Кремлівське "побєдобєсіє": спекотний травень в Латвії та Естонії
Після холодної пізньої та затяжної зими у Балтії видався на диво спекотний травень. Мало не щодня б'ються температурні рекорди. Але травень тут спекотний не тільки через це. Втім, як і в Україні. У нас традиційно, вже три роки, потрібно бути готовим до загострення обстановки, інспірованого країною-агресором. Починається все з 2 травня і щорічним повтором заїжджених міфів про «Одеську Хатинь». Після цього розбуджений інформпростір накачується до 9 травня, коли через різні канали в Україні намагаються сіяти і вирощувати зерна путінського "побєдобєсія".
У країнах Балтії, які є членами Євросоюзу і перебувають під «парасолькою НАТО», травневі дні – теж традиційно неспокійні. І про це корисно розповісти, порівняльний аналіз – штука важлива. Сьогодні розглянемо Латвію та Естонію, ситуація в яких дуже схожа. (Про Литву, де дещо інша картина, поговоримо якось окремо).
ЛАТВІЯ. ЗАКОН ПРО ОСВІТУ ЯК ПРИВІД
Ось вже кілька місяців у Латвії основна ставка «русского мира» у розгойдуванні ситуації робиться на боротьбу з новим законом про освіту. Суть закону в тому, що в перших класах діти вже обов'язково вивчають державну мову, але, крім того, навчаються і мовою національної меншини, тобто російською. А далі з кожним класом предметів державною мовою стає все більше. І в останні два роки навчання школярі повністю переходять на державну мову.
Суть закону зрозуміла. Діти із сімей нацменшин, з одного боку, отримують можливість удосконалити свою сімейну, домашню мову. Але у той же час, завдяки такій системі, вони гарантовано будуть добре знати державну мову – латиську. І відповідно будуть мати гарні можливості для кар'єри в будь-якій сфері життя в Латвійській республіці.
Тут варто окремо сказати: роспроп постійно кричить про те, що саме недостатнє знання латиської мови є перешкодою для життя і роботи російської громади у Латвії. І це, нібито, є аналогом режиму апартеїду. Але варто було Латвії прийняти закон, який гарантує, що наступне покоління дітей з російськомовних сімей буде досконало знати латиську мову, як одразу ж почалася істерія, наповнена протилежним змістом. «Дискриминация!», «Геноцид русских», «Русские в Латвии – люди второго сорта».
Ще 31 березня відбулися помітні Вселатвійські батьківські збори, на якому учасники вправлялися в тому, хто більше викриє «латвийских националистов» і «разжигателей розни». Наступна велика акція пройшла за місяць – гарним приводом для «русского мира», щоб розпалити старі пристрасті, стали травневі свята. 1 травня самим центром Риги пройшла велика хода проти реформи шкіл. Гасла були досить хамські, аж до екстремістських, на кшталт «Каждому русофобу – по крепкому гробу».
До того ж, коли до Поліції безпеки Латвії була подана заява з проханням перевірити цей плакат на «разжигание межнациональной розни», місцева прокремлівська і підкремлівська преса почала з цього приводу гигикати. Що, ймовірно, навіть не потребує особливих коментарів: ну так, звичайно, обіцянка покласти когось в труну – безневинний дитячий жарт.
ЛАТВІЯ. РОЗГУЛ 9 ТРАВНЯ І ПРОТИДІЯ ЙОМУ
При цьому латвійська поліція безпеки не сидить без діла. 7 стало відомо, що результатом проведення Вселатвійських батьківських зборів стало порушення справ проти, мабуть, найбільш помітних прокремлівських діячів Латвії – колишнього депутата Європарламенту, лідера Російського союзу Латвії (РСЛ і був організатором даного заходу) Тетяни Жданок. А 8 травня у зв'язку з екстремістським виступом на тих же зборах затримали латвійського нацбола Володимира Ліндермана. Дев'ятитравнева атака його російських однопартійців на Посольство Латвії в Москві стала помстою за це затримання.
Доречно буде згадати ще й те, що напередодні, 24 квітня, більшістю голосів були прийняті поправки до закону про захист прав дітей. Вони встановили жорстку заборону на участь латвійської молоді в мілітаризованих таборах на території Російської Федерації. Чи треба уточнювати, що проросійська преса і тут спробувала все висміяти: «Ха-ха-ха, Сейм запретил латвийским детям участвовать в русской “Зарнице”». І чи потрібно говорити, що для українців така постановка питання виглядає дико в принципі. Питання виникає тільки одне – чому подібні обмеження не були накладені раніше...
