Санкції і військова потуга: як зупинити агресора на Азові
Тема нагнітання Росією ситуації в Азовському морі – одна з головних на порядку денному засідання міністрів закордонних справ країн-членів ЄС, що відбувається в понеділок у Брюсселі. Європейські дипломати стурбовані намаганням Кремля максимально мілітаризувати акваторію задля тиску на українські судна і торговельні порти. «Незаконними й небезпечними» назвали дії Росії у регіоні і члени комітету Парламентської асамблеї НАТО з питань цивільного виміру та безпеки. Одноголосно ухвалена резолюція засуджує незаконне будівництво керченського мосту, а також дії Росії, пов’язані з вибірковою відмовою в доступі та безпідставним затриманням українських і міжнародних суден в Азовському морі.
Втім, держава-агресор продовжує «гру на дестабілізацію» в регіоні. Приміром, у неділю РФ перекинула до Азова новий ПСКР «Безупречный» (прикордонний (патрульний) сторожовий корабель другого рангу (малий корвет). Про це повідомив у Фейсбук експерт Майдану закордонних справ Андрій Клименко.
За даними моніторингової групи «Майдану закордонних справ», Інституту Чорноморських стратегічних досліджень та BlackSeaNews, це сьомий прикордонний корабель ФСБ Росії, який передислокували до Азовського моря за останній місяць. Судно озброєне 12,7-міліметровими кулеметами «Корд» і 30-міліметровими шестиствольними автоматичними корабельними установками АК-630 (для враження повітряних і легких надводних цілей на відстані до 5 кілометрів). Також на облавку є гелікоптер та безпілотний літальний апарат. Екіпаж – 24 людини…
І не встигли російські моряки розконсервувати це судно після буксирування, як з’явилася інформація про те, що в Ростов транзитом до Азовського моря притягнули новий корвет берегової охорони Прикордонної служби ФСБ РФ – «Керчь». Це – майже 50-метровий корабель з сучасними 76-и і 30-міліметровими артустановками, пусковими установками ПЗРК «Игла» і майданчиком для запуску безпілотників.
Отже, йдеться про доволі великі і добре оснащені кораблі, які перекинули до українських кордонів на тлі заяв російських дипломатів (зроблених у середині минулого тижня) про те, що у Кремлі просто таки марять встановленням миру в Азовсько-Чорноморському регіоні. Тож не збираються посилювати там свою військову присутність.
При цьому заступник міністра закордонних справ РФ Григорій Карасін тоді звинуватив у провокуванні «тривожної ситуації» в Азовському морі Україну - мовляв, через наміри побудувати у Бердянську військово-морську базу і періодичні військово-морські навчання української армії.
Отже, маємо справу із черговою ситуацією зі злодієм, на якому «шапка горить». І що в цьому дивного? Перефразовуючи канцлера Бісмарка, можна сказати: «дипломатичні заяви Росії не варті й акумуляторів для камер, на які вони записані». Питання в іншому: як протидіяти агресорові, для якого міжнародні правила і норми неписані, а власні обіцянки – недійсні?
Шляхом нарощування військових можливостей…
«Хоча бойових дій на морі ще не було, події довкола Азова за рівнем напруженості вже фактично зрівнялися із ситуацією на Донбасі і в окупованому Криму. І Україна, і її міжнародні партнери, уся світова спільнота мають адекватно реагувати на провокації з боку Москви. І дипломатичними засобами (зусилля вітчизняного зовнішньополітичного відомства останнім часом, безумовно, активізувалися), і завдяки зміцненню військової компоненти», - наголошує в коментарі Укрінформу колишній заcтупник начальника Генерального штабу ЗСУ Ігор Романенко.
Військовий експерт нагадує, що кроки, які наша країна зробила у цьому напрямку у нинішньому році, були доволі ефективними. Зокрема, дозволили «відсунути» зону незаконного затримання російськими спецслужбами цивільних суден в Азовському морі від українських берегів. До того ж, загальна кількість таких затримань зменшалася.
«Частково приборкати агресора допомогли перекидання до Азова додаткових сил Корпусу морської піхоти і прибережної артилерії та початок чергування на морі наших малих броньованих катерів, озброєних бойовими модулями КАУ-30М, - додає керівник Українського міліарного центру Тарас Чмут, - Нагадаю також, що наприкінці вересня через контрольовану агресором Керченську протоку в Азовське море увійшли українські буксир «Корець» і пошуково-рятувальний корабель «Донбас». А у Державній прикордонній службі почали формувати регіональне управління морської охорони, яке відповідатиме за увесь морський кордон країни - від Ізмаїла до Маріуполя. Корабельний склад управління поповнять новими катерами – зокрема, вітчизняними і американськими, класу «Айленд».
До речі, цими днями командувач Військово-Морських Сил ЗСУ Ігор Воронченко підтвердив що Сполучені Штати Америки пропонують безоплатно передати Україні два фрегати типу «Олівер Хазард Перрі». Однак це - кораблі океанського класу, які більше підходять для виконання завдань в акваторії Чорного моря. При цьому щорічна експлуатація фрегата такого типу коштує приблизно $25 млн. - з урахування заробітної плати, поточного ремонту, пального та інших витратних матеріалів. Тому, за словами адмірала Воронченка, українське командування зараз зважує всі «за» і «проти» використання цих кораблів.
