, створення додаткових місць у дитячих садках, безкоштовне харчування для всіх учнів початкової школи (централізовані замовлення з держбюджету – теж, між іншим, дуже солідні гроші для «королей госзаказов»). Пробігшись по інших проблемах – неповторення торішньої кризи з постачанням важливих ліків, збільшення бюджетних місць у медичних вишах; створення програми «Доступный интернет»; створення найбільшого архіву документів з історії Другої світової – Путін перейшов до останньої частини програми, заздалегідь попросив не аплодувати, тому що от зараз, далі, буде за що.

Усі зрозуміли, що за законом жанру – саме зараз почнеться найцікавіше. І дійсно Путін анонсував низку поправок до Конституції РФ. Запропонував розширити повноваження як нижньої палати парламенту (Держдуми), так і верхньої (Ради Федерації), але підкреслив, що Росія залишиться «сильной президентской республикой». Також він запропонував більш суворий ценз для заняття офіційних посад, насамперед посади президента і зазначив необхідність закріплення пріоритету Конституції РФ над міжнародними договорами і законами. Плюс конституційне оформлення такого органу, як Державна рада, а також не цілком зрозумілі, мутнуваті пропозиції щодо змін у місцевому самоврядуванні.

НЕСПОДІВАНА І ДОВГООЧІКУВАНА ВІДСТАВКА

Після завершення путінського виступу почалося його обговорення. Що впадало в око, так це те, що тези конституційної реформи стали для російських чиновників, навіть найвищого рангу, несподіванкою. Говорити на цю тему по суті ніхто не хотів. Що це, навіщо, чому і як розгорнеться – незрозуміло. Раптом не вгадаєш, тому краще не висовуватися.

І усі переходили на безпечні, безпрограшні дифірамби Сонцеликому за його пропозиції у соціальній сфері. Показовою, наприклад, є заява глави мінекономрозвитку РФ Максима Орєшкіна про те, що пропозиції Путіна, які пролунали у Посланні, призведуть до зниження бідності в Росії на 10% і «может, даже немного больше уже к концу этого года». Вражаюче: Путін 20 років при владі, на країну ллється дощ газонефтедолларов. І увесь цей час в країні – безперервна боротьба з бідністю, таки так – не на життя, а на смерть.

Згодом почалися політтокшоу на головних телеканалах. І там обговорення розвивалося за тим самим сценарієм: мінімум слів про майбутню реформу і нескінченний елей з приводу турботи про російське народонаселення. Тут теж важко втриматися, щоб не процитувати Маргариту Симоньян, керівницю Russia Today, яка зробила такий запис у Твіттері, який вона потім ретранслювала на всіх ефірах: «Написала, что это самое сильное послание Начальника с Крыма (тобто путінська промова після анексії півострова, – ред.). Но написала, не дослушав. В итоге, это самое сильное послание за все время (перебування Путіна при владі, – ред.)».

Вкрай нудне обговорення у тому ж дусі (виступ Путіна – просто «великолепный» чи все ж таки «гениальный») тривало і тривало, поки не пролунала наступна новина – про відставку Медведєва і всього його уряду. А одночасно – про призначення Дмитра Анатолійовича на нову, спеціально створену для нього посаду – заступника голови ради безпеки РФ. З важливим путінським уточненням, що вище його в цій структурі тільки сам Путін. Відповідно виходить, що нинішній секретар ради безпеки Микола Патрушев буде на сходинку нижче.

Треба зауважити, що про «вероятную отставку Медведева» в Росії говорили давно, особливо після президентських «выборов» 2018 року. Але потім, коли ці очікування стали виглядати надто вже натужно, вони змінилися не менш обґрунтованими твердженнями, що Путіна цілком влаштовує такий прем'єр, як Медведєв. Підкреслено незграбний, з постійно діючою ліцензією на його висміювання, що виписується кому завгодно – гумористам, телевізійникам, політикам. На «Димона»-«Айфончика» можна було списати усі недоліки і промахи. І те, як покірно Дмитро Анатолійович повернув президентський пост у 2011-2012 роках, було якою-неякою гарантією його вірності ВВП. При цьому тими самими людьми говорилося і прямо протилежне: що Медведєв – використана фігура, не дуже й потрібна Путіну, і звільнити з прем'єрського поста його можуть будь-якої миті. (Такою є політаналітика у візантійській Росії – можливо майже все, практично на 360 градусів. Крім одного – повернення до демократичних норм, до поділу влади, інших ліберальних дурниць).

ВЕДМЕЖІ ПРЕМ'ЄРИ: ТО МЕДВЕДЄВ, ТО МІШУСТІН

І ось це сталося. Чуття підказувало, що на цьому новини цього вечора не закінчилися, і незабаром стане відомий новий прем'єр. Так і вийшло. Новим обранцем президента Путіна став глава федеральної податкової служби, технократ, прихильник цифровізації (яку в Україні називають діджиталізацією) Михайло Мішустін. Тут вже у офіціозних токшоу відкрилося друге-третє дихання. Пішли оди новому майбутньому прем'єру: «эффективный управленец», «создатель лучшей налоговой службы, что признается во всем мире».

І ось саме таке призначення завершило сюжет, який починався з акценту у виступі Путіна на соціальних проблемах. З яким бекграундом йде в прем'єри Мішустін: «сбор налогов (а это поступления в бюджет)», «четкость и порядок в цифрах», «креатура Кудрина». І от тут варто згадати, що напередодні, у вівторок, говорив ексміністр фінансів, нинішній глава Рахункової палати РФ, людина, яка з пітерських часів була з Путіним на «ти» і, як кажуть, залишилася). А говорила вона про те, що Рахункова палата Росії знаходить фінансові нестиковки (читай – крадіжки) на мільярди доларів. Після цього була особиста зустріч Кудріна і Путіна, на якій президент висловив побажання, щоб Кудрін контролював путінські укази про підвищення зарплат народу.

