Ігор Яковенко, російський журналіст, аналітик
Медіафренія як основа путінізму
08.09.2016 09:00 1636

- Приблизно 17 років тому. Тоді почалося конструювання принципово нового медійного поля, несхожого на звичну класичну пропаганду, почався перехід на абсолютно інший фрмат роботи інформаційних військ. Нове медійне поле склалося не відразу, спочатку відбулася зачистка колишнього інформаційного поля. Так зазвичай відбувається: коли більшовики прийшли до влади, ленінський декрет про друк ліквідував усю буржуазну пресу, просто змів, як сміття - і на абсолютно рівному місці була створена нова журналістика, перо прирівняли до багнета і так далі. І ось те саме зробив путінський режим, який виник, власне кажучи, з медіа, з телевізора.

Це єдиний режим, який тримається на медіабрехні, - у цьому його принципова відмінність від усіх інших режимів, що існують на планеті - тоталітарних, диктаторських, яких завгодно.

Були і є режими страшні. Не думаю, що режим Роберта Мугабе або Північної Кореї краще, ніж режим Путіна. Швидше за все, гірше - з точки зору насильства. Але за рівнем витонченої, винахідливої, всепроникної, при цьому агресивної брехні нічого подібного на планеті не існує.

- Це називається - пропаганда.

- Ні, пропаганда має на увазі ідеологію, яку треба вкладати в голови людей. Ця ідеологія може бути ісламістською, фашистською, нацистською, комуністичною, будь-якою. Але у випадку з путінізмом ніякої ідеології немає. Медіафренія не поширює жодну ідеологію. Вона переслідує зовсім інші цілі - руйнує усілякі зв'язки у свідомості, норми логіки, науки, моралі.

Візьмемо, наприклад, марксизм. Так, можна говорити про вульгарний марксизм, гіпертрофований, застарілий, але, тим не менш, це серйозний науковий, методологічний, цілісний фундамент. Якщо постане питання - а що являє собою ваша ідеологія - можна відповісти: ось вам 60 томів енциклопедії, ось вам томи Маркса, Енгельса, Леніна - читайте, все написано, викладено. Те ж саме можна сказати про фашизм, нацизм. Навіть у Муаммара Каддафі була своя програмна «Зелена книга». Що стосується путінізму - немає такої ідеології. Не можна сказати, де путінський «Майн кампф» або «Імперіалізм і емпіріокритицизм», де викладена ідеологія путінізму. Ніде. Її немає. Немає тексту, аксіом, догм. Це, з одного боку, безумовно, дивно - ніхто не може сказати, що саме Росія будує. А з іншого боку, в цьому сила путінізму. Марксизм, нацизм, фашизм можна спростовувати, і це успішно робиться. Можна піддавати теологічній критиці ісламізм, і це також успішно робиться. Але спростувати те, чого немає, неможливо.

У путінізму одна ідея - зберегти владу. Іншої цінності немає. Влада - безатрибутивна, самостійна, яка висить у повітрі - є самоцінність. Тому путінізм, немов пилосмок, втягує в себе усе - і православних комуністів Зюганова (той ще оксюморон), і прихильників квазіліберальної ідеї на зразок Кудріна.

- І як довго може протриматися «пилосмок» без ідеологічної бази?

- Довго! Адже відсутність бази - фактор зміцнюючий, для режиму позитивний. З чим сперечатися? Неможливо ж кидатися з ножем на желе або газ. Немає предмету для спростування. Це погано для країни, оскільки ніхто не розуміє, куди йдемо, але для режиму ситуація вигідна.

Тому у Путіна радниками по економіці одночасно можуть бути і архаїчний Глазьєв, і Кудрін - людина прямо протилежних поглядів, принаймні, в економічних питаннях. І це абсолютно спокійно сприймається. А оскільки Путін в плані економічному, так само як ідеологічному, абсолютно невинний, оскільки його цікавить тільки влада, і більше нічого - пилосмок й надалі втягує найрізноманітніші сили, там всі знаходять себе: і Проханов, і православні сталіністи, і системні ліберали. Усі нормально уживаються в цій порожнечі, всім комфортно.

В РОСІЇ ЖУРНАЛІСТИКА ВИДАВЛЕНА ІЗ ЗМІ

- Відсутність задекларованої ідеології. Тотальна брехня. Що ще можна назвати ознакою медіафренії?

- Є цілий ряд ознак, довго перераховувати. Назву декілька. По-перше, технологія створення реальності. Якщо класичні сталінські, геббельсовські ЗМІ брехали, то сучасні російські навіть не брешуть - вони просто вигадують якісь сюжети і події: розіп'яті хлопчики, зґвалтовані дівчата.

- Тут є кілька шарів. У цілому ситуація така, що журналістика з російських засобів масової інформації видавлена - в блоггерство, інтернет, за кордон. Росія зараз не місце для журналістики, це очевидно. Ті, хто не їдуть, або стають журналістами без посередників, працюють самі по собі - як я, наприклад. Якщо дійсно хотіти залишитися журналістом і не відчувати тиску, цензури, - це взагалі єдиний варіант. Ось я, мій комп'ютер, мій блог, мої читачі - і все. Інший варіант - ті засоби масової інформації, які ви перерахували. Вони поділяються на два типи.

«Ехо Москви», «Дощ» і РБК збирають рекламу, вони мають якусь економіку, хай маленьку, слабку, криву, але економіку. «Нова газета», «Нью Таймс» видаються за рахунок спонсорів.

До речі, саме час назвати ще одну ознаку медіафренії - відсутність ринку засобів масової інформації. В Росії такого ринку немає. Просто не може бути ринку там, де 90 відсотків медіаполя зайнято державними або афілійованими з державою ЗМІ. Як можна конкурувати з «Російською газетою», якій дають бюджетних коштів кілька мільярдів рублів? Ця сума дорівнює тій, яку отримують всі російські газети, разом узяті, від реклами! Ось масштаб проблеми. Конкурувати неможливо.

- Узбеків у нас багато. Але для узбецького варіанту все-таки не вистачить. Принципова особливість Росії - її непередбачуваність. Наприклад, хто може назвати людину, яка серйозно, документально передбачила би у 1989 року розпад Радянського Союзу? Я таких не знаю. Так, щодо того, що Прибалтика відвалиться, було зрозуміло, але щодо всього іншого прогнозів не було. Демократи, які прийшли до влади, - регіональна депутатська група - вони ж були впевнені, що довго будуть залишатися в опозиції, боротися з партійною номенклатурою. Але нарив прорвав стрімко - і Союз розвалився.

І у 2011-2012 роках - а я тоді був серед організаторів, активних учасників протестного руху - ніхто не чекав, що прийде так багато народу на перший мітинг на Болотну площу. Ніхто навіть припустити не міг, що так станеться! Проте сталося.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-