5 причин, чому зміни у ГПУ неможливі

5 причин, чому зміни у ГПУ неможливі

3730
Ukrinform
"Справа Каська - реванш та опір старої системи. При цьому головне, що ніякого руху вперед не відбувається. Немає бажання реформи".

Чи не кожен політичний сезон у Києві не обходиться без свого судового драматичного сюжету. Кожної весни у графік журналістів вписані події у Печерському райсуді столиці. Справа колишнього заступника генпрокурора Віталія Каська, за іронією долі, слухається у тому ж залі, де слухалася справа Юрія Луценка, нинішнього претендента на посаду Генпрокурора. Каська підозрюють у зловживанні, а саме - незаконному отриманні службової квартири. За тією ж іронією, Луценку також інкримінували зловживання квартирою», яку той надав своєму водієві. Минулого тижня ми відправили у Генпрокуратуру запит з проханням надати інформацію про те, хто поіменно останніми роками отримував службове житло в органах прокуратури, і яку кількість таких квартир було приватизовано. Наш запит залишився без відповіді. Однак у визначений термін в. о. Генпрокурора Юрій Севрук дав інтерв'ю одному з агентств, в якому поскаржився, що частина документів щодо службового житла втрачена. Та дивним чином були знайдені документи на житло Віталія Каська.

Цю справу обговорюють не тільки соцмережі та західні посольства. Про неї говорять на ринках та в офісах. Відчувають мешканці Печерських пагорбів, що дискусія про затримання колишнього заступника генпрокурора зробила крок за межі ліберального «Фейсбуку» та нішевих каналів? «Діаманти» на Різницькій та звільнення Сакварелідзе й Каська, що послідували за ним, стали потужним стимулом для того, щоб змусити пересічного громадянина зазирнути за високий паркан держави під назвою «Прокуратура». Більше того, на судовому процесі, де мало вирішуватися питання про затримання Каська, були присутні представники ледь не всіх західних посольств та міжнародних організацій. Подібний аншлаг дипломатів автор спостерігала лише на судовому процесі над Юлією Тимошенко. Але самі мешканці «міста лексусів» цілком впевнені у своїй безкарності та абсолютно байдужі до громадської думки. Анекдотичне звернення двадцяти дев'яти прокурорів, які заперечують призначення Луценка, закінчувалося закликом призначити «людей з досвідом». Цікавим супроводом скандалу стала заява керівника управління ГПУ Сергія Горбатюка про неможливість здійснювати розслідування злочинів проти Майдану через тиск керівництва.

Ми вирішили обговорити питання реформування Генпрокуратури з відомими адвокатами різних спеціалізацій та юристами. Попросили дати оцінку процесу Каська та нинішнього стану прокуратури. А також запитали: «Чи можливе в принципі реформування прокуратури при нинішньому її складі?», «Які головні перешкоди для здійснення реформи: кадрові, інституційні?».

Частина юристів відмовилися називати своє ім'я («нам з ними ще в судах зустрічатися»), частина говорили охоче і називали свої імена. Загалом, учасниками нашої форкус-групи стали шість осіб зі стажем не менше 17 років роботи в судах та органах адвокатури, які займаються дуже гучними кримінальними і господарськими справами. Таким чином, ми самі не даємо оцінок, а лише ретранслюємо думку професіоналів, які щодня працюють з держобвинуваченням і не мають політичних амбіцій.

Отже, четверо з шести опитаних нами юристів вважають, що справа Каська - це реванш Генпрократури, розлюченої за оприлюднені «діаманти» і за бажання Каська йти проти системи. Опитані висловлювали переконання, що нехай методи добування інформації з «діамантовим» сумнівні, але наміри ГПУ «прикрити» фігурантів очевидні. Адвокат Андрій Циганков зазначив: «Звинувачення Каську було висунуто у звичній манері прокуратури, поза правилами КПК. Але не пам'ятаю, щоб він за час перебування на посаді якось протидіяв чи надавав сприяння адвокатам у тому, щоб протистояти цій практиці». «По-людськи я підтримую Каська, - каже адвокат Петро Рябенко, - але, ставлячи для себе такі великі цілі, він не повинен був брати цю квартиру».

