Треба відзначити, що за останній місяць обговорення українсько-угорських відносин у наших медіа містилося значно менше «зради» і спекуляцій. У всякому разі, за моїми спостереженнями. Це дуже важливий сигнал, адже за останні 2-3 роки 99% фейків про вимоги створити на Закарпатті угорську автономію - тиражувалися в українському інформпросторі за безпосередньої та активної участі російської пропагандистської машини. 

Тому ми повинні звільнити наш діалог з угорцями від російських пропагандистських домішок. Це був один із моїх мотивів, коли я взявся за аналітичне висвітлення українсько-угорських відносин.

Те, що сьогодні прагне Кремль - створити псевдореальність, яка затьмарюватиме голови і українцям, і угорцям

Звичайно, вплив Москви залишиться, адже Україна воює з Росією, а Угорщина - активно взаємодіє з нею попри санкції ЄС, а в деяких питаннях, як-от енергетика, Будапешт навіть критично залежний від Росії. Але ми повинні прагнути чистоти дискурсу саме українсько-угорських відносин. Це має бути прагнення і Києва, і Будапешта. Тоді не буде таких прикрих непорозумінь, як останній курйоз із угорським прапором на горі Керек у закарпатському Берегові: як з'ясувалося, полотно понівечив дощ і вітер, але угорські та українські урядовці встигли заявити про акт вандалізму та засудити його. Уявляю, як самовдоволено посміхалися у відповідних кабінетах російські пропагандисти, читаючи ці заяви Києва і Будапешта. Це те, чого сьогодні прагне Кремль: створити псевдореальність, яка затьмарюватиме голови і українцям, і угорцям, змусить їх помилятися та руйнувати зведені мости між двома країнами навіть без безпосередньої «допомоги» зі сторони.

Тому Україні та Угорщині треба бути уважними, вибудовувати довіру, а це означає - надолужувати у відносинах двох країн, бо ми втратили дуже багато часу за останні 5-7 років.

- Це те, що ви називаєте «прірвою» в україно-угорських відносинах? 

- Так. Причому це проблема не тільки українців, а й угорців також. У них також дуже багато чого недоговорено, не пояснено. Всередині Угорщини відбувається чимало дуже неоднозначних процесів, на які критично реагує увесь світ. Відтак, важливо не тільки, аби Україна прагнула розуміти - що ж насправді робиться з країною-сусідом, а й щоб Будапешт пояснював свої дії та прагнення.

- Ви наводите низку наших стереотипів щодо угорців - це, наприклад, наявність угорських паспортів у закарпатських угорців. А які у них стереотипи щодо нас?

- Угорські стереотипи схожі на європейські, якими намагається маніпулювати російська пропаганда. Нас в Угорщині сприймають, як країну, де тотальна корупція, іде війна, а у владі безлад. У заявах партійців Йоббік ці стереотипи звучать у дуже різких формулюваннях: вони називають Україну failed state. Але навіть ці заяви нам треба сприймати серйозно, бо Йоббік - парламентська політична сила в Угорщині, яка впливає на думку як угорців всередині країни, так і європейців. Ми повинні думати, що ми можемо цим твердженням протиставити. Реформи - непоганий аргумент, але...

Як на мене, аби ці стереотипи спростувати, діалог із Угорщиною, власне, як і з іншими сусідами з ЄС - Румунією, Словаччиною, Польщею, повинен бути активнішим. І це має бути не просто міждержавний діалог, а частина нашої євроінтеграції - щоденних практичних кроків у бік ЄС.

- Реагувати потрібно виважено та розумно. Ніхто не каже, що Україна має ігнорувати або толерувати всі амбіції Будапешта. Зовсім ні. Але ми повинні вийти за рамки фобії про анексію та сепаратизм за кримським або донбаським сценарієм. Те, що Угорщина незабаром відбере Закарпаття - це соліпсизм, тобто окремі думки окремих людей, які мають обмаль спільного з об'єктивною реальністю. Так, лідери Йоббік постійно заявляють, що Закарпаття зовсім скоро «повернеться» до Угорщини, і тому правильно, що їм заборонено в'їзд до України. Так само варто усвідомлювати всю важливість для угорців теми Тріанону та духовного відродження Великої Угорщини, однак є велика кількість не таких пасіонарних, але значно об'єктивніших аргументів, чому територіальні претензії щодо Закарпаття наразі безпідставні. Це і фактор ЄС, і фактор НАТО, і банально те, що Угорщина - доволі бідна країна, з якої масово емігрують люди в пошуках кращої долі, хай її ВВП і значно вищий, ніж наш. Звісно, політика Віктора Орбана насторожує всю Європу, і навіть нову адміністрацію у Вашингтоні, але це не має нічого спільного з російським імперіалізмом. У всякому разі, поки що. Тема з видачею угорських паспортів на Закарпатті практично вичерпала себе, бо останні 2 роки українців почали їх навіть позбавляти - за порушення процедури. Тим паче, що з моменту запровадження спрощеного механізму отримання угорського громадянства, куди більше угорських паспортів роздано в Румунії та навіть Сербії.

