Британський референдум: Чи справді світ перевернувся?

Британський референдум: Чи справді світ перевернувся?

Аналітика
1933
Ukrinform
Ціна «регуляторного суверенітету» Британії. Чи нарощуватиме німецько-французький дует автономність ЄС від трансатлантичних відносин

Референдум у Великобританії став великою авантюрою британського уряду, очільник якого вже взяв на себе (без)відповідальність за те, що сталося, та викликом для гравців регіонального й світового масштабу. І, звісно ж, для України, яка стежить за результатами референдуму прискіпливіше, ніж за ходом чемпіонату Євро-2016. І хоча результати референдуму не є юридично обов'язковими згідно з European Union Referendum Act 2015, експертне середовище поспішає з'ясувати, хто ж виграв і хто програв.

BREXIT ДЛЯ БРИТАНІЇ

Згадаємо, що не задовольняло британців - найсильніших євроскептиків від самого моменту свого вступу в ЄС? Поглиблення європейської інтеграції та наднаціоналізація, тобто включення ширшого спектру питань до компетенції центральних органів влади в ЄС, зокрема, в сфері безпеки і оборони; політика ЄС щодо розподілу мігрантів між його членами та їх утримання; процедури функціонування спільного ринку та валютна політика ЄС. Тож, якою буде ціна «регуляторного суверенітету» Об'єднаного Королівства?

Економічні й фінансові наслідки для Британії стануть помітними в першу чергу, і про це британців неодноразово попереджали економісти. Це й питання падіння фунта стерлінга, і питання торгівлі та інвестицій. Обсяг британської торгівлі всередині ЄС вдвічі перевищує обсяг її торгівлі поза межами ЄС. Вихід з ЄС вимагатиме перегляду режиму торгівлі та договорів з усіма партнерами з метою забезпечення вигідних для Королівства умов доступу і участі. Економісти прогнозують можливий відтік значної частини європейського капіталу та інвестицій з Британії.

Далі. Угода про Трансатлантичну торгівлю та інвестиційне партнерство. Барак Обама вже попереджав Девіда Кемерона, що Британія, в разі її виходу з ЄС, буде останньою в черзі на підписання угоди нового типу зі США.

Ще задовго до референдуму ряд політичних сил Шотландії та Північної Ірландії заявили про свій намір провести черговий референдум про вихід суб'єктів зі складу Об'єднаного Королівства в разі, якщо Brexit виявиться реальністю. Результати голосування 23 червня продемонстрували бажання шотландців та північних ірландців залишитись в ЄС. Окрім того, ще одним територіально-адміністративним викликом для Британії стане визначення статусу Гібралтару, який територіально знаходиться в Іспанії, тобто в ЄС, але по факту, за його межами.

Зрештою, очевидною стає зміна влади у Великобританії внаслідок потреби формування нового уряду.

BREXIT ДЛЯ ЄС

Brexit однозначно матиме наслідки для самого ЄС. По-перше, в інституційно-функціональному сенсі. Можна прогнозувати, що для подальшого ефективного існування ЄС доведеться шукати нову інтеграційну модель, яка, цілком імовірно, може бути диференційованою, скажімо, дворівневою - для тих, хто готовий до високої наднаціоналізації, і тих, хто її не хоче.

Без Британії німецько-французький дует нарощуватиме автономність ЄС від трансатлантичних відносин, переважно, від США. Британія завжди була головним промоутером сильних трансатлантичних відносин Європи зі США та ролі НАТО як ключової безпекової організації в Європі. В цьому контексті Британія завжди гальмувала поглиблення інтеграції в сфері безпеки і оборони в ЄС, за що традиційно виступала Франція. З виходом Британії з процесу прийняття рішень в ЄС, можна прогнозувати зростання політичної волі, в першу чергу, Франції та ФРН нарощувати безпекові й оборонні можливості ЄС. Однак, звісно, за наявності політичної волі виділяти на ці потреби набагато більшу частку власних ВВП (зараз Франція виділяє 1,8% на оборону (з перспективою збільшення до 2019 р.), Німеччина - 1,2% (для порівняння, США - 3,4%)).

