Павло Жебрівський, голова Донецької ОДА

Щоб зробити Донеччину європейською, треба 200-250 млрд грн

10.08.2017 09:00

Голова Донецької ОДА, керівник обласної ВЦА Павло Жебрівський – певно, найбільш часто згадуваний у ЗМІ губернатор. Обумовлено це не лише наявністю фронтових новин з області, а й самими перетвореннями на Донеччині.

Безпрецедентна програма з розвитку малого підприємництва "Український донецький куркуль" (півмільйона гривень у вигляді гранту!), 85 молодіжних центрів і 85 футбольних полів зі штучним покриттям за рік, 30 сучасних шкіл, реконструкція парків і очисних споруд, альтернативне водопостачання Донецької області, полігони твердих побутових відходів з прицілом на подальші сміттєві заводи, індустріальні парки та екологічні датчики. І врешті-решт, розробка "дорожньої карти" побудови нової інфраструктури Донеччини на 200-250 млрд грн.

Про ці питання, а також ідею об'єднання військово-цивільних адміністрацій Донецької і Луганської областей, фейсбук-дискусії з заступником міністра у справах окупованих територій Георгієм Тукою, про продавця курей Захарченка і збирача мзди Плотницького, а також чого хоче Путін від України – читайте в ексклюзивному інтерв'ю Павла Жебрівського Укрінформу.

Розпочали ми з припинення постачання електроенергії в ОРДО.

- Павле Івановичу, нещодавно Україна прийняла рішення про припинення постачання електроенергії на тимчасово окуповані території Донецької області. В основі цього рішення лежать більше економічні чи політичні причини? Які наслідки цього кроку як для України, так і для ОРДО, країни-агресора?

- Ще орієнтовно на початку року баланс перетоків електроенергії з тієї сторони і з нашої туди був для України мінус 30 млн грн в місяць. Тобто, так звана "днр" поставляла нам електроенергію із Зуївки через Макіївку, а ми поставляли їм. У нас були підключені з тієї сторони Красногорівка, Авдіївка, Бахмутка, Жованка, Зайцево і ще ряд населених пунктів. Торік ми перепідключили Красногорівку, в цьому році в квітні нарешті завершили перепідключення Авдіївки. Після обстрілів бойовиків Жованка під Горлівкою була більше року без світла. Зараз ми проводимо і там перепідключення. І до Дня Незалежності точно, намагатимемося і раніше – підключимо Жованку, Зайцево, Бахмутку і Піски до енергетичної мережі контрольованої Україною території.

Поки ДТЕК був спільний і на контрольованій, і на неконтрольованій території, то вони там з цим балансом якось вирішували. Але після т.з. "націоналізації" терористами тієї частини, яка належала до обленерго, ці перетоки стали прямим мінусом енергоринку. І в зв'язку з тим, що там ніхто не збирався платити, було прийнято відповідне рішення про припинення енергопостачання. При цьому, люди, які проживають на контрольованій Україною території, не постраждають. А терористам доведеться знайти механізми оплати боргів, які Україна на сьогодні отримала від балансу перетоків.

- Яка це сума приблизно?

- На сьогодні тільки за постачання води КП "Вода Донбасу" на тій території борги сягають 1,6 млрд грн, з них приблизно 70% – це електроенергія. Це тільки "Вода Донбасу" на тій території.

- Водночас, наскільки я розумію, постачання електроенергії на водогін не буде припинятися?

- Ми не можемо зробити так, як у Луганській області – відключити через несплату боргів. На Луганщині після Попасної гілка водогону пішла на тимчасового непідконтрольну Уряду територію України. У нас же ситуація набагато складніша. Фактично водогін, так званий канал "Сіверський Донець", заходить на частину Горлівки, Донецьк, Ясинувату і йде далі на Маріуполь. Тобто, відключивши водопостачання для тієї території, ми відключимо від води Волноваху, Маріуполь, Нікольський і Мангушський райони.

- Тобто про відключення водопостачання мова не йде і не буде йти?

