Європарламент різко засуджує Росію «за Азов» і говорить про нові санкції

Європарламент різко засуджує Росію «за Азов» і говорить про нові санкції

Аналітика
1184
Ukrinform
Європарламентарі зробили для України все, що могли. НАТО і Євросоюз зроблять більше, якщо Україна встановить в Азовському морі “червоні лінії” для Росії

Європейський парламент — орган Європейського союзу — ухвалив сьогодні резолюцію щодо ситуації в Азовському морі. Там є все, що має бути: суворий осуд дій Росії, а саме — її “надмірна активність” у перевірці комерційних суден, констатація порушення Росією міжнародного морського права та власних міжнародних зобов’язань, вимога до Росії негайно припинити інтенсивну та дискримінаційну, політично вмотивовану інспекцію суден, оцінка побудови Керченського мосту як незаконної, нарешті — заклик до Євросоюзу “вжити відповідних заходів”, тобто — запровадження нових санкції проти Росії, якщо вона не відмовиться від того, що коїть. У резолюції також називається цілком конкретна мета Росії: перетворити Азовське море у внутрішнє російське і дестабілізувати безпекову та соціально-економічну ситуацію в Україні.

Одним словом, європарламентарі стали, наскільки могли, на захист інтересів України. Хоча й зрозуміло, що зупинити Росію лише резолюціями неможливо, вимагати від Європарламенту чогось більшого неможливо.

Росія домагається свого в Азовському морі силою. І зупинити її можна теж лише силою. Усі ці “інтенсивні та політично вмотивовані” російські перевірки торгових суден, що прямують з і до українських Бердянська і Маріуполя, стали можливими тільки тому, що Україні на сьогодні просто нічого протиставити російським військовим кораблям на Азові. Україна лише починає (із запізненням) перекидати туди свої військові судна, лише почала говорити про необхідність створення на Азові своєї військово-морської бази. Однак проблема не тільки у повільних діях Києва, а й в тому, що Україна ні сьогодні, ні завтра не зможе виставити на Азові силу, яка б переважала чи хоча б дорівнювала російській (за словами голови Державної прикордонної служби Петра Цигикала, бойове угрупування Росії на Азові складає на сьогодні 120 кораблів і катерів).

Отже, як і загалом у протистоянні Росії, Україна потребує допомоги союзників. Екс-Президент України Леонід Кучма говорить прямо: “Вважаю, що самостійно Україні не вирішити проблему в Азовському морі, надто нерівні сили”. Чи можемо ми розраховувати й на іншу, крім ухвалення резолюцій, допомогу Заходу?

Цілком можемо. Більше того, нам цю допомогу пропонують і навіть вже надають (мається на увазі практична допомога США у операції по переведенню українських військових суден ”Донбас” і “Корець” з Чорного у Азовське море). І ще варто мати на увазі, що рішення (резолюція) Європарламенту потрібне не лише для того, аби щось сказати. Вона (резолюція) є підставою для дій виконавчої влади країн — членів ЄС, а більшість з них — члени НАТО. Не випадково однозначні заяви на підтримку України на Азові ми почули і від глави дипломатії ЄС Федеріки Могеріні, і від генерального секретаря НАТО Йєнса Столтенберга.

Сьогодні на російську силу в Азовському морі відповісти своєю силою може лише НАТО. Заяви Могеріні й Столтенберга дають надію, що, за певних умов, кораблі НАТО можуть там з’явитися. Звісно, цих певних умов — досить багато, а про деякі з них говорити нема сенсу, бо просто зарано. Тому що найпершу “певну умову”, після якої можливі всі інші, має забезпечити Україна. Яка ця умова?

Колишній командувач військами США в Європі генерал Бен Ходжес сьогодні у виступі на Львівському безпековому форумі сказав про неї так: “Перш за все, Україна має створити стратегію, а також політику щодо Азовського моря, встановити, де проходять червоні лінії”. Щоб зрозуміти, які червоні лінії має на увазі генерал США, подивимося, що відповів міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров на інформацію про можливі спільні навчання кораблів НАТО і України в Азовському морі: “Влаштувати навчання Альянсу в Азовському морі хоче Україна, але по закону зробити це не вийде. Договір Росії та України вимагає згоди обох країн на прохід по Азовському морю військових кораблів”.

Іншими словами, доки чинним є україно-російський договір, який визначає Азовське море як спільне україно-російське, а не міжнародне, доти на законних підставах там можуть бути лише військові кораблі Росії та України. Тобто, доти ми маємо вирішувати проблему протистояння Росії самостійно. І чи зможемо ми у цьому досягти успіху — дивись думку Леоніда Кучми (а заперечувати йому в Україні чомусь ніхто не поспішає).

Утім, теоретично Росію можна зупинити і без розірвання згаданого Договору і встановлення Україною де-факто і де-юре на Азові своїх територіальних (“червона лінія”!) і міжнародних вод. Це якщо Захід (Євросоюз та США) раптом запровадять проти Росії за її поведінку на Азові такі санкції, які за жорсткістю переважать усі попередні. Яка є надія, що така теорія стане практикою?

Юрій Сандул. Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-