Миколаївський хабар: Романчук - злочинець? Жертва? Два в одному?

Миколаївський хабар: Романчук - злочинець? Жертва? Два в одному?

2398
Ukrinform
Для широкого загалу миколаївців без відповіді залишається ціла низка "незручних" питань

Миколаїв, життя якого після справи Оксани Макар та "врадіївських гвалтівників" уже наче ввійшло у звичне русло, знову прогримів на всю країну - цього разу резонансним корупційним скандалом. І хоч фігурант справи - не перша особа області, та й сума хабара не найвища в Україні, проте справа швидко вийшла за межі регіональної й уже другий тиждень ця новина - на вершечках рейтингів у всеукраїнських ЗМІ. Чому так - спробуємо розібратися.

"МИКОЛАЇВСЬКЕ МЕТРО" ЯК ДЗЕРКАЛО ПОДВІЙНОЇ МОРАЛІ

Основний фігурант справи - перший заступник голови Миколаївської ОДА, член партії БПП "Солідарність" Микола Романчук. Людина відома в області, насамперед, завдяки двом факторам: він - Герой України і перший губернатор, який очолив регіон після революції Гідності.

Тому не дивно, що багатьох миколаївців сильно вразила новина, яку озвучив головний військовий прокурор України Анатолій Матіос 3 червня. За його словами, Романчук - очільник корупційної групи високопосадовців, які вимагали хабар 92 тисячі доларів за надання дозволу на видобуток вапняку в Єланецькому районі. Під час обшуків на його робочому місці та в будинку знайшли валізу з 300-ма тисячами доларів та велику кількість ювелірних виробів.

Але найбільше пересічних миколаївців обурили навіть не гроші, а те, що під його помешканням правоохоронці виявили мережу тунелів, які з'єднували підземними ходами чотири добротні маєтки членів родини Романчуків. Їх уже навіть охрестили "миколаївським метро". Там були сейфи із золотими злитками, старовинними іконами, книгами, антикваріатом і навіть німецькі хрести, які, очевидно, мають нумізматичну цінність. За неофіційною інформацією, все знайдене оцінюється в 20 мільйонів доларів.

Особисто мене як журналіста почуте вразило ще й тим, що 2 роки тому, у своєму першому інтерв'ю Укрінформу в якості губернатора області Романчук сказав наступне: "Нинішню посаду я залишу за власним бажанням лише за однієї умови: коли хтось із керівництва країни вимагатиме у мене збирати в області і возити "наверх" гроші. Мені ненависна корупція. Це мене просто вбиває. Відколи я очолюю область, намагаюся переконати наших підприємців, керівників, простих людей, щоб ніхто нікому нічого не платив".

Тоді цим словам хотілося вірити...

Сьогодні ж виникає резонне питання: звідки ж такі статки у чиновника? Перше, що спадає на думку - корупційні схеми. Тим більше, що голова ОДА Вадим Меріков відразу назвав те, що сталося, не інакше як очищенням влади. "Моя позиція стосовно корупції залишається жорсткою і принциповою. На цьому фронті для мене немає друзів. Закон для всіх один", - сказав керівник області.

Що ж, саме цього давно вимагає суспільство.

І все ж, сама особистість нинішнього "головного миколаївського корупціонера" та й стандарти журналістики вимагають подивитися на цю справу ширше.

"ЗАРПЛАТУ - ЗАРОБИВ, ПОДАТКИ - СПЛАТИВ І НІКОГО НЕ БОЮСЯ..."

59-річний Микола Романчук родом із села Новоукраїнка Березнегуватського району Миколаївщини. За освітою інженер-кораблебудівник, кандидат технічних наук. Усе своє свідоме життя пропрацював на суднобудівному заводі "Океан". Починав із робочої спеціальності, в 29 років очолив один із найбільших цехів заводу. У 1996 році призначений директором - головою правління ВАТ "Суднобудівний завод Океан", в 2001-му - генеральним директором - головою правління ВАТ "Дамен Шіпярдс Океан", який у 2008 році був перейменований у "Вадан Ярдс Океан".