«Безперечно, справа Каська - реванш та опір старої системи. При цьому головне, що ніякого руху вперед не відбувається. Немає бажання реформи. Нинішнє керівництво прокуратури вважає, що процеси - це зразок роботи відомства, - вважає кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник Інституту держави і права імені Корецького Микола Сірий, - прокуратура звинувачує і садить, це її робота. Але здорова прокуратура кримінальний закон в тих випадках, коли його треба застосовувати, застосовуватиме, а в тих випадках, коли категорично не можна застосовувати, не буде застосовувати. Є проста формула роботи ГПУ: користуватися інструментом кримінального закону лише в інтересах суспільства, а не у відомчих або особистих інтересах чи інтересах олігархів. Ця формула не працює».

Також ми попросили наших експертів сформулювати головні перешкоди для реформи та шляхи їх вирішення. Таких причин назвали п'ять.

1. ЗВ'ЯЗОК ІЗ ВЛАДОЮ І ВІДСУТНІСТЬ ЗАМОВЛЕННЯ ВЛАДИ НА РЕФОРМУ

«Наша політична модель така, що Генпрокурор завжди був людиною Президента, а його заступники - ставлениками великих парламентських фракцій, - розповідає Микола Сірий. - Перший - людина Президента в прямому сенсі слова, другі активно гріють місце, щоб бути чуйними провідниками волі парламентських фракцій. Від таких речей треба відмовлятися. Вищі керівники не до кінця розуміють, що політична система повинна почати розвиватися за демократичним зразком. Щодня нам нагадують, що перспективи міжнародної допомоги безпосередньо пов'язані з судовою реформою, а цього не чують. Реформа прокуратури - частина судової реформи».

«Генпрокурор є політичною фігурою від певної політсили. Це структура, яка давно обслуговує владу незалежно від перерозподілу повноважень. На сьогоднішній день прокуратура, поліція, суди не мають відповідальності перед суспільством. І це дозволяє їм бути вдалими слугами влади. Влада сказала зробити - зробили, - вважає адвокат Андрій Циганков, - Ми ж всі пам'ятаємо гучні процеси: суддя Царевич, суддя Вовк. Де вони? Де всі, хто кричав, що вони бандити, злочинці, і що таким представникам судової влади не місце в професії. Хтось довів це до кінця? Хтось несе відповідальність? Ні. Звичайна реакція. Триває слідство, не заважайте, правильно? Хіба у нас держава не бачить, як прокурори їдуть відпочивати в Таїланд, Лондон, Відень, Париж за рахунок своїх дружин, дітей, матерів, які виявилися успішними бізнесменами? Підійдіть до Генпрокуратури, на асфальті Генпрокуратури вибиті імена Небесної Сотні. А зверху паркуються «лексуси», «порше», БМВ, «ренжровери». Ми не говоримо про те, як людина, з якими моральними якостями може взагалі заїхати на подібні тротуари, залишити там машину. Але навіть при різному ставленні до Майдану, подивіться на вартість автомобілів. Адже на сьогоднішній день у нас є функціональне Антикорупційне бюро, є детективи, є заява Каська про те, що корупція проїла прокуратуру. Що заважає почати зверху, подивитися, в який будинок повертається прокурор, на чому їздить, на яких аукціонах ці машини купуються? Корупція полягає саме в тому, що суспільство змирилося з тим, що на 2-3 тисячі гривень прокурор може жити так само, як адвокат, який заробляє 10 тисяч доларів на місяць. Ось вся ситуація. І це загальна схема».