УГОРСЬКИЙ ПАСПОРТ ДЛЯ ЗАКАРПАТЦІВ - ЦЕ НАСАМПЕРЕД ЕКОНОМІЧНІ ПРЕФЕРЕНЦІЇ

- От щодо угорців у цьому сенсі ми бачимо якісь поступки - після останньої зустрічі Порошенка (котрий до того робив низку гучних заяв щодо заборони подвійного громадянства) та Орбана, який після зустрічі заявив, що у питанні подвійного громадянства для етнічних угорців із українською стороною досягнуто компромісу. У більшості одразу виникає питання: а чому їм мають бути поблажки?

- Дуже важливо не виривати з контексту й не робити висновки виключно зі слів угорського лідера. Віктора Орбана цікавить саме право на подвійне громадянство для закордонних угорців, і це нормально, тому він на цьому й акцентує.

Нещодавно спікер Верховної Ради Андрій Парубій повідомив, що президент Порошенко погодився на правки до законопроекту про громадянство, які передбачають санкції за другий паспорт для тих, хто працює у владі. Всіх інших ці санкції не стосуватимуться. Не здивуюся, якщо законопроект буде ухвалено з такою нормою, а Віктор Орбан заявить, що це він домігся преференцій для українських угорців, хоча це не так. Тим паче, через рік в Угорщині парламентські вибори, і закордонні угорці для Віктора Орбана зараз - це, у першу чергу, електорат. Вважайте, кампанія уже стартувала, і останні заяви з Будапешта - також під її впливом.

- Справді, враховуючи те, що тільки на Закарпатті проживає угорців 150 тисяч.

- Це згідно з переписом 2001 року. Боюся, чимало з етнічних угорців виїхали з Закарпаття. До речі, один із мотивів особливої уваги Угорщини до Закарпаття - утримати етнічних угорців на їхніх історичних землях, зберегти ідентичність і зв'язок із місцями, які безпосередньо асоціюються з угорськими героями як то Ілона Зріні, Ференц Ракоці ІІ.

- Ви кажете цікаву річ: для Угорщини Орбана наявність угорських паспортів у етнічних угорців, що проживають за межами країни, це можливість втримати їх на історичній землі - адже паспорт надає певні преференції, й це, мовляв, змушує не виїжджати у пошуках заробітку. 

- Так, угорські паспорти для закарпатців - це, перш за все, економічні преференції у вигляді дотацій, пільг, можливість придбати авто в Європі значно дешевше, ніж в Україні, або працювати у сусідньому угорському селі, хай і по той бік кордону, і заробляти значно більше.

Звичайно, для молоді угорський паспорт - це можливість еміграції у більш розвинені країни. І закарпатці не так часто обирають саме Угорщину. Навіть у Дебрецені, другому за розміром угорському місті, спостерігається відтік населення в останні роки. З угорським паспортом переважно виїздять до країн Західної Європи або Британії, чи навіть США. За щорічним рейтингом індексу паспортів, угорський «утлевел» стабільно перебуває у топ-20. 

- Закарпаття угорцями сприймається як історична земля. Навіть туристи помічають оцю купу меморіальних дошок, пам'ятників, прапорів... Іноді така кількість угорської символіки дратує... 

- Це можна називати як завгодно - ностальгія за минулим, мітка території... Але якщо дивитися глибше, Угорщина - це новітня національна держава. Будапешт велику увагу приділяє темі ідентичності, угорської культури, національного духу та відродження. Оце все і є виявом таким, через пам'ятники, меморіальні дошки, прапори та вінки. І це не просто забаганка Віктора Орбана, а настрій у країні, в угорському суспільстві. Це прояв їхньої пасіонарності. Угорці так зараз бачать світ навколо, хочуть показати, що вони - нація повноцінна, героїчна, але, водночас, європейська. Остання амбіція Будапешта - особливо надихає, хоча угорське бачення майбутнього Європи тривожить Брюссель. Та поки там не панікують. І нам не варто.

- Щодо мема про угорців-сепаратистів - як правильно вловлювати ці моменти? От із заявами Йоббіка більш-менш зрозуміло, вони попахують сепаратизмом...

- Чому ж тільки угорців-сепаратистів? Є мем про закарпатців-сепаратистів. Він підживлюється експертами, які на Закарпатті бувають лише проїздом, інколи затримуючись лише у термальних басейнах на Берегівщині. Можливо, усі ці прапори й меморіальні дошки якраз і спонукають їх розповідати про те, як Угорщина анексує собі все Закарпаття.

