Григорій Кабанченко, в.о. голови профспілки працівників МВС України
Трагедія 7 лютого має не уповільнити реформу МВС, а навпаки – пришвидшити її
Інтерв'ю 25.02.2016 13:26 2888
Вже більше двох тижнів трагедія - смерть 17-літнього юнака, - яка сталася в Києві під час затримання поліцією БМВ, залишається в центрі уваги всього, без перебільшення, суспільства. Справа явно переросла рамки кримінальної події, ставши фактором політичного життя. Достатньо сказати, що на захист поліцейського, від кулі якого випадково загинув пасажир БМВ, в центрі столиці зібрався багатолюдний мітинг. Для України це нечувана досі подія: громадяни захищають поліцію. Однак, попри суспільний резонанс, важливим, а можливо - і головним у всій цій справі, залишається суто фахова оцінка того, що сталося. Про це кореспондент «Укрінформу» говорить з членом Громадської ради при МВС України, виконуючим обов'язки голови профспілки працівників МВС України полковником міліції у відставці Григорієм Кабанченком.

- Пане Григорію, давайте спробуємо оцінити те, що сталося, без політики. Що це було?

- Трагічна випадковість. Яка вряди-годи трапляється у діяльності будь-якої поліції у будь-якій країні світу. Саме це сталося у нашому випадку, наскільки я можу судити з тих даних, які вже оприлюднені в ЗМІ. Там, де є протистояння і зброя, такі трагедії, на жаль, неминучі. Усі поліцейські навчальні посібники, усі службові інструкції виписані кров'ю саме з таких випадків. Як армійські статути. Але неможливо все передбачити, тобто виписати в інструкціях, заздалегідь. Крім того, навіть при ідеальному виконанні поліцейськими своїх службових обов'язків випадковість не виключена. Коли є протистояння, є велика швидкість, є стрес та емоції, є застосування вогнепальної зброї, то навіть якщо всі намагатимуться діяти ідеально, статися може все, що завгодно.

- Якщо це, як ви кажете, трагічна випадковість, яку неможливо передбачити, і яка може статися будь-де і будь-коли, тоді про що говорити? Можемо на цьому ставити крапку?

- Ні. Можемо говорити, що можна і треба прагнути до того, щоб звести кількість таких непередбачуваних трагедій до мінімуму. Так, їх не можна унеможливити взагалі, але до цього треба прагнути. Зрозуміло, це можна зробити, лише забезпечивши невпинний і ефективний процес удосконалення професійної майстерності поліцейських. Тому що, у високопрофесійної поліції такі трагічні випадки трапляються, умовно кажучи, раз на сто років, а у слабкої - частіше. Тобто, хоч я і кажу, що подібне могло трапитися (і трапляється) з поліцейськими у будь-якій країні, однак частота таких випадків у різних поліцій різна, і це вже залежить від загального рівня її фахової підготовки.

- Фаховий рівень нашої нової поліції слабкий?

- Наразі йдеться про нову патрульну поліцію у Києві. Смішно було б стверджувати, що ця структура, в якій переважна більшість співробітників є новачками, строк попередньої фахової підготовки яких не перевищував чотирьох місяців, є високопрофесійною. Таке просто неможливо. Неможливо за чотири місяці підготувати класного поліцейського.

Якщо вже ми були вимушені якнайшвидше розпочати роботу нової патрульної поліції, то далі треба особливо посилено підвищувати професійну майстерність поліцейських

- Тоді, виходить, у трагедії винні ті, хто дозволив новій патрульній поліції розпочати роботу всього через чотири місяці підготовки?

- Це дуже простий і зовні правильний висновок, однак, на жаль чи на щастя, все набагато складніше. Очевидно, що часу для серйозної підготовки нової патрульної поліції в столиці просто не було. Чотири місяці - це не той строк, за який така підготовка в принципі можлива. Але також очевидно, що влада виправдано поспішала із початком роботи нової патрульної поліції, оскільки суспільство вимагає якнайшвидших реформ у системі МВС, тобто ця реформа була у тому числі і політичною справою. Тобто, існували серйозні об'єктивні причини, з яких строк підготовки патрульної поліції був таким коротким. Інша справа, і це ми вже почнемо говорити про ті недоліки нової поліції, які її керівництву можна і треба негайно виправляти, що немає і не може бути об'єктивних причини тієї, приміром, ситуації, що з початком роботи нової патрульної поліції процес підвищення фахового рівня співробітників не є достатньо інтенсивним. Якщо вже ми були вимушені якнайшвидше розпочати роботу нової патрульної поліції, то далі треба особливо посилено підвищувати їх професійну майстерність. А цього, на жаль, не видно.

