Володимир Гройсман, прем'єр-міністр

Якісь таємні змови та поради - це перебільшення

28.06.2016 20:30 8073

Майже 2 місяці уряд України під керівництвом Володимира Гройсмана просуває реформи в країні. Їх чекає, в першу чергу, український народ, але також і Захід, від підтримки якого залежить чимало. З першим європейським візитом в якості прем'єр-міністра Гройсман відправився в Німеччину - країну, яка, по суті, є головним лобістом інтересів Києва в ЄС.

Про те, як розвиваються торгово-економічні зв'язки між двома країнами, а також про такі нагальні внутрішні проблем як підвищення цін на газ, тривала відсутність міністра охорони здоров'я, про інвестиції, про звинувачення в "несамостійності" самого глави Кабміну Володимир Гройсман відверто розповів берлінському кореспондентові Укрінформу. Почали з «найгострішого"...

ДЕРЖАВА ЗАХИСТИТЬ ТИХ, КОГО ПОВИННА

- Володимире Борисовичу, мабуть, найбільшу критику серед населення викликає рішення Кабміну про підвищення ціни на газ до 6879 грн. Середня ціна російського газу для України цього року заявлена «Газпромом» на рівні 177 доларів, а газ власного, українського видобутку – ще дешевше. Всі спроби отримати у відповідних структурах алгоритм формування цього тарифу були безуспішними. Поясніть, будь ласка, як розрахована ця цифра? І чи об'єктивна вона?

- Ринкова ціна на газ. Коли мова йде про 6879, ця ціна формується наступним чином: німецький хаб, газові торги, вибирається ціна плюс транзит, плюс розподіл по Україні, з'являється ціна з податками. І вона на сьогоднішній день становить 6879 грн, це 100% вартості.

Тепер, що стосується українського газу. Український газ коштує 4849 грн без ПДВ. І це означає, що 50% від ціни - державна рента. Це платіж, який сплачує той, хто добуває газ. Це означає, що на нього теж є ринкова ціна. Але те, що зараховується в бюджет, спрямовується і на потреби держави також.

Але найголовніше - система субсидування побудована так, що держава доплатить за того, хто не має можливості заплатити. Тому людям з невеликим доходом абсолютно нічого не загрожує. Просто розігрується політична карта, PR-карта популістів, які починають лякати всіх. Вони ж 2 роки цим лякають: що катастрофа, що все буде погано, що все нечесно. Навпаки, я вважаю, ми прибрали корупцію з ціноутворення на газ. Коли було 2-3-4 ціни в країні, ті, хто керував цим всім, у тому числі ті, хто мав стосунок до влади (не хочу називати), вони на цьому все життя заробляли. Наш уряд ніколи ні на чому не буде заробляти! Ми будемо все робити, щоб держава заробляла і суспільство заробляло. Тому це рішення очевидно правильне. Єдине, що вони вимагають - політичну волю та розуміння з боку суспільства. Ті, хто повинен бути захищений, буде захищений, а ті, у кого палаци або великі будинки, ну вони повинні платити. І вони будуть платити за це.

- Ви сказали, що наслідком такої тарифної політики є збільшення кількості субсидій. Але чи не доцільніше було б подумати про монетизацію пільг? Після підвищення пенсій і зарплат хай би громадяни самостійно вирішували – економити тепло, «утеплятися» або платити монополістам високу ціну? Адже на сьогодні у нас немає цивілізованого ринку ЖК-послуг, немає конкуренції, і ми не можемо вибирати – хто і за скільки буде поставляти нам світло, тепло чи воду...

- Цей ринок тільки зароджується. І важливо, щоб такі механізми були, безумовно.

Але що таке субсидія? Це адресна матеріальна допомога тим, хто її потребує. Ми цільовим чином покривали ці витрати на закупівлю, наприклад, того самого газу.

Що стосується модернізації, то є інші інструменти. І ми в Берліні казали про це. Це створення Фонду енергоефективності. Я думаю, що з 2017 року він буде створений. Він буде спрямований саме на те, щоб забезпечувати енергозбереження.

На сьогоднішній день Україна споживає в 3-4 рази більше газу на квадратний метр, ніж, наприклад, країни Європи. Це означає, що ми можемо платити після модернізації в 2-3-4 рази менше, ніж сьогодні платять люди. Це означає, що наше завдання - підвищити енергоефективність. Це раз. По-друге, наше завдання – збільшити доходи людей. І це для нас сьогодні - один з найголовніших пріоритетів. Подолати бідність – найважливіше завдання. Але це можливо тільки тоді, коли буде розвинена економіка. Перехідний етап – це, звичайно ж, субсидування. Щоб підняти цільові групи, тих, хто конкретно і адресно повинен отримати цю допомогу.

