Росіяни мріють про Сталіна, бо втомилися від Гітлера
Гітлер програв війну тому, що був занадто ліберальний, писав колишній розвідник і історик Віктор Суворов. Він розбестив німецьку еліту. Генерали - аристократи любили красиве життя. У вермахті і СС процвітала корупція. А найголовнішим казнокрадом був «герой нації» Герінг, якого фюрер посмів зняти з посади і позбавити всіх регалій лише за кілька днів до власної загибелі.
А ось Сталін викошував корупцію разом з головами старих більшовиків. Тому і виявився серед переможців Другої світової.
І ось питання: а чи не так сьогодні думає і російський народ?
Згадайте останні багатолюдні протести. Людей змусили вийти на вулиці Москви, Петербурга та інших міст Росії не тисячі убитих на Донбасі українців і росіян, не зруйновані російськими "градами" села і селища Донецької і Луганської областей, не мертві діти малайзійського Боїнга. Їх вивів на вулиці і вбив в них страх перед ОМОНом і чорними воронками, судами і в'язницями фільм Навального про незаслужені багатства Медведєва…
Російський інтелігент, як і російський народ терплячі. Вони, в принципі, не проти того, щоб цар жив у розкошах. Але ж не царський слуга! Слуги-хабарники, слуги-злодії, слуги, які купаються в золоті - це несумісно з російської православною мораллю. А Медведєв - він ніби як прем'єр-міністр, лідер руху «Єдина Росія», але - слуга.
Це як в Османській імперії, де весь двір султана був у нього в рабстві, включаючи першого візира.
Один з російських публіцистів прямо вказав українським контрпропагандистам на больову точку росіян. Не лякайте їх Сталіним, писав він, не насміхайтеся над церковним мракобіссям. Росіян цим не проймеш. Тикайте їх мордою в корумпованість президентського оточення - ось це по-серйозному заводить.
Те, що Путін не зняв Медведєва з усіх посад і не віддав під суд - гірше, ніж всі похоронки, що прийшли російським матерям за останніх три роки.
А Путін по-іншому не може. Тому, що він не Сталін. Він всього лише -Гітлер.
І ріднять Владімича з Алоїзовичем не тільки любов до аншлюсу і мрії про завоювання світу. Але і шляхи потрапляння у владу. Путін як і Гітлер (і як путінський дружбан Асад) не завоював її, не прийшов до неї в результаті чесної перемоги в політичній конкуренції. Він був продуктом змови еліт. В постверсальській Німеччини на Гітлера, об'єднавши зусилля, зробили ставку верхівка вермахту і німецькі олігархи. І Путіна ті ж шари (тільки російського штибу) звели на престол. У першому випадку знайшли заміну підстаркуватому Гінденбургу, у другому - підтоптаному Єльцину. І одного, і іншого змусили особисто освятити прихід наступника. І один і другий довго після цього не прожили.
Поставлений системою, Путін не міг її ламати, міг лише вичавлювати з неї останнє. Він не може, готуючись до війни, зазіхнути на майно олігархів, не може, відповідаючи на санкції, повністю замкнути економіку саму в собі. Великий бізнес не готовий втратити трильйони. Путін змушений імітувати імпортозаміщення і чекати, а раптом кон'юнктура на енергоносії зміниться. Почавши воювати з корупцією в своєму оточенні, він підірве матеріальну базу класу, на який спирається.
І вже ні у кого немає сумнівів: Раша повільно дрейфує в той самий «Тайожний тупик», про який років 30 тому в захваті писала «Комсомольская правда». Просто дрейфувати вона може дуже довго - десятки років. І хоча мілину попереду вже багатьом видно, але інерційна маса така велика, що уникнути катастрофи практично неможливо.
Хіба що різко повернути штурвал. Хто на це здатний? Російський соціум і політикум бачать порятунок не в новому Єльцині, і не в новому Горбачові, але в новому Сталіні.
Якийсь собі Дмитро Губін в Россбалте, посилаючись на книгу Едвіна Тоффлера «Третя хвиля» навіть поставив Сталіна за приклад Путіну. Мовляв, перший «був індустріалізатором відсталої, аграрної Росії і просував цивілізацію як міг. Він дійсно прийняв Росію з сохою, а здав - з атомною бомбою і, головне, з потужною індустрією ». А ось Путін більше схожий на Мао-Цзедуна, який «вдаючись до того ж терору, що і Сталін, і створивши атомну бомбу, залишив країну без індустрії з однієї сохою».
Воскреслий культ Сталіна - це не задумка кремлівської пропаганди. Це не підготовка до воцаріння Путіна в якості генералісимуса. Все якраз навпаки. Ікони зі Сталіним - це докір Путіну за незавершеність образу. Це дуля, яку йому тицяє під ніс російський народ, кажучи: не доріс ти до справжнього вождя. Це мрія про реінкарнацію того, кого ненавиділи, але за ким плакали, про друге пришестя демона-рятівника. Це список вимог до конкурсу на заміщення підстаркуватого вождя, який не виправдав сподівань.
