Саміт НАТО: стримування-ХХІ, гібридне партнерство з ЄС та "живий" документ для України

Саміт НАТО: стримування-ХХІ, гібридне партнерство з ЄС та "живий" документ для України

Аналітика
1827
Ukrinform
Варшавський саміт НАТО став не лише одним із найбільших за кількістю і рівнем учасників, а й найамбітнішим за змістом ухвалених рішень.

У 2012 році організатори 25-го саміту НАТО у рідному місті президента США Барака Обами Чикаго із гордістю заявляли, що саме та зустріч високого рівня була наймасштабнішою за всю історію Альянсу. Польща побила чиказький рекорд. Утім, 27-й Варшавський саміт у літописі військово-політичного блоку стане не лише одним із найбільших за кількісними показниками, а й найамбітнішим за змістом ухвалених рішень. Принаймні, така оцінка буде справедливою щодо історичного періоду після завершення "холодної війни".

Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг охарактеризував головні рішення саміту як "стримування та оборона ХХІ сторіччя перед викликами ХХІ сторіччя".

Початок російської військової агресії проти України у 2014 році протверезив союзників після похмілля перемоги у "холодній війні" та надав військово-політичному блоку нового сенсу існування.

Чотири батальйони на вістрі колективної оборони

Відтак НАТО почав посилювати військову присутність на своїх східних флангах. На Варшавському саміті було остаточно затверджено рішення розмістити у країнах Балтії та у Польщі чотири багатонаціональні посилені батальйони, а також план зміцнення військової присутності на південно-східному кордоні. Основні сили там будуть зосереджені навколо багатонаціональної бригади у Румунії.

Ще раніше у країнах Балтії та Східної Європи були створені вісім штабів (органів управління) збройних сил НАТО; триває розбудова інфраструктури, на базі якої  зберігатимуться бойова техніка і військове майно, необхідне для швидкого розгортання додаткових військ після перекидання на східний фланг.

У глибині Європейського континенту також готові до негайного застосування нові сили швидкого реагування НАТО, чисельність яких збільшена втричі – до 40 тис. особового складу.

Очевидно (і Альянс про це відкрито заявляє), що такі заходи проводяться виключно у відповідь на російську агресію проти України, включаючи окупацію Криму.

Деякі експерти вважають, що ці приготування на тактичному рівні батальйонів, навіть посилених до рівня тактичних груп, не є адекватною військовою відповіддю на цілком імовірні масштабні наступальні дії з боку непередбачуваної агресивної Росії.

Але політика і стратегія Альянсу, практичними елементами якої стануть зазначені чотири батальйони, полягає саме у стримуванні. Зміцнення колективної оборони у Балтії та на східних кордонах передбачає, що канадські військові очолять батальйон у Латвії, британські - в Естонії, німецькі - у Литві й американські - у Польщі.

"І це чітко підтверджує, що напад на одного із союзників розглядатиметься як напад на весь Альянс", - пояснив Генсек НАТО Столтенберг суть стратегії стримування ХХІ століття.

Ще одним знаковим сигналом саміту стало оголошення про вихід нової системи протиракетної оборони Альянсу на початковий рівень оперативного застосування. Це означає, що кораблі Сполучених Штатів із системою ПРО Aegis, які базуються в Іспанії, радіотехнічні засоби у Туреччині та пускові позиції зенітних ракет у Румунії включені до єдиної системи управління НАТО і готові виявляти, перехоплювати та знищувати балістичні ракети.

НАТО і ЄС: адаптоване партнерство в умовах гібридних загроз

Європейський Союз як організація є давнім учасником самітів НАТО. Країни ЄС, переважна більшість яких є одночасно союзниками по Альянсу, сповідують спільні цінності та поділяють відповідальність за безпеку у Європі. На Варшавському саміті сторони адаптували своє стратегічне партнерство до нових і майбутніх викликів і загроз. Результатом стало підписання спільної декларації, згідно з якою європейський і євроатлантичний виміри співпраці доповнюватимуть один одного у боротьбі з гібридними загрозами, зміцнюватимкуть кібербезпеку, координуватимуть проведення спільних навчань, боротимуться з російською пропагандою і дезінформацією – через стратегічні комунікації, протидіятимуть нелегальній міграції у Середземному морі.

"Сильніший Європейський Союз означає сильніший Північноатлантичний альянс, і сильніше НАТО означає сильніший Євросоюз. Наші дії і ресурси доповнюють одні одних. Однак сьогодні ми вирішили робити більше з використанням усіх засобів, які є у нашому розпорядженні", - заявив президент Єврокомісії Жан-Клод Юнкер, який разом з президентом Європейської ради Дональдом Туском представляв ЄС на зустрічі високого рівня.

ЄС і НАТО будуть доповнювати свої спроможності та наявні засоби у визначених сферах, прагнучи уникнути дублювання. При цьому Альянс як військово-політичний блок переважно виступатиме з позиції "жорсткої" сили, а Євросоюз традиційно продовжить свою "м’яку" політику в урегулюванні криз на сході та півдні.

Важливим прикладом такої взаємодії, як зазначив Генсек Столтенберг, є допомога Україні та тиск на Росію. Ідеться про єдність політики ЄС і НАТО у контексті відповіді на агресію Росії, але різними засобами. Євросоюз запровадив і продовжує тиск на РФ економічними санкціями, політичною ізоляцією, а союзники по Альянсу нарощують колективну оборону на східних флангах, виступають із амбітним пакетом допомоги Києву.