Результатом таких буцань навколо «молодіжних законів» стало те, що цього року на ході «Бессмертного полка» і на галасливому гулянні російської громади навколо пам'ятника «Освободителям Риги» народу було навіть більше, ніж минулого. Завершилось все концертом дорогого артиста – Гаріка Сукачова і великим салютом. До того ж, як показали торішні розслідування, оплачується це з міського бюджету. У такий нехитрий спосіб мер Риги Ніл Ушаков (партія «Согласие») купує собі підтримку практично всього російськомовного населення латвійської столиці.
І ось у цьому – принципова величезна проблема місцевого політичного ландшафту: етнічне походження значною мірою визначає електоральний вибір. Але іншого важко очікувати, коли кремлівські ЗМІ, які паразитують на європейських законах про свободу слова, мають можливість вести свою пропаганду в комфортних умовах, майже безперешкодно.
Однак дія народжує протидію. Чим жорсткішою є прокремлівська пропаганда, тим більшим є бажання місцевих патріотів якось відгородитися від неї. І от уже з'являється традиція (другий рік), коли ввечері 9 травня латвійські праві партії проводять пікети проти галасливих, розгульних святкувань у цей день. Вони нагадують, що цей день не став для країни Днем перемоги, а лише чітко закріпив зміну німецької окупації на радянську...
Ось така обстановочка. При цьому хочу ще раз підкреслити, що в цих умовах оперативно і якісно працюють муніципальна поліція, державна, а також Поліція безпеки. Вони не допускають загострення, розмежовують сторони з протилежними поглядами, нейтралізовують найбільш радикальних московських агентів впливу.
На жаль, поки поряд нависає такий сусід, як путінська Росія, завжди потрібно бути напоготові.
ЕСТОНІЯ. АКЦЕНТ НА «ПРАВІ» ХОДИТИ З ТРИКОЛОРОМ РФ
В Естонії напередодні 9 травня відбулася дуже цікава зміна термінології. Було заявлено, що «Бессмертные полки» в різних містах вже об'єднуються в «Бессмертные дивизии». (А там, дивись, підуть «Бессмертные армии», «Бессмертные фронты»).
Цей термін прозвучав у заголовку місцевого підрозділу відомого російського пропагандистського ресурсу Sputnik: «"Бессмертные полки" Эстонии символично сольются в "Бессмертную дивизию"». Слідом дали пояснення:«Общественная акция "Бессмертный полк" в память об участниках Великой Отечественной войне пройдет в Эстонии в пяти местах, символично образовав собой праздничную дивизию памяти». Насправді, як випливає з тексту, тільки «четыре места»: Таллінн, Нарва (найбільший «Бессмертный полк» в Естонії), Сілламяе, Калласте. Ну і набір слів «праздничная дивизия памяти» сам собою непогано ілюструє російське побєдобєсіє.
Постфактум, після проведення заходів, естонські спецслужби повідомили про те, що заходи пройшли спокійно. Проте, той же Sputnik радісно ловив і коментував будь-яку дрібну бійку на вулиці. І, що цікаво, сюжет розкручуваних інцидентів був дуже схожий. Це розгулювання естонськими містами і селами з російським прапором!
Ось характерний приклад з репортажу про святкування: «Полицейские остановили 9 мая у Петровской площади, где проходил митинг, двух мужчин. Один из них шел на митинг с российским триколором, другой с портретом фронтовика. Как пояснили журналисту наблюдавшие за этим случаем горожане, сотрудники полиции пытались выяснить личные данные у шедшего с российским флагом. Поспешившие на помощь нарвитянки возмутились, и полицейские, не предприняв никаких мер, отпустили мужчин. "Мы живем в демократической стране и имеем право ходить с российским флагом", – была слышна реплика из уст одной из наблюдавшей за инцидентом».
І саме цей сюжет у репортажі, присвяченому естонським «Бессмертным полкам», наполегливо педалюється. Звернемо увагу на заголовки двох главок, його складових. Перша главка: «Осторожно с символикой». Зрозуміло, зав'язка – обмеження, які накладає сувора естонська влада. Друга главка: «Отказался сворачивать триколор» (російський, зрозуміло). Теж все ясно: росіяни в Естонії наполягли на своєму і героїчно ходять країною з російським прапором. Але, може, це випадковість?
Дивимося на підписи до репортажних фотографій. «Николай Алексеев на митинге на Петровской площади с российским флагом», «А эти парни не побоялись 9 мая появиться на одной из улиц города с российским флагом», «Ветераны войны в Афганистане несут в Нарве во главе колонны (червоні, - ред.) флаги без символики Победы». І вишенька на торті – весь репортаж названо: «В Нарве защитили российский флаг».