УКРАЇНА БУДЕ НЕЗАЛЕЖНОЮ КРАЇНОЮ

- 23 червня у Києві на Українському форумі з енергоефективності Ви анонсували запуск на початку 2017 року Фонду енергоефективності та заявили про завдання «перетворити субсидії, інвестиції в енергозбереження». У недавньому коментарі Укрінформу міністр навколишнього середовища ФРН Барбара Хендрікс розповіла, що стратегія «перетворення субсидій в інвестиції» - ідея її міністерства, яке готове допомагати Україні на цьому шляху...

- Ми обговорювали це з німецькою стороною. Я ще працював віце-прем'єр-міністром в першому уряді, після Революції Гідності. Мені зараз важко сказати, чия саме це була ініціатива. Але те, що це була ініціатива внаслідок нашого двостороннього співробітництва, це точно.

- Інші країни, окрім Німеччини, можуть бути підключені?

- Ну чому б і ні? У нас сьогодні велика програма модернізації енергетичної. Треба багато зусиль для цього докладати.

- Продовжуючи тему енергетики... Канцлер Меркель в останні дні заявляла, що «Північний потік-2» - суто економічний, а не політичний проект. Чи вірите Ви обіцянкам адвокатів проекту, його реалізація не зашкодить інтересам України?

- Я вважаю, що такий проект може бути загрозою з точки зору енергетичної залежності Європейського Союзу, в тому числі від монопольного постачальника. Завдання сьогодні – диверсифікація. І мені здається, треба максимально використовувати можливості України. Ми це пропонуємо і на цьому наполягаємо. І я вважаю, що в цьому є великий сенс.

Причому, ми відкриті. Ми сьогодні проводимо реорганізацію, реструктуризацію "Нафтогазу". Компанія вже має громадську наглядову раду, незалежну. Буквально найближчими днями буде прийнято рішення про розподіл функцій транзиту газу, зберігання газу, торгівлі газом і видобутку газу. Щоб не робити монополістів в середині України, що буде дуже позитивно для надійності роботи нафтогазової галузі.

Більше того, ми зараз робимо все для того, щоб збільшити видобуток власного газу. Ми вважаємо, що з одного боку, енергоефективність, з іншого боку, власний видобуток, поліпшення наших можливостей у тому, що стосується електроенергетики, у тому числі гідроенергетики, яка має сьогодні дуже великий потенціал до розвитку. Це все зробить Україну енергонезалежною державою з сильною економікою.

У СВІТІ ВТОМИЛИСЯ ВІД РОСІЇ, А НЕ ВІД УКРАЇНИ

- Питання санкцій також стає чим далі, тим більшим випробуванням на міцність Євросоюзу. Деякі німецькі політики (віце-канцлер Зігмар Габріель, глава МЗС Франк-Вальтер Штайнмайер) останнім часом все активніше просувають ідею поетапного зняття санкцій та налагодження діалогу з Москвою. Подейкують, що санкції були в повному обсязі продовжені останнього разу. Ми готові до такого розвитку подій?

- Ви правильно сказали "ми". Ми – це не тільки Україна. Цивілізований світ готовий послабити тиск на агресора? Ось просто дайте відповідь... Я не готовий.

- А якщо Захід все ж вирішить, що йому це вигідно?

- Тоді питання: а хто наступний? Хто наступна жертва агресії?

Всі це повинні розуміти. Санкції - це щоб агресор відмовився від своїх планів. Якщо він відмовиться, винагорода – скасування санкцій. Якщо агресор продовжує проводити агресію, і його за це винагороджувати, тоді питання: хто наступний і в якій точці світу?

Я коли чую про те, що в деяких країнах говорять про зменшення санкцій по відношенню до агресора, я завжди ставлю запитання: чи не стане полегшення будь-яких санкцій нагородою за продовження агресії? Санкції були введені по відношенню до агресора саме як покарання за нехтування міжнародним правом. І можуть бути скасовані тільки тоді, коли агресор почне поважати міжнародне право, територіальну цілісність і кордони суверенних держав. І ось тоді вже ми зможемо говорити про те, що санкції - не самоціль, а спосіб.