Щоправда, старий вождь ще не такий старий. І побудована ним машина все ще добре змащена, хоч і морально застаріла. «Сталіна» шукають на перспективу - «Сталіна» третьої тоффлеровской хвилі.
Хто здатний ним стати? Навряд чи хтось із представників схильних до «згубного впливу Заходу» сучасних російських еліт. Потрібна людина, яка не побоїться влаштувати в Росії «1937 рік »(в хорошому сенсі слова) і якого підтримав би народ. Чим поганий для цього Олексій Навальний - російський патріот, трибун, антикорупціонер, людина яка майже наодинці (він так вважає) веде війну з режимом?
У лібералів паніка і розбрат. І хочеться і колеться. Одні (як скажімо, економіст Андрій Мовчан та його однодумці) попереджають: Олексій схильний до вождизму, не терпить конкурентів, заграє «з людьми типу Стрєлкова-Гіркіна, націоналістами і лівими». Він кидає в натовп кістку - «потроїти мінімальну зарплату», він «будує свою кампанію на нездійсненних (зате звучних, хоча й не цілком осмислених) обіцянках типу перемоги над корупцією» .
Інші - як «вічний» демократ Георгій Сатаров не в силах більше чекати: «У нас немає десяти років. Росія стоїть на межі. І зараз є тільки одна політична задача - відсунути себе і країну від цієї межі.». І заради цього треба підтримати Навального.
«Він проти повернення Криму Україні? А як він може сьогодні відповідати на запитання, чий Крим, якщо за визнання Криму українським в Росії загрожує тюремне ув'язнення? І потім: йому треба мобілізувати людей проти Путіна. А хто за тобою піде, якщо ти збираєшся віддавати Крим ...? » - виправдовують лідера російської опозиції нетерплячі.
Логічно.
Може, він, дійсно, так і діє. Але скільки політиків вбили в собі людину, сказавши «А» і не посмівши не сказати «Б»! Плебс не зрозуміє зради його сподівань. А ось з вбивством в собі дракона в народі, предки якого на знаменах мали триголового бога-дракона Тенгрі - завжди справа йшла важко. Особливо якщо три голови ці - самодержавство, православ'я, народність.
Чи захоче добрий хлопчик Льоша стати вусатим маніяком і параноїком-вбивцею? А чи зможе ним не бути?
Росія мріє про Сталіна. А тому, прийшовши до влади і очищаючи державу від корупціонерів, він просто зобов'язаний буде оголосити класову війну ворогам народу. Люди захочуть вийти на вулиці з прапорами і плакатами із закликами розстріляти шкідників, що призвели Росію до розрухи. І це всенародне схвалення треба буде виправдати.
І вичистивши націю від Блюхерів і Тухачевських, Ягод і Блюмкінів, поховавши стару еліту, потрібно буде десь знайти нову. А де? Перед цією проблемою стояли і Сталін, і Мао-Цзедун.
А на кого зробили ставку ми після Майдану? На людей, в яких бачили три якості: вони повинні бути не з системи, вони не бояться критикувати владу, і вони повинні бути патріотами.
От і Навальний так думає. Тільки патріотами він вважає, зовсім не тих, кого ми. Відповідаючи на виклик Гіркіна провести теледебати, Навальний саме його і назвав «представником патріотів» .
Обмовився наш доброчесний революціонер?
Гіркін - це не Путін і не Медведєв, які бояться за своє життя і майно. Він - з народу. Він вміє різати животи ворогам Росії, і не добирає слів, лаючи крадіїв і зрадників «новоросії» у владі.
Якщо Навальний раптом коли-небудь стане президентом, хіба не знадобитися йому свій народний улюбленець Будьонний, щоб махати шашкою направо і наліво, або Жуков, який вміє рясно поливати поля битви кров'ю своїх солдатів («баби ще народять»)? Або Єжов? Хіба Гіркін найгірша кандидатура на цю посаду?
Може, і сам Гіркін це розуміє, а тому і запропонував своє резюме на кастинг?
І якщо оточений гіркіними, бісами, прохановими та іншими «патріотами», за допомогою нових гулагів і біломорканалів новий народний вождь Росії «просуне цивілізацію як зможе », то чи радісно від цього буде нам?
Мітинги, які збирає Навальний, вони ж не проти війни. Вони проти розбазарювання «партією шахраїв і злодіїв» грошей, які в тому числі і для фінансування цієї війни були призначені.
За Навального вони, очевидно, підуть за своїм прямим призначенням - на переоснащення армії, економічну війну, ядерну зброю. Чи обрадує нас така «нова» Росія?
Євген Якунов. Київ.
Перше фото: https://openrussia.org
