У стосунках США і ЄС вже дійшло до ультиматумів?

У стосунках США і ЄС вже дійшло до ультиматумів?

Аналітика
1774
Ukrinform
“Північний потік 2” найбільше невигідний Україні, а найбільше проти нього борються США

На тему “Північний потік 2” з'явилася цікава новина: американська преса повідомляє, що нібито ще минулого місяця, у квітні, президент США Дональд Трамп запропонував канцлеру Німеччини Ангелі Меркель своєрідний обмін. А саме: Німеччина відмовляється від газопроводу “Північний потік 2”, а США скасовують введення з 1 червня мита на сталь та алюміній з ЄС.

Інформація неофіційна, як-то кажуть — з анонімних джерел, тому годі чекати офіційного коментаря з Берліну. Тим часом 1 червня не за горами, а згадані мита — цілком офіційне рішення Вашингтона, і вдарять вони по Євросоюзу дуже відчутно. Настільки, що Євросоюз виробив свої контрпропозиції в обмін на скасування мит. Йдеться, зокрема (повідомляє німецька DW), про готовність європейців полегшити доступ для американських автовиробників на ринок ЄС, лібералізувати держзакупівлі (тобто, треба розуміти, допустити американські компанії до бюджетних коштів країн ЄС), розширити (полегшити, сприяти) експорт американського скрапленого газу в Європу.

Нас, українців, такі європейські пропозиції не влаштовують, бо нам пече “Північний потік 2”, а не збільшення чи зменшення продажу американських авт в Європі. Однак, звісно, не нам, на жаль, вирішувати, як мають узгодити свої взаємні торгові претензії США та ЄС. Ми тільки сподіваємося, що США не відступляться від свого несприйняття нового прямого газопроводу з Росії до Німеччини, що їм це стратегічно важливо - його не допустити. Як і нам. Образно кажучи, ми сподіваємося, що американці вирішать за нас нашу проблему, бо це їм також вигідно.

Отже, чекаємо 1 червня. Можливо, якщо інформація про фактичний ультиматум США щодо “Північного потоку 2” відповідає дійсності, вже тоді намір збудувати цей ненависний нам газопровід остаточно вмре. Утім, навіть якщо Німеччина не поступиться, боротьба проти “Північного потоку 2” далеко не закінчиться. Адже насправді тут очевидно йдеться не про стратегічні інтереси однієї країни — України, і навіть не про економічний інтерес американських експортерів скрапленого газу. Тут зачеплені справді, без перебільшення, геополітичні інтереси і США, і Європи (насамперед — Німеччини та Франції), і Росії. Тому Укрінформ запитував експертів не лише про перспективи “Північного потоку 2” у світлі конфлікту інтересів ЄС і США, а й про загальну характеристику їхніх стосунків у світлі очевидного розходження останнім часом позицій обох у деяких ключових питаннях світової політики.

Андрій Чубик, виконавчий директор Центру глобалістики “Стратегія XXI”:

Андрій Чубик
Андрій Чубик

Ні Німеччина, ні ЄС не підуть на ескалацію у взаємовідносинах зі США, хоча, дуже ймовірно, саме такий сценарій закладався російськими стратегами”

- На сьогодні США є єдиною реальною і впливовою силою, здатною вплинути на рішення щодо “Північного потоку 2” (далі - “ПП2”) через загрозу фінансових санкцій проти підрядників. Водночас ЄС має можливість застосувати політичний тиск, як це було зроблено з “Південним потоком” у випадку з Болгарією. Однак реальний вплив Німеччини на політичні процеси в ЄС тут дуже чітко простежується і робить неможливим повторення сценарію, що мав місце на Чорному морі.

На сьогодні я не знаю даних, які б підтверджували, що американські дії в контексті алюмінію та сталі мають якесь відношення до “ПП2”. Разом з тим, сподіваюся, що США, враховуючи наявність інституційної пам’яті й поточний рівень конфронтації з РФ, не тільки дали зрозуміти своїми застереженнями про рішучість намірів, а й розпочали фінансові розслідування стосовно топ-чиновників і топ-бізнесменів, які активно просувають реалізацію “ПП2”. Адже в цьому контексті існує висока ймовірність корупційних дій з боку РФ – тобто прямий чи непрямий підкуп з метою отримання позитивного рішення.