- На сьогодні – ні. Але ми готуємося до автономізації водопостачання на територію, підконтрольну українській владі. Думаю, що в наступному році, або ж до кінця року (якщо все буде нормально), ми забезпечимо альтернативним водопостачанням Маріуполь, Нікольський, Мангушський райони. Вживши деякі заходи тут, між Слов'янськом і Краматорськом, ми збільшимо напір води і зможемо вже забезпечити Волноваху. Після цього ми зможемо більш серйозно говорити з тією територією про сплату за водопостачання. Ми не ставимо за мету нашкодити, бо, мовляв, там терористи і т.д. Там проживають українські громадяни, які вимушено живуть на тимчасово окупованій території. Однак, мають бути платежі.

Наприклад, в Комінтернове, зараз Пікузи, раніше поставлявся газ з підконтрольної українському Уряду території (нині, правда, не постачається, бо перебита труба через обстріл бойовиків). У них був староста, який збирав гроші за газопостачання, приносив і здавав в "Маріупольгаз" – таким чином ніхто для Пікуз газопостачання не відключав, адже була 100% сплата за газопостачання.

Тобто, якщо терористи, або через міжнародні організації, або Росія буде сплачувати по тарифах, які затвердила Україна для КП "Вода Донбасу" за постачання води, ми не будемо нічого відключати навіть після того, коли зробимо автономне постачання води.

Водночас, альтернативне водопостачання – дуже дорога річ. За нашими розрахунками, це може бути близько 3,5 млрд грн.

- Ці обмеження, в т.ч. й електропостачання, чи не впливатимуть вони на реінтеграцію Донбасу? Ця тема стала особливо актуальною, коли заговорили про законопроект про відновлення державного суверенітету на окупованих територіях Донбасу.

-З приводу реінтеграції – за все потрібно платити. Як в Україні, так і на тимчасово непідконтрольній території. Якщо на сьогодні людина в Україні заборгувала за водопостачання, то їй воду відключають. Так само і з електроенергією. В природі нічого безоплатного не існує. Хтось за це має заплатити. Це не якесь бажання віддаляти, як дехто каже. Ні.

- За словами тих, хто був долучений до обговорення законопроекту, як от, наприклад, Дмитро Тимчук, планується, зокрема, створення Оперативного штабу, який керуватиме військовою операцією, яка, по суті, прийде на зміну АТО. Як ви ставитеся до цієї ідеї?

- Те, що така ініціатива є, це добре. Потреба у врегулювання ситуації на території Донецької та Луганської областей, частина з яких окупована, є очевидною. Але питання: яким чином? Що таке Оперативний штаб – мені не зрозуміло. Дехто говорить, що ми маємо віддати всю повноту влади на цих територіях військовим. Але у мене знову ж таки виникає запитання: а чи є на сьогодні у нас підготовлений військовий, який готовий забезпечити цивільне життя?

У нас є лінія розмежування і населені пункти, наближені до неї. Зрозуміло, що там ключовими мають бути військові. Але є Краматорськ, Слов'янськ, Маріуполь, Лиман, Бахмут, Костянтинівка і багато інших населених пунктів, які живуть мирним життям – точно так, як, наприклад, Ізюм у Харківській області чи інші населені пункти в Дніпропетровській. Ключове питання: чи зможуть управляти цивільним життям ті, хто має займатися війною? І в тому трохи інше бачення, яке я вже висловлював.

- Ви маєте на увазі об'єднання військово-цивільних адміністрацій Донецької і Луганської областей?

- Так. Мене навіть почали звинувачувати в тому, що я хочу приєднати до Донецької області Луганську область. Але насправді це не так. Має бути об'єднана військово-цивільна адміністрація. Керівник Об'єднаної військово-цивільної адміністрації повинен мати статус або члена Уряду, або, як мінімум, першого заступника секретаря РНБО для того, щоб він міг впливати на всі ці процеси. Першим заступником, безумовно, має бути військова людина, яка відповідає за все, що стосується війни. Також повинно бути ще два заступники – голови обласних державних адміністрацій Донецької і Луганської областей.

