Три кола лібералів та багато-багато гетьманів

Три кола лібералів та багато-багато гетьманів

1716
Ukrinform
Лещенко з Найємом та Касько з Сакварелідзе підуть різними колонами

...Ах, як це виглядало обнадійливо в грудні, коли в Києві проходив Антикорупційний форум Саакашвілі!

Міхеїл серед головних спікерів плюс вигнані з прокуратури Сакварелідзе й Касько. Антикорупційний спіч Сергія Лещенка та симпатична Світлана Заліщук, яка оголошувала: «політика - не інтим». За час перебування у парламенті вони, і правда, слідували заявленій парадигмі: засідання фракції БПП точно не були інтимом, а її головні координатори перебували «під ковпаком» у депутата-антикорупціонера. Цвіт громадського сектору, інтелектуали Глібовицький і Пекар. Політичний важковаговик, голова парламентського комітету, без п'яти хвилин глава Нацагентства з протидії корупції Віктор Чумак... Анатолій Гриценко привітав форум і називав це передвісником нового Майдану. «Демальянс», «Єврооптимісти», «Сила людей» і  «Громадянська позиція», що визначила свою позицію - там було стільки симпатичних і харизматичних людей, що навіть якщо ви не вірили в Третю силу і не мали на неї запиту, то рука сама тяглася до уявного бюлетеню поставити навпроти них позначку «за». Здавалося, ось він, той момент усвідомлення, що реформатори повинні бути разом, однією командою і не обов'язково перед розстрілом...

Минуло півроку, і все стало виглядати по-іншому. А скоріше так, ніби ми все це вже проходили. Знову бадьорі аргументи про те, що «двома колонами – надійніше», і що один одному - не конкуренти. До дроблення Руху «За очищення» давали від 8 до 10% на можливих позачергових виборах. І соціологічна кон'юнктура підтверджує: громадський запит на нову силу є, відповідно до одного з останніх опитувань її все ще чекають до 10% українців. І це на фоні зниженого з часів останніх виборів рейтингу БПП, мікроскопічних шансів «Народного фронту», хиткого авторитету «Самопопочі» після Кривого Рогу і сміттєвого скандалу з Садовим ...

Реальність перевершила всі очікування. Замість однієї Третьої сили отримуємо одразу дві. Як мінімум.

ПРОЕКТ ЛЕЩЕНКО-МУСТАФА-ЗАЛІЩУК

Одличчями нової ліберальної партії будуть у минулому два найвідоміших журналісти «Україною правди», два народних депутати України Сергій Лещенко та Мустафа Найєм, і засновник громадянського руху «Чесно» Світлана Заліщук, усі троє перебувають нині у фракції президента «БПП-Солідарність». Називаються також імена заступника міністра економічного розвитку Максима Нефьодова, нардепа з «Самомпомочі» Вікторії Пташник, заступника міністра екології Світлани Коломієць, екс-заступник міністра освіти Олега Дерев'янка, співзасновника громадянської платформи «Нова країна» Валерія Пекаря та інших.

Прийнято принципове рішення про їхій вхід у політичну партію «Демократичний альянс», очолювану Василем Гацько. Історичний з'їзд з анонсованим ребрендингом (тобто, очевидно, зміною назви партії) призначений на середину липня.

З чим йдуть нові партійці до народу? Їхній коник - антикорупційна боротьба й прозорість у політиці. Загалом, за два роки парламентської життя вони зуміли завоювати симпатії політично занепокоєної і громадянськи активної частини суспільства тим, що не стали частиною, назвемо так, фракційної еліти. Завдяки Єврооптимістам, вперше за історію парламентаризму внутрішньофракційні міжсобойчики, інтриги і скандали стали випливати на світ божий.

А ще у маніфесті майбутньої партії: громадська єдність щодо Донбасу і Криму, мінімізація ролі держави, економічна лібералізація, сильна армія і прозора політика.

У проекту в активі: західна підтримка, наявність у своєму розпорядженні ресурсу «Українська Правда», видання, яке за потужністю порівняне з телеканалом (Сергій не є його засновником, але за духом та історичним досвідом вони з Оленою Притулою теж свого роду - сім'я).

