- Так виглядає Третій пакет по-українськи. Я підкреслю, що ніхто подібного масштабу систему в Європі не реформував. Тому на нас накладають певні європейські шаблони, ми робимо це вперше, право на помилку є у кожного. Інша справа, що є і дефіцит комунікацій, і дефіцит координації. Наприклад, у нас немає профільного віце-прем'єра, це для мене дивно. А він повинен був би бути, бо координація має важливе значення. Потрібно, щоб був і незалежний регулятор, а у нас його немає. Закон про ринок газу прийняли наприкінці квітня 2015 року, а закон про незалежного регулятора, який мав би йти в пакеті разом із законом про ринок газу та законом про ринок електроенергії, себто триєдиний пакет, лише зараз - через 1,5 року. І це теж причина, чому виникла ситуація, коли щось рушило вперед - корпоративне реформування НАКу, а щось відстало - система державного управління галуззю, яка так і не витворила вчасно незалежного регулятора. Тому й відбувся системний збій - у даному випадку рішення Міністерства економіки, що було неадекватним з точки зору процедури. 

- На жаль, медіа-тріскотнява, яку здійняв НАК, зашкодила не менше, аніж недолугі дії Міністерства економрозвитку. Я не юрист, але, провівши обговорення, зрозумів, що ті страшилки, які там малював Коболєв, юридичного підгрунтя не мають. Але вони можуть мати інший неприємний наслідок, а саме - такі вільні трактування здатні затягнути процес арбітражного розгляду в Стокгольмі по транзитному контракту. Рішення Мінекономіки хоч і недолугі, але вони ніяким чином не зачіпають транзитний контракт. Проте «Газпром» може скористатися цією ситуацією для обгрунтування необхідності додаткового часу для того, щоб зрозуміти, що, мовляв, відбувається в корпоративному управлінні нашого партнера по контракту компанії «Нафтогаз», тобто це може стати приводом для «Газпрому» для затягування арбітражного розгляду.

Далі, що стосується теми «не пускати європейців». Я думаю, що це теж є перебільшення. Не виключаю того, що в системі й «Нафтогазу», і «Укртрансгазу» можуть бути люди, які дотримуються подібних підходів - метастази Фірташа ще не усі зачищені. Це так, але ключові менеджери галузі чудово розуміють, що не досягнувши консенсусу з провідними європейськими партнерами, нам важко буде забезпечити більш-менш нормальне майбутнє для ГТС, і для транзиту через Україну. Окрім цього, проєвропейське керівництво НАКу чомусь не спромоглося за два з гаком роки збудувати хоча б одну газовимірювальну станцію на українсько-російському кордоні. Адже, якщо мова йде про перенесення точки здачі-приймання газу із західного на східний кордон України та про можливі варіанти інтеграції ГТС України з центрально-європейськими мережами, то необхідно обладнати ГТС на сході газовимірювальними станціями. Без цього ніхто з європейських партнерів серйозно до нас не буде ставитися.

- Я називаю гібридними друзями бюрократів з Брюсселя та Берліна, тому що, з одного боку, вони нас тицяють у Третій енергопакет, в наші зобов'язання по Енергетичному Співтовариству, реформи енергосектора й говорять, що ми це маємо виконувати швидко і негайно, бо ми взяли зобов'язання, а з іншого боку - вони продовжують вести розмови про реалізацію Північного потоку-2 з росіянами. Цей проект здатний, якщо не обнулити, то мінімізувати транзит через Україну. Себто однією рукою вони нас тиснуть, іншою рукою допомагають нашому ворогу. І це замість того, щоб зайняти принципову позицію, що Північний потік-2 неможливий, тому що він в принципі не відповідає Третьому енергопакету, раз. Друге, будь-які розмови з Росією з боку Європи про Північний потік-2 будуть можливі тільки після того, як Росія повернеться у правове поле дотримання міжнародних норм і правил поведінки, прибере свої збройні сили з території України і відновить статус-кво. Третє, стаття 274 Угоди про асоціацію зобов'язує Сторони - і Україну, і ЄС - докладати зусиль для сприяння використанню інфраструктури передачі та збереження газу та, у разі необхідності, проводити консультації одна з одною або координувати свої дії стосовно розвитку інфраструктури. З метою подальшої інтеграції ринків енергетичних товарів кожна Сторона повинна враховувати енергетичні мережі та можливості іншої Сторони. Ось це майже цитата. Тому, у Брюсселі мають дивитися на Північний потік -2 лише через ГТС України. Якщо у ній не достатньо вільних потужностей для задоволення європейських потреб, тоді можна будувати додаткові потужності, якщо ж є профіцит, то тоді, відповідно, до духу і букви вказаної статті - використати ГТС України.  

