Андерс Фог Расмуссен, екс-генеральний секретар НАТО
У відносинах з Путіним потрібно сподіватися на краще, але готуватися до гіршого
20.03.2018 15:00 2051

Сьогодні данський політик Расмуссен є визнаним адвокатом України у євроатлантичній спільноті. Колишній глава Північноатлантичного альянсу (2009-2014 рр.) послідовно відстоює інтереси Києва і українців в умовах розв'язаної Росією реальної війни проти України і гібридної – проти західних демократичних суспільств.

Расмуссен заохочує керівництво України до реформ, але застерігає від популізму в країні, яка розпочинає передвиборчий процес.

Про перспективи вступу до НАТО, оцінки останнього перепризначення Путіна на президентський пост та про можливий балтійський сценарій для окупованого нині Криму екс-генеральний секретар НАТО, радник Президента України Расмуссен розповів в інтерв'ю власному кореспонденту Укрінформу у Брюсселі.

ПОМИЛКУ ВИПРАВЛЕНО. ПРАГНЕННЯ УКРАЇНИ ДО НАТО – ОНОВЛЕНО

Пане Расмуссен, нещодавно Альянс формально додав Україну до переліку чотирьох країн, які офіційно заявили про свої євроатлантичні прагнення стати у майбутньому членами НАТО. Серед політиків та експертів це називається терміном «країна-аспірант». Як ви оцінюєте такий розвиток подій для України, і що означає цей статус?

- Насправді, я не вбачаю у цьому нового статусу. Це – оновлення, яке відобразило нову реальність в Україні. Нагадаю історію про це. У 2008 році на Бухарестському саміті ми ухвалили рішення, що Україна стане членом НАТО. Це було зроблено, адже Україна подала заявку на отримання Плану дій щодо членства. Ми про це не домовилися, але сказали: Добре – ви станете членом. Звичайно, якщо цього забажаєте.

Далі президентом було обрано Януковича. Він змінив курс України на позаблоковість. Альянс із повагою поставився до цього рішення. Але потім Янукович утік.

Слід показувати, що Путін вступив у конфронтацію із об'єднаним союзом, проти якого не можливо вести свою гру

І новий президент, і новий склад Верховної Ради задекларували намір повернутися до зближення у відносинах між Україною і НАТО.

Я вважаю великою помилкою той факт, що НАТО забувало оновити свій офіційний веб-сайт щодо цього. І, нарешті, вони зробили це після певної затримки.

ЗАХІД VS ПУТІН: ЛИШЕ ТВЕРДА ПОЗИЦІЯ ЄВРОПИ І США

- Президент Росії Путін розпочав свій четвертий строк на цьому посту. Що, на вашу думку, слід очікувати Заходу в подальшому від господаря Кремля та як діяти в умовах загострення агресивної поведінки РФ, розв'язаної гібридної війни, що вже має всі ознаки «холодного» протистояння?

Ми не повинні боятися того, що позиція Путіна проти Заходу буде ще жорсткішою

- Думаю, нам потрібно сподіватися на краще, але готуватися до гіршого. Сподіваючись на краще, можна думати, що президент Путін використає свій останній президентській термін, щоб покращити відносини між Росією і Заходом. Але ми не повинні боятися і такого розвитку подій, що Путін матиме ще жорсткішу позицію проти Заходу. Отже, що ми могли б зробити, щоб приготуватися до цього. Єдиним шляхом примусити Путіна зрозуміти необхідність конструктивної співпраці з нами є дотримання твердої позиції і єдності не лише в Європі, а й також між Європою і США. Слід показувати, що Путін вступив у конфронтацію із об'єднаним союзом, проти якого не можливо вести свою гру.

Необхідно продовжувати тиснути на Росію, доки вона не змінить свою поведінку. Ми також повинні посилити санкції та надати оборонну зброю Україні.

І нещодавнє звернення Путіна до Федеральний зборів РФ, де він брязкав перед Заходом ядерною наступальною зброєю, лише підтвердило агресивні наміри Москви в умовах зростаючої міжнародної ізоляції...

Насамперед, я дуже занепокоєний використанням такої мови російською стороною. Навіть за комуністичного режиму, вони ніколи не порушували питання застосування ядерної зброї. Так, вони мали цю зброю, але ніколи не піднімали це питання. Нині в Росії новий режим, що порушує питання щодо ядерних озброєнь. І це не може не тривожити.

Усвідомлюючи усе це, я хочу вірити, що Путін дещо зловживає і перебільшує цю проблему. Не упевнений, що вони вже мають таку зброю. Але сам факт порушення цього питання також становить загрозу, спрямовану проти Заходу.

Про неспроможність Росії виконувати свої міжнародні зобов'язання засвідчила позиція про відмову виконувати правомірне і справедливе рішення Стокгольмського арбітражу в спорі між Нафтогазом і Газпромом. І це на тлі просування російського проекту «Північний потік-2». Яка ваша позиція про можливість посилення монопольного положення РФ на європейському ринку газу?

Миротворчі сили – єдиний ефективний інструмент для імплементації Мінських домовленостей

- Нещодавно ми побачили, як Газпром діє не лише, як експортер газу до Європи, але й використовується у якості політичного інструменту. «Північний потік-2». Це – не комерційний проект, це цілковито геополітичний проект.

ПОСИЛЕНИЙ МАНДАТ МИРОТВОРЦІВ НА ДОНБАСІ – ГАРАНТІЯ ВИКОНАННЯ «МІНСЬКА»

- Ви вже багато разів висловлювалися про концепцію, за якою миротворчі сили ООН мають бути розгорнуті на сході України. Росія блокує цей процес. Отже, за якого мандату миротворці на Донбасі можуть ефективно вплинути на ситуацію?

Важке російське озброєння має бути виведене до Росії якнайскоріше

- Миротворчі сили повинні бути розгорнуті на сході України та мати посилений мандат. Я вбачаю миротворчі сили єдиним ефективним інструментом, який може забезпечити повну імплементацію Мінських домовленостей. Їхній посилений мандат повинен передбачати контроль над усією лінією міжнародного кордону між Україною і РФ, щоб припинити проникнення російського військового обладнання і особового складу на українську територію.

Важке російське озброєння також повинне бути виведене до Росії якнайскоріше.

БАЛТІЙСЬКИЙ СЦЕНАРІЙ ДЛЯ ДЕОКУПАЦІЇ КРИМУ

- Керівництво України ініціювало створення певного міжнародного формату з деокупації Криму. Яке ваше бачення перспектив відновлення суверенітету Києва над нині окупованим півостровом?

Ми ніколи не повинні визнавати анексію Криму Росією. Ніколи!

- Моя позиція є дуже чіткою. Коли Росія напала на Україну і протиправно анексувала Крим – вона порушила міжнародне право. Відтак ми повинні ніколи не визнавати анексію Криму Російською Федерацією. Ніколи!

Я би порівняв ситуацію із долею трьох країн Балтії. Вони також упродовж Другої світової війни були протиправно окуповані Радянським Союзом. І упродовж довгого періоду часу переважали думки, що балтійські країни ніколи не відновлять свою незалежність. Але обставини змінилися. І нині ці країни, як незалежні держави, є членами і Євросоюзу, і НАТО.

Сподіваємося, що у майбутньому ситуація зміниться й відносно Криму.

Андрій Лавренюк, Брюссель.

Фото: Ольга Танасійчук, Укрінформ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-