- Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ в Україні, як джерело неупередженої та об’єктивної інформації, регулярно повідомляє факти про ситуацію на місцях. Таким чином, за минулий рік ми опублікували понад 300 щоденних звітів і низку оперативних звітів, а також близько 27 тисяч разів здійснювали патрулювання у районах, розташованих з обох боків лінії зіткнення. Попри те, що СММ готова здійснювати патрулювання завжди та всюди, трапляються випадки, коли сторони відмовляють Місії в забезпеченні безпечного та безперешкодного доступу. Внаслідок цього ми можемо побачити і почути далеко не все, особливо з огляду на обмеження, з якими ми стикаємося по обидва боки від лінії зіткнення, зокрема в непідконтрольних уряду України районах, де такі обмеження мають агресивний, нав’язливий та загрозливий характер. Те, що ми бачимо, є, ймовірно, лише верхівкою айсберга, за якою можна судити про реальну ситуацію в зоні конфлікту.

- Так, свободу пересування СММ ОБСЄ обмежують, і це відображено в наших щоденних звітах. Наведу такі приклади: лише за період із 13 до 19 лютого ми зіткнулися з 33 випадками заборони доступу, 27 з яких сталися в непідконтрольних уряду районах. Іноді ці обмеження супроводжуються застосуванням сили або погрозами. І від них потерпають не лише наші колеги; обладнання Місії також зазнає пошкоджень. Такий випадок стався минулої п’ятниці, коли до нашого патруля наблизилися озброєні люди та відкрили вогонь у напрямку спостерігачів. Потім ці люди захопили наш безпілотний літальний апарат. Спостерігачі покинули місце події, проте БПЛА повернути не вдалося. Усі такі випадки застосування насильства щодо наших спостерігачів зафіксовані в наших щоденних звітах, а найбільш зухвалі інциденти описані в оперативних звітах. Минулої п’ятниці про зазначені вище події повідомлялося в окремому оперативному звіті.

Проблема полягає в тому, що сторони у своїх діях майже ніколи не зважають на наші звіти. Якщо б вони реагували на порушення Мінських домовленостей, які ми фіксуємо (зокрема на випадки застосування насильства щодо спостерігачів Місії), то ситуація би суттєво покращилася. Кожен, хто серйозно ставиться до Мінського формату, повинен і словами, і діями демонструвати абсолютну нетерпимість до порушень Мінських домовленостей і рішучість у застосуванні відповідних заходів щодо порушників. Ті, хто не в змозі або не бажає визнавати порушення Мінських домовленостей чи відповідно реагувати на них, опиняться поза процесом мирного врегулювання.