- Перебуваючи з візитом у США, Ви представили карту реформ, яку підтримали американські політики. Разом з тим, у виступах, інтерв'ю німецьких політиків все більше відчувається «українська втома». Чимало тих, хто каже, що Київ прикривається конфліктом на сході для того, щоб виправдати нерішучість і повільність проведення реформ...

- А ми не будемо виправдовуватися. Агресія Росії – це факт. Але це не привід говорити про те, що не повинно бути змін всередині країни. Давайте говорити конкретно про реформи, які проведені або повинні бути проведені. І коли будь-який громадянин Німеччини поставить мені конкретне питання: що зроблено в тій чи іншій сфері?, - я дуже чітко дам відповідь: що було зроблено, що зроблено не було, в чому ми бачимо проблеми.

І я у своїх виступах про це кажу абсолютно чесно. Що у нас є виклики корупції, виклики російської агресії, виклики жахливого популізму в країні. Що проти нас ведеться інформаційна війна. Що весь світ втомлюється, швидше за все, не від України. Україна нікому не принесла ніяких бід, жодних страждань. А від Росії, яка намагається підтримувати дестабілізацію, військову агресію і вбиває в 21 сторіччі в центрі Європи на території суверенної держави її громадян. От і все. Тому яка тут може бути втома?

Знаєте, не можна торгувати цінностями. Я завжди наводжу приклад німецького пастора Немеллера (Мартін Фрідріх Густав Еміль Німеллер, 1892 — 1984, протестантський теолог, пастор протестантської євангелічної церкви, один з найвідоміших у Німеччині супротивників нацизму, президент Всесвітньої ради церков – ред.), який говорив:

Коли нацисти прийшли за комуністами,

я залишався безмовним.

Я не був комуністом.

Коли вони саджали соціал-демократів,

я промовчав.

Я не був соціал-демократом.

Коли вони прийшли за членами профспілки,

я не протестував.

Я не був членом профспілки.

Коли вони прийшли за євреями,

я не обурився.

Я не був євреєм.

Коли прийшли за мною,

не залишилося нікого, хто б вступився за мене...

Тут схожа ситуація. Я був у понеділок в Музеї стіни. В експозиції про Східний і Західний Берлін, як люди боролися за свої права. І є експозиція, присвячена Україні! Фотографії, де реально вбивають людей ні в чому не винних! Де люди в звичайних будівельних касках протистоять кулям! І це виклик. Для всього світу.

ВЛАДА ПОВИННА НОСИТИ БІЗНЕС НА РУКАХ

- Давайте тепер про економіку. З початку року спостерігається зміна тенденції до падіння в українсько-німецькій торгівлі, загальний обсяг товарообігу перевищив у першому кварталі року 1,3 млрд євро при збільшенні на 19,23%. Прогноз уряду на цей рік за двосторонньою торгівлею з ФРН? Чи можемо ми говорити про те, що компенсували торгівлю з РФ за рахунок інших ринків?

- Я думаю, що переорієнтування на ринки інших держав в цілому дуже позитивно позначиться на національній економіці і розвитку внутрішніх технологій. Росія завжди намагалася тримати Україну як сировинну базу. Що знижувало нашу конкурентоспроможність і не давало розвиватися. Зараз нові ринки, торгівля готовою продукцією, в тому числі поки й сировинною, дає нам модернізацію української економіки. І це в цілому дуже позитивно.

Ми прогнозуємо півторавідсоткове зростання ВВП у цьому році. І звичайно, ми зацікавлені в інвестиціях. Для цього нам ще багато чого потрібно зробити для поліпшення клімату.

Хочу сказати, щоб усі це зрозуміли: для нас дуже важливо, щоб будь-яка інвестиція була успішною. Буде успішна інвестиція – буде успішна Україна.

І найголовніше: чим більше буде різнопланових інвестицій, тим швидше буде змінюватися сама країна, її інституції, культура ведення бізнесу. Великий бізнес буде знижувати свою частку, а малий і середній – зростати.

Тому прогнози у мене тільки оптимістичні. Треба робити реформи, дерегуляцію, проводити приватизацію в країні, робити судову реформу якісно, реформу публічних фінансів, що дуже важливо. І таким чином ми зможемо піти правильним шляхом розвитку.

- А суму німецьких інвестицій назвати можете? І є надія на її збільшення?

- Більше 5,4 мільярдів доларів. Ми маємо близько 4,5 тис підприємств, які працюють в Україні з німецьким капіталом.

