Українська влада почула від держсекретаря США багато приємного
Сьогодні у Варшаві починає роботу дводенний саміт НАТО, від якого Україна сподівається для себе зовнішньополітичного успіху. Останнього підтвердження, що цей успіх буде, всі чекали від візиту державного секретаря НАТО Джона Керрі, який відвідав Київ за день до початку саміту НАТО. Чи можна сказати, що дочекалися? Скоріше так, чим ні.
Звісно, рішення, що їх ухвалить НАТО на саміті, у тому числі з «українського» питання, вже визначені, чекають у Варшаві лише підписів і від українських контактів з держсекретарем Керрі ніяк не залежать. Зрештою, Україні найважливіше, щоб жорстка політика НАТО щодо Росії була продовжена, а це вже не викликає сумнівів, оскільки розміщення військових підрозділів і штабів провідних у військовому відношенні країн НАТО (США, Німеччини, Канади, Британії) у Східній Європі поблизу кордонів Росії, де їх раніше ніколи не було, - доконаний факт. Повернення назад цих підрозділів, принаймні – в осяжному майбутньому, вже неможливе. Спільна позиція США, Великобританії, Канади і членів НАТО - держав Східної Європи, які найбільше стурбовані власною безпекою від Росії, не залишає вибору Німеччині та Франції. І вони змушені погоджуватися на посилення військової присутності НАТО біля кордонів Росії, хоча настійливо повторюють про необхідність разом з тим «діалогу» з Москвою.
Щодо ж двосторонніх українсько-американських контактів, то українська сторона, треба думати, почула від Керрі те, що хотіла. Звісно, марно було сподіватися, що Керрі скаже на прес-конференції все що у нього на умі, і про все, що цікавить наших журналістів та експертів, але те, що сказав – немало, і все приємне для українського вуха. Він недвозначно висловився в тому сенсі, що США продовжать підтримувати України у її протистоянні з Росією. Тобто – анексія Криму ніколи не буде визнана, «кримські» санкції проти Росії скасують тільки тоді, коли Крим знову стане українським, щодо решти санкцій – розмова тільки після виконання Росією Мінських домовленостей. І на вступ до НАТО Керрі залишає нам надію: двері відчинені, але ви поки що не готові. Навіть про летальну зброю Керрі сказав обнадійливе: «У напрямку такої допомоги Україні працюють п'ять країн… Ми оцінимо потреби з точки зору посилення обороноздатності України в постачанні техніки та іншої допомоги». Плюс напередодні візиту Керрі Україна отримала нову партію американських радарних систем.
Рівень підтримки США України демонструє і заява посла США в Україні Джеффрі Пайєтта у день візиту Керрі у тому сенсі, що його країна не вимагатиме від України проведення виборів на Донбасі, допоки у військових сутичках гинутимуть українські солдати. З такою позицією США Київ може легко встояти перед тиском Франції та Німеччини на проведення виборів в ОРДЛО за будь-яких умов.
Загалом, Керрі пообіцяв американську допомогу практично у всіх можливих сферах – дипломатичній, військовій, економічній, судовій, експертній. І навіть додав до обіцянок по американських мірках маленьку, але цілком матеріальну конкретику – чергову американську допомогу Україні у розмірі 23-х мільйонів доларів.
Мабуть, ще приємніше Президенту Порошенку були чути компліменти державного секретаря про українську владу. Керрі висловив їй максимально можливу публічну підтримку, заявивши, що реформи в Україні йдуть, хоч і важко, але загалом у правильному напрямі.
До речі, опосередковано він, таким чином, фактично підтримав українську владу у її конфлікті з «Батьківщиною» та РПЛ. Принагідно зауважимо, що рішучість, з якою фракції БПП і «Народного фронту» вдалися до силового розблокування роботи Верховної Ради рано-вранці 7 липня, можливо, мало, серед іншого, на меті продемонструвати американському гостю міцність провладного блоку, тобто стабільність влади. Недарма ж спікер Андрій Парубій хвалився Керрі, що Верховна Рада працює і в цьому плані, мовляв, все гаразд. Відповідно, можна припустити, що й демарш «Батьківщини» та радикалів Ляшка з блокуванням вчинений у тому числі, й аби показати Керрі, що з ними теж варто говорити, коли йдеться про політику США щодо України.
Загалом, наша влада змогла вкотре переконатися, що США, як завжди, на відміну від традиційної політики Росії щодо України, готові працювати з чинною владою, і не мають наміру влазити у наші внутріполітичні сварки. Їх вимога – лише реформи. А хто саме їх проводитиме – для американців діло десяте.
Юрій Сандул. Київ