- Тобто, голови адміністрацій обласних залишаються і окремо буде керівник Об'єднаної ВЦА?

- Так, заступники керівника об'єднаної ВЦА – голови ОДА. Далі, керівнику Об'єднаної ВЦА мають бути підпорядковані силові структури – СБУ, МВС і Національна гвардія, які не знаходяться на лінії розмежування. При цьому, керівник ВЦА не займається економікою – нею займаються голови ОДА.

Бо дехто почав розказувати, що Жебрівському території малувато. І деякі заступники деякого міністерства почали єхідненько говорити про те, що треба розділити Донецьку область на дві і так далі. Вважаю, що це не зовсім достойно заступників міністра, тому що це стьоб. Я говорив про серйозні речі. Я не говорив про персоналії, а говорив про систему управління. На жаль, вони побачили загрозу для існування міністерства. І тоді от такий стьоб відбувся.

- Тому, що при створенні цієї об'єднаної ВЦА практично втрачається сенс існування міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб?

- Саме так. Ця Об'єднана ВЦА матиме навіть більше функцій. В тому числі, це і робота з переміщеними особами, з українськими громадянами на непідконтрольній території.

Міністерство не має займатися прикладними речами, воно має випрацьовувати політику, адже у того ж міністра набагато більше інформації, ніж, скажімо, у голови ОДА. А виконавчі органи влади, типу ВЦА, ОДА, РДА, міськрада, мають реалізовувати вироблену політику. В нас же, і це не стосується якогось одного міністерства, просто хочуть керувати.

От на сьогодні в чому проблема? Наприклад, ми зараз виділили 102 млн грн на Авдіївку. Це школа, теплотраса, два будинки дев`ятиповерхівки, п`ятиповерхівки і т.д. І ми усі проекти для Авдіївки повинні проводити через систему ProZorro. А через ProZorro потрібно вибрати проектанта, сам проект, потім через цю систему будувати. Але в мене питання: хто захоче йти туди, в Авдіївку? Ми це спробували зробити – ніхто не йде. І тому ми вимушені вишукувати, лівою рукою чухати праве вухо. Ми повинні вишукувати, наприклад, і тягнути за штани, в т.ч. військових будівельників, ДСНС для того, щоб це все робити. Ну не може жити область і особливо ті населені пункти, які знаходяться на лінії розмежування, за принципами, яким живуть, наприклад, Житомирська, Тернопільська області!

По-друге, ми зараз хочемо будувати інформаційну політику на війні за тими принципами, якими живе демократичне суспільство, де мають працювати системи противаг, де ліберальні погляди є превалюючими, і це правильно.

Але тут все-таки має, в тому числі, буде концентрована відповідь. Часто можна почути обвинувачення на адресу того ж МінСтеця чи ВЦА, що ми не ведемо серйозної інформаційної відповіді на агресивну політику російських і так званих "новороських"…

- Вже певно "малороських"...

...Чи "малороських" каналів. Але яким активом ми маємо оперувати? У нас на сьогодні немає в області жодної державної телевізії. Добре, що створили газету "Вісті Донбасу", яку 50-тисячним накладом роздаємо на лінії розмежування, щоб до людей дійшла хоч якась українська позиція, українське слово. І це ключова проблема. Тобто, на моє переконання, та ж Об'єднана ЦВА має впливати і на інформаційну політику на місцях.

- Створення цієї Об'єднаної ЦВА в жодному разі не передбачає об'єднання двох областей?

- Боже упаси, це не можливо. І таку задачу ніхто не ставить. По-перше, адміністративно-територіальний устрій України закріплений Конституцією України. І жодним законом це неможливо змінити. По-друге, економікою мають займатися цивільні люди. По-третє, на сьогоднішній день є різнопланові задачі, які стоять перед Донецькою областю і Луганською областю. Донецька область – все-таки, промислова і далі трохи аграрна, а сьогоднішня Луганська область, яка контролюється українською владою – аграрна і трохи промислова. Це зовсім інші моделі областей. Той, хто почав би говорити про об'єднання, то він – людина не компетентна, м'яко кажучи.