У цьому контексті постає питання відносин з Росією. Адже нарощування оборонного потенціалу ЄС викличе однозначну реакцію і подальшу мілітаризацію Росії. Чи з'явиться у Франції й Німеччини консолідоване стратегічне бачення - як і заради чого варто починати дратувати РФ - питання. Або ж вони почнуть конкурувати за те, хто запропонує Росії кращу модель партнерських відносин як противагу одне одному - а це традиційна політика, принаймні для Франції.

Можна прогнозувати, що Євросоюз очікує подальша фрагментація та перебалансування за наступними критеріями:

- німецьке або франко-німецьке лідерство в ЄС;

- політичними та економічними, в першу чергу - на основі (не)згоди з німецьким лідерством у ЄС (питання про обсяг торгівлі з ФРН);

- геополітичними та безпековими (Північна Європа та Центрально-Східна Європа); налагодження відносин з РФ;

- Центрально-Східна Європа як найбільш динамічна, абмітна і вразлива зона, що буде консолідуватися. Тут присутній фактор торгівлі з Німеччиною, що, з одного боку, прив'язує ці країни до запропонованої ФРН моделі розвитку ЄС. З іншого боку, ця частина, на відміну від інших, суттєво залежна від підтримуваних Британією сильних трансатлантичних відносин в безпековому сенсі. В разі їхнього послаблення саме з цього регіону можна очікувати свіжого імпульсу та нових ініціатив щодо поглибленої інтеграції та безпекової кооперації в різних формах. І саме тут криються можливості для України.

Однозначно, Німеччина - перша країна, яка матиме зробити висновки з того, що сталося, якщо вона хоче нарощувати лідерські позиції в Європі. Німеччина розуміє, що вихід Британії - це прецедент для інших. А з огляду на зростаючу популярність у багатьох європейських країнах правих євроскептків, які тепер отримали додатковий козир для своєї пропаганди, - на це доведеться зважати.

BREXIT: РОСІЯ І УКРАЇНА

Звісно, найбільше спекуляцій викликає питання - чи виграла Росія.

Тут не можна сказати однозначно, адже варто розглядати кілька різних сценаріїв. Якщо слідувати конспірологічним теоріям про те, що Росія наводнила Європу біженцями, що, зрештою, і стало спусковим гачком для референдуму, який варто розглядати як перший крок до розвалу ЄС, тоді так.

Однак, якщо тверезо поглянути на речі, Росія матиме зважати на посилення трансатлантичної зв'язки США-Британія, що означатиме більш жорстку політику по відношенню до РФ, особливо після зміни адміністрації Обами, незалежно від того, хто стане господарем Білого дому. Те саме можна сказати про сценарій, в якому Німеччина і Франція оберуть консолідовану стратегію щодо Росії. З іншого боку, якщо двоє ключових стейкхолдерів в ЄС зроблять ставку на суперництво, а відносини з РФ будуть розглядати як інструмент впливу на сусіда, це забезпечить Росії поле для маневрів і маніпуляцій у Європі й, відповідно, тиску на неї.

Що стосується України, тут також можливі різні сценарії, в першу чергу, з огляду на вищесказане. Можна говорити про те, що Україна в особі Британії втрачає вагомого лобіста її членства в ЄС. А Британія традиційно виступала за розширення ЄС як фактор гальмування поглиблення інтеграції. Пам'ятаємо також, що уряд Нідерландів відклав прийняття рішення по Угоді про асоціацію і ПВЗВТ з Україною до британського референдуму. Сумнівно, щоб Україна отримала позитивне рішення в даному контексті.

У будь-якому разі, Україна постає перед фактом пошуку Євросоюзом свого нового обличчя, що однозначно посуне Україну з і без того не першого місця в порядку денному зовнішньої політики ЄС. Однак, цей час має бути не змарнований в очікуваннях, а наповнений конкретними реформами, які потрібні не ЄС, не для вступу України в Союз, а відповідають потребам внутрішнього розвитку. Саме це дасть можливість наростити м'язи і стати менш залежними від зовнішньополітичної кон'юнктури та більш гнучкими у виборі моделі розвитку й безпеки.

Олена Хилько, кандидат політичних наук, доцент Інституту міжнародних відносин КНУ ім.Тараса Шевченка; Максим Хилько, голова правління East European Security Research Initiative Максим Хилько.

Перше фото: Geert Vanden Wijngaert/AP


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-