Сувалкський рубікон. Чи наважиться Росія?

Сувалкський рубікон. Чи наважиться Росія?

Аналітика
3742
Ukrinform
Проведення військової операції РФ не виключається вже починаючи з другої половини 2016 року

Сподіватися завжди треба на краще. Але готуватися до найгіршого. На жаль, ця поширена «побутова» мудрість знову є актуальною не тільки для людей, але й для держав та міждержавних відносин. На наших очах відбувається ренесанс цієї парадигми, яку, здавалося б, сучасна цивілізація давно закинула на запорошені історичні полиці.

Виявляється, не всі закинули. Росія, яка поки що не здатна довести собі й іншим власну конкурентоспроможність на світовому ринку, доводить протилежне - свій потенціал руйнівника, бажання силою та на власний розсуд змінювати правила гри. Росія грюкає у двері Європи й світу, і це неможливо ігнорувати. Адже ломиться вона в Європу вже не трубопроводами, а погрожує зброєю, «зеленими чоловічками» та глобальною війною.

Поява в ефірі Бі-Бі-Сі стрічки «Третя світова війна: у командному пункті» (World War Three: Inside the War Room) є симптоматичною. Зрозуміло, що це вигадка, плід людської фантазії. Але цей фільм тому й набув такого резонансу, що розігрує вірогідний сценарій російського вторгнення у Прибалтику, який може бути реалізованим вже завтра. Фільм з'явився перед західною аудиторією під реальний гуркіт танкових гусениць, злети винищувачів та розгортання ракетних комплексів на величезній території від Волгограду до окупованого Росією Криму, - все це дійство Росія почала демонструвати 8 лютого, коли оголосила  чергову «раптову перевірку» боєготовності у військах Південного та Центрального військових округів.

Згадана перевірка торкнулася окремих з'єднань повітряно-десантних військ, бойової та військово-транспортної авіації, що не залишає сумнівів - Росія готується до наступальних дій. Вочевидь, славнозвісна концепція досягнення перемоги над ворогом на його території, яка була настільки популярна у середовищі вищого партійного керівництва СРСР перед початком Другої світової війни, знову не дає спокійно спати нинішньому російському керівництву.

На сторінках Укрінформу ми вже досліджували тему розгортання на кордонах з Україною трьох російських дивізій, яке не лише несе пряму загрозу Україні, але й є свідченням підготовки Росії до масштабної війни в Європі із «великим» Заходом та НАТО. Це є підтвердженням послідовного «відходу» російського керівництва до психології та дій часів «холодної війни», логіка якої є передбачуваною, просто в силу того, що має історичний прецедент.

Як і в ті «старі добрі часи», у сценаріях гіпотетичного конфлікту між Росією і країнами НАТО західні аналітики та військові експерти відводять ключову роль контролю над так званим Сувалкським коридором («Suwalki Gap»), навколо якого й може розгорнутися конфлікт із тенденцією переростання у глобальну катастрофу. 

Сувалкський коридор або Сувалкський пролом (за назвою польського міста Сувалки /польск. Suwalki/) - це умовна назва смуги території землі (протяжністю до 100 км та шириною близько 60 км) між Калінінградом і Білоруссю, що проходить вздовж кордону Польщі та Литви.

У НАТО небезпідставно побоюються, що російські війська, ймовірно, за підтримки Білорусі, можуть зайняти територію Сувалкського коридору, відрізавши країни Балтії від їх союзників по НАТО. Такі перестороги нещодавно відверто висловив командувач Сухопутними військами США в Європі генерал-лейтенант Бен Ходжес (Frederick Benjamin Hodges)

Історія беззаперечно свідчить: у наступальних операціях російської армії територія сучасної Білорусі завжди відігравала центральну роль. Росіяни завжди використовували білоруські землі, коли наступали на Захід, завдаючи удару по Польщі. Так було в 1920 році у діях проти Польщі або в 1944 році у ході операції «Багратіон».

У свою чергу, для союзників по НАТО Сувалкський коридор - це основний напрямок для перекидання військ та озброєння до країн Балтії, а також можливої контратаки з центру Європи у їх напрямку.

