Медведчук в українській політиці: треба поставити на місце, але це важко

Медведчук в українській політиці: треба поставити на місце, але це важко

Аналітика
1013
Ukrinform
Експерти переконані, що присутність кума Путіна в Україні – це ключова вимога самого Путіна. Яка його роль: спікер парламенту? Віце-прем’єр з питань Донбасу? Прем’єр? Чи Президент?

Віктор Медведчук повернувся в українську публічну політику. Підтвердженням факту стали три події: вступ до партії Вадима Рабіновича “За життя” (експерти стверджують, що це лише формальність – адже цю партію він фінансово підтримував і раніше), чутки про купівлю двох новинних телеканалів (112-й та NewsOne) та опосередковане їх підтвердження “Велике інтерв’ю з великим політиком” з Медведчуком у головній ролі на тому ж таки 112 каналі.

Насправді ж Медведчук, якщо розібратися, і не полишав українську політику – він був таким собі “містером Х”, непублічним, але впливовим.

Тож принципова новизна – саме повернення в публічний простір. Повернення саме по собі «грандіозне». У “великому інтерв’ю” “великий політик” Медведчук недвозначно окреслив свої плани і пропозиції щодо низки надболючих для держави питань – про врегулювання агресії Росії в Азовському морі, про Мінський процес і Донбас, про торгівлю та інфраструктурне сполучення між Україною та РФ. Тож мусимо констатувати: адвокат інтересів Росії, кум президента РФ Володимира Путіна повертається в український публічний політичний простір з конкретними і дуже неприємними для українського вуха пропозиціями. Оцінки, як таке могло статися, залишимо за дужками. Натомість зараз треба знайти відповідь на конкретне питання: чи можна Віктора Медведчука поставити на “належне йому місце” і, головне, чи потрібно зараз це робити?

На це питання Укрінформу відповідають експерти-політологи:

Андрій Єременко, соціолог, засновник соціологічної компанії “Active Group”:

Андрій Єременко
Андрій Єременко

“Плани Медведчука — відстоювання російських інтересів у парламенті”

Викинути Медведчука з української політики не можна. Ми так чи інакше маємо співпрацювати з Медведчуком, адже є потреба в обміні полоненими, домовленостях з припинення вогню, і вони вимагають контакту між українською і російською владою. І умова Кремля, щоб перемовником був саме Медведчук. Це даність, і ми її не позбудемось. Але і те, що в українській політиці він представник Кремля — теж даність.

Медведчук виграв вибори до парламенту в 1997 році, коли йшов по Іршавському округу на Закарпатті, не будемо говорити – як. А після того – суцільні невдачі його партії СДПУ(о): 1998 рік – 4%, ( зауважте, 4% був прохідний бар’єр); 2002 рік – коли СДПУ(о) користуючись практично необмеженим адмінресурсом ( Медведчук – глава АП Кучми) і користуючись послугами найдорожчих політтехнологів, набрала лише 6%. Це як зараз має партія Ляшка... Невдачі на виборах пояснюються специфікою стратегії Медведчука – занадто складні схеми, які на простих людях не працюють.

Нині від Медведчука не варто чекати якоїсь надпотужної кампанії. Так, вони зараз підпорядкували собі кілька ТБ-каналів, але знову ж таки – у нас не інформаційний вакуум: людина гляне 112-й чи “NewsOne”, і перемкне на “Україну” чи “Плюси”, а відтак матиме більш-менш об’єктивну картинку.

В планах у Медведчука потрапити в парламент і зсередини відстоювати інтереси росіян. Але проблема в тому, що Медвечук і вибори – то дуже проблемно. До його вступу в партію “За життя”, я не сумнівався, що вона подолає прохідний бар’єр, а тепер вже сумніваюсь. Але шанси на прохід Медведчука в парламент є, є і гроші, але не варто забувати, що працюватиме він в умовах протидії адмінресурсу і негативно налаштованого до нього інформаційного поля.

Володимир Фесенко, політолог, керівник Центру прикладних політичних досліджень “Пента”:

Володимир Фесенко
Володимир Фесенко

“Медведчук «антихаризматичний», це може зіграти як проти нього, так і проти його партій”

Те, що Медведчук повернувся в українську публічну політику, – лише початок. Пройти у Верховну Раду і грати там традиційну для нього роль – сірого кардинала, – важливо не лише для нього самого, але й для його “російських друзів”. Не поділяю думку про те, що він стане прем’єром чи спікером, – для цього просто не буде голосів, бо. публічна підтримка «того самого» Медведчука – це великі політичні ризики. Але може бути інша проблема – він може очолити один з парламентських комітетів, і тоді отримає вже функціональну вагу, а не лише статус сірого кардинала. Втім, поки що це лише гіпотеза. Хоча небезпека лишається: він зможе стати інструментом просування російських інтересів в парламенті, може організовувати мажоритарників, і через них просувати деякі рішення в інтересах Росії.