І от вам результат: прем'єром замість плюшевого Медведєва стає залізний Мішустін – податківець замість «Айфончика». І це має заспокоїти широкі маси – ось вони, ефективні, радикальні зміни на благо народу.

А тепер коротко про суть конституційних змін і те, навіщо вони потрібні. Як ми писали напередодні, в Росії на сьогодні сформований зрілий авторитарний режим. Наявні закони, в тому числі репресивні, вже дають усі можливості для жорсткого управління.

При цьому Путін, який останнім часом дуже хворобливо реагує на падіння свого рейтингу, дізнався з опитувань, що в російському суспільстві «чётко обозначился запрос на перемены». І це означає, що якісь зміни неодмінно треба провести. При цьому під шумок можна (а якщо можна, то і треба) ухвалити і закони, які дозволяють спростити керівництво в авторитарному стилі. Гарний привід позбавитися демократичних апендиксів в чинній єльцинській конституції. Серед них – урізання місцевого самоврядування на користь вертикалі влади; утвердження пріоритету російських законів над міжнародними; посилення цензу (іноземні паспорти, види на проживання) для держчиновників, у тому числі суддів, а також – кандидатів у президенти.

Інша частина путінських пропозицій полягає в «размазывании» повноважень, певному їх перерозподілі від президентського поста до інших владних органів. І це вже пов'язано з іншим питанням – про «транзит власти», рішення «проблемы-2024», тобто тим, що Путін залишиться на вершині піраміди після закінчення його другого президентського терміну поспіль.

Отже, Держдума отримає право затверджувати кандидатури прем'єр-міністра і всіх міністрів, тому президент не зможе їх відхилити. Але, щоб не перетворювати фігуру президента на зовсім вже декоративну, за ним залишається право звільняти міністрів, аж до прем'єра, у зв'язку «с утратой доверия» або за «неисполнение обязанностей». З іншого боку, посилюється Радфед. Згідно з пропозиціями, призначати керівників силових відомств, регіональних прокурорів президент зможе лише за підсумками консультацій з Радою Федерації. Сенатори також отримають право подавати президенту подання на звільнення суддів конституційного і верховного судів. Окремою статтею конституції РФ будуть прописані функції Державної ради (причому як саме – поки взагалі невідомо).

СХЕМИ ТРАНЗИТУ І МОЖЛИВІСТЬ АНШЛЮСУ

Що саме усе це означає, і яка конструкція буде створена, незрозуміло доти, доки не стануть відомі конкретні поправки до конституції РФ. Перше робоче засідання вже створеної Путіним групи з підготовки цих поправок пройде уже 16 січня. Але скільки буде працювати ця група, поки невідомо. І коли подані нею пропозиції будуть поставлені на «всенародное голосование» (Путін чомусь уникав слова «референдум»), також ніхто не знає.

Втім, Елла Памфілова вже встигла послужливо заявити, що жодні голосування не потрібні – конституційні поправки можна просто провести через «другие формы всенародного обсуждения». Воно і зрозуміло – їй як главі ЦВК роботи менше. До речі, можливо, саме тому Путін уникав слова «референдум». «Отменили всенародный референдум» – звучить погано. А ось «заменили всенародное голосование всенародным обсуждением» – цілком нормально. (Ну, як для путінської Росії – нормально).

Карикатура, Сергей Ёлкин
Карикатура, Сергій Йолкін

Так Путін вбиває одразу кількох зайців. З одного боку, вже запускає новий кабмін з прем'єром, «эффективным менеджером». Паралельно створює ще більший галас, видимість великих змін у країні із всенародним обговоренням (контрольованим через ЗМІ). З іншого боку, він має можливість спокійно вибудувати таку конструкцію влади в країні, яка йому буде до вподоби.

І тут найширший набір варіантів. От лише один з них – наділення більшими повноваженнями ради безпеки і нової конституційної структури, Держради. Так, щоб Путін, очолюючи ці органи, міг контролювати всю ситуацію в країні, а поточні недоліки списувати на інших – на главу уряду, Держдуми, Радфед; зрештою – на нового президента з урізаними повноваженнями. Впроваджувати ці або інші подібні зміни можна у будь-який час, коли захочеться ВВП. Хоч у наявні терміни голосування, хоч при достроковому голосуванні, привід для якого (яких) вже є – конституційна реформа.

Окремо варто звернути увагу на те, що Путін у своєму посланні жодного разу не згадав ні Україну, ні Білорусь. Ну так, це можна списати на те, що він цього разу взагалі мало говорив про зовнішню політику. Є, однак, й інші пояснення. Наприклад, що Путін хоче успішно завершити наступ на фронті поглибленої інтеграції з Мінськом за принципом «суверенитет в обмен на экономические льготы». І, якщо об'єднання відбудеться, це можна буде синхронізувати з конституційною реформою, прописавши його результати в оновлену конституцію РФ+.

Україні, як вважає багато хто, загрожує інший бік путінських реформ – позбавлення від фігових листків «приоритета международного права». В умовах гібридної війни це і раніше не дуже стримувало Москву. Однак, без цих прописаних норм агресивна політика Росії щодо України може стати ще більш цинічною.

У будь-якому разі, сподіватися на те, що незгадування України у путінському посланні свідчить про те, що він забув про нас чи хоче залишити Україну в спокої, – було б наївно.

Олег Кудрін, Рига

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-