НЕ ПРЕБІЛЬШУВАТИ ЗАГРОЗУ. АЛЕ Й НЕ ПРИМЕНШУВАТИ…

Одночасно, за оцінками експертів Stratfor (Strategic Forecasting Inc.), значення Сувалкського коридору не слід перебільшувати. Росія, як вважають аналітики цього авторитетного американського агентства, продовжуватиме нарощувати військову силу в Калінінградському анклаві та намагатиметься підсилити свою присутність у Білорусії (хоча білоруські власті недавно демонстративно й відмовилися розміщувати у себе російську військово-повітряну базу). Будь-яка спроба зайняти територію між Калінінградом і Білоруссю, тобто, вступити у пряме силове протистояння з НАТО, обійдеться їм (Росії і Білорусі) занадто дорого, що робить такий сценарій, на переконання аналітиків зі Stratfor, малоймовірним.

Разом з цим, деякі західні експерти у своїх оцінках порівнюють район Сувалкського коридору з Фульдським коридором («Fulda Gap») - областю у Німеччині, яка у роки «холодної війни» розміщувалася на кордоні між ФРН і НДР, тобто фактично між країнами НАТО і радянського блоку. Її вважали одним із найбільш вірогідних напрямків, по яких радянські війська можуть вторгнутися до Західної Європи.

Варто згадати, що у ході Другої Світової війни саме Фульдський коридор достатньо ефективно використовували американські війська для проникнення до внутрішніх районів Німеччини. Тож за часів «холодної війни» з обох боків до цього регіону були підтягнуті значні військові сили.

З боку НАТО коридор знаходився у зоні відповідальності 5-го армійського корпусу Сухопутних військ (армії) США, а з боку країн Варшавського договору коридором опікувалась 8-а гвардійська армія СРСР. Тобто, у роки «холодної війни» контроль над Фульдським коридором розглядався як вагомий чинник, від якого могло залежати саме існування НАТО у разі силового конфлікту з радянським блоком.

БАЛТІЙСЬКИЙ ФАКТОР

Ймовірне захоплення Росією Сувалкського коридору могло б стати початком великої (звичайної) війни, але не обов'язково - прямою загрозою для всього Альянсу. За оцінками західних аналітиків, у випадку із Сувалкським коридором йдеться не про напрям гіпотетичного удару російських військ проти усього Альянсу, а «лише» про загрозу блокади окремих країн НАТО - країн Балтії (Литви, Латвії та Естонії).

Ці країни у випадку військового конфлікту не зможуть захистити себе як поодинці, так і разом, просто в силу невеликого розміру та обмежених військових спроможностей. В той же час, Росія, враховуючи її військову присутність на Балтиці, має достатньо можливостей, щоб перешкодити підтримці балтійських країн з боку їх союзників по НАТО як по суші, так і з моря.

Для країн Балтії, що повністю залежать від військової підтримки Альянсу, у будь-якому випадку Сувалкський коридор залишається головним напрямком для сухопутного зв'язку із союзниками. Для цих країн, як і для деяких інших «нових» членів НАТО, існування такого коридору та ймовірні загрози його захоплення - це серйозний привід для посилення військової присутності сил НАТО (особливо - США), у Східній Європі.

Разом з тим, ряд експертів НАТО продовжують наполягати на тому, що на найближчий час та на короткострокову перспективу зберігатиметься загроза проведення Росією суто військової наступальної операції з території Білорусі.

За цим сценарієм, нарощування наступальних зусиль цього угруповання Росії на Сувалкському напрямку та можливе розширення масштабів наступу будуть проводитись за рахунок його посилення військами (силами) Центрального та Східного військових округів ЗС РФ. Варто нагадати, що російські військові мають вже напрацьований досвід перекидання військ /сил/озброєння та військової техніки на великі відстані авіаційним, залізничним та автомобільним видами транспорту, набутий в ході стратегічних командно-штабних навчань (СКШН) ЗС РФ типу «Захід», «Кавказ», «Центр» та «Схід» протягом останніх п'яти років.