- А ви доносили цю ідею про Об'єднану ВЦА до Президента. Як він її сприймає?

- Близько місяця я не зустрічався з Президентом. І раніше ми не обговорювали це питання. Думаю, що в найближчий час ми зустрінемося. Але я цю ідею публічно неодноразово висловлював, а у нас Президент достатньо поінформована людина, яка не черпає інформацію тільки з того, що йому підсунуть, але й сам, особливо в соціальних мережах, на сайтах дивиться.

- Президент читає й сам у соцмережах?

- Так. І це дуже важливо. Щоб не влаштували людині "теплу ванну", як тому ж Віктору Андрійовичу влаштували, чи Леоніду Даниловичу. А сьогодні Президент напряму бачить те, що турбує суспільство, про що говорить громадськість.

- Якщо все ж говорити про персоналії, хто б міг очолити цю Об'єднану ВЦА? Може б, ви, наприклад?

- Це має визначати виключно Президент як Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України та Гарант Конституції. Йому видніше, і, в першу чергу, це його відповідальність за ситуацію на цих теренах. Керівник Об'єднаної ЦВА не має бути посадою за політичними домовленостями. Це має бути серйозна людина, яка розуміється на проблематиці і яка готова підготувати концепцію, в тому числі й на затвердження Верховним Головнокомандувачем.

- Щодо відносин з одним з очільників МінТОТ Георгієм Тукою. Нещодавно на просторах “Фейсбука” між вами відбулася дискусія щодо екологічної ситуації в регіоні. Пан Тука заявив, що, мовляв, катастрофа, людей потрібно вже відселяти. Ви ж у відповідь порадили йому краще мовчати. З чим пов’язана така публічна дискусія? І яка, власне, екологічна ситуація в регіоні?

- Є міністерство з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб і є Донецька ВЦА. Вони функціонують якимось дивним чином окремо. Все.

- А щодо екологічної ситуації?

- Багато говорилося, у тому числі з боку екологів, що вода на Донеччині достатньо важка для споживання, не придатна. Насправді це завжди було. Ніхто особливо при Радянському Союзі не займався очисними спорудами та багатьма іншими речами. І саме тому в 70-х роках і був збудований канал “Сіверський Донець”. Це унікальна річ – коли йде труба 1100-мм, і по ній качається вода із-під Миколаївки Слов'янського району та постачається половині області.

Тобто, ситуація з водою не краща і не гірша, ніж була до війни. Звичайно, є напруженість з приводу доступу до води з боку багатьох людей. Адже перебита гілка Південнодонбаського водогону, достатньо багато витікає води із каналу “Сіверського Донця” – на “промці” по 10 тисяч кубометрів на добу, однак окупанти не дають туди доступ.

Є питання по фекальних відстійниках – це “Бахмутський аграрний союз” (БАС) в районі Новолуганки. Нам вдалося на 20% понизити рівень у цьому відстійнику, що є достатньо суттєво.

Також величезна проблема з фенольним шламовідстійником в районі Новгородського, поблизу Торецька, де у “сірій зоні” розташований фенольний завод. На жаль, терористи не дають нам можливості обстежити шламовідстійник цього заводу, в якому він стані – ми досі не знаємо. Тут потрібен тиск міжнародної спільноти на російську сторону, щоб нам, як мінімум, дали обстежити.

З приводу шахтних вод – в постійному режимі відкачуємо. Як і відкачували воду до війни.

Зараз ми також проводимо дворічну моніторингову програму атмосферних викидів, яка відбувається в режимі онлайн. До кінця року будемо моніторити поверхневі і підземні води, цинк, свинець й інші інгредієнти, які викидаються в атмосферу. І кожна людина в режимі онлайн з Маріуполя чи з Курахового зможе зайти на сайт департаменту екології ОДА і подивитись, чим в такий-то період дихали, які викиди були. Наступного року плануємо встановити датчики й на кордонах так званих санітарних зон – щоб мати інформацію й докази того, які саме підприємства і якою мірою впливають безпосередньо на житлові квартали.

