Чому Вінниччину «майданить» медреформою?
Два тижні Вінниччину лихоманить: у кількох райцентрах відбулись багатотисячні акції протесту з вимогою змінити передбачені проектом облдержадміністрації межі госпітальних округів, - у ЗМІ їх навіть охрестили «медичним майданом». Принаймні, так відбувалося в Іллінцях та у Шаргороді. На Вінниччині з півторамільйонним населенням таких госпітальних округів передбачалося створити три: з центрами у Вінниці, Тульчині та Могилеві-Подільському.
Люди вимагали відставки обласних чиновників, відповідальних за розробку проекту, і заявляли про готовність перекривати автошляхи та залізницю, якщо до їхніх вимог не прислухаються. Бо вважають, що таке реформування насправді призведе до закриття райлікарень, або щонайменше – пониження у статусі. І їздити пацієнтам по спеціалізовану медичну допомогу доведеться за 60-100 кілометрів.
Попри статус Вінниччини як області президентсько-прем’єрської, де у перших осіб на місцях начебто скрізь свої люди, на бік протестувальників стають місцеві самоврядці, а серед невдоволених - навіть керівники РДА. Проводяться сесії Гайсинської, Немирівської, Козятинської, Крижопільської, Піщанської, Томашпільської, Шаргородської районних рад, Іллінецької, Ладижинської та Гайсинської міських рад, які ухвалюють звернення до обласної влади, місцевих нардепів, парламенту в цілому, Кабміну і Президента з вимогою переглянути межі госпітальних округів і відповідний урядовий документ як такий.
Згодом, за підсумками відкритої зустрічі депутатів Вінницької облради, голів районних рад, мерів міст обласного та районного значення та селищних голів із директором департаменту охорони здоров’я створили робочу групу, яка має напрацювати звернення облради до Кабміну та ВР щодо призупинення дії постанови Кабінету Міністрів України від 30 листопада №932 «Про затвердження Порядку створення госпітальних округів» і винести його на розгляд сесії облради.
Цікаво, що в жодному з решти регіонів країни так бурхливо на початок реформування не реагують. Якщо невдоволені й є, зовні все виглядає благопристойно. То чому ж «рвонуло» саме на Вінниччині?
Насамперед, каменем спотикання став порядок формування госпітальних округів, закладений у постанові, та кількість і статус лікарень, які до нього входитимуть. Нагадаємо, він установлює критерії для визначення складу та меж госпітальних округів, а також визначає механізм їх створення.
Документом, зокрема, передбачено, що центром госпітального округу визначається населений пункт, переважно - місто, з населенням понад 40 тис. осіб, у якому розміщена багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування другого рівня. Склад, межі та зона обслуговування госпітального округу повинні бути визначені таким чином, щоб жителі, які проживають у його межах, мали доступ до вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги у своєму окрузі. При цьому до складу госпітального округу входять «не менше однієї багатопрофільної лікарні інтенсивного лікування першого та/або другого рівня та інші заклади охорони здоров’я». А «об’єм надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги, що повинен забезпечуватися багатопрофільними лікарнями інтенсивного лікування першого та другого рівня, затверджується МОЗ». Міністерством визначається і оснащення закладів охорони здоров’я, що надають вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу, - воно здійснюватиметься відповідно до примірних табелів матеріально-технічного оснащення, що затверджуються МОЗ.
Передбачається, що багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування першого рівня повинна забезпечувати надання медичної допомоги не менш як 120 тис. осіб, другого рівня - не менш як 200 тис. осіб.
І ще важливий момент: зона обслуговування госпітального округу визначається своєчасністю прибуття до багатопрофільних лікарень інтенсивного лікування, що не повинно перевищувати 60 хвилин, та повинна бути еквівалентна радіусу зони обслуговування 60 кілометрів за умови наявності доріг з твердим покриттям. Зона обслуговування може бути меншою за відсутності шляхів сполучення чи особливостей рельєфу, які суттєво ускладнюють комунікації (ріки без мостів, гори).
Так усе виглядає в ідеалі, начебто, логічно і продумано. Однак такий математичний підхід на місцях не сприйняли: запропоновані моделі, ну, ніяк не лягають на інфраструктурні реалії. Річ проста і банальна: об’єднані в округи райцентри, принаймні, на Вінниччині, іноді просто не мають прямого сполучення з центрами госпітальних округів. Йдеться не лише про відсутність прямих автобусних рейсів, а подекуди й доріг із твердим покриттям! І відстані до визначених центрами госпітальних округів міст виходять далеко за межі 60 км. А тепер накладіть на це стан доріг і сполучення з селами! Як свідчить досвід, достатньо кількаденних дощів чи пристойного снігопаду і часто дістатися «швидкій» у село можна хіба що за допомогою спецтехніки.