2. КОРУМПОВАНІСТЬ, ПОСТІЙНЕ САМОВІДТВОРЕННЯ ІСНУЮЧОЇ СУДОВО-ПРОКУРОРСЬКОГО СЕРЕДОВИЩА ДІТЕЙ, ДРУЗІВ, КУМІВ

Всі опитані вважають, що корумпованість і постійне самовідтворення цієї еліти, династій - одна з головних перешкод для реформи. На їхню загальну думку, вже навчаючись на юридичному, майбутні співробітники судової системи заточені на корупцію. В результаті, прокуратура молодшає, а кількість «прокурорських» машин преміум-класу не зменшується. Студенти юридичних вузів, майбутні прокурори, на думку одного опитаного, що поступають за гроші, вчаться за гроші, а потім, приступивши до роботи, природно, прагнуть максимально швидко «відбити» гроші. Кадровий склад прокуратури - «призначені» діти «скромних» держслужбовців. Іноді там працюють ідеалісти з незабезпечених сімей (таких не більш як 5 відсотків), що ставлять своєю метою вирости і стати "всемогутнім" - хоча б слідчим. Перші п'ять років своєї роботи ідеалісти працюють старанно, вникають у справи, борються з вимогами керівництва "робити справи як наказано". Але потім вони все одно здаються. Тому що "один чесний слідчий" безсилий в системі, є багато механізмів як його зробити "покірним". Або він має звільнитися, стверджує адвокат Олена Рябенко. Один з опитаних вважає, що ще десять-п'ятнадцять років тому в прокуратурі можна було знайти інтелектуалів, схожих на героїв серіалів про ФБР. Але зараз це вже просто «вгодовані тіла з жадібними і тривожними очима, які возять свої боягузливі дупи на дорогих автомобілях або дуже дорогих». Вони або роблять кар'єру, щоб "бути більш вагомими" в системі, в надії, що їх, таких, які вже так багато знають і важливих, не звільнять, або йдуть в «чистий» бізнес.

Інший експерт переконаний, що якби якийсь пенсіонер-відставник зі служби внутрішньої безпеки одного разу сів і намалював схеми - хто кому родич, хто чий боржник, хто із слідчих "виріс" і після якої справи, і чому раптово, то у людей волосся б стало дибки від думки про те, хто працює державним обвинувачем, переконана Олена Рябенко.

3. «БЕЗСМЕРТНА» КОРПОРАТИВНІСТЬ

Троє назвали причиною життєвої стійкості прокуратури те, що вона є корпорацією, своєрідною армією.

«На мою думку, варто відійти від традицій створених корпорацій - прокурорів або корпорацій суддів, - вважає адвокат Петро Рябенко. - Будь-який адвокат повинен знати, що він може стати суддею і прокурором (за наявності документів та ліцензій) і навпаки. Корпорації вбивають змагальність. Одна моя знайома розповідала, що на пленуми суддів з важливого питання приходять помічники, а коли йдеться про доплати і надбавки, сидять всі судді Верховного суду».

4. БЕЗКАРНІСТЬ ПРОКУРОРІВ ТА ЇХНЯ КРУГОВА ПОРУКА З СУДАМИ

Серйозною перешкодою для реформування системи троє наших опитаних вважають відсутність оцінки роботи прокурорів. У суспільстві не сформовано поняття змагальності процесу, при якому виправдувальний вирок - завжди «незадовільно» для держобвинувачення. «Відсоток винесення виправдувальних вироків - у межах похибки, але якщо б наші суди стали виносити хоча би 5-7 відсотків виправдувальних вироків, це істотно позначилося б на якості слідства, на якості звинувачення, на якості роботи прокуратури», - говорить один з наших співрозмовників.

На думку одразу трьох опитаних, і при старому режимі, при старому кодексі, і зараз судді роблять все, що завгодно - вивертаються, відправляють справи на дорозслідування - тільки, щоб не було виправдувального вироку. Навіть у тих випадках, коли саме він і повинен бути. Суди йдуть на поводі у держобвинувачення, тому що «ну так працює система», тому що судді - це часто колишні прокурори.

Насправді, прокуратура робить тільки те, що їй, зрештою, дозволяють суди. І якщо ГПУ здійснюють безчинства, то суд у більшості, в переважній більшості випадків готовий їх прикрити. Водночас, судова машина повинна жорстко реагувати на те беззаконня, яке творить будь-яка інша гілка правоохоронної системи: прокуратура, міліція, поліція, всі, хто завгодно. Тобто, є процесуальне порушення - «до побачення», виноситься виправдувальний вирок, тому що ви не довели провину, все!

«У нас в реалі немає для прокурорів кримінальної відповідальності за порушення прав затриманих, підозрюваних, обвинувачених, адвоката. У нас немає жодного притягнутого до відповідальності прокурора за невиконання ним своїх обов'язків. Про що це говорить? Що в прокуратурі все добре? Або що в судах погано? Те ж саме про суди. Немає жодного кримінально доведеного злочину за неправосудне рішення: тих випустили, інших випустили, тому не дали термін, того відпустили, але жоден суддя теж не притягнутий до відповідальності», - вважає Андрій Циганков.