На цьому місці варто зробити невеличкий екскурс у минуле.

Річ у тім, що в середині 90-х років минулого століття завод "Океан" був у числі тих підприємств, на які дуже вплинув розвал колишнього Союзу. Припинилися замовлення, завод занепадав. У 2000 році контрольний пакет акцій ВАТ "Суднобудівний завод "Океан" придбав профільний інвестор - голландська фірма "Дамен Шіпярдс Груп". Відтоді справи пішли вгору. Підприємство невдовзі стало флагманом суднобудування України, тоді як інші миколаївські суднобудівні заводи залишалися у глибокій кризі. Звичайно, успіх підприємства пов'язували з заслугами його власників і гендиректора, яким тоді був Микола Романчук. У 2008 році "Океан" продали російським інвесторам. Романчук залишився директором, але справи у заводу пішли вниз. Бракувало замовлень, почали накопичуватися зарплатні борги.

Отож не дивно, що після оприлюднення скандалу зі статками Романчука, миколаївці розділилися на дві групи. "Романчук розікрав завод, не платив людям зарплату, знущався з працівників", - говорять одні. "Романчук підняв завод, зробив його флагманом суднобудування України", - заперечують їм інші.

"Якщо говорити про Романчука як про виробничника, то слід зауважити, що він хороший організатор. Завжди вмів підбирати команду, яка успішно реалізовувала поставлені перед нею завдання", - такої думки Володимир Смєлов, який уже багато років очолює Миколаївський обком профспілки працівників суднобудування.

"Будучи директором "Океану", Романчук не приховував, що отримує мільйони. Чотири будинки собі збудував, записавши їх на дружину і дітей. Люди говорили, що між садибами нібито підземні ходи існують, але в це мало хто вірив. А виявилося - правда", - обурюється підприємець Віктор Котенко.

Сьогоднішні сусіди Романчука по вулиці у приватних розмовах із журналістами теж не добирають слів: "хапуга", "корупціонер", "хабарник", "князьок". Їх можна зрозуміти. По-перше, збіднілі люди сердиті на всіх і вся, особливо коли йдеться про представників влади. По-друге, їхні домівки на фоні розкішних маєтків Романчуків виглядають просто "бідними родичами".

Те, що Романчук - людина, м'яко кажучи, не бідна, у Миколаєві не було новиною ні для кого, хто цікавився життям відомих людей. 

Уперше про це голосно заговорили ще в 2010 році, коли у директора "Океану" виник публічний конфлікт із тодішнім губернатором, головою обласної організації Партії регіонів Миколою Кругловим. Останній не приховував, що хоче зняти Романчука з посади. Щоправда, це було схоже на політичні розборки. Адже Романчук був спочатку у партії "Наша Україна" екс-президента Віктора Ющенка, який і присвоїв йому звання "Героя України". Потім нашоукраїнець опинився в опозиційному на той час "Фронті змін". 

Тоді у заводу вже були серйозні проблеми з замовленнями і виплатою зарплати. Круглова дратувала висока платня менеджменту заводу і особливо гендиректора, про що він постійно нагадував на нарадах і прес-конференціях. У свою чергу, Романчук не приховував, що дійсно, власник платить йому добре. У 2008 році, коли завод став власністю "Вадан Ярдс Океан", його зарплата сягала 19 тисяч євро (або близько 30 тисяч доларів за тодішнім курсом, - авт.) на місяць.

В інтерв'ю Укрінформу Романчук прокоментував це так: "По-перше, зарплату я не отримував, а заробляв, я 15 років не був у відпустці. По-друге, держава мені нічого не платила. Така зарплата була прописана в контракті, бо я був найманий директор. Власник підприємства мав усі підстави платити мені дійсно високу платню, ніхто його не примушував. Усе це було офіційно, я сплачував податки і нікого не боюся".

Історія закінчилася тим, що в тому ж таки 2010 році Романчука з посади таки звільнили. Але він виграв усі суди і його відновили на роботі у лютому 2014 року з обов'язковою умовою виплатити усю заборговану зарплату і вимушені прогули. А це понад 12 млн грн!

