Польща і відновлення повноважень Росії в ПАРЄ: «За і навіть проти»
У публічному просторі Польщі триває активна дискусія з приводу того, якою ж врешті-решт є офіційна позиція Варшави стосовно політики Росії. Приводом до цього стала стаття, опублікована 3 липня в популярному інтернет-порталі Onet.pl під красномовною назвою “Польща підтримала відновлення права голосу Росії в ПАРЄ”. Польський уряд це категорично заперечує. Хто має рацію? Варто розібратися з цим детальніше.
ГЕЛЬСІНКІ, СТРАСБУРГ ТА СУСПІЛЬНИЙ РЕЗОНАНС
Автори цієї статті у польському виданні підкреслюють, що під час засідання Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) у ніч із 24 на 25 червня польська парламентська делегація, разом із делегаціями України, Литви, Латвії, Естонії, Словаччини та Грузії й справді голосувала проти відновлення повноважень російської делегації в цьому органі. Однак, трохи більше місяця до того, під час засідання іншого статутного органу Ради Європи – Комітету міністрів (KМРЄ) 17 травня у Гельсінкі Польща діяла по іншому: підтримала декларацію, яка відчиняла двері для подальшого позитивного голосування для Росії в ПАРЄ. І справді, у травні проти цієї декларації, крім України, виступали лише Литва, Латвія, Естонія, Грузія, а також Вірменія, а «за» були майже 40 країн включно з Польщею. Травнева декларація хоч і не була зобов’язуючою, але все ж таки вона давала чіткий сигнал від урядів своїм парламентаріям, як вони повинні голосувати згодом під час засідання ПАРЄ у червні.
Це травневе голосування Польщі, як підкреслює польське інтернет-видання з посиланням на неназваного українського дипломата, викликало “здивування і нерозуміння” у Києві.
Як зауважено у статті, підтримку травневої декларації в KМРЄ офіційно підтвердило МЗС Польщі. Однак, у польському міністерстві підкреслили, що зробили це з процедурних питань, а зовсім не для того, щоб повернути право голосу Росії.
“Це рішення було продиктоване підтримкою збільшення ефективності та значення Ради Європи, яка вже багато місяців cтикається з політичними, фінансовими й інституційними кризами. Підтримуючи цю ініціативу, Польща виступила за впорядкування системи моніторингу в Раді Європи”, – йшлося в офіційній реакції МЗС Польщі.
Польські дипломати також пояснили, що у травні не вирішувалося питання про відновлення повноважень Росії, і взагалі питання щодо позбавлення чи відновлення чиїхось повноважень вирішує не KМРЄ, а ПАРЄ. При цьому у Гельсінкі, як підкреслило польське МЗС, Варшава зайняла “конструктивну позицію”, з одного боку – підтримуючи декларацію щодо поваги до рівних прав усіх країн-членів брати участь у засіданнях органів РЄ заради подолання кризи в організації, а з іншого – вимагаючи від Росії виконання всіх вимог організації.
Резонанс, викликаний публікацією цієї статті, змусив польських чиновників найвищого рівня реагувати на ситуацію, особливо у світлі активного використання теми опозицією для критики влади перед осінніми парламентськими виборами.
Зокрема, глава МЗС Польщі Чапутович, який за іронією долі перебував у Канаді на міжнародній конференції з питань реформ в Україні, повторив позицію міністерства: на засіданні у Гельсінкі не голосувалося питання про відновлення права голосу РФ у ПАРЄ, а була лише дискусія щодо принципів функціонування Ради Європи. При цьому, як зауважив польський міністр, Варшава незмінно засуджує агресивну політику Росії щодо України.
У схожому дусі висловлювалися також глава польського уряду Матеуш Моравецький. Він наголосив, що найважливішим є голосування в ПАРЄ, а там позиція Варшави була однозначною. Відтак, і немає про що говорити.
Досить цікавим у цьому контексті є коментар тому ж таки інтернет-порталу Onet.pl попередника Чапутовича на посаді глави польської дипломатії, а нині – новоспеченого депутата Європарламенту Вітольда Ващиковського. Відомий своїми відвертими висловлюваннями екс-глава МЗС Польщі щиро визнав, що не знає, чому Польща підтримала Гельсінську декларацію, яка відверто була на руку Кремлю. Політик визнав, що ані він, ані інші польські делегати в ПАРЄ не знали про суть цієї декларації й не отримували з цього приводу жодних інструкцій від уряду.