Тут вже зрозуміло, що ніяких випадковостей: осьовий мотив sputnikовського репортажу про 9 Травня в Естонії – боротьба за російський триколор. Що ж виходить? Місцеве населення привчають до думки, що ходи у військовій формі з колорадськими стрічками, російськими, а також червоними прапорами, які диригуються, направляються і оплачуються з Кремля, які ходять всією країною – це нормально. Потрібно боротися і відстоювати своє «право» ходити Естонією з триколором сусідньої держави. Відбувається таке нахабне напористе паразитування на перемозі над нацизмом, що рішуче протидіяти вкрай складно. А інфраструктура тим часом розгортається. Небезпечна інфраструктура впливу.
ЕСТОНІЯ. БАЛТІЙСЬКИЙ ФЛАНГ НАТО
Протидіяти, причому більш рішуче, рано чи пізно, все одно доведеться. І дані, матеріали для цього є. В Естонії також працює своя поліція безпеки. Тут її найчастіше коротко називають КаПо (два склади від естонської назви – Kaitsepolitsei). Більшість прокремлівських активістів потрапляють в її щорічні звіти потенційних джерел небезпеки для Естонської держави.
Так співпало, що якраз нещодавно, 10 травня, Талліннський окружний суд виніс рішення, згідно з яким екс-рятувальника Сергія Менькова з естонського аналога МНС було звільнено законно. Так, хочеться сподіватися, була поставлена крапка в давній бридкій історії. Почалася вона 24 лютого 2016 року. На 98-у річницю естонської незалежності Сили оборони Естонії, Кайтселійт (місцеві воєнізовані загони самооборони) і союзники по НАТО марширували на параді на честь Дня незалежності. А в цей час командир групи місцевого рятувального центру Сергій Меньков замість того, щоб займатися своєю роботою і стежити за порядком, знімав парад онлайн з машини департаменту, в якій сидів. Та не просто знімав, а супроводжував трансляцію принизливими глузуванням, лайкою.
Перш за все, його коментарі носили зневажливий характер щодо Сил оборони Естонії (щось на зразок: «Твою мать, с чем они выехали. Да тут хватит одной ракеты, чтобы все уничтожить»). Також Меньков допускав расистські ремарки щодо солдатів США. Ну а різнокольоровий прапор Балтійського коледжу оборони (включає в себе кольори трьох балтійських країн) назвав «флагом гомосексуалистов». І все це, повторюся, в робочий час з онлайном, який вівся з машини Рятувального департаменту Естонії.
Горе-працівника природно звільнили. Але і тут у прокремлівських ЗМІ підняли виття, мовляв, людину переслідують ні за що. Точніше – за висловлення своєї думки, можливість чого забезпечена свободою слова. У Менькова з'явилися якісні адвокати, які затягнули історію на два з гаком роки. Але в цьому конкретному, здавалося б, приватному випадку Естонія проявила похвальну принциповість – показавши, що не буде потурати такому ставленню до своїх захисників, до армій країн союзників...
Але повернемося до суто травневих подій. Мабуть, невипадково, що саме у цьому місяці в Естонії безупинно йдуть військові навчання. 2-14 травня йшли маневри Siil 2018 («Їжак»-2018), в яких взяли участь понад 15 тисяч військовослужбовців і співробітників силових служб. За цілком реалістичним сценарієм навчань противником виступає вигадана держава Мурінус (переставивши букви, отримаємо більш прозору назву «Русінум»), яка намагається дестабілізувати ситуацію в Естонії і викликати розкол між державами-членами НАТО. У маневрах брали участь союзники, причому не тільки з країн Альянсу: Британія, США, Данія, Німеччина, Польща, Франція, Латвія, Литва, Бельгія, Канада, Фінляндія, Швеція, Ірландія, Грузія. А також, що особливо важливо, в Siil 2018 брала участь і Україна. (До речі, частина навчань «Їжак»-2018 пройшла і на території Латвії).
А вже 11 травня в Естонії почалися Open Spirit, навчання військово-морських сил НАТО з участю близько 800 військових моряків. Вони будуть проходити до 25 травня. І тут Естонія теж не одна. Напередодні для участі у маневрах в талліннську Мінну гавань прибула Перша постійна протимінна група НАТО. Склад її такий: флагман – корабель підтримки Mercuur (Нідерланди), а також мінні тральщики – Otra (Норвегія), Urk (Нідерланди), Нарцис (Бельгія) і Bad Bevensen (Німеччина).
«Хочеш миру – готуйся до війни». Для сусідів нинішньої Росії ця давня мудрість актуальна, як ніколи.
Олег Кудрін, Рига.