Одночасно, серед іншого, однією з головних задач сил Балтійського і Північного флотів, а також дальньої (стратегічної) авіації ВПС ЗС РФ, за оцінками експертів НАТО, буде блокування Балтійських проток для сил ОВМС НАТО в Європі та на Атлантиці.

У той же час, якщо тільки уявити, що Росія дійсно спробувала б узяти під контроль Сувалкський коридор, то це спровокувало б військовий конфлікт між Росією і НАТО/США такого масштабу, що зайнята територія досить швидко втратила б своє значення. І на перший план уже вийшов би Калінінград - російський форпост, який, окрім іншого, забезпечує можливість для проведення морських операцій проти сил НАТО (в Калінінграді знаходиться штаб Балтійського флоту Росії).

У разі гіпотетичного конфлікту Росія могла б використати обмежені можливості НАТО щодо сухопутного зв'язку між країнами Балтії та іншими членами Альянсу на свою користь. Однак участь Росії у такому конфлікті, сама по собі, була б страшенною авантюрою. Країні, яка зараз переживає найбільш глибоку економічну кризу у новітній історії та вже веде війну на два фронти, було б занадто складно фінансувати участь і ще в одному конфлікті, найбільш ймовірно - глобальному, враховуючи, що інші конфлікти - довкола України і в Сирії - досі не завершені. За таких обставин про можливість перемоги Росії в такому глобальному конфлікті годі й говорити.

ТРИВОЖНІ ОЗНАКИ ТА УДАРНІ ПОЗИЦІЇ

Після безпрецедентних по суті, змісту, цинізму та жорсткості окупації Росією українського Криму і захоплення окремих районів Донецької та Луганської областей їй, Росії, вже ніхто не довіряє. Принаймні, військові спеціалісти НАТО настирливо нагадують - у жодному разі не слід виключати варіанту щодо можливого застосування ударного угруповання («ударних оперативних сил») російських військ уздовж кордону між Польщею і Литвою. Вони не радять недооцінювати можливості Російської Федерації щодо розв'язання повномасштабної війни проти НАТО саме на Сувалкському напрямку і наводять певні ознаки на користь такої версії.

Серед них - активізація авіаційних розвідувальних заходів ЗС РФ у повітряному просторі Білорусі (на західному та північно-західному операційних напрямках), комплексних повітряно-морських розвідувальних та провокаційних заходів у акваторіях і у повітряному просторі Балтійського та Північного морів, а також на Атлантиці.

Помітними були також систематичні та цілеспрямовані заходи з рекогносцировки (особливо в останні два роки) на місцевості території західних районів Білорусі керівним офіцерським складом Західного військового округу ЗС РФ (від командирів батальйонів до командирів дивізій).

Потенційні стратегічні цілі Кремля знайшли відображення в особливостях змісту і спрямованості задумів та сценаріїв проведення СКШН типу «Захід» та раптових перевірок військ Західного, Центрального і Південного військових округів ЗС РФ протягом останніх років.

При всьому цьому, Росія системно збільшує інтенсивність та кількість спільних заходів оперативної та бойової підготовки наступальної спрямованості формувань ЗС РФ та ЗС РБ на західному та північно-західному операційних напрямках, активно просуває плани та проводить підготовку стосовно розгортання нових авіаційних баз та органів управління силами ППО ЗС РФ на території Білорусі. Спроби Білорусі «протистояти» таким спробам є, скоріш за все, демонстративними та тимчасовими, особливо з урахуванням суттєвої залежності економіки Білорусі від російських партнерів та капіталів. 

Особливе місце займають демонстративні заходи, які РФ проводить виключно для психологічного тиску на Північноатлантичний альянс. Зокрема, це стосується організації і проведення стрільби крилатими ракетами (КР) типу Х-101 з літаків стратегічної авіації Ту-22М3 та пуски ракет типу «Калібр» з надводних і підводних човнів Росії з акваторії Каспійського та Середземного морів. Навряд чи такі пуски мали суттєвий вплив на операції, які Росія проводить в Сирії «на прохання» Башара Асада, й до того ж - мали дещо кумедний ефект, особливо після падіння частини «Калібрів» у іранській пустелі. Але, напевно, в уяві кремлівських стратегів, сам факт таких пусків мав би справити враження, перш за все, на США, ну і на інших членів «незговірливого» НАТО.