А ось військовий експерт Тарас Чмут вважає, що у майбутньому такі витрати можуть окупитися сторицею:
«На відміну від патрульних катерів берегової охорони класу «Айленд», рішення про передачу яких США ухвалили раніше, фрегати типу «Олівер Хазард Перрі» - повноцінні бойові кораблі. Вони здатні виконувати поставлені завдання по всьому світу. Ці судна протичовнової оборони мають один з найпотужніших у своєму класі гідроакустичних комплексів, два вертольоти (зазвичай, на фрегатах базується по одному гвинтокрилу). При цьому всі протичовнові можливості зав’язані в єдину бойову інформаційну систему. Тож такі судна можуть стати неабияким фактором стримування агресора», - вважає військовий експерт.
Також, за оцінками Тараса Чмута, окрім підсилення вітчизняних ВМС, можливе надання Україні американських фрегатів ще й допоможе зберегти моряків «як клас» військових (екіпаж одного фрегата – 219 людей). Адже з кожним роком в країні залишається усе менше фахівців морських спеціальностей: При цьому експерт визнає, що питання взяття на озброєння американських фрегатів потребує додаткового вивчення. Адже українські ВМС нині розвиваються за концепцією «москітного флоту» (складається з великої кількості маленьких добре озброєних катерів - ред.). І фрегати в таку концепцію начебто не вписуються.
«Водночас, окрім протичовнового захисту, ці фрегати можуть виконувати функції з патрулювання, брати участь у пошуково-рятувальних операціях, в міжнародних заходах - антитерористичних, миротворчих, антипіратських кампаніях», - каже Тарас Чмут. Також військовий експерт закликає розцінювати американську пропозицію щодо передачі кораблів як політичний крок, яким США демонструють підтримку нашій країні.
Погоджуючись із цим, генерал Романенко акцентує увагу на тому, що і американські фрегати, і літаки, які свого часу хотіли надати Україні канадці, і підводні човни, колись обіцяні німцями, не мають озброєння (те, що було встановлене виробниками, зняли перед консервацією техніки). Отже, для того, аби вони могли виконувати бойові завдання, потрібні час і гроші.
Куди перспективніше активізувати виробництво власних плавзасобів – зокрема, сторожових, малих броньованих артилерійських і ракетних катерів із невеликою осадкою, що дозволяє досить успішно маневрувати в умовах незначних глибин на Азові. Також потрібно активізувати розробку й випробування власних ракет і ракетних установок (зокрема, новітнього ракетного комплексу «Нептун»). Але для цього також потрібен час.
Тож компенсувати відсутність у регіоні такої техніки і озброєння у «перехідний період» Україна, на думку Ігоря Романенка, має за рахунок інших видів Збройних Сил – Сухопутних військ і ВПС. «Зокрема, поблизу узбережжя Азовського моря варто сконцентрувати українські штурмовики, бомбардувальники, літаки-розвідники, ударні вертольоти, засоби артилерії для залпового вогню по морських цілях…», - пропонує генерал-лейтенант запасу.
… І дипломатичних кроків «на випередження»
Також, на думку експертів, Україна повинна продовжувати активно діяти на «дипломатичному і юридичному фронтах». Зокрема, збирати докази злочинів росіян в Азовській акваторії (як у Криму та на Донбасі) і надавати їх нашим міжнародним партнерам, домагаючись гарантій впровадження ними дієвих санкцій проти агресора у разі подальшої дестабілізації ситуації в регіоні.
«У Кремлі мають знати: якщо РФ піде на загострення, наступного ж дня отримає адекватну реакцію у відповідь – зокрема, економічну блокаду російських портів і в Азовському, і в Чорному морях», - каже Ігор Романенко.
Щодо дипломатичних зусиль, то, розраховуючи на міжнародну підтримку, Україна, за словами військового експерта, не обмежується лише розглядом питання Азова на засіданнях різного рівня і ухваленням резолюцій та комюніке із осудженням дій кремля. Є і конкретні ідеї та пропозиції. Зокрема, на початку вересня Київ запропонував країнам Євросоюзу визнати Азовське море «міжнародною водоймою», а не внутрішнім морем двох держав. Зміна статусу, мовляв, дозволить узаконити перебування в цих водах військових суден третіх країн. Таким чином Україна планує заручитися підтримкою партнерів - зокрема, з НАТО - для припинення російських провокацій в морській акваторії. Приміром, іноземні кораблі поряд із українськими можуть конвоювати цивільні судна через «недружні» води Керченської протоки.
При цьому можливі наслідки денонсації українсько-російського Договору про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки Київ обговорює не лише із міжнародними партнерами . Це питання – одне з головних і у внутрішньому дискурсі. І у прибічників, і у противників такого кроку – свої аргументи. Прибічники доводять, що застосування щодо Азова положень міжнародних конвенцій унеможливить незаконні зупинки суден у районі Керченської протоки. Їхні опоненти, нагадуючи, що для Росії жодні міжнародні норми «неписані», вважають: розірвання угоди може спровокувати неадекватного північно-східного сусіда на нові деструктивні дії. Окрім того, як наголошують юристи, на відміну від денонсації договору про дружбу, партнерство і співробітництво, який був лише політичним документом, в Угоді щодо Азовського моря і Керченської протоки багато технічних моментів, які дуже складно врегулювати. Тож Україна має до цього належним чином підготуватися.
Владислав Обух, Київ
