Саміт НАТО: Трамп вимагає грошей, Україна прискорює інтеграцію

Саміт НАТО: Трамп вимагає грошей, Україна прискорює інтеграцію

Аналітика
469
Ukrinform
У декларації саміту Росія згадується 34 рази. 99% цих посилань мають негативний зміст

Брюссельський саміт відновив політичне визнання перспектив України стати членом НАТО та на вищому рівні найпотужнішого військово-політичного блоку підтвердив вимоги союзників до Росії вивести війська з української території.

МІЛЬЯРДИ НІМЕЦЬКИХ ЄВРО ДЛЯ АГРЕСОРА

Зустріч глав держав та урядів країн-членів НАТО у Брюсселі може увійти в історію як одна із найбільш непередбачуваних. За сталою практикою, рішення самітів Альянсу готуються заздалегідь, ретельно погоджуються із союзниками, а далі у верхах затверджуються майже формально.

Цього разу інтригу підживлював, як це вже стало традицією на глобальній світовій арені, президент США Дональд Трамп. Після його нещодавнього демаршу на саміті G7 євроатлантичний форум також не виключав сюрпризів від неординарного американського лідера.

Головне питання, яке сьогодні найбільше турбує ділового господаря Білого дому, це, звичайно, гроші. Точніше, видатки союзників на оборону. Саме тому справедливий розподіл бюджетного тягаря став однією із головних проблем, які лідери обговорили на саміті.

Як постійно повторює Трамп, Сполучені Штати забезпечують 70-90% бюджету Альянсу, витрачаючи на оборону до 4% свого національного річного бюджету. За зобов'язаннями у рамках НАТО, країни-члени повинні асигнувати хоча б 2% від ВВП на ці потреби. Натомість, лише 8 країн-членів дотримуються цього правила. Пасе задніх у цьому бюджетному питання Німеччина, яка й стала головним об’єктом нищівної критики та нападів з боку ексцентричного американського президента.

Ще перед початком саміту канцлеру Меркель дісталося «на горіхи» від Трампа. Кадри з робочого сніданку президента США з генеральним секретарем НАТО Єнсом Столтенбергом обійшли всі світові ЗМІ та соціальні мережі. Глава Альянсу був вимушений нібито виправдовуватися перед американський лідером за всіх союзників, особливо за Німеччину.

Головний сигнал від Трампа до Берліна та деяких інших союзників був емоційним, але цілком логічним: Німеччина витрачає мільярди євро, закуповуючи енергоносії у Росії; планує розширювати таку співпрацю, будуючи «Північний потік-2»; і при цьому США повинні захищати Європу від тої ж агресивної Росії.

«Це неприпустимо!», - емоційно висловився Трамп, звертаючись заочно до Меркель.

ТРАМП: ДЯКУЮ, НАТО-2018. АЛЕ ГРОШЕЙ ДОВЕДЕТЬСЯ ДОДАТИ

Кульмінацією битви американського лідера за справедливість оборонного тягаря стало скликання за його ініціативою поза програмою саміту термінового засідання лідерів Альянсу. Американський президент підвищив ставки: виступив з ініціативою перейти від 2% на оборону до 4-х.

До слова, Україна вже виконала і перевиконала цей натівський стандарт, витрачаючи до 6% річного ВВП на сектори оборони та безпеки. Принаймні, так запевнив у Брюсселі президент Порошенко.

У результаті, як склалося враження, Трамп залишився задоволений своєю брюссельською інтервенцією. На прес-конференції він урочисто повідомив, що союзники домовилися у перспективі збільшити бюджет НАТО на 33 млрд.

«Але, можна і більше – до 40 млрд», - торжествував Трамп та запевнив, що за останні два дні, що тривав саміт, НАТО стало сильнішим.

Якщо без емоцій, то питання справедливого розподілу фінансів знайшло формальне  затвердження у спільній декларації саміту. Лідери зобов'язалися за своїми національними планами вийти на належні бюджетні показники у 2% ВВП до 2024 року.

Прощавай Брюссельському саміту – Thank you #NATO2018! – Трамп сказав традиційно у Twitter та відбув до Лондона.

ТОКСИЧНА РОСІЯ: УВАГИ БАГАТО, НЕБЕЗПЕКА ВЕЛИКА

Власне, добрий настрій американського лідера й ознаменував іншу головну мету зустрічі у верхах: підтвердити непорушність і міцність євроатлантичної єдності. Як полюбляє повторювати останнім часом глава Альянсу Столтенберг, поміж союзників є багато розбіжностей, але саме у єдності утверджується сила НАТО. Серед суперечностей згадуються торгівельні спори між США і Євросоюзом, вихід Сполучених Штатів з кліматичної угоди та іранських ядерних домовленостей, проросійська енергетична політика Німеччини та «Північний потік-2», невиконання зобов'язань щодо оборонних бюджетів. Сюди ж можна додати й авантюрну позу Угорщини, яка блокує деякі євроатлантичні ініціативи України, що також дратує союзників, включаючи США.