Що робити? З формально-юридичної точки зору правильно пояснив ситуацію Президент Порошенко: він не може заблокувати придбання Медведчуком двох телеканалів, або попередити появу Медведчука на телеекрані – це недемократично. Крім того, не виключено, що президентська команда хоче зіграти на контрасті: поява Медведчука може послабити позиції Юлії Тимошенко, їх будуть звинувачувати в зв’язках, хоча навряд чи фани Тимошенко в це повірять.

Є інша точка зору – публічна активність Медведчука може зіграти проти нього. Він занадто «антигерой», уособлення політичного зла в українській політиці. А паралельно це зіграє і проти тих політичних сил, з якими він себе ототожнює – в першу чергу, проти партії “За життя”.

Якщо говорити про обмеження, то враховуючи публічну політичну активність Медведчука, зараз є недоцільною його участь в роботі Тристоронньої контактної групи в Мінську. Це може бути використане як банальний політичний піар, а люди, які беруть участь в переговорах, мають працювати на державу, а не на конкретні політичні сили.

Володимир Цибулько, політолог:

Володимир Цибулько // Фото: Радіо Свобода
Володимир Цибулько // Фото: Радіо Свобода

“Вся діяльність Медведчука є антидержавною”

Є чинне законодавство про політичні партії. Відповідним особам треба ретельно відслідковувати фінансування тієї політсили, яку він представляє – “За життя”. Якщо те ж таки НАЗК виявить ознаки порушення – це може бути підставою щоб не допустити партію до парламентських виборів. Хоча у Медведчука є велика кількість страховок у вигляді бізнесу і контактів з російським політичним керівництвом. Ще одна страховка – його роль у визволенні частини незаконно утримуваних українців на території Донбасу – це і дозволило йому повернутись в активну українську політику.

А ще правоохоронцям треба визначитись з роллю Медвечука у справі Володимира Рубана, адже Рубан – активний поплічник Медведчука, тому безпосередня участь Рубана в підготовці теракту може викликати питання і до партії “За життя”, і до “Українського вибору”. Отже, питання: яким чином Рубан пов’язаний з Медведчуком і чи можна в правовий спосіб говорити про Медведчука як особу, причетну до справи з підготовкою теракту? Не до кінця зрозуміла роль Медведчука як консультанта російських спецслужб в історії з Надією Савченко. Якщо там вдасться довести причетність Медведчука, то мова може йти і про державну зраду.

Звісно, Медведчук не є держслужбовцем, в цьому сенсі коректно звинуватити його буде не просто. Та ж співпраця з спецслужбами країни-агресора потребує копіткого доведення в суді, але чим це не сценарій, за допомогою якого Медведчук як раз і може бути усунутий з українського політичного поля.

Насправді Медведчука треба “відкидати” вже зараз, оскільки, по-перше, зростає політична активність УПЦ МП, і по-друге, починає зростати активність приспаних мереж, які свого часу створило ще КДБ в Україні, а СБУ пропустило крізь пальці їх існування. І ці приспані мережі вряди-годи починають прокидатись, варто тільки глянути на коло пропагандистів, які промалювались на орбіті політсили Медведчука – є коло так званих політичних експертів, які безвилазно сидять на каналах Медведчука і проповідують його ідеї.

В нашій ситуації найскладніше відокремити антидержавну діяльність від політичної боротьби, але насправді вся діяльність Медведчука є антидержавною, яка замаскована під політичну конкуренцію.

Віктор Небоженко, політолог, директор соціологічної служби “Український барометр”:

Віктор Небоженко
Віктор Небоженко

“Майбутня роль Медведчука — віце-прем’єр з питань повернення Донбасу”

Про “викидання” Медведчука з української політики не може бути й мови. Це ж домовленість! А “хотілки” Путіна такі: Медведчук при переформатуванні влади отримує посаду першого віце-прем’єра, який відповідатиме за реконструкцію і відродження Донбасу. І не треба робити з нього кандидата в президенти, прем’єр-міністра, на це ніхто не піде - ні Америка, ні Кремль. Медведчуку кажуть, ти три роки водив за ніс українців — йди тепер і реалізовуй Мінські домовленості. Така скромна роль, нічого особливого. І Медведчуку, схоже, вона подобається.

Олександр Карпенко. Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>