Старий Москаль VS нова поліція
Скандал, який на Закарпатті уже встигли назвати битвою між старою міліцією та новою поліцією, спалахнув наприкінці минулого тижня. У четвер голова облдержадміністрації Геннадій Москаль виступив із заявою-проханням до Києва поміняти керівництво патрульною поліцією в області – начебто, на підтримку волевиявлення третини особового складу: 73 патрульних підписали колективний лист, де висловили незадоволення роботою свого керівництва.
Москаль цей лист опублікував та попросив курівництво патрульних поміняти.
Власне, напруження між сторонами відчувалося й раніше. Геннадій Москаль не пропускав жодної нагоди, аби вказати, як погано працюють патрульні на Закарпатті: й підготовка кадрів шкутильгає, і показники роботи погані, і ДТП стало більше... Губернатор навіть виміряв діяльність патрульних у... велосипедах: мовляв, при патрульних в Ужгороді їх стали красти вдвічі частіше, аніж при старих «пепеесниках».
Крім того, конфлікт між Москалем та очільником закарпатських патрульних Юрієм Марценишиним відкрив на загал неприємні моменти: на тлі постійних селфі з усмішкою, кава-брейків із громадянами та бліц-спілкуванням на вулицях – оця манера спілкування пана Марценишина із підлеглими мовою мату вразила. Наразі, власне, на Закарпатті триває службова перевірка, проводять її специ із Департаменту поліції в Києві, і в результаті неї керівництво патрульних в області таки можуть поміняти.
Чи виграють від цього патрульна поліція та місцеві мешканці? Невідомо. Зате, подейкують, точно виграє Москаль – якщо новий головний патрульний виявиться більш слухняним, аніж Марценишин.
«ВИРІШЕННЯ ДАНОГО КОНФЛІКТУ – ВИКЛЮЧНО У ПЛОЩИНІ ПРИЙНЯТТЯ ВІДПОВІДНИХ КАДРОВИХ РІШЕНЬ»
Ужгородський політолог Максим Іванов, директор агентства IM Consulting:
- На мою думку, це більше внутрішній конфлікт, аніж щось масштабніше, як прийнято вважати, – зазначає в коментарі Укрінформу ужгородський політолог. – Але, враховуючи суспільний резонанс та, власне, імідж т.зв. «нової поліції», що покликаний продемонструвати широкому загалу те, що нова поліція – це не стара міліція, то тут виникає більше питань, ніж відповідей. З однієї сторони, практично в будь-якій воєнізованій структурі є негласно прийнята такого роду манера спілкування – як те, що нам було продемонстровано на одному з відеозаписів у мережі. Але з іншого боку, я не впевнений, що така поведінка достойна керівника органу, який позиціонує себе, як абсолютно перезавантажений та такий, що покликаний бути т.зв. «еталоном» реформ, хоч і не до кінця успішним. Не думаю, що в будь-якій іншій державі «еталон реформ» може дозволити собі, всупереч статутним документам, спілкуватися таким тоном із підлеглими. Тому, так чи інакше, але впевнений, що вирішення даного конфлікту перебуває виключно у площині прийняття відповідних кадрових рішень, що так чи інакше, але повинно бути прийняте найближчим часом задля створення сприятливої прецедентної практики в Україні щодо вирішення такого роду питань.
«ЦЕ НЕ ПРОСТО КОНФЛІКТ ОСОБИСТОСТЕЙ, ЦЕ Й КОНФЛІКТ СВІТОГЛЯДІВ»
Віктор Пащенко, політолог, директор Інституту політичних досліджень:
- Розглядати цей конфлікт суто через призму обох сторін важко. Адже Юрій Марценишин на фоні Геннадія Москаля не є настільки публічним, відомим, досвідченим. Із його боку участь у цьому конфлікті – це питання його подальшої кар’єри. Хоча насправді Марценишин не є та й не виглядає настільки вже принциповим, як хоче себе показати. Але це питання його подальшого росту, - показати, що ми не продажні, що з нами не можна, як він сказав, «порішати».
Коли розглядати його саме через призму губернатора Закарпаття – то тут можна казати не тільки про конфлікт міжособистісний, а й про конфлікт світоглядів. Геннадій Москаль хоче виглядати тут як старший товариш, він – приклад досвідченого радянського мента, це ніяк не в докір, він жив та ставав особистістю в інших реаліях, і він звик саме в цих реаліях існувати. Він мент – в усіх добрих та поганих сенсах цього слова, із усіма позитивами та негативами. Тому він опирається усім своїм нутром феномену поліції, цій реформі – бо це прояв іншої реальності.
Коли його призначали на посаду голови Закрапатської ОДА, він не міг так різко критикувати поліцію, цю реформу, як вона йому не муляла б. По-перше, ті події (мукачівська стрілянина, після якої в області поміняли керівництво та запустили проект «Нова поліція» - ред.) були пов’язані із реформою правоохоронної системи. І власне, до відставки Деканоїдзе його критика була толерантною – а з листопада випади Москаля проти реформи правоохоронної системи стали в рази жорсткішими. Він щоразу повторює на загал те, що нема кому працювати, прибрали старі професійні кадри, випустили на вулиці непідготовлених людей...