Хоча навряд чи хтось із них донедавна знав, де саме компактно проживає угорська громада, який відсоток населення Закарпатської області вона складає, і яке представництво має, скажімо, на Рахівщині, Перечинщині, Свалявщині, або Міжгірщині. Або про події доби Карпатської України та Красне Поле.

Тим паче, є дуже показові сучасні моменти якраз у тій частині Закарпаття, де мешкають переважно етнічні угорці. Так, у 2010 році було проведено місцевий референдум щодо перейменування Берегового на Берегсас - історична угорська назва міста. Голосів не вистачило. 

Інший приклад: щойно почалася агресія Росії проти України, громада Берегового у березні 2014-го поставила питання про закриття в місті офісу представника партії Йоббік та Євродепутата Бейли Ковача, який визнав анексію Криму та підозрюється у шпигунстві на користь Росії. Завважте, саме громада - не силовики!

- Тобто, угорці добре відчувають, коли гаряче?

- Мотиви можуть бути різні, але показово - що не силовики, скажімо, СБУ, закрили цей офіс у Береговому, а громада міста.

До речі, у 2014 році один із лідерів угорської громади Закарпаття Ласло Брензович, який, власне, підписував політичну угоду з Петром Порошенком під час президентської кампанії, погрожував звернутися до Європейського Суду щодо цього округу. Конфлікт вирішили, включивши Брензовича у прохідний список БПП. Але угорців це зовсім не влаштовує. Їхня позиція така: вони хочуть, щоб усе було, як на виборах до ВР у 1998 році, коли угорська громада обирала з-поміж «угорських» кандидатів свого представника до парламенту. Тоді Притисянський, або «угорський округ» діяв на рівні законодавства.

Чому його бояться відновити? У мене пояснення таке, що вирішення цього питання чіпляє значно більше інших болючих українських тем - змін виборчого, мовного законодавства, децентралізації, адміністративної реформи, статусу нацменшин, не тільки угорської, а румунської, кримськотатарської.

Є також загроза, що відновлення Притисянського округу може бути використане проросійськими силами в Україні для «розкачки» вже заїждженої, як китайська платівка, теми федералізації, що в інтерпретації Медведчука та Суркова є радше розвалом і колоніалізацією країни, ніж оптимізацією державного устрою.

Таким чином, через усілякі фейки у ЗМІ та круглі столи, була фактично похована тема відновлення у межах Закарпаття вільної економічної зони. Свого часу, коли вона діяла, в область прийшли крупні світові інвестори - Jabil, Yazaki, Flex. Нещодавно усі вони майже синхронно заявили про бажання розширювати потужності, й натякнули на додаткові преференції від уряду у вигляді податкових пільг вільної економічної зони. Дуже швидко ця тема вже обговорювалася на специфічних круглих столах, де усілякі експерти розповідали, що слідом за економічною автономією має йти політична.

Жодних сумнівів, ні українська, ні тим паче, угорська сторона не зацікавлені, аби тема Притисянського округу, який уже діяв, була «похована» у такий спосіб. Тому, повторюся, дуже потрібен серйозний діалог без «допомоги» сторонніх.

- А є насправді загрози для України із введенням Притисянського округу? 

- На мою думку, ні, якщо мова йде виключно про політичне представництво інтересів угорської громади. Тим паче, що за нинішньої виборчої моделі, йдеться про одного депутата на рівні парламенту. Для порівняння, в Румунії та Словаччині угорські партії мають цілі фракції за підсумками останніх виборів, які пройшли у 2016 році: Демократичний союз угорців у Румунії здобув в обох палатах парламенту 30 мандатів, а партія словацьких угорців Most-Hid має 11 місць.

На мою думку, все ж не випадково за підсумками останньої зустрічі Порошенка та Орбана, останній ні словом не згадав про автономію та Притисянський округ, лише акцентував на подвійному громадянстві. Це добрий знак. Схоже, Будапешт не хоче загострювати теми, які для нього дуже важливі, але поки не на часі. В Україні чергові вибори мають пройти у 2019 році. Жодних сумнівів, що тоді питання відновлення Притисянського округу знову постане гостро. А можливо і раніше, якщо будуть дострокові вибори.

УГОРЦІ НА ЗАКАРПАТТІ МАЮТЬ РЕАЛЬНИЙ ВПЛИВ НА ГУМАНІТАРНУ СФЕРУ

- Питання щодо угорців в українській політиці - ну, на державному рівні, це, як ми сказали, один Ласло Брензович від КМКС у списку БПП. Але на Закарпатті зараз угорці мають «золоту акцію». Ми маємо першого заступника угорця плюс 8 депутатів в облраді. На що реально вони впливають?