Чутливим питанням залишається й політика НАТО та окремих країн-членів відносно агресивної Росії. Про відкритих і латентних, а також співчуваючих, або просто байдужих друзів Кремля добре відомо. Це стосується не лише форматів НАТО, а також інших міжнародних організацій, зокрема, ЄС, ООН, ОБСЄ, Ради Європи. До слова, у декларації саміту Росія згадується 34 рази. 99% цих посилань мають негативний зміст. Така мова та спрямованість є цілком справедливими відносно агресора, який порушує міжнародне право, зруйнував світовий безпековий порядок, частково окупував території трьох держав (України, Грузії та Молдови), втручається у демократичні процесі інших країн, застосовує хімічну зброю на теренах Європи, збив пасажирський літак, становить військову та гібридну загрозу для усієї євроатлантичної спільноти.

Усе це також чітко відображено у рішеннях саміту та є невід’ємною складовою політики Альянсу.

Примітним відносно російського чинника став випадок у кулуарах саміту. Помітивши президента дружньої Литви Далю Грибаускайте, яка саме виходила в ефір литовського телебачення, українські журналісти згуртувалися поруч, щоб запросити політика коротко відповісти на актуальні запитання. Це помітили співробітники одного з російських державних телеканалів, прилаштувалися поруч та були у готовності «атакувати» своїм триколорним мікрофоном Грибаускайте.

Можливий підхід для української, а також грузинської і литовської преси президента був зіпсований токсичною присутністю роспропагандистів. Вони ще намагалися наздогнати литовського лідера у кулуарах, щось вигукували та штовхалися з охороною, щоб потім показати по телевізору «живу» картинку, як тут в НАТО все погано.

УКРАЇНА-НАТО: ВІД ПОГЛИБЛЕННЯ ДО ПРИСКОРЕННЯ

Для України на саміті євроатлантичного прориву не сталося. Але зустріч високого рівня за участі президента Петра Порошенка безперечно була успішною і вагомою. І це в умовах блокування Угорщиною євроатлантичної інтеграції Києва через надумані мовні суперечності та геополітичної невизначеності напередодні зустрічі Трампа з господарем Кремля у Гельсінкі.

НАТО політично зафіксувало відновлення Україною євроатлантичних прагнень (так званий аспірантський статус), кінцевою метою чого є набуття членства в НАТО.

Альянс вкотре підтвердив суверенітет і територіальну цілісність України виключно із окупованим Росією Кримом.

Країни НАТО привітали суттєвий прогрес українських реформ, в особливості прийняття закону про національну безпеку, а також про створення Вищого антикорупційного суду.

Союзники, нарешті, називаючи речі своїми іменами, закликали Росію вивести свої збройні сили з території України та припинити підтримку бойовиків.

Окремо у декларації відзначається занепокоєння застосуванням тортур відносно українських в'язнів у Росії, а також порушенням прав кримських татар.

НАТО підтверджує ефективність та необхідність поглиблення співпраці з Україною, як особливим й найближчим партнером, за усіма наявними форматами та інструментами.

Відносно так званих мовних занепокоєнь Будапешта, Альянс вкотре закликає Київ виконати рекомендації Венеціанської комісії щодо закону про освіту, що, власне, українська сторона ніколи не заперечувала та вже активно імплементує.

Як і прогнозувалося, Україна не отримала на саміті запрошення до програми НАТО особливих можливостей (EOP). Сутність цієї ініціативи лежить переважно у військовій площині, щоб довести рівень бойової та оперативної сумісності до вимог збройних сил Альянсу. Власне, незалежно від залучення до EOP, Україна має стратегічну мету набути стандартів НАТО до 2020 року. При цьому, це будуть адаптовані стандарти до бойового досвіду, який українські військові набувають щодня у протистоянні російській агресії та готові поділитися із союзниками по Альянсу.

Сьогодні серед українських політичних та експертних кіл набуває поширення новий тренд: Україна не поглиблює євроатлантична партнерство, а прискорює інтеграцію на цьому шляху. У НАТО визнають, що цей поштовх є небезпідставним, грунтується на прогресі всеосяжних реформ та зміцненні оборонних спроможностей держави. За багатьма критеріями Україна вже навіть перевершує багатьох союзників по НАТО. І одним із головних з цих показників є переважна – 54% – підтримка серед українських громадян набуття членства у найуспішнішому та наймогутнішому військово-політичному альянсі.

Андрій Лавренюк, Брюссель.

Фото: НАТО

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-