- Це не прерогатива корпоративних суб'єктів ставити таку умову.

- Так, це прерогатива політичного рівня відносин. Але якби Європейська комісія, яка вимагає від нас дотримання Третього енергопакету, поставила російській стороні таку умову, тоді для нас була б зрозуміла позиція.  

Транзит через Україну в принципі зберігається, він, звісно, не збережеться в тому обсязі, який був колись - понад 120 млрд кубів на рік, буде десь 60-70 мільярдів, але і це добре, половина зберігається практично. Але коли нас ставлять у становище, що, мовляв, ви там реформуйтесь, а при цьому ведуться переговори з «Газпромом», який заявляє, що, так, транзит через Україну збережеться в обсязі мільярдів 15-ти куб. метрів, то ми ж чудово розуміємо, що 15 млрд куб. метрів транзиту через ГТС, яка розрахована на 140 з гаком мільярдів транзиту, означає, що вона буде апріорі збиткова, неефективна. І це означає, що наші європейські друзі потім розведуть руками і скажуть, ну, що ж, ми не будемо інвестувати в таку збиткову систему, робіть з нею, що хочете. Тобто ці два процеси повинні бути взаємопов'язані. І якраз саме в «Укртрансгазі» це розуміють, бо найкраще розуміють ті, хто має справу з матчастиною.

«Укртрансгаз», будучи загнаним у глухий кут в рамках корпоративної системи, зрозумів, що все дійшло до ручки. І у випадку, якщо вони не отримують фінансування, достатнього для того, щоб виконати необхідні обсяги підготовчих робіт, ремонтних робіт, то потім взимку, якщо відбудеться якийсь збій, пальцем покажуть на них, що ви винні, ви не підготувались. Це, ймовірно, теж одна з причин, чому Коболєв так гучно кричить про можливий зрив опалювального сезону, тому що це результат недостатньої корпоративної взаємодії і координації, якщо раптом трапляться якісь надзвичайні ситуації.

- Ще Андрій Коболєв казав, що від нього вимагають закачати 17 млрд кубів, хоча він каже, що достатньо 14,5 млрд, він, мовляв, жалівся, що тоді ми змушені будемо купувати у росіян. 

- Якщо ми робимо розрахунок, за моделлю минулого чи позаминулого року, та враховуємо, що споживання газу у нас ще більше скоротилося, порівняно з 14-м і 15-м роками, то в принципі так - 14,5-15 мільярдів - цього достатньо. Але ніхто ніколи не знає, окрім Господа Бога, якою буде зима, і тому відповідний резерв на всяк випадок потрібно мати. Оптимізм Коболєва базується на тому, що коли з минулого опалювального сезону вийшли, то в газосховищах залишалося ще два з гаком мільярди невипаленого газу. А восени минулого року теж не бракувало «воплів і соплів» про те, що газу мало, тоді закачали десь порядка 17 млрд, а в «Газпромі» наполягали, що має бути десь 19 млрд як мінімум. Але зрештою, того газу вистачило, і два з гаком мільярди кубів автоматично перейшли на новий зимовий період. Тому тут логіка є, але зробити метеопрогноз на всю зиму неможливо. Проте, якщо ми поглянемо на ці два останні роки, то дійдем висновку, що нам допомагало метеокліматичне явище Ель-Ніньо (хлопчик), яке робило європейську зиму теплою. Зараз ситуація така, що на зміну Ель-Ніньо може прийти Ла-Нінья (дівчинка), воно не прийде відразу, десь може бути певний перехідний період - рік чи два, і тому зима стає ще більш непередбачуваною. Можливо, вона може бути такою як останнє літо - різкі переходи від дощів і прохолоди до пекельної спеки, потім знову прохолодно. От і зима може бути такою - в середньому теплою, але з різкими температурними екстремумами - подібно, як влітку була пекельна спека, так і може бути мороз нижче мінус 30-ти. У цілому газу вистачить, але на піках холодів може бути недостатньо газу для забезпечення споживання, яке стрибкоподібно виросте. Треба розраховувати і на такий сценарій, мати додатковий резерв газу саме на ці пікові періоди, а тим більше - якщо ці піки припадуть, наприклад, не на грудень місяць, а на початок лютого, коли вже газосховища так чи інакше викачані. Тому є таке прислів'я: запас біди не чинить.