- Тобто, поліцейські виходять на патрулювання - і все? Тренувань - зі стрільби, водіння авто, фізичної підготовки - нема?

- Є, звісно, але дуже й дуже мало. Настільки мало, що не дозволяє якнайшвидше виправити неминучі недоліки нових поліцейських, викликані закоротким строком їхньої попередньої підготовки.

- А можна конкретніше про ці, як ви кажете - неминучі, недоліки?

У київській патрульній поліції приблизно 200 авто. І на сьогодні близько 70 із них побували у ДТП

- Приміром, водіння авто. У київській патрульній поліції приблизно 200 авто. І на сьогодні близько 70 із них побували у ДТП. Це просто захмарний рівень. Якби у мене, офіцера міліції, у підрозділі був такий рівень ДТП з міліцейськими авто, то я не дослужив би не те що до пенсії, а до кінця кварталу. Вигнали б зі служби. Моя перша службова посада - міліціонер-водій. Готували шість місяців. Спочатку «бобик», потім - «москвич». Але й після шести місяців мене не випускали на службу одного, обов'язково разом з досвідченим уже міліціонером-водієм, інструктором, який ще два-три місяці вчив мене по всьому маршруту - як і де повертати, коли включати сирену, де яка швидкість може бути, і ще багато-багато чого. Хоча я вже був водієм з правами професіонала, в армії вже авто водив, мав якийсь стаж. Завершувалося це все письмовим висновком інструктора, що я все вмію робити правильно. Тільки тоді я мав право на самостійну роботу. І це не тільки радянська така система була, вона по всьому світу така. Тобто, водій у поліції чи міліції має бути найвищої кваліфікації. Це трохи інше, ніж просто водій.

- Коли проводили відбір до нової патрульної поліції, якось виділяли рівень водійської майстерності кандидатів?

- Як бачимо по факту - не зовсім. Очевидно, що було мало часу. Але й за таких умов можна було, на мою думку, звернути більше уваги на добір водіїв. Скажімо, брати у нову патрульну поліцію більше водіїв з числа міліціонерів. Не обов'язково бути співробітником МВС, щоб зрозуміти, що водії-міліціонери - аж ніяк не найбільш корумпована категорія службовців у системі МВС. Добре, якщо ви вже принципово не хочете брати в нову поліцію міліціонерів, то беріть, приміром, таксистів - вони знають місто і вже навчилися більш-менш їздити вправно. Не подобаються таксисти, чи вони не хочуть - пошукайте кандидатів серед водіїв тролейбусів, вони їздять краще за Шумахера. Тобто, і можна і потрібно було набрати у нову патрульну поліцію нормальних водіїв.

- Можливо, ставилося завдання, щоб новий поліцейський був не лише вправним водієм, а й міг кваліфіковано виконувати усі функції поліцейського. Такий собі універсал?

- Водій у всіх поліціях світу виконує функцію прикриття колег. І не більше. Водій завжди при авто, він не може його залишати, інших функцій у нього нема. Це інші поліцейські можуть бути універсалами, а у водія його функція завжди має бути головною.

- У тій гонитві за БМВ ви побачили негативні наслідки недостатньої водійської майстерності поліцейських?

Професійна поліція не наздоганяє порушника, а перепиняє його і затримує не в людному місці, а в якомусь глухому куті, куди порушника треба загнати