Тобто, факт — Романчук і  його родина дійсно мали "на хліб з чорною ікрою" ще до початку його чиновницької діяльності. Отож напрошуються риторичні питання: чи насправді заможній людині так не вистачало кількох десятків тисяч доларів, щоб прославитися у такому серйозному корупційному скандалі? Чи, може, тут спрацювало одвічне "чим більше є, тим більше хочеться"? А, може, він вирішив піти на пенсію (а такі чутки ходили), і наостанок заробити трохи грошей?

А може, - ми не маємо права виключати і таку версію - це підстава, спланована недоброзичливцями Романчука?

ПІДСТАВА ЧИ РЕАЛЬНІСТЬ?

Після Революції Гідності Романчук став головою Миколаївської ОДА, щоправда, пробув на цій посаді лише 5 місяців. На той час у Миколаєві під стінами адміністрації якраз розгулював антимайдан, лунали сепаратиські настрої. Перше, що він зробив, відразу після свого представлення активу області, вирушив на перемовини з учасниками проросійського наметового містечка. Цілком можливо, у тому, що Миколаїв залишився мирним містом, є і частка його заслуги.

Коли у травні 2014 року в обласному центрі вибухнула багатоповерхівка і 200 людей залишилося на вулиці, Романчук майже добу практично не покидав місця події, допомагаючи людям із їжею, ночівлею, документами, контролював роботу рятувальників. Свідками цього були журналісти, які працювали на події. Згодом було проведено виїзне засідання Кабміну у Миколаєві, і постраждалим купили квартири у новобудові - безпрецедентний, як для таких ситуацій, випадок. Тодішній Романчук також запам'ятався допомогою армії та першим переселенцям із Криму. А ще він публічно пообіцяв, що відродить завод "Океан", який на той час уже був у стадії ліквідації і ось-ось мав піти з молотка.

Ось що думає з цього приводу відома миколаївська волонтерка, активістка Ольга Вербицька: "Микола Павлович один із небагатьох високопосадовців Миколаєва, який відгукувався на всі прохання волонтерів. Він завжди був доступний. Потрібна машина відвезти продукти в АТО - будь ласка, треба допомогти з похороном військовослужбовця - нема питань. У тому, що з ним сталося, повинно розібратися компетентне слідство. Я не виключаю, що з цим хабарем Романчука могли підставити. Але якщо він причетний, то я впевнена, що у нього були спільники у високих кабінетах".

Те, що Романчука могли підставити, не виключає і колишній голова обласної ради (у 2014 році), а нині народний депутат України Тарас Кремінь. "Я знаю Романчука як людину сміливу, харизматичну і відповідальну ще з виборів до Верховної Ради у 2012 році. Тоді він цілодобово охороняв урну з бюлетенями у скандальному 132 виборчому окрузі, коли виборчком штурмував "Беркут". 

“Нам вдалося позбутися сепаратиського наметового містечка, наше місто було одним із перших, де з'явилися блок-пости. З ініціативи Романчука почали виплачувати матеріальну допомогу родинам загиблих бійців АТО за рахунок спонсорів. Микола Павлович стукав у всі двері центральних органів влади, з проханням допомогти вивести нашу 79 аеромобільну бригаду, яку обстрілювали російські "Гради" у липні 2014 року. Тоді родичі десантників пікетували ОДА, перекривали дороги і таке інше. Ми одними з перших в Україні запровадили виділення земельних ділянок та компенсацію комунальних послуг учасникам війни на Донбасі", - розповідає Кремінь.

Він також каже, що підтримує боротьбу з корупцією, але вона не повинна бути вибірковою. "Те, що сталося з Романчуком зараз, підлягає ретельному аналізу. У мене виникає кілька запитань. По-перше, в ухвалі Приморського районного суду Одеси є дозвіл на обшук службових кабінетів Романчука, заступника голови облради Михайла Соколова та помічника голови облради Геннадія Левченка. Про обшуки вдома там не йдеться. Можливо, є інша ухвала, але тоді виникає запитання: чому вдома обшук зробили тільки у Романчука? Чому вибірково задокументоване майно? Наприклад, його батько був учасником Другої світової війни. Микола Павлович дуже пишався ним, завжди зустрічався з ветеранами. Там могли бути нагороди, книги... Натомість нам показали лише німецькі хрести", - говорить нардеп.