- На рівні обласної ради - це гуманітарна сфера. Відчутний вплив угорські партії та політики мають у Берегівській міській та районній радах, є також їхнє представництво у багатьох інших міських та районних радах області. За підсумками останніх місцевих виборів угорці відчутно додали в представництві. Свою роль зіграла підтримка Будапешта та об'єднання двох угорських політичних партій, які пішли одним списком.

З огляду на це, дуже важливий баланс, який можна гарантувати чіткою державною політикою в області, і не тільки щодо статусу та прав нацменшин. З цим, на жаль, кволо.

- Чому? Адже на останні невдоволення щодо мовних законів був круглий стіл із губернатором і навіть його звернення до ВР переглянути закони?

- Проблема у тому, що інтереси українських угорців прив'язані до дуже кон'юнктурних політичних питань на Закарпатті. Власне, через це і з'явилося таке поняття в Закарпатській облраді, як «золота акція» угорців. Їх Банкова запросила приєднатися до умовної коаліції БПП, Відродження та Опоблоку лише з однією метою - не дозволити створити власну більшість та обрати голову облради команді Віктора Балоги. Тобто виключно політика. На мою думку, неправильно прив'язувати інтереси держави та регіону до політичних розбірок, робити їх заручниками чиїхось амбіцій чи образ.

- Угорців у цьому плані знову використали?

- Думаю, цього разу вони свідомо пішли на це, добре пам'ятаючи, як їх відверто використовували різні політичні сили в попередні роки.

ЩОДО ГРОШЕЙ ЗА ПЛАНОМ ЕГАНА - УКРАЇНА МАЛА ДІЯТИ БІЛЬШ АКТИВНО

- Питання щодо плану Егана - 100 млн євро, які переважно у вигляді кредитів видають етнічним угорцям Закарпаття під розвиток бізнесу. У багатьох виникає питання - якщо в регіон послідовно вкладають такі гроші, значить, не просто так... 

- Для Будапешта - це продовження урядової лінії підтримки закордонних угорців з усіма тими цілями, про які ми вже говорили. Усе це оформили в дуже патріотичний ідейний план, адже Едмунд Еган - це угорець ірландського походження, який свого часу приділяв багато уваги саме розвитку Закарпаття, як дуже бідного регіону, де мешкають етнічні угорці.

Насправді, це інвестиція в економіку Закарпаття. Але нею можуть скористатися лише ті, хто має угорський паспорт. І тут, як на мене, недопрацювала саме українська сторона. Треба було вести перемовини, аби кредити у рамках плану Егана могли отримати й закарпатці без угорського паспорта, щоб не було цієї графи.

Але паралельно угорський уряд уже фактично надав інший кредит - 50 мільйонів євро - на будівництво окружної навколо Берегового та траси у бік Мукачевого, як продовження європейського транспортного коридору М3. Це дуже важливий проект. Гроші вже практично виділені. Тому важливо нічого не зіпсувати.

- У вас є цікава теза про те, що із меншинами своїми треба працювати інакше, так, як у ХХІ столітті. Як саме? Які методи?

- На останньому зібранні угорських депутатів країн Карпатського басейну, де були присутні також високопосадовці Угорщини, було заявлено, що права закордонних угорців мають бути на порядку денному ЄС.

Так ось, на мою думку, Україна має прагнути цього не менше, ніж Угорщина. Тобто ми повинні прив'язувати нашу політику щодо нацменшин до євроінтеграції - вдосконалювати наше законодавство, одночасно стандартизуючи його з європейським, вирішувати будь-які конфліктні питання за участі європейських інституцій. Але не тільки з оглядом на угорську нацменшину в Україні, а й на всі інші. Це має бути повноцінна політика держави. Це гра по-дорослому.

Хоч концепцію «європейського котла» та мультикультуралізм зараз жорстко критикують на тлі мігрантської кризи, зокрема й та ж Угорщина, але ЄС має найкращу в світі експертизу, як вирішувати етнічні питання, проблеми окремих регіонів, де історично проживають різні етнічні групи та національності.

Це дасть нам і додаткові гарантії, запобіжники, і додаткові можливості співпраці, при чому не тільки з Угорщиною, а й з Румунією, Словаччиною, Польщею та іншими країнами ЄС. Це євроінтеграція різних швидкостей, про що так багато говорять, але мало над цим працюють в Україні.

До речі, якраз Угорщина - чудовий приклад для України: уряд Віктора Орбана є одним із найгостріших критиків та опонентів політики Брюсселя, але коли йдеться про захист власних інтересів, зокрема прав закордонних угорців, Будапешт на 100% намагається використати важелі та інструменти ЄС. Україна повинна діяти аналогічно.

Тетяна Когутич, Ужгород.