Сергій Лещенко переконує, що «Народний Фронт» і БПП це партії-проекти, партії-близнюки, очолювані політиками ще часів Помаранчевої революції, які вже не відповідають вимогам часу. Але чи зможуть довести молоді реформатори (так вони себе називають), що авторитет у Фейсбуці - це ще й розуміння з боку народу? Адже особиста теле- та інтернет-впізнаваність - це ще не привід називати себе партією. Співпраця з "Демальянсом" і спроба залучити на свій бік «Силу людей», яка непогано проявила себе на регіональних виборах (взявши, наприклад, 8% голосів у Кривому Розі) – це не тільки пошук союзників. Все набагато прозаїчніше. Командирам потрібна армія, а в Демальянсу і «Сили людей» худо-бідно, але розгорнуто мережу регіональних організацій і передвиборних штабів, чого «Єврооптимісти» не мають.

Використання більш-менш розкручених політичних проектів замість рутинного створення власних партій з нуля – це добра українська традиція. Так починали Медведчук із Суркісом, а пізніше Тігіпко - і багато-багато інших. Є тут і своя небезпека: що старе керівництво партії, яка отримала в новому депутатському списку свої бонуси, може брикнути і влаштувати новий розкол, і тоді ліберально-демократичних сил стане ще більше.

Бажання іти окремо від інших учасників руху «За очищення» Світлана Заліщук пояснила так: «Зараз на українському політичному ринку просто немає інших пропозицій, крім старих знайомих брендів. Я не готова йти в партію, де буде один лідер і кнопкодави. Якщо партію створювати з Саакашвілі, вона і буде працювати як партія Саакашвілі».

Гацько ще більш категоричний: «Міхеїл Саакашвілі сьогодні - у команді чинного Перезидента Петра Порошенка. Це виглядає дещо дивно, якщо чинний керівник області, перебуваючи у тісних зв'язках з Президентом, створює окрему політичну силу. Звідси моє розуміння їхньої неготовності до старту політичної сили».

Зауважимо, однак, що у складі новонароджуваної партії є як мінімум два держчиновники у ранзі заступників міністрів, а перераховані вище єврооптимісти продовжують залишатися у президентській фракції, і це їм не заважає займатися новим проектом.

Є й багато інших питань. Наприклад, як «ліберали» збираються боротися з олігархами, будучи ідейними виразниками інтересів великого бізнесу? Який, як ми знаємо, звик використовувати можливості держави. Або ще один: чи розуміють молоді реформатори, що далеко не завжди матриця, окреслена радниками у західних посольствах, ідеально підходить для власної країни?

ПРОЕКТ СААКАШВІЛІ-КАСЬКО-САКВАРЕЛІДЗЕ

Цікаво, що у книзі глави президентської адміністрації Бориса Ложкіна «Четверта республіка», в якій він дає дворічну періодизацію президентства Порошенка, п'ятий етап роботи Петра Порошенка він називає «переходом Порошенка в наступ», датує його кінцем травня і починає з такої події, як призначення екс-президента Грузії Міхеїла Саакашвілі губернатором Одеської області.

Потім було багато чого: конфлікт Міхеїла з міністрами уряду Яценюка і самим тепер вже екс-прем'єром, антикорупційні форуми по всій країні, що викликали чималі ревнощі влади, спроба ініціювати дострокові вибори... І – несподіваний відхід у тінь. Подейкували, що Саакашвілі занудьгував і навіть збирається повернутися в грузинську політику.

Серед офіційних засновників нової партії, анонсованої Каськом та Сакварелідзе, його теж немає. Але близькі до Саакашвілі люди там, як натякають колишні заступник генпрокурора, очевидно з'являться. «Можна сказати, що він причетний до цієї партії, адже у нас були присутніми представники його команди. Однак він є держслужбовцем», - поскаржився Віктор Чумак.

Сам Чумак – одна з сильних фігур нової партії. І похід «реформаторів» двома колонами пояснив по-своєму: «Є кілька розбіжностей між партіями) щодо того, яку нішу треба займати - відверто праволіберальну чи займати правоцентристську позицію, щоб ніша була трохи ширшою. Тому що говорити про лібералізм у країні, яка є дуже бідною, це якось необачно».