5. НЕГОТОВНІСТЬ СУСПІЛЬСТВА ВИМАГАТИ ТОТАЛЬНОГО ЗВІТУ ПРО ВИТРАТИ Й ПОЇЗДКИ

На думку адвокатів, боротьба за судову реформу залишається полем битви активістів та грантових структур, а не суспільства. Суспільство зобов'язане вимагати у прокурорів, військових прокурорів, працівників СБУ і податкові декларації, і прозорості у звітах про їхнє переміщення. На думку опитаних, прокурори зобов'язані писати заяву - куди, з якою метою вони їдуть за кордон. Також вони вважають, що зміна моделі прокуратури не приведе до позитивних результатів.

«Я можу довго розповідати про непрофесіоналізм провоохоронців. Я по десять років життя витрачав на те, щоб довести, що покійники не можуть підписувати контракти. По десять років життя я витрачав для отримання людиною виправдувального вироку. Це переставало бути цікавим журналістам, людям. Система повинна бути чіткою, прозорою. Чесних прокурорів я зустрічав рідко, але, знаєте, як у Івана Франка: «Не в людях зло, а в путах тих, які незримими вузлами скрутили сильних та слабких». Їм дозволяють діяти нечесно адвокати, судді, суспільство», - вважає адвокат Петро Рябенко.

5 КРОКІВ ДЛЯ РЕФОРМИ

П'ятеро з шести наших експертів, абсолютно підтримуючи по-людськи і громадянськи Каська й Саквалерідзе, тим не менше вважають, що їхні методи взяти двох прокурорів і показати, що це шлях, - не дуже ефективні. Заміна всіх прокурорів на кращих може призвести до струсу, болючих процесів. Але шлях реформування можна пройти швидко й еволюційно - болісно для системи, і результативно для суспільства.

Наші експерти також запропонували такі шляхи поліпшень:

1. Визначити червону лінію, яка б показувала, що прокуратура не має права порушувати кримінальні справи, коли на те немає підстав. У цивільних, адміністративних, господарських спорах прокуратурі категорично повинно бути заборонено порушувати кримінальні справи.

2. На кожен неправильний крок прокуратури суспільство повинне вміти відповісти реальною загрозою протестів і виступів. Суспільство, яке не хоче бути приниженим, не дасть себе принизити, і прокуратура повинна відчувати подих контролю.

3. Для того, щоб не було корупції, треба змінити систему оподаткування у видатковій частини. На сьогодні за дохідною частиною провину правоохоронців довести неможливо. Отримує 20 тисяч гривень, платить 20% податків - 4 тисячі, йде купує машину преміум-класу або будинок і каже: «А що, я повинен звітувати? Все життя збирав». Купив прокурор, суддя, поліцейський «ренжровер», чудово. У нього тут же в базі оподаткування повинна з'явитися чітко виплата прибуткового податку за цю машину. Купив будинок - будь ласка, прибутковий. Сфуфлив на оцінці будинку, коли купив, - має бути справа за несплату грошей державі. Тільки так ми відучим думати персонал прокуратури, що держава і судові рішення - це бізнес.

4. Необхідно купувати молодих фахівців, як пропонує Юрій Луценко. Купувати молодого спеціаліста з червоним дипломом, виділити йому одразу ж двокімнатну квартиру, дешеву машину типу «ланос», пристойну зарплату. При цьому йому виставити умову: вам потрібно відпрацювати 20 років, щоб це стало ваше. Не виходить, вибачте, це доведеться все повернути, без будь-яких приватизацій. Тоді буде стимул.

5. Втілювати в життя попередній пункт необхідно негайно. Де взяти гроші? Нехай прокуратура звільнить два квартали своїх приміщень. Їй для старту вистачить грошей, якщо вони ці приміщення відкрито викуплять для бізнес-центру, для ще чогось. Це забезпечить первинну зарплату. Більш того, зарплата повинна залежати від «вироблення» прокурорів. Тобто, якась мінімальна зарплата буде, а всі надбавки - тільки від вироблення, від того, скільки справ він довів до суду і до винесення вироку. Суспільство має розуміти, за що платить прокурору.

Лана Самохвалова, Валентина Сямро

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-