- Почнемо з того, що ми не є каральним органом, але відповідальність за образу поліцейського, на мою думку, має бути більш значущою, ніж зараз. У нас трапляються випадки, коли на поліцейського накидаються і завдають тілесних ушкоджень, а суд виносить рішення оголосити нападнику усне зауваження.

- Ви відстежуєте ці рішення?

- Авжеж! У нас є служба моніторингу, яка це відслідковує, плюс самі патрульні ходять свідчити в суди у справах щодо хуліганських дій стосовно них або нападу чи злісної непокори поліцейському. Ми з ними проводимо роботу, як представляти себе в суді, як аргументувати свою точку зору, і  зараз дійсно можна сказати, що законодавство в Україні не дуже захищає поліцейського. 

- Яким було найсуворіше покарання за образу правоохоронця?

- Адмінарешт на 10 діб за напад на поліцейського - його вдарили по обличчю, розірвали формений одяг, тобто чинили активний спротив. Бувають випадки, коли суд присуджує громадські роботи, але дуже часто, на жаль, нападникам просто оголошують усні зауваження. 

- Патрульних дійсно стало трохи менше, тому що відбувся певний відсів - дехто звільнився сам, декого звільнили з огляду на дисципліну, дехто перевівся на службу в інші міста. 

У Києві некомплект становить близько 10 відсотків. Це не є критичним. Я, відверто кажучи, очікував, що він буде більшим, тому що, не секрет, що не всі отримали те, чого хотіли. 

Коли люди заповнювали он-лайн анкету в поліцію, хтось, можливо, бачив себе прикольним шерифом, який ходитиме по вулицях в окулярах, і все буде класно, як у кіно. А потім вони зіткнулися з тим, що на них кашляє туберкульозний безхатько, і не всі це витримують. Хтось, коли бачив труп у детективах чи фільмах жахів, думав, що це не дуже страшно, а зіткнувшись з цим у реальному житті, зрозумів, що, як правило, він виглядає значно страшніше, ніж на екрані. Хтось переоцінив свої можливості роботи за графіком. І коли люди зіткнулися з такими питаннями, дехто прийняв рішення піти з поліції. Це абсолютно нормально.

А стосовно того, що на вулицях поменшало патрулів, то візуально, можливо, це дійсно так виглядає. Зрозуміло, що патрульна поліція за визначенням має бути постійно в русі, шукати правопорушення і реагувати на них. Але це вже питання досвіду самих поліцейських. Попервах його не було, тож усі були на дорогах, а зараз патрульні вже можуть працювати більш сфокусовано на якихось проблемах. Вони більше патрулюють дворові території,  у нас є певна аналітика щодо місць, де відбувається певна концентрація злочинів. 

Тому поліцейські менше патрулюють  по основних дорогах міста, а кожен у себе в квадраті розуміє, куди йому варто спрямувати увагу. 

- Тобто кількість машин лишилася тією ж?

- Ні, вона трошки зменшилася, бо, як ви знаєте, у нас було декілька ДТП. Але автопарк відновлюється, ми ремонтуємося плюс доповнюємо його іншими автомобілями. 

- На вашу думку, Києву достатньо 2 тис. патрульних чи їхню кількість варто було б збільшити?

- Станом на зараз, я вважаю, що 2 тис. трохи замало, тож я б збільшив. Наскільки, я не готовий сказати, але навіть за той період, що ми працюємо, мешканців столиці значно побільшало. Це видно навіть по кількості автомобілів з некиївською реєстрацією на дорогах. І кількість викликів залишається стабільно високою. Зараз один екіпаж патрульної поліції за зміну опрацьовує до 20 викликів - це досить велике навантаження. 

- Чи змінився характер цих викликів за майже рік роботи?

- Ні. Є, безумовно, певні сезонні сплески деяких видів злочинів. Наприклад, пограбування частіше трапляються влітку. Метою грабіжників часто є золоті прикраси на жінках - ланцюжки, хрестики. Взимку, коли люди вдягнуті, зірвати їх з шиї практично неможливо, а влітку це зробити набагато легше. Натомість взимку ми маємо більше викликів, пов'язаних з домашнім насильством. Приміром, якщо певні люди влітку вживають алкоголь на вулиці, то це здебільшого переростає у хуліганство, а взимку, коли вони п'ють удома, - то у домашнє насильство. 

- Які райони у столиці найбільш криміногенно небезпечні?

- Насправді так не можна сказати. У кожного району є своя специфіка злочинів. 

- Практика велопатрулів досить поширена у всьому світі. Це екологічно, сучасно, окрім того, в Києві велика кількість паркових зон, куди не скрізь можна доїхати автомобілем. До того ж, іноді поліцейських звинувачують, що вони довго їдуть на місце ДТП. Але ж ми пересуваємося на машинах, а не гелікоптерах, тому й по затору, який створюється через це ДТП, доїхати до нього буває вкрай складно. На велосипеді це вдасться зробити значно швидше, оформити і прибрати ці автомобілі. 

- Скільки велосипедів потрібно для велопатрулювання у Києві?

- Близько ста. Велосипеди нам закуповує місто, це відбувається за патронатом мера, незабаром ми почнемо підготовку велопатрулів з використанням канадського досвіду. 

НА РЕЗОНАНСНІ ЗЛОЧИНИ Я ОБОВ'ЯЗКОВО ВИЇЖДЖАЮ САМ 

- Ваша робота на чолі патрульної поліції Києва кабінетна, чи ви теж патрулюєте?

- Я б не назвав її кабінетною, тому що спіймати мене у кабінеті досить важко.  Безумовно, робота керівника переважно менеджерська, але я намагаюсь по можливості максимально часу проводити на вулиці й також виїжджаю на патрулювання.

- Це інспекторські поїздки?

- Ні, у жодному разі! Контролем якості роботи поліцейських у нас займається служба моніторингу, з мого боку про якийсь контроль не йдеться, хоча патрульні, можливо, думають інакше. 

Безумовно, я звертаю увагу на якісь помилки, але виключно для того, щоб порадити, як зробити краще. Буває, що просто допомагаю патрульним когось затримати і доставити у відділок.