Виборчий кодекс «без мажоритарки» нарешті затверджено
Багаторічна епопея навколо нового Виборчого кодексу завершилась. Всього-на-всього після 17 переголосувань Верховна Рада ухвалила без перебільшення “монструозний” закон. Сотні сторінок тексту, після понад 4000 поправок — і все це заради ліквідації “мажоритарки” та привнесення в електоральне життя України принципу відкритих партійних списків. Протягом всього терміну повноважень чинного парламенту питання ухвалення нового Виборчого кодексу було одним з головних суспільних запитів до вищої законодавчої влади. Хоча деталі нового закону ще потребують тривалого та уважного аналізу, про значення самого факту ухвалення цього документа вже варто задуматись. Тим паче, що існує ризик “проґавити” отриману нині можливість: за “старим” законодавством можемо обрати не лише Верховну раду 9 скликання (21 липня), а й 10-ого. Адже, якщо вчасно не внести змін до Перехідних положень документа, він набере чинності з 1 грудня 2023 року - вже після проведення чергових виборів, які, згідно із Конституцією України (стаття 77), мають відбутися наприкінці жовтня того ж таки 2023-ого: “Чергові вибори до Верховної Ради України відбуваються в останню неділю жовтня п’ятого року повноважень Верховної Ради України”...
У пошуках відповіді на питання, чи задовольнило ухвалення нового Виборчого кодексу запит українського суспільства на реформу виборчої системи, Укрінформ звернувся до експертів та авторів закону.
Після підписання Кодексу президентом Україна отримає своєрідну “виборчу конституцію”
Олександр Черненко, народний депутат України, співавтор Кодексу (разом з Андрієм Парубієм і Леонідом Ємцем):
“Звісно ж, ключовим позитивним моментом є передбачена новим Виборчим кодексом система відкритих регіональних списків. Доволі серйозні покращення, вважаю, країна отримала в частині ведення передвиборчої агітації. Дуже важливо, що у процесі підготовки законопроекту до другого читання, розгляду більш як 4 тисяч правок і, зрештою — остаточного ухвалення документа, - вдалося зберегти й низку принципових процедурних норм, що стосуються покращення роботи реєстру виборців. Цілком погоджуюся, що цей надзвичайно об’ємний і системний документ іще потребує аналізу та доопрацювання. Але вважаю, що ймовірні зміни матимуть винятково технічний характер. Головну ж “перемогу” ми здобули: після підписання Кодексу президентом Україна отримає своєрідну “виборчу конституцію”, яка регулюватиме усі види виборів та усі етапи їх підготовки і проведення. (Виборчий кодекс замінить щонайменше п'ять документів - закони про вибори президента, народних депутатів, місцеві вибори, про ЦВК і про Державний реєстр виборців, - ред.)”.
Саме через відкриті списки було так важко “просувати закон”
Леонід Ємець, народний депутат України, співавтор Кодексу:
“Те, що закон таки прийняли, це майже чудо. Зранку я вже був майже переконаний, що ми не знайдемо потрібної кількості голосів. Але потім, вочевидь, під’їхали депутати, які були в мажоритарних округах і проголосували.
А що стосується самого закону, я , як автор, не можу не подякувати робочій групі, яка півроку працювала над тим, щоб довести закон до готовності застосовувати одразу після прийняття. Адже в ньому було дуже багато технічних моментів, і лише пару сутнісних. І саме сутнісні речі роблять цей закон таким важливим для українського суспільства. Саме через них було всі ці роки так важко просувати цей закон у парламенті. Адже “корупційна мафія” тільки в страшному сні бачила відкриті списки, і були впевнені, що ситуацію вдасться зберегти під контролем. А що стосується технічних моментів: виборчий бар’єр, перехідні положення, і т.д., то вже новий парламент, який буде обраний за тиждень, зможе їх всі поміняти або уточнити. Головне, щоб він не зазіхав та суть — принцип відкритих списків, принцип, коли виборець формує список партії. Адже саме цей принцип був головним суспільним запитом, і сьогоднішнім прийняттям закону цей запит реалізовано.”
Відтепер мотивація виборців, конкуренція партій і кандидатів будуть зовсім іншими
Андрій Андрушків, керівник проектів громадської організації “Центр UA”:
“Ухвалення змін до виборчого законодавства - це річ, яку чинний склад Верховної Ради мав зробити ще на початку своєї каденції. Адже йдеться про важливий елемент суспільно-політичної трансформації, яка триває у нашій країні. Те, що ухвалити документ нинішні парламентарії спромоглися лише “під завісу”, багато в чому свідчить про якість цієї Верховної Ради. Та як би там не було, “багатостраждальний” Виборчий кодекс ухвалено. А це означає, що усі подальші виборчі процеси в країні відбуватимуться за нових реалій: мотивація виборців, конкуренція партій і кандидатів у наступні виборчі цикли будуть вже зовсім іншими. Причому, це може статися навіть швидше, аніж передбачено самим кодексом. Бо, незважаючи на те, що на пленарному засіданні у четвер під стенограму було підтверджено, що документ набере чинності з 1 грудня 2023 року, я переконаний: обраний 21 липня новий склад парламенту проголосує за зміну цього терміну — із тим, щоб документ вступив у силу вже із жовтня цього року. Тож найближчі місцеві вибори відбуватимуть уже за пропорційною системою з відкритими регіональними списками...