- Поліцейські авто не спричинили ДТП, ніхто зі сторонніх на дорозі від них не постраждав, тож про якийсь конкретний наслідок непрофесійних дій поліцейських, які були за кермом, говорити, на щастя, не можемо. Хоча й цілком міг бути, раз поліцейські авто, приміром, виїжджають на зустрічну смугу. Є інша обставина, яка, можливо, говорить про недостатній професійний вишкіл патрульної поліції. Кажу «можливо», бо роблю висновок лише з тієї інформації, яка доступна усім. Маю на увазі те, що не видно було чіткого централізованого керівництва усією операцією із затримання БМВ. Справа в тому, що помилкою є вже сам факт гонитви. Вона добра і ефектна виключно в голлівудських бойовиках про «кіношну» поліцію Лос-Анджелеса чи Нью-Йорка. Професійна поліція не наздоганяє порушника, а перепиняє його і затримує не в людному місці, а в якомусь глухому куті, куди порушника треба загнати. Для цього потрібно, щоб був один керівник всієї операції, який отримує інформацію від усіх патрульних авто і має перед собою детальний план міста. Тобто, головне для конкретного патруля - не наздогнати БМВ, головне - не втрачати його з поля зору. Принаймні, не втрачати на довгий час. У великому місті патрулюють десятки, якщо не сотні екіпажів. І якщо вони діють злагоджено, то порушник нікуди не дінеться. Зрештою, марка і колір машини відомий, номер теж, і за ті кілька хвилин, коли, можливо, порушник зникне з поля зору патрульних, нічого цього не зміниш. Елементарне блокування району, де втрачено контакт, елементарне прочісування - і все. Треба перекривати дороги, заганяючи порушника в глухий кут, а затримувати так, щоб не було небезпеки для людей. Треба, якщо потрібно, розкласти «їжака», перекрити дорогу власним авто, чи якимось КАМАЗом з піском. І тільки тоді, якщо не допомогло, застосовувати зброю. Причому, це має робити спеціальна група захоплення, у складі якої є снайпер. Це я розказую, як діяла чи, принаймні, повинна була діяти у подібних випадках міліція. Я можу зрозуміти, що у нової поліції через брак часу вся ця методологія ще не відпрацьована. Однак з доступної інформації я не помітив, щоб затримання БМВ направлялося з єдиного центру. Зазвичай це - роль чергового поліції по місту, який зобов'язаний прийняти на себе командування. Усі патрульні виконують лише його команди.

- З того, що виклали в інтернет, маю на увазі переговори патрульних, справді виникає враження, що патрулі передавали один одному інформацію, але когось одного, хто направляв би дії усіх, не було помітно.

- Нам показали кілька хвилин, можливо повна картина дала б інший висновок. Має бути черговий, чи просто командир. Усі інші мовчать і виконують його команди. На жаль, цього ми не почули і не побачили. Можливо, це було, але прокуратура його вирізала, щоб підставити поліцію.

- Це Ви вже про політику.

- На жаль, оминути її неможливо, хоч як би нам цього не хотілося. Я вже її зачепив раніше, коли говорив про об'єктивні причини вимушеної прискореної підготовки патрульних поліцейських. А у справі обвинувачень прокуратури щодо поліцейського Олійника, невдалий постріл якого, власне, і став трагічною випадковістю, політика не просто присутня, а стала, на мою думку, визначальною. Тож мусимо про це говорити. Звинувачення Олійника не лише за статтею 365 - «Перевищення службових повноважень», а й за статтею 115 - «Умисне вбивство», є явним перегином. Як і арешт Олійника без права внесення застави. Власне, стаття 115 і була застосована, щоб не залишати суду вибору - тільки арешт. Детально розбиратися в діях Олійника, безумовно, потрібно, тим більше, що загинула людина. Але розцінювати його дії як умисне убивство - це що? Одна справа, якщо йдеться про неналежне дотримання якоїсь службової інструкції, якої, цілком можливо, і нема. І зовсім інша справа - умисне вбивство.

- Зачекайте, що значить «інструкції, якої, цілком можливо, нема»? Нема нормативного документу, затвердженого міністром внутрішніх справ чи начальником поліції, як діяти поліцейським при затриманні порушника?

- Я так кажу, бо закон про національну поліцію не встановлює її правонаступництво від міліції. Тобто, безумовно, є нормативний документ, який регулював цю проблему в діях міліції, але він вже не чинний для поліції. А чи є новий документ, нова інструкція - я зовсім не впевнений. Може, він ще не складений. І причина та сама - брак часу. Принаймні, на сьогодні нема чіткого розпорядження, які нормативні документи міліції продовжують діяти для поліції, а які - ні. А про норму закону про відсутність правонаступництва я вже сказав. До речі, навіть щодо службових розслідувань дій поліцейських, то стара інструкція не діє, а нової нема. Або її не оприлюднили.

