Провокаторів треба було б не лише називати провокаторами, але й ловити…
У ніч на 29 березня у приміщення генерального консульства Польщі у Луцьку вистрелили з гранатомета. Звісно, невідомі. Зате відома марка зброї – РПГ-22. На щастя, обійшлося без жертв. МЗС Польщі викликало посла України Андрію Дещицю, а посольство Польщі в Україні заявить ноту протесту в МЗС України – це з офіційного повідомлення МЗС Польщі. Поляки чекають від українських служб, що вони «забезпечать більш ефективну охорону дипломатичних установ і якнайшвидшого з’ясування обставин пригоди та затримання виконавців». 29 березня генеральні консульства Польщі в Києві, Харкові, Одесі, Вінниці та Львові (і в Луцьку, зрозуміло) не працювали. Чи працюватимуть завтра – невідомо. При тому що в польській Ноті сказано максимально жорстко: всі консульські заклади призупиняють роботу до забезпечення гарантій повної безпеки і покарання винних. Чи не занадто жорстко і швидко, враховуючи те, кому це вигідно? Адже безпеку-то посилити можна, а от з покаранням винних… Скільки уже цих винних у тому і у сьому гуляє собі преспокійно Україною чи за її межами?
Усім притомним людям зрозуміло, що, незалежно від того, хто конкретно вчинив цей та інші подібні злочини (зокрема, плюндрування памятників українцям та полякам на території України та Польщі) – найманці чи «ідейні» з числа не в міру радикальних радикалів, кінцева мета організаторів – розсварити Україну та Польщу. Тим більше це розуміють офіційний Київ та офіційна Варшава. Глава Бюро національної безпеки Польщі Павло Солох про обстріл консульства в Луцьку заявив таке: «Без сумніву, це провокація. Виникає питання: хто і навіщо? Ми знаємо, що контекстом є агресія Росії проти України». А наш міністр Павло Клімкін написав у Twitter: «Це підлість від тих, хто проти нашої дружби з Польщею».
Тож всі все розуміють. Звідси і наше сформульоване вище запитання: чи не надто жорсткою є реакція Польщі на очевидну провокацію? Чи не на це саме й розраховували її організатори?
Колишні дипломати, у яких ми про це запитали – Богдан Яременко (екс-консул України у Стамбулі, а нині - голова правління благодійного фонду «Майдан Закордонних Справ» та Бачо Корчилава (екс-прес-аташе посольства Грузії в Україні), - відповіли, що реакція цілком адекватна, адже йдеться про безпеку працівників консульства. До того ж, зауважив Яременко, в Україні так і не знайшли винуватих у вандалізмі проти пам’ятників полякам.
Якщо реакція поляків виправдана і зрозуміла, і якщо всім очевидна зацікавленість третьої сторони – Росії – у подібних інцидентах, тоді варто питання сформулювати інакше: чому провокатори не отримують належної відсічі? На жаль, постійне підкреслювання зацікавленості Росії у ворожнечі між українцями та поляками в устах наших офіційних осіб звучить як таке собі виправдання, чому кількість провокацій лише зростає. Мовляв, ми не винні, це все Росія.
Не обов’язково закінчувати дипломатичну академію при МЗС, щоб розуміти: плюндрування пам’ятників та замахи на життя людей не можуть сприяти дружбі між країнами і народами, яка б «третя сторона» їх не вчиняла. І так само не обов’язково закінчувати якусь спеціальну школу служби національної безпеки, щоб розуміти: провокації, якщо їх вчасно не припинити виявленням і покаранням винних, закономірно розширюватимуться – від наруги над могилами мертвих до загрози життю живих. Тож очевидний «російський слід» зовсім не знімає нашої жорсткої претензії до СБУ, скоріше – навпаки, адже досі ніхто не відповів за згадані численні злочини.
СБУ у зв’язку з обстрілом польського консульства зробила заяву, в якій, зокрема, стверджує: «Ми переконані, що такі дії агресора не зможуть вплинути на стосунки між дружніми українським та польським народами». На жаль, не тільки зможуть, а вже впливають, і погано впливають. Так, виникають питання і до належної реакцій польської влади, зокрема – польських правоохоронних органів, на антиукраїнські акції в Польщі, однак нам сьогодні все-таки варто насамперед зосереджуватися на претензіях до наших спецслужб, а не польських, і робити це саме заради міцності українсько-польського співробітництва в пику Кремлю.
Може хоч зараз, після того, як Президент України особисто пообіцяв Президенту Польщі, що «українська влада діятиме рішуче для попередження таких провокацій у майбутньому», негативна тенденція до збільшення і «поглиблення» антипольських акцій в Україні нарешті зникне. СБУ вже пообіцяла докласти «максимум зусиль, щоб у стислі строки встановити і затримати винуватих в обстрілі генконсульства Польщі в Луцьку». Побачимо, що вийде.
Юрій Сандул. Київ.
Перше фото: Польське консульство в Луцьку після обстрілу