Все це відбувається на фоні розгортання Росією повномасштабної  інформаційної війни проти країн-членів НАТО та ЄС, перш за все проти США, ФРН, Франції, Великої Британії, Нідерландів, Польщі, Румунії та країн Балтії з метою дестабілізації внутрішньополітичної та соціально-економічної ситуації в цих країнах, а також відволікання уваги від подій довкола України.

Тобто, агресивний «настрій» Росії стосовно США та їх європейських союзників - це давно вже не питання.

У чому виникають запитання - так це у тому, якими силами Російська Федерація могла б провести подібну наступальну операцію на Сувалкському напрямку та які цілі перед собою ставити?

Відповідь, фактично, лежить на поверхні, і давно уже є «таємницею Полішинеля». Для російського наступу можуть бути використані визначені сили 1-ї гвардійської танкової, 6-ї загальновійськової та новосформованої 20-ї гвардійської загальновійськової армій Західного військового округу ЗС РФ і частин ЗС Білорусі, за підтримки авіації 1 Командування ВПС та ППО, сил Балтійського і Північного флотів, а також повітрянодесантних військ, сил спеціального призначення та дальньої (стратегічної) авіації. Як ми вже говорили, це угруповання може бути посилено силами, перекинутими з Центрального та Східного військових округів ЗС РФ для нарощування наступальних зусиль.

Найближчою задачею такої операції може бути - захоплення території та взяття під контроль Сувалкського пролому з метою створення сухопутного коридору з Калінінградським анклавом та блокування країн Балтії від їх союзників по НАТО.

Можна спрогнозувати, що частина сил 6-ї загальновійськової та новосформованої 20-ї гвардійської загальновійськової армій Західного військового округу ЗС РФ залишатимуться на кордонах з країнами Балтії та України з метою стримування їх гіпотетичних наступальних дій проти Росії.

Подальшою задачею на Сувалкському напрямку російське керівництво може визначити проведення рейдових операцій силами танкових та механізованих формувань в тилу Польщі, а також на територіях ряду північноєвропейських та центральноєвропейських країн НАТО з метою демонстративного знищення (або захоплення) важливих військових об'єктів (або об'єктів критичної інфраструктури) та порушення функціонування роботи об'єктів тилу і комунікацій.

Ці рейдові операції можуть супроводжуватись і підтримуватись диверсійно-підривними акціями частин повітрянодесантних військ, розвідувальних частин та сил спеціального призначення.

ЯКЩО ЗАВТРА ВІЙНА, АБО «НАЗАД У СРСР»

Цікаво, що такі наступальні дії вже давно відображені у реальних концептуальних документах російських Збройних сил, які активно використовують ще радянську спадщину. Наприклад, організація і проведення рейдових операцій в тилу країн-членів НАТО відбуватимуться відповідно до положень та вимог концепції «глибинних операцій», а точніше - концепції застосування «оперативних маневрених груп» («ОМГ») фронтів (армій), розробленої у Збройних силах СРСР ще у 80-х роках минулого століття, в основному, на досвіді операцій Другої світової війни та нових можливостей бронетанкових військ.

Але найбільше занепокоєння у Європи та НАТО викликатиме те, що всі ці дії будуть відбуватися під загрозою можливого застосування Росією ядерної зброї.

Ця загроза «не розсмокчеться» сама по собі. Тож вирішальними питаннями є не тільки те, чи спроможна Росія до проведення військової операції такого роду проти НАТО і Європи на Сувалкському напрямку, але й те, наскільки Європа і НАТО разом зі США готові для адекватної відповіді Росії на такого роду військову операцію?

Відповідь на перше запитання більшості західних військових спеціалістів збігається з висновками експертів незалежного аналітичного центру геополітичних досліджень «Борисфен Інтел»: на сьогодні Росія ще не спроможна до проведення такої операції.