Також розпочато масштабну програму по твердих побутових відходах. Протягом нинішнього та наступного років буде побудовано за французькою технологією чотири полігони твердих побутових відходів. Це – друга черга у Краматорську, в Курахово, у Волновасі і під Маріуполем. Об’єм фінансового ресурсу – близько 350 млн грн. Це – екологічні гроші. Будувати будуть українські компанії, але за іноземною технологією. Краматорськ уже розпочав, Курахово, Волноваха стоять на торгах, Маріуполь незабаром розпочне торги.

Також будуть побудовані перевантажувальні та сортувальні станції, а коли все це запустимо, кінцевим етапом стане будівництво сміттєпереробних заводів. Це комплексна програма десь на 5-7 років.

Крім того, будуємо очисні споруди. Наприклад, в Костянтинівці 25 років очисні споруди взагалі не працювали. В Покровську побудували у 80-х роках цілий квартал, але навіть колектора не збудували, вся гидота в річку йшла. В цьому році закінчуємо Бахмут, Вугледар, Костянтинівку, приступили до очисних споруд Слов'янська, Краматорська. Фактично в наступному році ми маємо закінчити побудову нових очисних по всій півночі області та перейти до будівництва та реконструкції очисних споруд на півдні.

Ще один напрямок з покращення екології – відновлення парків. У цьому році буде відновлено та запущено для експлуатації 7 парків по Донецькій області. Це все також за екологічні гроші.

Стосовно ж непідконтрольної Уряду території, то там, безумовно, величезна проблема. Зокрема, велика проблема з так званою шахтою “Юнком” в Єнакієво, де ядерним вибухом у 1979 році пробували понизити рівень метану. Там величезні проблеми з приводу радіоактивної безпеки. Також закривається багато шахт. Наприклад, в Горлівці всі чотири шахти не працюють, з них дві залиті і ніхто звідти не відкачує воду.

Ніхто на непідконтрольній території екологією не заморочується і не займається. Але сказати, що все пропало, було б насправді не чесно.

- Павле Івановичу, за вашої ініціативи в області запущено ще такий цікавий проект як “Український донецький куркуль” – бажаючі започаткувати власний бізнес можуть отримати як грант, так і компенсацію по кредитах. Як розвивається програма, чи поспішають донеччани ставати куркулями?

- Наразі завершується другий етап відбору. По першому відбору було відібрано 20 осіб: 14 вже підписали угоди, ще 6 на підписанні, бо там є проблеми з місцевими муніципалітетами. Ми готуємо їх відрядження до Польщі.

На другий етап було подано набагато більше заявок, і це набирає обертів. Чому не поспішають? Є дві причини. Перша – достатньо високий рівень патерналізму на Донеччині, як, власне, і по всій Україні. Це наше совкове минуле, це коли нам 80 років довбали, що “все вокруг колхозное, все вокруг ничье”. Друга причина – недовіра. Недовіра, що просто так може бути, що будуть виділяти гроші й не будуть вимагати за це хабара, чи ще якихось речей.

Але ця крига скресне, і я думаю, що після третього етапу, коли вже кілька десятків людей отримають гранти, ми покажемо реалізацію цих проектів по телевізору, то буде вже справжній бум. Щодо кількості, то не хочу загадувати, але грошей у нас вистачить на 600 куркулів вже в цьому році.

- Це скільки грошей?

- Це – 140 млн на гранти лише з обласного бюджету. До 250 тисяч грн видає грант обласний бюджет і до 250 тисяч грн видає муніципалітет: район, місто. Тобто, людина може отримати в сумі до 500 тисяч грн. Хоча, наприклад, нещодавно ми відкривали в Мирнограді центр зайнятості, й один АТОшник каже: мені стільки не треба, боюсь таких грошей, мені десь 15-20 тисяч треба, хочу на футболках логотипи робити. В наступному році програма буде продовжена – тобто, 140 млн грн на гранти і 10 млн грн на компенсацію відсотків по кредиту.

