Марш Нємцова: Україну «заборонили» разом із РПЦ

Марш Нємцова: Україну «заборонили» разом із РПЦ

3500
Ukrinform
У Москві пройшов третій Марш пам'яті вбитого політика

Дата вбивства Бориса Нємцова (він був застрелений 27 лютого 2015-го) залишилася, по суті, єдиною в календарі, коли влада Москви знехотя погоджують масові акції опозиційно налаштованих громадян. Поки ще погоджують... Минулої неділі, 26 лютого, московськими бульварами пройшли близько 20 тисяч осіб, які хотіли вшанувати пам'ять Нємцова і виступають проти політики Путіна.

«ПУТІН - ЦЕ ВІЙНА»

20 тисяч - це чимало. Але все ж значно менше, ніж два роки тому, коли на наступний день після вбивства Нємцова на московські вулиці вийшли 50 тисяч осіб. За два роки поріділи ряди протестуючих, при тому, що загальна ситуація в Росії стала набагато гіршою. А може - внаслідок того і порідшали...

У 2015-му люди йшли від метро Китай-місто - до Великого Москворецького мосту, що навпроти Кремля, до того самого місця, де 27 лютого о 23.31 був застрелений Борис Нємцов. Це був величезний, здавалося, нескінченний потік, місце вбивства буквально завалили квітами, і влада, що корчилася від ненависті не могла, не насмілювалася перешкодити.

Однак у 2016-му маршрут Маршу пам'яті вже був змінений - громадян відправили подалі від Червоної площі, Петровським, Різдвяним та Сретенським бульварами. Мітинг у фінальній точці ходи - на проспекті академіка Сахарова - був заборонений. Без мітингу акція сприймалася занепадною, неповноцінною. Пам'ятаю, як ті, хто дійшов до проспекту, м'ялися в розгубленості - невже нічого не буде? Лунали вигуки: «Давайте висловимося!» Але лідери опозиції вважали за краще «не зв'язуватися», не ризикувати собою та людьми. Позиція, в принципі, зрозуміла, тільки є закономірність: поступився раз, буде поступатися ще і ще. Тому на мітинг у нинішньому році не варто було навіть розраховувати - його, зрозуміло, не було. Крім того, марш веліли втиснути в рамки двох годин - з 14.00 до 16.00. Так ще й початок затримали на 20 хвилин!

«Путін - це війна». Причиною затримки став банер з цим написом. Передбачалося, що він буде головним, саме його збиралися нести лідери опозиції, крокуючі у першому ряду. Але як тільки розгорнули, «спостерігачі» з ФСБ стали дибки. Довелося оперативно підбирати заміну. Ледь вирішили з банером, з натовпу вискочив провокатор і облив зеленкою голову «Партії народної свободи» Михайла Касьянова. Зловмисника пвідтягнула поліція, але якось немає сумнівів, що доля його склалася щасливо. Касьянов же пройшов весь марш із зеленою міткою на обличчі, практично традиційною для видатних діячів російської опозиції (і письменницю Улицьку, і активіста Гальперіна «провладні елементи» вже поливали зеленкою).

А банер «Путін - це війна» спочатку замінили на транспарант з написом: «Ми віддали Росію негідникам, час повертати», потім - на гасло: «Герої не вмирають, Росія буде вільною». Коли-небудь, напевно, буде. Ось тоді росіяни, ймовірно, зможуть додати до прізвища «Путін» різні епітети, до того ж, де і коли захочуть.

СУЦІЛЬНІ ЦИТАТИ

Взагалі, нинішній Марш пам'яті відрізнявся від двох попередніх своєї посередністю. Не було тематичного розмаїття транспарантів. Не було прапорів України - взагалі! Тільки на проспекті Сахарова окремі громадяни на свій страх і ризик витягли українські прапори, стали з ними фотографуватися. Але на початку ходи охочих офіційно пронести в колону жовто-блакитний стяг викидали чи не з бійкою. Нагадаю, у попередні роки українських прапорів було чимало, тепер же полювання на все українське стало просто абсурдним. Навіть з мене - вперше у житті, побачивши в сумці посвідчення «Укрінформу», - після металошукачів зняли куртку, трясли її, як постілку. Мабуть, сподівалися вибити з рукавів заборонений прапор або ще гірше...

Разом з Україною з ходи геть вичистили РПЦ, хоча претензій до дій церковників у росіян зараз вистачає, одна битва за Ісаакіївський собор у Санкт-Петербурзі чого варта! Але транспарантів, що стосуються РПЦ, на марші не було. І про безробіття, від якого в Росії страждають вже дуже багато, ні слова. І про свавілля російських ЗМІ - кілька гасел, не більше. І про згубні реформи в медицині, освіті, ЖКГ, про регіони, що загинаються - мовчок. Усе якось загально, обтічно: «Росія - це ми», «Сила в правді, а правда за нами», «Геть владу чекістів», «Свободу політв'язням!». Лише зрідка пробивалася конкретика: «Ні війні з Сирією та Україною», «Припиніть репресії в Криму!». Майже всі конкретні висловлювання цього разу подавалися як цитати з Нємцова. Не підкопаєшся - хитрощі зрозумілі, як і обставини їхнього виникнення. Втім, навряд чи сам Борис Юхимович, сміливий і безкомпромісний, їх схвалив би.

Тим часом у ході, люди, як зазвичай, обговорювали актуальне.

- Чули, Шойгу в Підмосков'ї копію Рейхстагу побудувати збирається?

