- Водночас ми добре знаємо, хто він такий, з ким працює і від кого отримує гроші. Останнім часом Шарій щільно відпрацьовує два об'єкта: Фейгін і Навальний. До речі, Роман Сущенко, ще за часів журналістської роботи в Парижі з Шарієм заочно теж стикався. Пам'ятаєте історію з «Шарлі Ебдо»? Тоді з'явилося популярне гасло «Я – Шарлі!». Роман написав про те, що його автором був французький журналіст українського походження. Нормальна журналістська робота. А Шарій тоді почав абсолютно безпідставно стверджувати, що це все вигадки, інсинуації. На порожньому місці образив, обгидив роботу Сущенка. Слово «блогер» зараз трактується широко, але власне журналістом Шарія вважати не можна, швидше за путінським пропагандистом. Роман казав, що можливо також напише про нього і досвіді свого зіткнення з ним...

Покійний Нємцов розповідав мені, як приходив на «Эхо Москви», як домовлявся про ефіри, як складно це іноді відбувалося. А тут незрозуміло хто отримує годинний ефір. І до того ще Венедиктов сказав, мовляв, в «суперечці Шарія з Фейгіним» він на боці Шарія. Дуже цікаво – а що ж тоді Венедиктов Фейгину не дасть слово, відповідно до журналістських принципів? Або чому чесно не скаже, що я у нього в стоп-листі?

Я вже не раз розповідав українській аудиторії про принципи роботи «Эхо Москви» і про те, навіщо воно потрібно Кремлю. Є брутальні пропагандистські інструменти, на зразок «Першого каналу» – це для загальної маси. А «Эхо» – інструмент більш тонкого налаштування, орієнтований на інтелігенцію. Дається контент, яким її приваблюють (там занадто «в лоб» не можна), а решта – витончена редакторська цензура в інтересах пропаганди Кремля. Шарій тут не виняток.

- Ви говорили й про те, що ця кампанія організовується персонально Сурковим і його командою?

- Так. І той же «блогер», про якого ми говоримо більше, ніж він того заслуговує, так само був у розкритому хакерами листуванні адміністратора Суркова. Подивіться на всі ці кампанії проти мене. Як говориться, «ніколи такого не було, і от знову». Справа Pussy Riot, справа Савченко – коли ситуація сягає певного рівня, починається атака на адвоката. Зараз все те ж саме. Знову з'являються розмови, які були на самому початку: у справі Сущенка треба поміняти адвоката Фейгіна, причому, нескладно здогадатися на кого.

- Не зрозумів. Уточніть, будь ласка, думку.

- Ви знаєте мій принцип – не казати про українські політичні справи. Не дозволяти собі таким чином втручатися у внутрішню політику України. Але справа в тому, що я як адвокат українських політв'язнів опиняюся вписаним в український інформаційний порядок денний. Я не перебільшую своє значення – я там не так важливий, але якесь своє периферійне місце займаю. І тому бачу спільні підходи: до мене і моєї роботи зокрема і до всієї ситуації в Україні...

Позиція Суркова така – для захоплення України не потрібні танки. Вогнище війни вже є – цього достатньо. А далі треба дати можливість всім пересваритися всередині самої країни (тим більше, що в Україні вже менше двох років до виборів президента). І для цього робиться все – через інформаційний вплив, через політичну агентуру. Не називаю їх імена, але даю чіткий критерій для визначення українських ЗМІ, що так чи інакше працюють на користь Кремля. Якщо не вітаються розмови про російську агресію в Україні, якщо слова про «руку Москви» висміюються як безглуздий трюїзм, якщо не говорять про російських внутрішньо- і зовнішньополітичні проблеми, недоліки і про провину Путіна... Одним словом, якщо головна теза «Та що ви знову про Кремль і про Путіна, ми не повинні звертати на них уваги, а повинні самі розібратися один з одним у своїх справах», то у такого ЗМІ з високою часткою ймовірності є московський ангажемент.

Це не демонізація, це – інформаційна війна. Безумовно, розбиратися всередині країни, наводити в ній лад потрібно. Але зовнішня загроза і є основна причина руйнування порядку. Ті ж, хто збаламучують ситуацію всередині України, щоб всі перегризлися один з одним і при цьому виносять фактор Росії за дужки, намагаючись слова поганого не сказати про Путіна, працюють на користь Кремля.