«Справа Медведчука»: чи варто очікувати реального вироку?
Напередодні Генпрокуратура, за зверненням народного депутата від "Народного фронту" Андрія Тетерука, відкрила кримінальне провадження про можливу державну зраду та сепаратизм Віктора Медведчука. Про це у Facebook повідомила речниця генпрокурора Лариса Сарган. “Медведчук заявив про необхідність утворення “автономного регіону Донбас”... з власним парламентом та урядом, а також про закріпленням такого статусу у Конституції, як визначає Україну як унітарну державу (...) За таких обставин, в діях Медведчука запідозрили ознаки злочинів, передбачених ч.1 ст.110 КК України (посягання на територіальну цілісність і недоторканість України) та ч.1 ст.111 КК України (Державна зрада)”.
Подія спричинила чималий резонанс. Навряд чи знайдеться хоча б одне онлайн-видання, яке не вставило б свої "пять копійок" про Віктора Медведчука. Попри те, навіть на третю добу не втратило актуальності запитання стосовно перспектив доведення заведеної проти кума Путіна справи до логічного завершення.
Тож маємо запитання: наскільки легко довести склад злочину за згаданими статтями - держзрада і сепаратизм та, власне, яка ймовірність того, що Медведчука таки притягнуть до відповідальності?
Юрист, старший науковий співробітник Інституту держави і права імені Корецького Микола Сірий в коментарі Укрінформу розповів, що перспективи доведення складу злочину за держзраду і сепаратизм полягає не в загальнополітичних оцінках, а тільки за наявності конкретних фактів.
“Тут є два важливих моменти. Перший — будь-які пропозиції відносно формування автономії певної території або, наприклад, перетворення унітарної держави на федеративну, і навпаки — це не кримінальний злочин, а політична заява. За це не переслідують. Складу злочину тут нема і бути не може. Бо нікому не заборонено розмірковувати, висувати пропозиції стосовно особливостей державного устрою. Але. Якщо поруч із заявами/пропозиціями йдуть реальні фактичні дії, вчинені певними соціальними групами/організаціями, і які спрямовані на порушення територіальної цілісності. Якщо є конкретні факти підтримки, фінансування, надання зброї, якихось інших ресурсів для функціонування таких організацій, надається допомога у проведенні підривної діяльності проти України та підтримується агресія й сепаратистські настрої, то в такому випадку подібні заяви можна кваліфікуватися як підтримку, забезпечення сепаратистської діяльності. А отже особа, що їх озвучує може цілком підпасти під згадані статті - державна зрада та сепаратизм”.
У ГПУ поки що не коментують на чому саме ґрунтується матеріали справи: на одних лише заявах чи, власне, в документах містяться залізобетонні докази? Натомість у відомстві заявили, що “матеріали кримінальних проваджень будуть передані до Служби безпеки України за підслідністю”.
Утім, опитані нами експерти-політологи до подібних перспектив ставляться з певним скепсисом. Приміром, директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик переконує, що хто б не переміг на президентських виборах, Медведчука не чіпатимуть, бо він однаково потрібен усім.
“Якщо компетентні органи після експертиз й аналізу його діяльності доведуть склад злочину, то наступний крок – вручення підозри і затримання. До речі, за держзраду внесення застави не передбачається. Утім, якщо доказів нема - напрошується питання: навіщо узагалі робити такі гучні заяви? Можливо, щоб отримати політичні дивіденди – розмірковує пан Кулик. – Медведчук на сьогодні єдиний переговірник з яким розмовляє Путін. А тому він намагається продати цей унікальний доступ до Кремля, і Порошенку, і Тимошенко, і будь-кому іншому, хоч би хто переміг весною на виборах. Допоки ця людина є носієм певної вартості, а отже – потрібна всім без винятку українським політикам, то ніхто не створюватиме такій людині неприємностей, не переслідуватиме і не саджатиме. Тож якщо наслідків відкриття кримінальної справи не буде, то, відповідно, ця справа відкривається з політичною доцільністю. І ця доцільність полягає в тому, що на ній піаряться, і чинна влада, і, зрештою, сам Медведчук, який розповідає про політичне переслідування”.
Політолог, заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму Богдан Петренко погоджується з колегою. Віктор Медведчук, за його словами, гіпердемонізований для патріотичної частини українського електорату персонаж. Тому всі «наїзди» на нього, особливо на офіційному рівні, будуть однозначно підтримані. І, на думку їх ініціаторів, переростуть в електоральну підтримку.
“Тобто кримінальна справа - є ще одним механізмом доведення, що влада – лідер в патріотичній ніші. Щодо умовно «біло-блакитної» (проросійської) частини електорату, то «наїзди» з боку влади, сприйматимуться так само ними, як патріоти сприймають персональні санкції Москви – як визнання значимості та корисності. Тобто, символічно посилюють роль політичної сили проти лідера якої розпочато кримінальне провадження. Складно говорити чи існують якісь домовленості між ними, але обидві сторони політично виграють від цього. А ось щодо практичного втілення, то є значні сумніви. По суті, після цього гіпотетично можна притягнути до відповідальності всіх, хто пропонував неукраїнські сценарії реалізації мінських домовленостей – у тому числі й посадовців західних країн та міжнародних організацій, які висували різні «плани», – переконує експерт. – По-традиції, існує загроза, що все обмежиться лише війною звинувачень у соцмережах, оскільки поки що жодної дійсно значимої політичної фігури притягнуто не було”.
Утім, Медведчука можна притягнути до відповідальності не лише за держзраду і сепаратизм. Якби було бажання, вважає експерт ГО “Асоціація Політичних Наук” Дмитро Сінченко, то він сидів би як мінімум у сусідній камері з Єфремовим.
“Думаю, можна виявити порушення і в його бізнесі, адже відомо про монополізацію поставок скрапленого газу в Україну компаніями, пов'язаними з Медведчуком. Тобто, здавалось би, от вам порушення антимонопольного законодавства, а воно 100% не відбулось і без корупції. Або згадаємо про напад охорони Медведчука на журналістів "Схем". Проте нічого цього в Україні не розслідують. І це прикро. Медведчука також пов'язують із діяльністю сепаратистських "територіальних громад", які захоплювали приміщення органів місцевого самоврядування, видавали власні номерні знаки для автомобілів, паспорти і навіть свої гроші, а громадян закликали не виконувати українських законів. Медведчуку приписують і підтримку "русинського сепаратизму" на Закарпатті... Проте сьогоднішні заяви справляють враження лише невеличкої піар-акції перед президентськими виборами. Дуже хотілось би вірити, що це не так”, - резюмує політолог.
Мирослав Ліскович. Київ