Він дивується i неоднозначному трактуванню презумпції невинуватості, адже Романчука охрестили корупціонером без рішення суду і переконливих, на його думку, фактів. Кремінь також припускає, що хтось може бути зацікавлений у дискредитації органів державної влади області: "Романчук - один із тих, від кого залежить подальша доля суднобудівного заводу "Океан" і галузі в цілому. Крім того, це схоже на дискредитацію представників демократичних сил".

А ось голова Миколаївської територіальної організації партії БПП "Солідарність", радник Президента України Юрій Бірюков, бачить у цій ситуації спробу почати справжню боротьбу з корупцією.

"Коли мене вибрали керівником обласної організації партії, то я попросив Петра Порошенка сприяння у "вичистці області" незалежно від партійної приналежності та займаних посад. Чи спрацювало це у ситуації з Романчуком? Я не знаю. Не було якогось предметного пошуку компромату саме на Романчука, але в області проводиться посилена робота по боротьбі з корупцією. Сюди направлені додаткові сили прокуратури, СБУ та інших правоохоронних органів. Це пов'язано з тим, що обласну організацію президентської партії тут очолює радник Президента, який має можливість постійного спілкування з главою держави. Відповідно, я можу просити додаткової уваги до проблем цього регіону.

Щодо діяльності Миколи Романчука, то з упевненістю можу сказати, що у нього великі кошти офіційно задекларовані, тому я не поспішаю робити висновки. Наявність хорошого будинку і грошей в іноземній валюті - це ще не кримінал. Але моя думка, що його ніхто не підставляв, він потрапив у цю кримінальну справу через свої особисті дії", - наголосив Бірюков.

ТРИ ПРИНЦИПОВІ ЗАПИТАННЯ

Варто зазначити, що наразі однопартійці Романчука ініціювали призупинення його членства в БПП до остаточного з'ясування ситуації.

А з'ясовувати, схоже, є що. Наразі для широкого загалу миколаївців без відповіді залишається ціла низка питань. 

1. Чому помічника віце-губернатора та його водія, які перевозили 80 тисяч доларів хабара, одразу ж відпустили? І це попри те, що правоохоронці брали їх на гарячому, навіть застосовували вогнепальну зброю. 

2. Яку насправді роль у цій справі відіграє помічник голови облради Геннадій Левченко, який нині перебуває у розшуку? Тим більше, що голова облради Вікторія Москаленко переконує, що це "креатура її першого заступника Михайла Соколова". Левченко і Соколов - товариші по спільному хобі - мотоспорту. Але, за словами начальника спецпідрозділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю УСБУ в Миколаївській області Олексія Ляха, останньому не оголошено жодної підозри. Наразі затриманими є лише двоє. Сам Романчук і заступник голови Єланецької РДА Олег Зайзбург. Їм обом обрані запобіжні заходи - тримання під вартою з можливістю внести заставу 5,5 млн грн та 1,5 млн грн відповідно.

3. Формально на процедуру надання дозволів на розробку надр керівництво ОДА не впливає. Це прерогатива місцевих та обласної рад. Отож хотілося б зрозуміти, яким чином перший заступник голови ОДА мав би вплинути на депутатський корпус, щоби примусити 64-ох депутатів облради з різних фракцій проголосувати за потрібне йому рішення? Невже у нього не було спільників?

Очевидно, правоохоронці, які розслідують цю справу, мають більше інформації. Але наразі її не розголошують, попри заклики губернатора Мерікова надати справі якомога більшої публічності і прозорості. Головне, щоб усе не закінчилося лише черговою гучною вивіскою. Бо останнім часом ми стаємо свідками багатьох корупційних скандалів, які дорогою до суду якось розчиняються в повітрі.

Алла Мірошниченко, Миколаїв


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-