Нормандський саміт, асоціація й транзит: про що сперечалися в Берліні

Нормандський саміт, асоціація й транзит: про що сперечалися в Берліні

Укрінформ
Українське питання лунало в німецькій столиці на початку тижня у різних контекстах

Про безпеку, реформи та шлях до Європи говорили на щорічному Берлінському зовнішньополітичному форумі, організованому фондом Кьорбера. Говорили як із трибуни, так і в кулуарах. Щоправда, не завжди «для преси».

Приміром, у автора цих рядків вийшла мила бесіда з паном Куртом Волкером, донедавна представником США по Україні. Зміст її, вибачте, розкрити не можемо. Довіра так довіра.

Гайко Маас
Гайко Маас

У рамках офіційної програми перший же спікер, міністр закордонних справ ФРН Гайко Маас, який, скажімо чесно, останнім часом у своїх промовах не так вже часто згадує Україну, – фактично розпочав саме із цього питання. Ну, воно й зрозуміло: перед носом – саміт Нормандської четвірки, в якій, як постійно підкреслюють у Берліні, Німеччина не покладає рук заради досягнення успіху.

Слід зазначити, що Маас вжив слово «війна», що не дуже часто застосовується німецькими політиками.

Він також повторив те, що останнім часом люблять говорити – про те, що з’явилися перші обнадійливі сигнали на вихід із глухого кута.

Ще він казав про те, як непросто складаються відносини з Росією.

БАЛАНСУВАННЯ НІМЕЧЧИНИ

Про Росію говорилося й на панелі, присвяченій взаєминам ЄС із сусідами. Сусіди були представлені заступником міністра закордонних справ України Оленою Зеркаль, главою МЗС Грузії Давідом Залкаліані та головою Постійної комісії Палати представників з міжнародних питань Білорусі Валерієм Воронецьким (республіка вперше була запрошена до участі в цьому форумі).

Від імені Берліна говорив депутат німецького Бундестагу Родеріх Кізеветтер.

Родеріг Кізеветтер
Родеріх Кізеветтер

За Росію не говорив ніхто.

Йшлося, насамперед, про програму Східного партнерства та євроатлантичні перспективи її учасників. Ну, це для України та Грузії. Білорусь, хоча й є однією з 6, таких амбіцій не має. І взагалі, за словами Воронецького, є цілком незалежною суверенною державою, роль якої в регіоні постійно зростатиме. Він також висловив переконання, що в стабільності та безпеці регіону – а не в протистоянні – однаково зацікавлені як ЄС, так і Росія. А те, що відбувається зараз, мовляв, спричинено тим, що Захід роздратував Москву неправильним просуванням тієї самої програми Східного партнерства.

Олену Зеркаль
Олена Зеркаль

Ось тут не витримала Зеркаль. «У нас відбувається агресія! І ми маємо її не через Східне партнерство, а через те, що Росія порушила міжнародне право. І вторгнення в Крим не було реакцією на політику Східного партнерства та те, що українці обрали бути частиною ЄС. І давайте не будемо робити вигляд, що цього не існує!» – вжарила Зеркаль.

Грузинський колега також нагадав про те, що російська повзуча агресія та анексія триває в його країні з 2008 року, що ці події стали для Москви генеральною репетицією 2014 року.

Білоруський політик цілком суверенно не став відповідати на «випади».

Депутат Бундестагу від ХДС/ХСС Родеріх Кізеветтер намагався бути об’єктивним. Тобто приємним для всіх, включно для не запрошеної на цю дискусію Росії. Отже він казав цілком правильні речі про те, що «спроби великого сусіда зупинити процес розширення на сході завдали шкоди відносинам також усередині Східного партнерства», що Брюссель мав би надати країнам чітку перспективу членства, а не тільки вимагати виконання критеріїв і прискіпливо контролювати цей процес.

«Якщо ми хочемо щось змінити, якщо ми маємо мету щодо Східного партнерства, ця ціль має бути чітко визначена та сформульована – це набуття членства в ЄС і нічого іншого», – заявив депутат німецького парламенту під схвальні погляди учасників дискусії з України та Грузії.

Компліментом у бік Білорусі були його слова про «готовність співпрацювати, в тому числі зі структурами, створеними Росією і її партнерами», а також тримати двері відкритими для співробітництва з Росією. Тоді всі будуть жити в мирі та гармонії. 

Отже, треба розширюватися за всіма напрямами. Важко уявити, як поєднати в даний момент непоєднуване. Зеркаль так прямо і сказала: не вірю, що Росія хоче стабільності та безпеки.

ГАЗОВІ РОЗХИТУВАННЯ

Важелем Росії до створення нестабільності та суперечок усередині ЄС слугує також газ.

Того ж дня, 26 листопада, в Берліні проходила інша конференція – «Верховенство закону на європейському газовому ринку, «Північний потік 2», багатомільярдна суперечка між Нафтогазом і Газпромом та майбутнє транзиту газу через Україну». Причому в двох частинах – закритої для сторонніх вух та відкритої.

Юрій Вітренко
Юрій Вітренко

Про що йшлося на першій, сказати не можу. А на другій виконавчий директор НАК «Нафтогаз України» Юрій Вітренко виступив із доволі емоційною промовою, в якій відверто сказав: «Якщо тільки європейські партнери не вирішать по-іншому, транзиту газу через Україну з 2020 року не буде». З усіма економічними наслідками для України та ризиками для самої Європи. Тому партнерам у ЄС давно час не розмірковувати та балакати, а діяти.

Партнери, принаймні в Німеччині, схоже, все ще перебувають у переконанні, що їхні добрі побажання та «обіцянки», дані канцлерці Ангелі Меркель президентом РФ Путіним, – чогось варті. Гарячого бажання кидатися в бій, принаймні з боку учасника дискусії, депутата Бундестагу та члена міжпарламентської групи дружби з Україною Штефана Тома, відчутно не було.

Штефана Тома
Штефан Тома

Представник німецького вищого законодавчого органу повторив заїжджену тезу про те, що Європа залежатиме від російського газу не більше, ніж Росія від європейських грошей за нього. Підтвердив, що ставлення до проєкту Nord Stream 2 у парламенті «неоднозначне» та додав (для покращення картинки), що сам він ставиться до нього «стримано».

Слід визнати, що не тільки німецькі бізнесмени, а й політики ФРН (за невеличким винятком) цілком толерують ідею газогону. Найбільше, чого від них можна чекати, – того, що вони все ж вимушені будуть дотримуватися Європейської газової директиви, за втілення якої в національне законодавство так згуртовано проголосували нещодавно.

Щоправда, так до кінця й не зрозуміло – чи планують вони імплементувати вищезгадане дійсно «один в один».

У тому, що так і буде, Олену Зеркаль намагалися переконати в МЗС ФРН, де вона провела зустрічі.

Що ж, хочеться сподіватися, що це останнє закордонне відрядження пані Зеркаль на посту заступника міністра не залишиться в її спогадах як таке, під час якого її намагалися ввести в оману.

Ольга Танасійчук. Берлин

Фото: автора

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-