- Ну, копія Гітлера у нас вже є, залишилось отримати копію Рейхстагу!..

- Концерт на Першому каналі бачили? Там дитина вірші читала: «Німецький би вивчив тільки через те, що їм розмовляв Путін!» А Путін сидить у залі, посміхається.

- Ви жартуєте? Ні?! От же маразм!..

- Собянін пообіцяв Путіну знести у Москві за три роки вісім тисяч «хрущовок».

- Так їх на всю Москву не більше сотні залишилося. Що він збирається зносити? Про що йдеться?

- А це - таємниця,оповита темрявою. Мабуть, якесь розкрадання хочуть прикрити, ось і брешуть...

- Кара-Мурза - молодший живий, здоровий, не знаєте?

- Живий, слава Богу! Нібито вже за кордоном, на лікуванні. Радять в Росію не повертатися. Вдруге отруїли людину, свавілля!..

До речі, я була впевнена, що побачу на марші портрети Володимира Кара-Мурзи - молодшого, журналіста, політичного активіста, координатора проекту «Відкрита Росія» Михайла Ходорковського. На жаль, помилилася. І портретів журналіста «Укрінформу» Романа Сущенка, незаконно заарештованого 30 вересня минулого року, утримуваного російськими спецслужбами, всупереч очікуванням, там теж не було. Хоча українська колона була - але про це окремо.

КРИМСЬКОТАТАРСЬКА ТЕМА

Українські колони в немцовських маршах - явище обов'язкове. Ставлення Бориса Нємцова до анексії Криму та втручання Росії у внутрішні справи України відомо всім. Політик підготував масштабне дослідження про участь військ РФ у війні на сході України - воно було оприлюднено вже після його загибелі. Саме тому і прапори України, і гасла на її підтримку завжди були присутні на марші пам'яті Нємцова. Цьогоріч від зовнішньої атрибутики довелося відмовитися, але колона все ж була. Її сформували адвокати Микола Полозов і Марк Фейгін, які багато і наполегливо працюють у справах українських політв'язнів. Цього разу вони вирішили зробити акцент на тяжкому становищі кримських татар, які живуть у Криму.

Полозов з Фейгіним особисто встали на чолі колони та несли основний банер з написом: «Припиніть репресії в Криму! Свободу українським політв'язням!». Над колоною майоріли прапори кримських татар. Спеціально для участі в марші з Ялти до Москви прилетіли шість активістів-кримчан, у тому числі дочка заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умерова Айше.

- Можливість пройти в марші, звернути увагу на свою біду - для нас це дуже важливо, - сказав «Укрінформу» один з активістів Сулейман Усеїнов. - У Криму робляться страшні речі  - за надуманими звинуваченнями схоплені та ув'язені вже близько тридцяти осіб. Але, крім цього, ще не менше двадцяти татар зникли безвісти, їх просто немає, ніде немає, і ніхто їх не шукає!

Як нагадав інший представник півострова Асан Чапух, саме в ніч з 26 на 27 лютого три роки тому Крим зайняли озброєні «зелені чоловічки» у військовій формі, без розпізнавальних знаків - тоді були захоплені будівлі місцевого парламенту та ради міністрів. 26 лютого 2014 року Крим ще належав Україні, а 27 лютого про це залишалося лише згадувати та мріяти.

- Своєю участю в марші ми сподіваємося привернути увагу до всіх українських політв'язнів - у першу чергу, до представників кримсько-татарського народу, але не тільки до них, а й до Олега Сенцова, Романа Сущенка, - розповів кореспондентові «Укрінформу» Марк Фейгін.

За щасливим збігом обставин, якраз вчора вранці, нарешті, вийшов на свободу російський опозиційний активіст Ільдар Дадін, який послідовно виступав проти війни в Україні. Учасники маршу вітали один одного з цим довгоочікуваним звільненням і бажали швидкого виходу на волю іншим політичним в'язням. А також - завершення «замороженої» справи Бориса Нємцова: виконавці сидять, пошук замовників фактично припинено.

Після закінчення маршу багато його учасників вирушили на місце вбивства Нємцова - Великий Москворецький міст, який у народі давно називають «Нємцовим», і поклали там квіти у пам'ять про загиблого політика.

- Ми не заспокоїмося, - сказав один з лідерів російської опозиції Ілля Яшин. - Будемо добиватися того, щоб кожна людина, яка має відношення до вбивства Бориса, рано чи пізно опинилася за ґратами. При цій владі або при наступній...

А Геннадію Гудкову, як людині старшій та умудреній, ставили інше запитання, більш практичне:

- Чи є сенс у цих щорічних маршах? Адже все одно нічого в країні не змінюється.

- Є. Якби не ці марші, нехай навіть вони з усіх сторін «купіровані» і не такі багаточисельні, як хотілося б, країна скотилася б у диктатуру, повністю! Поки - балансує на межі.

P. S. Вчора ввечері Нємцов міст був завалений квітами. Охороняти їх залишилося багато чергових, більше, ніж зазавичай - семеро людей. Проте чергового разу міцні, накачані «співробітники Держмосту» прибрали квіти і портрети, залишивши для пристойності (все ж річниця вбивства) три вазочки. Активістів затримали. Але без злостування - просто щоб не заважали. Та невдовзі відпустили без складання протоколу.

За два роки було вже понад 50 таких зачисток народного меморіалу. Можливо, варто вести точний підрахунок. І відзначати акціями ювілейні зачистки.

Рита Болотська. Москва.

Фото автора.


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-