Водночас, він не виключив, що можливо змінилася стратегія дій польського уряду щодо Росії. За його словами, можливо це голосування було наслідком певних розрахунків Варшави.
ТУ-154М І РОЗРАХУНКИ ВАРШАВИ
Світло на “певні розрахунки” Польщі дещо пролив заступник глави МЗС Польщі Шимон Шинковський вел Сеньк. За його словами, на ситуацію потрібно дивитися двояко. З одного боку, Росія не змінює своєї позиції стосовно України – і надалі порушує міжнародне право, окупуючи Крим і не виконуючи Мінські домовленості. Але з іншого, згідно з прийнятою у жовтні 2018 року резолюцією ПАРЄ, яка містить заклик до Росії віддати Польщі уламки розбитого Ту-154М, Варшаві легше це вимагати від Росії, якщо вона є в Раді Європи, а не поза нею.
Власне це, напевно, є однією з основних причин такої, а не іншої позиції Польщі у травні в Гельсінкі. Адже навряд чи у Варшаві не усвідомлювали, що наслідком прийняття цієї декларації буде відновлення прав російської делегації в ПАРЄ і що Україна протестуватиме проти такого рішення.
Єдине, на що польська влада, можливо, не очікувала, так це резонансу, який викличе травнева декларація всередині Польщі. Спочатку так і було: заява польської опозиції на початку червня про те, що влада у Гельсінкі підтримала відновлення прав Росії в ПАРЄ, залишилася майже непоміченою в інформаційному просторі Польщі. Усе змінилося після голосування в ПАРЄ, коли польські депутати у більшості проголосували проти відновлення повноважень Росії, а згодом із шістьма іншими країнами вчинили демарш – залишили Страсбург для консультацій зі своїми парламентами та урядами щодо подальшої своєї участі в роботі Асамблеї. Тоді у Польщі почали порушувати питання: чому в польського уряду і представників парламенту країни виявилися різні погляди на російське питання.
Польща дуже хоче повернути уламки розбитого літака президента Лєха Качинського до 10-річчя Смоленської катастрофи у квітні 2020 року. Саме це було головною темою переговорів глав МЗС Польщі й Росії Чапутовича і Лаврова, які відбулися, до речі, вперше за п’ять років, – у день засідання KМРЄ і прийняття відповідної декларації у Гельсінкі. Напевно, двосторонні польсько-російські перемовини також мали вплив на позицію Польщі у той день.
Наприкінці травня польські слідчі побували у Смоленську, де ще раз ретельно вивчили уламки розбитого літака. Однак, короткочасне потепління у польсько-російських відносинах завершилося вже на початку червня разом із заявою Слідчого комітету Росії про те, що польські слідчі, які відвідували Смоленськ, нібито визнали, що причиною катастрофи стала помилка польських пілотів. Національна прокуратура Польщі відразу спростувала цю інформацію, назвавши її неправдивою.
Росія відмовляється віддавати Польщі уламки літака й “чорні скриньки”, мотивуючи це власним слідством. Варшава, навпаки, – зацікавлена у їх якомога швидшому поверненні до Польщі, пропонуючи Росії діалог. У нещодавньому інтерв’ю російському ТАСС міністр Чапутович заявив, що Варшава хоче розмовляти з Москвою на тему повернення Ту-154М, але під час зустрічі з Лавровим “зближення позицій не сталося”.
Попри бажання Варшави до діалогу з Москвою і надсилання для цього певних сигналів, наприклад таких, як у Гельсінкі, Росія на це не зважає. Очевидно, що вона хоче від Варшави чогось більшого. Наприклад, повної відмови від підтримки Києва, чи що ще більш нереально – охолодження відносин зі США. Польська влада на це не піде.
Підсумовуючи, можна сказати, що позиція офіційної Варшави щодо повернення Росії до ПАРЄ за результатами засідань KМРЄ у травні та ПАРЄ у червні дещо нагадує дії у відповідності до крилатого висловлювання на початку 1990-х років екс-президента Польщі Лєха Валенси: “Тобто я за, і навіть проти”. Однак таку двозначну тактику відразу помічають політичні опоненти і незалежні ЗМІ, які обов’язково нагадають про це партії влади напередодні виборів.
Чи варто Варшаві йти на сумнівні поступки Москві з репутаційними ризиками і – найімовірнішим негативним кінцевим результатом? Це питання для польської влади найближчим часом залишатиметься відкритим.
Юрій Банахевич, Варшава