Вінничани як мешканці однієї з пілотних областей уже пережили реформування первинної ланки медицини і серед перших відчули на собі усі недоліки цих змін. Фактично, знищено педіатрію. Ускладнена процедура доступу до вузькопрофільних спеціалістів. У містах все ще якось працює, а от декларованого наближення якісної медичної допомоги до населення у селі якось не сталося: дільничні лікарні оптимізували до ФАПів, один сімейний лікар - на кілька сіл, і його годі й застати на місці. Або ж його немає узагалі.
Отож, подальше реформування сприйняли з єдиним висновком: районні лікарні позакривають узагалі, або поскорочують відділення і вихолостять медицину на місцях до символічного рівня допомоги. Бо принаймні у двох округах, перейменованих згодом на Південно-Західний і Південно-Східний, кількість населення – трохи більша за 200-250 тисяч. Отож, багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування другого рівня, що має діяти на рівні медицини катастроф, найімовірніше буде одна на 5-8 районів.
У медиків - теж свої резони для невдоволення: очікують скорочення і втрати робочих місць. До того ж, їм, як і представникам місцевої влади, невідомі критерії, за якими визначатиметься статус лікарні: що має бути в багатопрофільній лікарні інтенсивного лікування першого і другого рівня? Які з районок на який статус можуть претендувати? І, оцінюючи реальний стан більшості місцевих медустанов, лікарі розуміють, що нічого доброго їм не світить.
Що ж стосується ставлення місцевих самоврядців, то їх насамперед цікавить питання фінансування цих лікарень: чи збережеться медична субвенція? Чи фінансування райлікарень, якщо місцева влада захоче зберегти їх хоча б у нинішньому стані, цілком ляже на місцеві бюджети?
- Цього року ми спрямовуємо на Ладижинську лікарню 20 мільйонів гривень державної субвенції і 12 мільйонів – міських коштів. Нам кажуть, що 2018-го року субвенції вже не буде. Ми, звичайно, трохи грошей знайдемо, але утримувати повністю лікарню вже не зможемо. Тому пропоную звернутись до Уряду, щоб вони поки призупинили цю реформу, ретельно розробили її проект, обговоримо його спочатку на місцях, потім має бути прискіпливе обговорення в комітетах парламенту, - зазначив на зустрічі депутатів Вінницької обласної Ради, голів районних рад, мерів міст обласного та районного значення і селищних голів ладижинський міський голова Валерій Коломейцев.
Солідарними з ним були й інші самоврядці. Запевнення, що ніхто закрити лікарні, окрім їхніх власників, якими є місцеві ради, не має права, - ні Кабмін, ні МОЗ, ні ОДА, - їх не тішать. Кажуть: не буде фінансування – ми самі змушені будемо їх позакривати, отож, на нас просто переклали непопулярні рішення.
Загалом, чинним станом медицини в Україні не задоволений ніхто. І що реформувати її потрібно – також річ очевидна. Але на тлі скандалів навколо профільного міністерства із закупками ліків та інших труднощів перехідного процесу, концепція реформування «вторинки», що якраз і стосується госпітальних округів, до початку вінницьких акцій протесту, з поля зору медіа і, здається, МОЗу, дещо випала. Принаймні, точки зору з місць там не врахували.
За словами директора департаменту охорони здоров’я Вінницької ОДА Людмили Грабович, при підготовці злощасної 932-ї постанови Уряду шести профільним департаментам в областях було запропоновано надати свій варіант документу. Не пройшов жоден. Власне, як і запропоновані з місць пропозиції щодо кількості та меж госпітальних округів. Були регіони, які планували створити у себе й по 10 округів. Теж не пройшло. Принаймні, на сайті МОЗу йдеться про те, що наразі Мінрегіонбуду передано на погодження проекти формування округів по 13 регіонах, і навіть у найкрупніших областях їх щонайбільше 5.
У МОЗі ж ситуацію на місцях бачать так:
- До міністерства та Кабінету Міністрів почали надходити листи, у яких депутати різних рівнів скаржаться на «поганий» розподіл територій у рамках госпітальних округів. Це свідчить про бажання місцевої влади перекласти відповідальність за відсутність діалогу всередині громад на центральні органи влади. МОЗ України вкотре наголошує – господарювання та ухвалення рішень зараз належить до компетенції громад. Ми знаємо, що цей процес буде болючим, але Україна повинна пройти шлях від адміністративно-командної форми правління, коли з центру вказували, де і що будувати, до демократичної, коли місцева влада братиме на себе відповідальність за комфорт життя своєї громади, – зазначив заступник міністра охорони здоров’я Павло Ковтонюк.