Але ця обставина є тимчасовою, і не має нікого заспокоювати. Саме сьогодні російське військове відомство веде активну й цілеспрямовану роботу з підготовки такого роду операцій, в т.ч. підготовки «ударних оперативних сил» для прориву оборони та проведення рейдових дій в тилу НАТО. Саме в рамках підготовки до забезпечення та проведення військової операції проти НАТО і йде інтенсивне формування нових трьох російських дивізій для дій на західному напрямку.

Поточне економічне падіння, яке переживає Росія внаслідок провалів у внутрішній і зовнішній політиці, є додатковим фактором ризику, який лише підкреслює небезпеку проведення такої операції проти НАТО. Образно кажучи, один окремо взятий «ленінградський щур», загнаний у глухий кут, може кидатися на людей і на решту світу просто від безвиході.

Відповідь на друге запитання щодо готовності Заходу адекватно відреагувати на таку загрозу викликає певні сумніви у більшості західних військових спеціалістів, точку зору яких поділяють і експерти нашого центру «Борисфен Інтел».

Факти говорять самі за себе. Чисельність американських військ у Європі за 25 останніх років зменшилась майже у 8 разів (з 231 до 29 тисяч осіб); кількість танків у ФРН (320) менше ніж у Польщі (890), а у країн Балтії їх всього 3 одиниці (тільки в Естонії). Останній танк американської армії покинув ФРН у 2013 році - за рік до анексії Криму, при цьому до 40% складованої бронетехніки Бундесверу ФРН на навчаннях восени 2015 року виявились технічно несправними - навіть не завелись.

До цього ще варто додати ту обставину, що упродовж майже 20 останніх років збройні сили країн-членів НАТО на військових навчаннях відпрацьовували завдання, переважно, суто для миротворчих контингентів та сил, що використовуються у локальних конфліктах низької і середньої інтенсивності, в той час як Росія вже майже 8 років поспіль (по завершенні російсько-грузинської війни 2008 року) займається модернізацією власних збройних сил, в рамках якої вона створює «ударні оперативні сили».

Тож чи готові Європа і НАТО/США до адекватної відповіді Росії на захват Сувалкського коридору та рейдову вакханалію російських танкових і мобільних спецдиверсійних формувань у центрі Європи? Саме питання, мабуть, у цьому контексті виглядає риторичним…

Ситуація, насправді, є дуже тривожною, адже мова йде не про віддалену, а про практичну, негайну загрозу, яку вже можна розгледити крізь вікна. За оцінкою авторитетних західних військових спеціалістів та експертів незалежного аналітичного центру «Борисфен Інтел», враховуючи сьогоднішні тенденції у розвитку та спрямованості протистояння Росії з НАТО/США та Європейським Союзом, проведення такого роду російської військової операції на Сувалкському напрямку не виключається вже починаючи з другої половини 2016 року, в залежності від вирішення або не вирішення Заходом питання щодо санкцій, застосованих проти Російської Федерації.

СТАЛІН ЯК КУМИР, АБО НЕВИВЧЕНІ УРОКИ ІСТОРІЇ

До речі, у певному сенсі тут напрошується аналогія із задумом і планами кумира В.Путіна - Й.Сталіна. Постать останнього далеко не є однозначною навіть у розпропагованій Росією «боротьбі з фашизмом», адже до 22 червня 1941 року Сталін, відповідно до договору з Німеччиною та внаслідок ведення разом з нею спільних бойових дій, був фактичним союзником Гітлера.

Більш того, Сталін готувався до війни, а саме - широкомасштабної наступальної операції (не оборонної і навіть не контрнаступальної), і до підступного вторгнення до Європи. Тож напад Гітлера на СРСР у червні 1941 року, за наявними архівними документами, можна розглядати як превентивний, що, власне, не виправдовує людожерської суті цього тирана. 

Не є таємницею, що в останній рік перед війною Радянський Союз і його Червона Армія наполегливо готувалися до війни. На початку 1941 року на західному кордоні були зосереджені мільйонні маси військ та колосальні запаси військової техніки, боєприпасів, паливно-мастильних матеріалів, запасних частин для бойової техніки тощо. Тут же, в районах оперативного призначення, розгортались новосформовані танкові, механізовані, гірсько-піхотні та повітрянодесантні з'єднання і частини Червоної Армії, спеціально підготовлені та апробовані на останніх військових навчаннях для наступальних дій. І навіть день «М» вже було визначено - 6 липня 1941 року. Але 22 червня 1941 року Гітлер напав на Радянський Союз, фактично, спрацювавши на упередження.