І ще один нюанс. «Радіо Свобода» наводить слова Чумака про те, що «процес переговорів (треба розуміти «бійців Саакашвілі» - ред.) з «Демократичним альянсом» триває. Чи не означає це, що Гацько все ще не визначився, з ким він – з Найємом та Лещенком чи з Саакашвілі? Хоча, дещо пізніше той самий Чумак заявив, «ми пропонуємо почати з нуля і почати разом з людьми, а не на базі якоїсь партії».

Однозначно, що для Міхеїла Саакашвілі, який встиг посваритися з багатьма впливовими політиками і олігархами України, проблем у реалізації своїх мрій буде набагато більше. Йому доведеться домовлятися, йти на компроміс. Не так багато у цієї політсили і медіа-ресурсів. Реально доступним майданчиком для Саакашвілі поки що залишається лише студія Савіка Шустера.

ПРОЕКТ ГАПКО-ШАБУНІН ТА ІНШІ

Не всі реформатори заспішили у новостворювані політичні проекти. Не чути голосів Ганни Гопко, вчасно, з точки зору іміджу, виключеної з фракції «Самопомочі», і її соратника за РПР, Віталія Шабуніна. Готується ще один політичний проект?

Пропозиція приєднуватися, адресована єврооптимістами «Силі людей», теж поки що зависла. Справа в тому, що «Демальянс», на базі якого створюється нова партія, у керівництві «Сили людей» традиційно розцінювався як прямий конкурент номер один, який працює з населенням за тією ж схемою.

Замовкли голоси «Громадянської позиції», лідера якої багато хто вже бачив у партії Саакашвілі (Анатолій Гриценко і його син Олексій навіть давали гроші на Антикорупційний форум - небагато, правда, але давали). 9,8% президентського рейтингу, зібрані КМІСом для Анатолія Гриценка, цілком логічно змусили останнього засумніватися, а чи варто з кимось об'єднуватися на шкоду власним перспектив?

Володимир Федорін, одне з «облич» партії Саакашвілі (який, до речі, був співавтором чи співредактором згаданої вище книги Ложкіна), так пояснив у ФБ те, що відбувається: «Як людина, яка від самого початку брала участь в організації Антикорупційних форумів і створенні Руху за очищення, хочу сказати, що те, що відбувається - не ідеальний, але непоганий сценарій. Ще у грудні в Києві ми говорили про те, що антикорупційний рух - парасолька, що з нього можуть «вилупитися» кілька різних структур, політичних і неполітичних тощо.

І все-таки, чому дві, при тому, що ідейна платформа, по суті, одна?

...Питання лідерства натикається на питання внутрішньопартійної демократії. Наприклад, чи можуть існувати в партії групи, які мають право вето? Питання правил. Наскільки докладними вони повинні бути на даному етапі? Ми створюємо нову партію для того, щоб перемогти і провести необхідні країні зміни, чи для того, щоб шляхом консолідації «соціально» та «ідейно» близьких подолати п'ятивідсотковий бар'єр?

Думаю, що найкращий спосіб зняти ці та інші питання - це публічні дебати. Впевнений, що наші однодумці, які збираються сьогодні для оформлення другої партійної колони, із задоволенням візьмуть у них участь, і на виході ми отримаємо те, до чого ми всі й прагнемо: єдину проєвропейську партію, в якій можуть бути різні думки з безлічі приватних питань, але яка об'єднує людей, які "люблять мистецтво в собі, а не себе в мистецтві". Тому що тільки така партія буде по-справжньому новою силою, яка здатна зробити Україну частиною Заходу - успішною, справедливою і незалежною країною.

Тезу про «дебати» як панацею, що обіцяє зцілення демсил від дроблення по колонах, фракціях і групах незгодних, залишимо без коментарів...

Чи витримає єдиний ліберальний електорат клонування лібералів? Чи розпорошать вони і так не дуже численний загін своїх можливих прихильників? Чи є у когось з них реальні шанси пройти в парламент, і якщо так, то в кого? На всі ці запитання ще належить знайти відповіді. І зауважимо, свого слова поки що не сказала Банкова.

Лана Самохвалова, Євген Якунов, Валентина Сямро. Київ.


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-