А чи не пішов би ти, «ватнику», на… Леніна?

А чи не пішов би ти, «ватнику», на… Леніна?

Аналітика
Укрінформ
«Ватник» - це неприємно, це несе певну небезпеку, як вірус ГРВЗ, але якщо дотримуватися правил соціальної гігієни, це не смертельно

Про ватників навколо нас. Про те, що інколи від людей, які поруч,  яких нібито давно знаєш, таке доводиться почути, що – або вдарити, або в пику плюнути… А у тих з нас, хто цього з різних причин  не може собі дозволити, - серце болить, душа плаче і руки опускаються: що робити, як жити поруч з такими людьми, що буде з Україною при таких «громадянах»? Подивіться, ці скріншоти з ФБ харків’янки Лариси Келлерман – саме той випадок.

А й справді, скільки серед нас тієї «вати»? І що з нею робити, як відповідати? Повірте, вистачає простої логіки, щоби скласти для себе таку пам’ятку:

  1. Чому їх так багато? А ви подивіться «за поребрик» - там ледве не 90% саме такої публіки. І от явіть собі: два людських масиви живуть поруч протягом сторіч… Та тут і їздити нікуди не треба, «зараза» передається з повітрям! У фізиці/хімії це називається дифузією  – тобто взаємопроникненням. От вам і пояснення щодо кількості «вати»: у точній відповідності до теорії, чим далі на схід, то її більше.
  2. Чому те, що вони кажуть, ніби лізе звідусіль – і в вуха, і у вічі? Чому цього так багато? Тому що все це нас боляче ранить, тому що ми «заточені» на те, щоб звертати увагу саме на таке. «Вату» з її патяканням ми помічаємо, обурюємося, фіксуємо, а про нормальних людей, які щодня, і в набагато більшій кількості, стрічаються на дорозі, одразу забуваємо. Тут важко щось вдіяти, примусити себе до іншого, бо це така природа людини, але треба старатися – допомогає.
  3. «Вата» ніколи сама нічого не вирішує, не захоплює владу, не хапається за зброю і, тим паче, її не застосовує. Окремі випадки, коли це можна спростовути, - саме ті виключення, які доводять правило. Доказ цього ми бачимо на Донбасі: ходити колонами з триколорними ганчірками  на палях, строго за ляльководом, вони можуть, а для того, щоб воювати, треба завозити орків «з-за порєбріка». Справжня сила «вати» – в мовчанні (за деякими, як бачимо, винятками) і в слухняності. Особливо це проявляється на виборах.
  4. Чи існує «ватна» небезпека на виборах? Існує. Але вона істотно обмежена. Так, це небезпечно, за цим треба уважно слідкувати, не допускати короткозорого і показушного «противсіхства», жорстко виводити на чисту воду відповідну пропаганду, але на сьогодні всі соціологічні заміри показують одне: політичні сили, які будуть використовувати «вату» як пальне для прориву до влади, набирають разом узяті не більше 14-16%. Тобто без паніки.
  5. «Вата» не складає більшості навіть разом зі своєю «мовчазною» частиною. Чи можливий приріст «вати» за рахунок чисельно найбільшої  «середини»? Істотно – навряд. Це знову ж таки показують всі соціологічні опитування, гарантує генетичний код і практично доводить історія обох Майданів.
  6. Суспільство (не лише в Україні) завжди веде і не дає збитися з дороги активна меншість. До неї належите і ви. А коли щось залежить від тебе, то і на душі веселіше.
  7. Живильне середовище для «вати» - це атмосфера апатії та зневіри. Як кажуть, через не можу треба випромінювати упевненість та оптимізм  навіть тоді, коли для цього немає видимих підстав. Навіть коли  говориш гірку правду собі і людям.

Для того, щоб, не конфліктуючи  з Карним кодексом, зняти з душі каменюку, пошліть, хто може собі дозволити відповідні слова, «ватника» подалі. А хто не може - продивіться ці пункти спочатку. «Ватник» - це неприємно, це несе певну небезпеку, як вірус ГРВЗ, але якщо дотримуватися правил соціальної гігієни, це не смертельно.

Слава Україні!

Сергій Тихий, Київ

Карикатура: Сергій Йолкін.

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-