- Росія фінансує радикальні європейські партії з метою посилення центробіжних сил у Європі. Що, на ваш погляд, може протиставити цьому Україна?

- На мою думку, сьогодні країни Європи не повністю усвідомлюють масштаби та ризики ситуації. Кажуть, що наївний заєць - це той, що сподівається, що вовк не з'їсть, якщо його не дратувати. Але вовк керується почуттям голоду та запахом крові. Росія завжди марила імперіалізмом, а розширення імперії - це наркотик для тих, хто нею керує.

Європа і Україна сьогодні хочуть зберегти демократичні цінності. Кремль зневажає демократію. У боротьбі демократії з тоталітарною імперією зазвичай виграє імперія, якщо рівень консолідації та спротиву демократичного суспільства низький.

- Чи вплинуть, на вашу думку, чорногорські події на усвідомлення того, що Росія загрожує не лише Україні, а й безпосередньо всьому європейському проекту? Чи були особисто ви здивовані "російськими вухами", що стирчали з Чорногорії?

- Інформацію про підготовку сценарію дестабілізації в Чорногорії я отримала ще наприкінці жовтня 2015 року. І це не були наші спецслужби. Тож «російські вуха» для мене не були несподіванкою.

Між іншим, на окупованій території проходять підготовку громадяни не тільки балканських країн, а й Західної Європи. Яким чином вони використовуватимуть набутий військовий досвід - це питання, адже вони пішли не в національні збройні сили, а стали найманцями. А найманці - це потенційний ресурс для терористичних та сепаратистських рухів.

- У статті для тижневика «Дзеркало тижня» Володимир Горбулін стверджує, що гарантія нашої безпеки - це не будь-які зовнішні домовленості, а формування сильної держави з адаптивною системою національної безпеки. Якою, на вашу думку, вона має бути?

Не НАТО став ворогом Кремля. Кремль став ворогом НАТО заради гри в імперію та цементування путінського режиму

- Я є прихильником вступу України до НАТО. Але для мене така інтеграція не означає, що Сполучені Штати, Велика Британія або Канада будуть захищати нашу країну замість нас. Для мене інтеграція в Альянс - це, передусім, приєднання до групи найрозвиненіших країн, що можуть поділитися досвідом, технологіями, системами управління, підготовки персоналу. Це партнери, які допоможуть провести модернізацію усього того, що гнило та руйнувалося 23 роки в сфері безпеки та оборони.

Конфронтаційність у відносинах Росія-НАТО створена самим Кремлем. Пригадаємо, як в середині 2000-х розвивалася програма співробітництва Альянсу з Москвою. Не НАТО став ворогом Кремля. Кремль став ворогом НАТО заради гри в імперію та цементування путінського режиму.

Отже, інтеграція України в Альянс - це не курс на конфронтацію з Російською Федерацією, а перш за все можливості для власного розвитку, які ми можемо вже сьогодні використовувати замість того, щоб іти власним шляхом спроб та помилок. Адаптивність системи має полягати в її здатності оперативно змінюватися у відповідь на еволюцію технологій, викликів та загроз.

Завжди треба тягнутися до найкращого, а стандарти та принципи НАТО, на мій погляд, сьогодні є саме такими для України.

- Україна отримує значну підтримку з боку НАТО у питанні формування Сил спецоперацій, до створення яких ви доклали багато зусиль. Водночас умови, в яких їм доведеться виконувати спецзавдання, відрізняються від умов країн-членів Альянсу. Наскільки універсальними є здобуті навички, і якою мірою враховується «національний» компонент? Чи вивчається відповідний досвід Росії, аби ефективніше йому протидіяти?

Наші бійці, на мою думку, одні з найкращих у світі в сфері безпосередніх бойових операцій

- Дійсно, в країнах-членах Альянсу Сили спеціальних операцій зазвичай є військовим компонентом, який  розв'язує завдання за межами національних кордонів. З часів створення НАТО жоден з її членів не вів війни на своїй території. В Україні дещо інша ситуація. Ми знаходимося у стані відбиття збройної агресії, що ведеться неконвенційним способом, тобто гібридними методами, на нашій території. Це накладає відбиток на стратегію розвитку ССО, хоча жодним чином не означає її орієнтацію лише на операції в межах міжнародно визнаних кордонів.