Знаковим сигналом зустрічі високого рівня стало також підтвердження спільної позиції Євросоюзу і найпотужнішого союзника по НАТО – Сполучених Штатів – щодо політики стосовно агресивної Росії. Сторони провели у кулуарах саміту окрему зустріч лідерів, за результатами якої оголосили про подальшу допомогу Україні у проведенні реформ та збереженні економічних санкцій проти Москви – доки не будуть повністю виконані Мінські домовленості.

Двері НАТО формально відкриті, але коли постукає Україна?

Для України головними рішеннями саміту стало підтвердження з боку союзників неухильної політичної підтримки суверенітету і територіальної цілісності держави та розширення практичної співпраці з Києвом за новим всеосяжним і комплексним пакетом допомоги. Документ, який затвердили глави держав та урядів НАТО, включає, як висловився міністр закордонних справ України Павло Клімкін, 13 магістральних та 40 піднапрямків співпраці. Серед найактуальніших – стратегічна дорадча допомога з реформування сектору безпеки та оборони держави, кібероборона, протидія гібридним війнам, військово-технічне співробітництво, спільні навчання, стратегічні комунікації, реабілітація поранених українських військовослужбовців.

"Це живий документ, який буде розвиватися і доповнюватися. НАТО і його члени даватимуть стільки, скільки Україна зможе ефективно взяти", - зазначив Клімкін.

Щодо питання членства України в НАТО, то воно об’єктивно у порядку денному саміту не стояло. Відтак спекуляції навколо вступу держави до Альянсу, деякі застереження і попередження Києву, навіть з боку дружніх політиків і урядів, на цьому етапі є передчасними.

"Ми надаватимемо політичну практичну підтримку Україні, сприяючи її подальшому руху. А до питання членства маємо повернутися на пізніших етапах", - пояснив після саміту актуальні пріоритети партнерства України і НАТО генсек Столтенберг.

Для розуміння ситуації необхідно усвідомлювати, що перспектива вступу України до НАТО була тимчасово заблокована після Бухарестського саміту 2008 року. Тоді путінська Росія завершувала останні приготування до військової інтервенції до Грузії та доклала усіх зусиль, щоб Київ і Тбілісі залишилися поза планом дій з надання членства в Альянсі (ПДЧ). Хоча формально політичне рішення того саміту виписано дипломатично бездоганно: двері залишаються відкритими, Україна і Грузія у майбутньому стануть членами НАТО. Ця універсальна формула є дуже зручною для політиків і чиновників з Альянсу: сказати одночасно і "так", і "ні", але нікого не образити та не дратувати зайвий раз Москву разом з її "друзями" у Європі.

З приходом до влади в Україні Віктора Януковича євроатлантичні прагнення України взагалі були перекреслені політикою позаблоковості, що стало чітким виконанням вказівки з Кремля.

І лише після двох років протистояння російській агресії, після того як тисячі українців віддали життя за свободу, незалежність і європейське майбутнє, політики і пересічні громадяни зрозуміли значення не лише оборонної, а й ціннісної "парасольки" колективної безпеки НАТО.

Однак самого лише бажання вже переважної більшості українців приєднатися до Альянсу недостатньо. Це дуже складний геополітичний процес, який включає не лише намагання Росії підірвати євроатлантичний і європейський вибір України.

Нове демократичне керівництво у Києві, що прийшло до влади після Революції гідності, заявляє, що "вступ до НАТО не є у фокусі наших радарів".

"Президент України Петро Порошенко під час нашої зустрічі чітко заявив, що питання членства наразі не стоїть у порядку денному", - підтвердив Столтенберг після засідання у Варшаві Комісії Україна-НАТО.

За словами Генсека, увага зараз зосереджена на тому, як Україна досягне стандартів НАТО, як Київ може імплементувати реформи, як сторони зуміють підвищити рівень бойової та оперативної сумісності між Збройними силами України і НАТО.

Водночас новітні засади зовнішньої і внутрішньої політики України визначають поглиблення співпраці з НАТО з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства в цій організації.

Україна вже хоче в Альянс на всіх рівнях, але подасть заявку на членство лише після того, як буде готова для цього, проведе необхідні реформи, досягне цих критеріїв і стандартів. Такою є офіційна позиція, яка неодноразово озвучувалася Президентом Порошенком.

Зі свого боку у НАТО вважають політику розширення, політику "відкритих дверей" найуспішнішим прикладом в історії організації.

"Цей саміт укотре свідчить, що двері НАТО є відкритими, ми на шляху збільшення кількості членів з 28 до 29 (вступає Чорногорія. – Ред.)... Не змінюється фундаментальний принцип: кожна країна має право визначити свій власний шлях, свої власні оборонні союзи. Це стосується Грузії, України і всіх інших країн", - заявив на саміті глава Альянсу Столтенберг. Він нагадав, що Грузія подала заявку на членство, а Україна пішла іншим шляхом.

Утім, уже сьогодні державі необхідно готувати нове сприятливе для євроатлантичного майбутнього політичне підгрунтя та громадську думку серед союзників по НАТО. Партнерів необхідно переконувати, що Україна буде сильним союзником, а її загартовані у реальних боях з російським агресором та реформовані Збройні сили стануть гарантом безпеки у регіоні, і ця додана вартість значно зміцнить колективну оборону самого Альянсу.

Андрій Лавренюк, Брюссель-Варшава


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-