За його словами, Міністерство охорони здоров’я України та Міністерство регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України підготувало листи на ім’я мерів міст, голів ОДА, райрад та облрад з роз’ясненнями щодо сфери відповідальності органів місцевої влади на етапі формування госпітальних округів.
Але чи є із чим іти місцевій владі до громад? Зокрема, про це каже голова Вінницької ОДА Валерій Коровій.
- Для Вінницької області тема реформування медицини дуже болюча, бо ми вже через це проходили. Оця дискусія, яка йде по госпітальних округах, виникла внаслідок того, що просто відсутня належна нормативно-правова база: є одна листопадова постанова Кабінету Міністрів на двох сторінках – і все. Наприклад, МОЗ говорить, що кількість лікарень у госпітальному окрузі визначатиметься госпітальною радою, яка буде створена пропорційно до кількості людей, що проживають на даній території. Наше прохання надзвичайно просте: покажіть, де це написано, в якому нормативно-правовому акті? І тоді це зніме багато питань. Тому що коли ти починаєш пояснювати людям, наприклад, що робитиме госпітальний округ за відсутності відповідної постанови Кабміну чи розпорядження МОЗу – важко вести предметну розмову. В усьому, що стосується процесу реформи галузі, я хотів би бачити змістовну, зрозумілу, нормативно затверджену політику Міністерства охорони здоров’я. Я ж не можу посилатися тільки на думку міністерства? Ми побачили, як (на прикладі Вінниччини, - авт.) у стакані води можна зробити бурю. Це приклад того, що треба дуже виважено ставитись до таких питань, - вважає посадовець.
До речі, згадана урядова постанова з’явилася тільки 30 листопада 2016 року, перші розпорядження в області надійшли всередині грудня, а МОЗ зобов’язано розробити і подати Кабінетові Міністрів України проект нормативно-правового акта щодо затвердження переліку та складу госпітальних округів вже до 1 лютого 2017 року. Почали проектувати, оприлюднили проект на сайті ОДА.
Як тільки минули свята, - в районах схопились за голови й почали мітингувати. Не в останню чергу тому, що людям не пояснили, як, що і чому відбуватиметься - у хитросплетіннях урядових документів пересічній особі розібратися важко. Отож, і спрацювали негативні очікування. А їх ще й уміло підігріли.
- Це дуже добре, що є різноманіття думок, бо завжди в дискусії народжується істина, дуже погано, коли цей процес використовують політичні сили у своїх вузьких інтересах. На жаль, певною мірою це має місце, - прокоментував вінницькі «медичні майдани» заступник голови Вінницької ОДА Ігор Івасюк.
А партії, зокрема ті, що називають себе опозиційними, не дуже й приховують свою роль у підтримці мітингів, у проведенні резонансних сесій з приводу госпітальних округів. Наприклад, «Батьківщина»: «Шаргородська «Батьківщина», що на Вінниччині, стала головним ініціатором проведення 23 січня позачергової сесії райради щодо функціонування й подальшої долі Шаргородської районної лікарні. Як повідомляє прес-служба обласної парторганізації, «батьківщинівці» Шаргородського партосередку вимагають не змінювати профіль місцевої районної лікарні». Або ж: «Депутати Вінницької облради від «Батьківщини» ініціюють скликання позачергової сесії для розгляду питання про формування госпітальних округів. Як повідомляє прес-служба обласної парторганізації, після масових протестів у районах Вінниччини, зокрема в Шаргородському районі, депутати-«батьківщинівці» в обласній раді ініціювали збір підписів для скликання позачергової сесії».
Наостанок - ще раз про комунікації. Виглядає так, що у питанні формування госпітальних округів їх відверто провалили. Причому, як на урядовому рівні, так і на місцях. Адже коли ухвалюються доленосні рішення, які в прямому сенсі стосуються життя людей, має бути суспільний діалог. Люди, виснажені інформаційними війнами, постійними «вкидами» і «зливами» підконтрольних різним групам впливу ЗМІ, абсолютно дезорієнтовані. До того ж, тотальної недовіри до інституту влади як такої також ігнорувати не можна. Певно, тому й «вибухнула» Вінниччина.
Цікаво, якісь висновки з «медичних майданів» зроблять, чи далі буде?..
Антоніна Мніх, Вінниця
