А чи не пішов би ти, «ватнику», на… Леніна?
Про ватників навколо нас. Про те, що інколи від людей, які поруч, яких нібито давно знаєш, таке доводиться почути, що – або вдарити, або в пику плюнути… А у тих з нас, хто цього з різних причин не може собі дозволити, - серце болить, душа плаче і руки опускаються: що робити, як жити поруч з такими людьми, що буде з Україною при таких «громадянах»? Подивіться, ці скріншоти з ФБ харків’янки Лариси Келлерман – саме той випадок.
А й справді, скільки серед нас тієї «вати»? І що з нею робити, як відповідати? Повірте, вистачає простої логіки, щоби скласти для себе таку пам’ятку:
- Чому їх так багато? А ви подивіться «за поребрик» - там ледве не 90% саме такої публіки. І от явіть собі: два людських масиви живуть поруч протягом сторіч… Та тут і їздити нікуди не треба, «зараза» передається з повітрям! У фізиці/хімії це називається дифузією – тобто взаємопроникненням. От вам і пояснення щодо кількості «вати»: у точній відповідності до теорії, чим далі на схід, то її більше.
- Чому те, що вони кажуть, ніби лізе звідусіль – і в вуха, і у вічі? Чому цього так багато? Тому що все це нас боляче ранить, тому що ми «заточені» на те, щоб звертати увагу саме на таке. «Вату» з її патяканням ми помічаємо, обурюємося, фіксуємо, а про нормальних людей, які щодня, і в набагато більшій кількості, стрічаються на дорозі, одразу забуваємо. Тут важко щось вдіяти, примусити себе до іншого, бо це така природа людини, але треба старатися – допомогає.
- «Вата» ніколи сама нічого не вирішує, не захоплює владу, не хапається за зброю і, тим паче, її не застосовує. Окремі випадки, коли це можна спростовути, - саме ті виключення, які доводять правило. Доказ цього ми бачимо на Донбасі: ходити колонами з триколорними ганчірками на палях, строго за ляльководом, вони можуть, а для того, щоб воювати, треба завозити орків «з-за порєбріка». Справжня сила «вати» – в мовчанні (за деякими, як бачимо, винятками) і в слухняності. Особливо це проявляється на виборах.
- Чи існує «ватна» небезпека на виборах? Існує. Але вона істотно обмежена. Так, це небезпечно, за цим треба уважно слідкувати, не допускати короткозорого і показушного «противсіхства», жорстко виводити на чисту воду відповідну пропаганду, але на сьогодні всі соціологічні заміри показують одне: політичні сили, які будуть використовувати «вату» як пальне для прориву до влади, набирають разом узяті не більше 14-16%. Тобто без паніки.
- «Вата» не складає більшості навіть разом зі своєю «мовчазною» частиною. Чи можливий приріст «вати» за рахунок чисельно найбільшої «середини»? Істотно – навряд. Це знову ж таки показують всі соціологічні опитування, гарантує генетичний код і практично доводить історія обох Майданів.
- Суспільство (не лише в Україні) завжди веде і не дає збитися з дороги активна меншість. До неї належите і ви. А коли щось залежить від тебе, то і на душі веселіше.
- Живильне середовище для «вати» - це атмосфера апатії та зневіри. Як кажуть, через не можу треба випромінювати упевненість та оптимізм навіть тоді, коли для цього немає видимих підстав. Навіть коли говориш гірку правду собі і людям.
Для того, щоб, не конфліктуючи з Карним кодексом, зняти з душі каменюку, пошліть, хто може собі дозволити відповідні слова, «ватника» подалі. А хто не може - продивіться ці пункти спочатку. «Ватник» - це неприємно, це несе певну небезпеку, як вірус ГРВЗ, але якщо дотримуватися правил соціальної гігієни, це не смертельно.
Слава Україні!
Сергій Тихий, Київ
Карикатура: Сергій Йолкін.