Якщо наразі США доведуть свою рішучість запровадити санкції на прикладі компаній, які розпочали діяльність поблизу німецького Грайсфальда, то таким чином європейські компанії уникнуть реальних фінансових втрат. Проте загроза санкцій та їх реальне застосування є можливим і на пізнішому етапі, коли буде вкладено значну частину коштів, і тоді це може стати наочним «фінансовим покаранням».

Ті консультації, які вже відбулися на найвищому рівні між європейськими та американськими лідерами, демонструють величезне бажання Німеччини добитися реалізації проекту, але ні Німеччина, ні ЄС не підуть на ескалацію у взаємовідносинах з США, хоча саме такий сценарій, дуже ймовірно, закладався російськими стратегами у перелік цілей “ПП2”. Наразі нам залишається сподіватися на послідовність США і чіткий курс з недопущення проекту, який фактично є мінімізованою версією операції радянського періоду «газ в обмін на труби» і технології 60-х років, яким розпочалася кампанія з розхитування європейської та євроатлантичної єдності, а тепер завершується операція з розколу ЄС, чого, на жаль, вперто не хочуть помічати очільники країн передовсім Західної Європи.

Ілія Куса, експерт аналітичного центру Український інститут майбутнього (UIF) з міжнародної політики:

Ілія Куса // Фото: Громадське радіо
Ілія Куса // Фото: Громадське радіо

Франція та Німеччина формуватимуть власний потужний тандем у Європі на противагу американському впливу”

- Протистояння США та Європи з цілої низки питань – результат протекціоністської політики адміністрації Дональда Трампа. Після того, як США запровадили імпортні мита на сталь і алюміній, їм вдалося загасити негативну реакцію на це з боку ЄС, пообіцявши зробити для європейських компаній виняток. Але пізніше стало зрозуміло, що Вашингтон використовуватиме ці мита як важіль тиску на Брюссель і «продаватиме» винятки з мит в обмін на певні політичні поступки з боку європейських країн. Це підірвало довіру між двома сторонами та погіршило стан трансатлантичних зв’язків.

Ситуація ускладнилася після двох інших рішень Дональда Трампа, які також увійшли у клінч з Євросоюзом. Перше – це вихід США з іранської ядерної угоди, про яку Трамп оголосив 8 травня. Для Євросоюзу розвал угоди – абсолютно небажаний сценарій для їхніх стосунків з Іраном і Близьким Сходом загалом. До того ж, угода була питанням національної безпеки для європейських країн, дестабілізація ситуації на Близькому Сході та у регіоні Середземномор'я – останнє, чого прагне Європа, виснажена міграційною кризою та війнами в Лівії, Іраку та Сирії.

Друге рішення – відкриття американського посольства в Єрусалимі. США знову ухвалили рішення, яке є абсолютно невигідним Євросоюзу, бо підвищило ризики конфлікту на Близькому Сході, зокрема, у секторі Газа, та поглибило розбіжності між арабськими країнами.

Ці рішення та радикальна риторика президента США підштовхнули європейців до прямого протистояння зі Сполученими Штатами. Враховуючи рівень антагонізму між ними, а також кризовий стан трансатлантичних зв’язків, вірогідно, що Європейський Союз шукатиме шляхи обходу американських санкцій по Ірану, переформатування мирних ізраїльсько-палестинських переговорів і своєї політики у Східній Європі. Дії адміністрації Трампа призведуть до зближення ЄС з іншими підписантами ядерної угоди по Ірану – Китаєм і Росією. А ЄС все більше переконуватиметься, що Брюссель необхідно перетворити на новий центр тяжіння у світі, окремий від впливу США. Останні заяви президента Франції Еммануеля Макрона та канцлера ФРН Ангели Меркель свідчать про те, що обидві країни будуть формувати власний потужний тандем у Європі на противагу американському впливу, а також посилювати свою вагу в інших регіонах, враховуючи кризу довіри зі США, особливо по лінії НАТО.

Мирослав Ліскович, Київ

Перше фото: SEAN GALLUP/GETTY IMAGES

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-