Фактично на сьогоднішній день Німеччина займає дуже вагоме місце в розвитку нашого економічного потенціалу.

Ми зацікавлені в тому, щоб інвестиції збільшувалися, а бізнес відчував себе більш комфортно. І ми готові це робити.

Я колись сказав і хочу ще раз повторити: влада повинна носити бізнес на руках. Український, німецький, американський, голландський, не важливо. Важливо, щоб бізнес відчував себе комфортно. Наше завдання це зробити. Не тиснути на нього, не намагатися його зарегулювати, а навпаки – відпустити. Я коли був мером, у мене це виходило робити. І ось зараз такою ж має бути ідеологія держави: ніякого тиску, навпаки сприяння.

Скоро буде створено офіс супроводу інвестицій. При прем'єр-міністрі. Я дуже хочу, щоби цей офіс був успішним.

НЕМАЄ В КЕРІВНИЦТВІ НІЯКИХ ТАЄМНИХ ЗМОВ

- Ще про наболіле. Медична реформа вже кілька років гальмує. А зараз навіть нікому її впроваджувати. Коли буде призначено міністра охорони здоров'я?

- Виконуючий обов'язки міністра сьогодні є. Перед ним стоять дуже жорсткі завдання – реформування сфери. Ряд рішень вже прийнято, дерегуляція ліків, наприклад. Зараз будуть рішення з реімбурсації, про референтне ціноутворення. Дуже хороше експертне рішення є з приводу самої реформи системи охорони здоров'я.

Я думаю, що реформа медицини не безпосередньо пов'язана з присутністю чи відсутністю міністра або приставки в. о. Вона більше має на увазі те, що реально назріло. А назріли зміни, тому що система охорони здоров'я в дуже важкому стані.

- Ну і наостанок питання "незручне". Як і попереднього прем'єра, Вас звинувачують у тому, що деолігархізація не відбувається, окремі ваші колеги по уряду зустрічаються з олігархами, мають право вето на ваші рішення, що все вирішує «стратегічна сімка» і альянс БПП і «Народного фронту»... Як ви прокоментуєте це?

- Знаєте, у когось, напевно, є бажання видати бажане за дійсне.

Політичне життя в країні дуже непросте. Так. Але це перебільшення щодо "стратегічної вісімки" або "сімки". Щодо якихось таємних змов і рад. Це все, ну чесно кажучи, не відповідає дійсності.

Те, що вище керівництво країни зустрічається, це правда. Те, що спілкується, це правда. Те, що ми обговорюємо якісь питання розвитку держави або виклики, це теж правда. Є військовий кабінет ще. Є РНБО. Де більш широке коло державних службовців зустрічається.

Ні в кого немає ніякого права вето ні на що. Право вето є у Президента на закони. Все інше – це здатність прийняття рішень і здатність ці рішення реалізувати. От і все.

Я прийшов в уряд служити своїй країні. І буду це робити, спираючись на свій власний досвід. Досвід мій за 8-9 років у владі говорить про те, що якщо правильно робити реформи, то буде успіх. Ось я хочу правильно робити реформи, щоб врешті-решт український громадянин відчув, що влада розуміє, чим живуть люди, і намагається змінити ситуацію на краще.

Тут нічого немає великого. Це те, чим ми повинні займатися. І приходить час, коли кожен для себе повинен прийняти рішення: він буде служити своїй країні, він буде щось міняти? Або він буде далі підтримувати якісь процеси, які можуть розвалити державу? Я не хочу цього! Я хочу, щоб кожен день, який я працюю, я приймав чесні рішення по відношенню до людей.

Коли я ходжу по своєму рідному місту, я не ховаю від людей очі. Тому що я нічого не зробив їм поганого, я завжди був чесний. Хоча я приймав дуже багато непопулярних рішень. Але вони завжди мене розуміли. І в результаті прийняття цих рішень в більшості своїй був позитивний результат.

Тому тут одне і теж саме. Але, звичайно, тут все складніше. Набагато складніше. Дуже багато популізму, дуже багато пліток, дуже багато якоїсь заздрості. В політичному бомонді якісь образи один на одного... Але мені здається, що повинно ставати більше людей, які щиро хочуть служити своїй країні.

Ми 25 років тому здобули Незалежність. Тепер потрібно зробити успішною державу. За кілька років ми досягнемо успіху!

Ольга Танасійчук, БЕРЛІН

Фото: Анастасія Сироткіна, Укрінформ.