Детальна інформація та доказова база з цього приводу надана у книзі В.Суворова «Криголам», роботу над якою він завершив у 2013 році.

Історичні аналогії напрошуються самі по собі. Передвоєнна концентрація радянських військ для кидка на Захід у сорокових роках минулого століття болюче нагадує нинішню ситуацію з концентрацією російських військ (сил), які розгортаються на західних кордонах Росії. В першу чергу, це стосується сил та засобів новосформованих 1-ї гвардійської танкової та 20-ї гвардійської загальновійськової армій Західного військового округу ЗС РФ.

Між іншим, Західний фронт Червоної Армії отримав від вищого командування задачу відразу після початку війни завдати потужний удар у напрямку польського міста Сувалки із задачею оточити німецьке угруповання в районі цього міста. Наступ було сплановано провести силами 27-ї стрілецької дивізії 3-ї загальновійськової армії Західного фронту. Розвідувальний батальйон 27-ї стрілецької дивізії мав забезпечувати наступ цієї дивізії з району польського міста Августув у напрямку міста Сувалки. Однак, наступ було зірвано німецькими військами, які 22 червня 1941 року першими нанесли удар по силам цієї дивізії (В.Суворов «Криголам» - Архів МО СРСР. Фонд 181. Опис 1631. Справа №1. Аркуш 128).

ВИСНОВКИ ТА ДЕЩО ПРО СУМНЕ….

Таким чином, на сьогодні можна з високим ступенем вірогідності стверджувати, що створення Росією нових «ударних оперативних сил» на Західному стратегічному напрямку наглядно та досить переконливо свідчить, перш за все, про підготовку до проведення наступальної військової операції Росії проти НАТО на Сувалкському напрямку.

Захід небезпідставно занепокоєний можливістю підготовки і проведення Росією військової операції проти європейських країн НАТО та ЄС і, в першу чергу, проти країн Балтії та Польщі. Як найбільш небезпечний, вони розглядають варіант проведення Росією військової операції визначеними силами Західного військового округу ЗС РФ з території Білорусі на Сувалкському напрямку - у стик між Литвою та Польщею у напрямку Калінінградського анклаву.

За таких обставин, для НАТО важливо активізувати зусилля по всіх напрямках, особливо у відновленні обороноздатності країн-членів Альянсу. НАТО має бути готовим до найгіршого для себе сценарію, а саме - до наступу Росії на Сувалкському напрямку. Серед іншого, у цьому контексті Захід мав би консолідувати аналітичні ресурси і потенціал як країн ЄС та США й інших союзників по НАТО, так і країн-партнерів, що вже мають досвід бойових дій у боротьбі з російською агресією. Недалекоглядним для партнерів і членів НАТО було б ігнорувати досвід України, яка першою прийняла на себе розгорнутий удар з боку Росії в умовах реалізації цією країною стратегії й тактики «війн нового покоління» або «гібридних війн».

Тепер також можна стверджувати, що створення та посилення Росією двох армій на Західному стратегічному напрямку (в т.ч. за рахунок постійної дислокації трьох нових дивізій на кордонах з Україною та Білоруссю) здійснюються зовсім не для «убезпечення від небезпеки, що надходить до Росії від НАТО/США», не заради «завчасної підготовки Росії до вступу України в НАТО». Ці війська мають наступальну спрямованість, і вони є інструментом агресії. Очевидно, що Росія готується до військової операції проти НАТО, і ця операція задумана як підступний наступ.

Сувалкський розлом - один з імовірних напрямків нанесення удару. Ще один пролягає через Україну, по наших містах і селах. По людях, по живому.

Дійсно, Історія нічому не навчила Росію.

Прикро…

Юрій Радковець, віце-президент Незалежного аналітичного центру геополітичних досліджень «Борисфен Інтел», кандидат військових наук, генерал-лейтенант запасу.


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-