Загалом же, пропри певні технічні моменти, які іще потребуватимуть доопрацювання, новий Виборчий кодекс містить справді світоглядні зміни. Він дає надію на створення в Україні справжніх партій — з чітко вираженими ідеологію, принципами і цілями. Адже після набрання документом чинності в українській політиці уже не буде “самовисуванців”, людей, які готові приєднуватись до будь-яких таборів — залежно від того, “звідкіля вітер віє”. Тепер всі політики сегментуватимуться по партіях і, відповідно, змушені будуть працювати із “групами інтересів” - приміром, представниками малого й середнього бізнесу, молоддю і студентами, найманими працівниками на виробництві, аби представляти їхні інтереси. Йдеться про значний ідейний “стрибок”, наслідки якого побачимо уже протягом наступного виборчого циклу”.
Ухвалення Виборчого кодексу — момент, без перебільшення, “історичний”
Ольга Айвазовська, голова правління Громадянської мережі “ОПОРА”:
“Ухвалення Виборчого кодексу — момент, без перебільшення, “історичний”: затвердження стандарту нової виборчої системи є неабияким позитивним зрушенням. Але радість ця дещо затьмарена тим, що до доопрацювання документа, як на мене, підійшли доволі формально. Як наслідок - законопроект фактично залишився в редакції першого читання, із невеличкими технічними процедурними правками, які внесла робоча група. При цьому процес підготовки кодексу до другого читання був затягнутим і складним, тому мало у кого і з народних депутатів, і з експертів вистачало терпіння опрацьовувати його від правки до правки й боротися за кожну із них. В результаті у кодексі залишилися деякі регресивні, як на мене, норми. Наприклад, законодавець не посилив захищеності виборчих прав деяких суспільних груп — у першу чергу, внутрішньо переміщених осіб та людей з інвалідністю. Крім того, є проблеми, які стосуються агітаційної звітності та фінансування виборчої кампанії. Тому що в оприлюдненій раніше редакції (остаточний варіант документа іще не опубліковано) були виключені положення про проміжні фінансові звіти виборчих фондів...
Тож парламентаріям 9 скликання, вочевидь, доведеться доопрацьовувати документ. Зокрема, в частині конкретних процедур і гарантування виборчих прав громадян. Також певні проблеми можуть виникнути й через те, що, згідно із ухваленим 11 липня рішенням, Виборчий кодекс набирає чинності 1 грудня 2013 року. Зважаючи ж на те, що зараз триває позачергова парламентська кампанія, очевидно, що 5-й рік повноважень нової ВР визначатиметься по-іншому. Приміром, ми пам’ятаємо, як у 2014 році переобиралася місцева київська влада, яка потім знову “пішла на вибори” у 2015-ому. Були й інші прецеденти, які свідчать про можливість організації чергової виборчої кампанії в останню неділю жовтня п’ятого року повноважень ВР. А для наступного парламенту це буде жовтень 2023 року. Це означає, що кодекс, який має регулювати наступні чергові вибори, може набрати чинності пізніше, аніж вони відбудуться. А допускати цього не можна. Адже є суспільний запит і політична воля щодо того, що Верховну раду 10 скликання українці обов’язково мають обирати по-новому. Також далеко не всіх задовольняє, що позачергові місцеві вибори, які, вочевидь, відбудуться у 2020 році, проводитимуть за старим законодавством.
Що ж до зауважень про нібито порушення процедури голосування за Виборчий кодекс, то варто нагадати: такий стиль підтримки документів - це своєрідна “фішка” нинішньої Верховної ради. У такий спосіб ухвалювалося чимало важливих рішень. І жодне із них не було скасовано із процедурних міркувань (окрім випадків ветування законопроектів президентом). До того ж, за нинішніх обставин навряд чи буде воля якоїсь політичної фракції чи групи оскаржувати зміст Виборчого кодексу, точніше, спосіб його ухвалення. Адже такий крок загрожуватиме ініціаторам певними репутаційними втратами. А для наших політиків це “не дуже прийнятно” — зокрема, в контексті нинішньої виборчої кампанії”.
Купівля голосів за “гречку”, на жаль, нікуди не дінеться
Михайло Басараб, політолог, так прокоментував подію на своїй сторінці у Facebook:
“Ухвалено пропорційну виборчу систему з відкритими списками. Однозначно це крок вперед. Тепер виборці обиратимуть не лише партію, а й конкретного кандидата у її списку. Однак варто одразу ж позбавитися ілюзій. «Гречка» нікуди не дінеться. Можливо вона впливатиме на вибори меншою мірою, але все одно за голоси виборців конкуруватимуть заможніші і бідніші однопартійці. Заможніші будуть мати більше реклами, «засіватимуть виборців гречкою», а відтак матимуть кращі умови для перемоги над біднішими соратниками. «Купівля голосів» - це не так про виборчу систему, як про безкарність за порушення закону.”
Владислав Обух, Вячеслав Масний, Київ