Серед проблемних питань слід ще вказати й на те, що більшість людей не готові кваліфіковано написати бізнес-проект. І тому ми зараз обговорили з центром зайнятості, щоб вони в своїй структурі в кожному місті, в кожному районі виділили по одному працівнику, який би допомагав людям складати бізнес-план. Також є моя жорстка вказівка, щоб міста і райони виділили в своїх департаментах, управліннях економіки людей, які б допомагали бажаючим написати бізнес-план. Після цього він подається в департамент економіки ОДА, де за участі представників муніципалітетів вже приймаються рішення.

Хочу ще раз підкреслити – це не кредит, а грант. Повертати не потрібно! Але зрозуміло, що просто так гроші також не даватимуться – під якусь фантасмагоричну, неареальну річ. Це не так, що людина прийшла, щось набрехала, 500 тисяч поклала до кишені і пішла. Є як особиста відповідальність людини, так і контроль муніципалітетів за реалізацією цього проекту.

- А якщо хтось все ж отримав грант, а далі нічого не робить за своїм бізнес-планом?

- Поки таких, слава Богу, немає. Але, в цілому, це буде шахрайство, і людина понесе кримінальну відповідальність.

- Коли ми спілкувалися близько року тому, ви говорили про два знакових для вас проекти в області – це міст під Слов'янськом через Казенний Торець і телевежа на Карачуні. Обоє вже побудовані. Що сьогодні є знаковим?

- Наразі наша команда працює над багатьма речами. Основний фокус – на дітях, в яких ми вбачаємо майбутнє української Донеччини. Згідно із соціологією, близько 80% молоді ідентифікує себе зараз як українці, не важливо якого вони походження. І саме тому майбутнє – за цією молоддю. Якщо молодь буде активна, патріотична, заряджена на результат і успіх, то і старшому поколінню буде добре жити.

Починаємо з дитячих садочків, особлива увага – школи. В рамках проекту “опорна школа” в цьому році завершуємо створення 15 сучасних шкіл, до весняних канікул наступного року маємо завершити ще 15 шкіл, на підході й інші школи.

Окрема увага – розвиток амбулаторій сімейної медицини. Зокрема, наразі ми запускаємо як пілотний проект модульну лабораторію в Соледарській громаді. Подивимось, як це працюватиме. Думаємо, що буде і дешевше, і якісніше.

Також відкриваємо молодіжні центри, головними функціями яких стане патріотичне виховання і зайнятість дітей. Оскільки в цьому році виповнилося 85 років області, вирішили відкрити 85 молодіжних центрів. Крім того, в цьому році плануємо побудувати 85 футбольних полів із штучним покриттям, ще 12 – перехідні з минулого року. Для порівняння, за усі минулі роки на Донеччині було побудовано всього 108 полів з штучним покриттям.

Також займаємось створенням індустріальних парків. Їх має бути в області близько п’яти. По індустріальному парку в Лимані ми значно просунулися, в Києві пройшли слухання і затвердження. Сподіваюсь, по з підготовчими документами на три парки до кінця року ми завершимо. Чому не педалюємо ситуацію? А тому, що поки не дуже багато охочих інвесторів.

Хоча, окремі приклади просто вражають. Знаєте, скільки інвестицій отримало Селідове за останні півтора року? 211 млн грн! Це мер сам порахував. І це при тому, що за 15 попередніх років місто отримало інвестицій в інфраструктуру близько 42 млн грн.

Наразі ключова задача для мене – створення такої собі road map, дорожньої карти побудови нової інфраструктури Донеччини. Вона має бути розрахована, як мінімум на 10-15 років. Міста і села мають стати справді європейськими. Вона включатиме все - водогони і теплотраси, дороги, адміністративні будівлі, спортивні споруди, палаци культури, ОСББ, парки, сквери, муніципальний транспорт, комунальні підприємства. Повний full. Скільки на все потрібно коштів? Попередня оцінка - близько 200-250 млрд грн, які потрібні для того, щоб інфраструктура області стала європейською.