- Повернемося до звинувачень прокуратури. Якщо це політика, то який політичний мотив таких очевидно нелогічних дій прокуратури?

- Моя думка з цього приводу не є фаховою чи авторитетною. Тому я залишу її при собі. Зауважу лише, що поліція раптом почала евакуацію авто працівників прокуратури за неправильне паркування.

- А чому б і ні, раз авто неправильно припарковано?

- А чому почали з авто прокуратури? Я ось вважаю, що починати треба з авто народних депутатів, потім авто «Укрінформу», потім авто поліції, а тільки потім - прокуратури.

- Щодо «Укрінформу», то, як казала одна відома кіноособа, «мерсі за компліман», але все-таки - чому не почати з авто прокуратури?

Максимум, що може бути визнано у діях поліцейського - вбивство з необережності

- А ніхто не знає. Чому це з нашої «цирульні» починають революцію? А без жартів - то усі двадцять п'ять років української незалежності міліція і прокуратура сперечалися, хто з них сильніший. Що, ця боротьба продовжується, тепер між поліцією і прокуратурою? До речі, прокуратура завжди була, є і буде сильнішою. Але політика - політикою, а за Олійника треба боротися, і наша профспілка це робитиме. Навіщо приписувати йому абсурд про умисне вбивство, навіщо арештовувати? Максимум, підкреслю - максимум, що може бути визнано у діях поліцейського - вбивство з необережності. Яке умисне вбивство, яке довічне ув'язнення, яке нібито загрожує поліцейському? Вдумайтеся: прокуратура вважає, що Олійник хотів умисно вбити водія, але помилково вбив пасажира. Отже, виходить, умисного вбивства таки не сталося, а сталося неумисне, бо Олійник поцілив не в того, в кого хотів. Тобто, як не повертай, сталося вбивство неумисне. Кримінально-процесуальний кодекс і кримінальний кодекс довільно трактувати не можна, раніше чи пізніше все обов'язково розсиплеться. Яка мета - залякати інших поліцейських, щоб вони боялися застосовувати зброю? Це - трагічна випадковість, повторю в сотий раз. Як ми не аналізували б. Рухалася на поліцейських БМВ, не рухалася - у всьому може розібратися слідство. Але Олійник не ухилявся від слідства, загрози для суспільства не становить, і до Панами не втече. Не думаю, що в нього є панамський паспорт, як колись у Лазаренка. Навіщо арешт? Якщо ж у когось політичні рахунки з міністром Аваковим чи начальником поліції Деканоїдзе, то з'ясовуйте їх якось інакше, не калічачи долі абсолютно не причетних до політики людей. А то політики сваряться, а у поліцейських чуби тріщать.

- І як тепер виходити з цієї ситуації?

- Хочеться вірити, що прокуратура самостійно змінить міру запобіжного заходу. Це потрібно хоча б тому, що ситуація набула такого сильного суспільного резонансу, що вже вкрай важко, якщо взагалі можливо, провести неупереджений суто фаховий аналіз події і незалежне слідство.

- І як тепер прокуратурі наважитися на скасування арешту Олійника? Адже тоді вже прокуратуру треба притягати до відповідальності, бо чому людина має невиправдано сидіти скількись там днів чи тижнів у СІЗО.

- Так, тепер діятиме фактор «честь мундира». З самого початку подія, природно, викликала величезний суспільний резонанс з категоричними оцінками від «стріляй мажорів!» до «поліцейський - убивця!» Потрібно цей градус емоцій понижувати, а його, навпаки, підвищують. Ніхто не думає, що буде далі. Тепер вже у суспільстві кажуть: суд не такий, прокуратура не така!

- Отже, підсумуємо неполітичний бік події. Які Ваші висновки?

- Крім того, про що я вже говорив - про ретельніший відбір людей, про підвищення інтенсивності фахової підготовки поліцейських, про пришвидшення створення нормативної бази роботи поліції, головний підсумок, на мою думку, такий: трагедія 7 лютого має не уповільнити, а тим більше - не припинити, реформу у всіх структурах МВС, насамперед - патрульної поліції, а навпаки - пришвидшити її, аби процес виведення професійної майстерності нових поліцейських на достатній високий рівень пройшов якомога швидше. Саме це і буде найбільшої гарантією, що трагічні випадковості у нас траплятимуться не рідше, ніж раз на сто років.

Юрій Сандул, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-