Але тут не тільки проблема у реформі, яку не сприймає Москаль як представник старої правоохоронної системи, із якої він вийшов. Тут ідеться й про неприйняття західних реформ узагалі, їхньої суті – коли кожна із гілок влади працює сама по собі, є незалежною, й усі користуються єдино законом. Це ментальне протиріччя, яке нутром не сприймається Москалем як представником старої системи, де уся влада ув’язана між собою.
Тому власне Москаль вважає своїм обов’язком – як старший товариш – поправити молодих, вказати на недоліки, й очікує, що за це подякують. Хоча це не функція губернатора – стежити за діяльністю патрульної поліції в області, бо для цього є Департамент нацполіції в Києві. Хоча з іншого боку – губернатор несе відповідальність за все, що відбувається в області. Бо коли щось стається в області, що кажуть насамперед? «Це погано працює Москаль!». Тобто, люди самі від нього цього чекають. Це таке собі замкнуте коло, по якому стикаються ментальності західна та східна не тільки у владі, а й у народі. Тому треба розуміти, що цей ментальний конфлікт – старих та нових, прозахідних та совкових – початково закладений у саму систему реформ.
«У НИХ ДАВНЯ ВІДКРИТА НЕПРИЯЗНЬ, І МОСКАЛЬ ПРОСТО НЕ МІГ НЕ СКОРИСТАТИСЯ ШАНСОМ Й УСУНУТИ МАРЦЕНИШИНА»
Володимир Феськов, політолог, громадський діяч, Інститут політичної освіти:
- Цю ситуацію можна розглядати під двома кутами. Перший – власне, про що йдеться в скандалі – про діяльність патрульної поліції на Закарпатті. Що там не говорили б цифри різні від різних сторін щодо звітності в роботі патрульних, як на мене, з часів, як на Закарпатті з’явилися патрульні – стало однозначно краще. У них все ще є внутрішній стимул давати результат. Тільки по 130-й (керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння - ред.) скільки затриманих ми бачили впродовж цього часу! Також патрульні створили традицію звітуватися для ЗМІ, поширювати робоче відео із резонансних подій на широкий загал, майже завжди коментують ситуації. Є публічні звіти – круглі столи та заходи, що проводяться в місті. Так, це усе показово, але у кого є реальне бажання прийти та запитати – будь-ласка, ви можете це зробити. Присутність на дорогах стала однозначно більшою. Так, залишається хамське ставлення до громадян, манера спілкування очільника патрульних із підлеглими, яку показав Геннадій Москаль – про те, що воно є в лавах поліцейських, ці матюки та авторитарність – про це усі здогадувалися. Але аудіо запис таки здивував багатьох. Надто прослідковується невідповідність картинці – усміхнені, у формі, а тут – матюки та авторитаризм. Із біціглями, про які говорив Москаль, є справді проблеми. В Ужгороді таких проблем у патрульних було завжди дві – це крадіжка велосипедів (колишній начальник ДАІ якось навіть протестував проти велодоріжок у місті, мовляв, біціглів стане більше, крадіжок, відповідно теж, це нам звітність порушить) та підпал автомобілів. Але у випадку патрульних перевага перед старою міліцією в тому, що із ними про ці проблеми можна говорити. Також треба сказати про роботу з дітьми – усі оці виїзди в школи патрульних, організація шкільних патрулів – ця превентивна робота матиме дуже добрий результат у майбутньому, як на мене. Тобто, є речі, які чітко говорять про те, що реформа відбулася. А є й ті, які вказують, що хотілося б бачити більше професіоналізму. Маю на увазі зірвану праворадикалами акцію жінок на 8 березня в центрі Ужгорода. Такого не могло бути. Громадська акція повинна була відбутися - і патрульні повинні були це забезпечити. Тим більше, що вони там були, спостерігали за усім, і дозволили порвати жіночі транспаранти праворадикалам. І тим більше, що це була команда ротного. Це ще раз показує рівень недопідготовки. Тобто, зупиняти машини готові, а працювати із людьми в місті – ні, недостатньо кваліфікації.
Друга площина, в якій треба розглядати цей конфлікт – це міжособистісна неприязнь Геннадія Москаля та Юрія Марценишина. Губернатор відомий своїм жорстким авторитарним стилем, для нього, очевидно, неприйнятним є те, що хтось із керівників обласних структур не здатен працювати з ним за його правилами. У них бували конфлікти й до цього часу: Москаль прилюдно виганяв Марценишина із обласної наради, востаннє на сесії облради між ними виникали словесні перепалки. Ясно, що Москалю потрібна на цій посаді людина, яка була б згодна працювати так, як він скаже. А експеримент із патрульною поліцією, його фішка в тому, що начальство – в Києві, не в області. Тому й конфлікт. А коли виплив цей лист із підписами особового складу, Москаль просто не міг не використати його проти Марценишина на свою користь. Це, звісно, підсилить процес зміни керівництва патрульної поліції в області. Для Москаля це шанс поставити на цю посаду більш компромісну за Марценишина людину, яка розумітиме з-півслова, визнаватиме його авторитет.
Тетяна Когутич, Ужгород