- Європейці допоможуть будувати цю європейську інфраструктуру?

- Думаю, що так.

Наразі поставлена задача до кінця серпня уже створити інтерактивну карту. Вона буде розміщена на сайті ОДА: клікаєш на карті на якесь місто, і там різні шари висвітлюються, наприклад, по комунальному транспорту, комунальних підприємствах, водогону, дорогах тощо – що куди потрібно. Наразі Покровськ як пілотний проект вже нанесений на карту, за нашими підрахунками його потреби – 7-8 млрд грн.

Потім з цією дорожньою картою я планую зробити “роуд шоу”, презентувати її спочатку дипломатам ЄС в Києві, а потім, якщо буде зацікавленість, поїхати з нею за кордон. Врешті-решт, для світу це не такі й великі гроші, всього-на-всього менше 10 млрд доларів. Особливо, якщо глянути на те, скільки світ вкладає в Афганістан без толку.

- Щодо безпекової ситуації. Незважаючи на режим припинення вогню ворог продовжує збройні провокації. Подекуди відбуваються і спроби штурми позицій сил АТО, як це мало місце наприкінці липня в Красногорівці. Чого добиваються окупанти?

- Дестабілізації. Очевидно, що Путін не збирається відпускати Україну. Йому не потрібна ні частина Донеччини чи Луганщини, ні весь Донбас. Путін хоче всю Україну. Я довго аналізував і думав – навіщо Путіну і Росії Україна? Землі у них більше, ніж достатньо. Там лад не можуть навести. І проаналізувавши в тому числі й історичні аспекти, я усвідомив для себе – російська імперія не можлива без людського ресурсу України. Без підживлення людським інтелектуальним ресурсом з України російська імперія згине. І саме через це вся оця боротьба і йде.

Як на мене, сьогодні в Росії потуги до широкомасштабного наступу немає. Наші Збройні Сили, Національна гвардія, інші силові структури вже показали, що так просто спостерігати за наступом не збираються. Повністю загарбати Україну неможливо, однак тримати як кровоточиву рану – так. Саме тому і відбуваються ці постійні обстріли, диверсії ворожих диверсійно-розвідувальних груп. Крім того, у Путіна у березні наступного року вибори, і йому потрібно показати, що він вболіває за “данбаський” народ. Тому можливі чергові загострення на Донбасі. Путін буде лізти доти, поки не отримає по зубах.

- А ця “малоросія” від Захарченка – що це було?

- Думаю, що таке прощупування. Під телефонні переговори в Нормандському форматі. Адже про що на цих переговорах говорити? Про те, що Росія не виконує Мінські домовленості, продовження обстрілів, відсутність звільнення заручників? Потрібна була якась свіжа “струя”. І от, на думку аналітиків Путіна, у політичному аспекті цим стала “малоросія”, а у військовому – спроба нав'язати бойові дії в районі Красногорівки.

Постійно будуть якась “новоросія, “малоросія”, “староросія”, ще щось. Бо, якщо нічого не вкидати, то прийдеться обговорювати конкретно питання виходу російських військ, контролю України над кордоном, звільнення заручників тощо. А так цю “малоросію” весь світ “обсмоктував”. Ай-ай-ай, сам “курячий полковник” Захарченко заявив...

- Хоча у Плотницького сказали, що про “малоросію” знати-не-знаємо, ніде не були.

- Плотницький, власне, більш телевізійний, ніж продавець курей. Там же два “лідери” – один продавець курей Захарченко, а другий, Плотницький, мзду збирав на ринках. І от ці два “потужні інтелектуали з серйозною підготовкою” хочуть будувати ту саму, процвітаючу модель “республік”.

- “народних республік”.

- Так, “народних республік”. Як говорилося, кожну кухарку – до управління державою.

Василь Короткий, Краматорськ.