Майстер Йода, зоряні війни і доля України

Давайте про приємне. Старі добрі джедаї знову повертаються на екрани кінотеатрів України.

Хоча від нас герої «зоряних воєн» нікуди й не йшли. Дарт Вейдер регулярно бере участь у президентських, парламентських і навіть місцевих виборах, і треба ж, набирає там певну кількість голосів. Скучили українці за темним боком сили, чи що?

Перший фільм «Зоряних воєн» Лукас зняв 1977 року. Українці, які жили за Залізною завісою в СРСР, його не побачили. А дізналися вперше ми про нього року так 1979-го із замітки в популярному тоді молодіжному журналі «Техника - молодежи». Автор тексту обурювався: до чого дійшла західна буржуазна культура, яких потвор на екрані множить Голівуд! Стаття була огидна, але головне - до неї додавалися крихітні кольорові фотографії! Був на них і зелений та вухатий майстер Йода, і страшна людина в чорному плащі й касці та зі світловим мечем у руці. Звичайно, їхні імена радянській людині стали відомі набагато пізніше. Але фотографії, як убогі звісточки з іншої культури, ми могли розглядати годинами, вигадуючи всю фабулу недоступного нам фантастичного фільму.

Швидше за все, автори злісної замітки в журналі нічого поганого про творіння Лукаса не думали. У ті роки це був звичайний прийом, щоб обдурити цензуру. Помістивши розгромну статтю про яку-небудь культурну чи наукову подію «загниваючого» Заходу, автори попутно давали про нього якусь інформацію. Так радянські люди знайомилися з картинами Поллока і Далі, дізнавалися про новинки Голівуду, нові альбоми Бітлз і Роллінг-Стоунз.

Але «Зоряні війни» - це особлива стаття. Вони певною мірою стали детонатором розвалу СРСР.

1968 року світ проковтнув фактичну окупацію Чехословаччини Радянським союзом. Брежнєву це зійшло з рук. Мало того, американський президент-демократ Джиммі Картер, як і нинішній Обама, вирішив «дружити» з СРСР. Кремлівська кліка сприйняла це як слабкість, і 1979 року радянський спецназ захопив президентський палац у Кабулі, убивши президента Аміна. Так почалася війна, яку ми називаємо Афганською. Захід не міг у неї втрутитися відкрито: СРСР погрожував ядерною зброєю.

Войовничий республіканець Рейган, який прийшов на зміну Картеру, прийняв виклик. Було розроблено великомасштабний проект, названий «Стратегічна оборонна ініціатива» (СОІ). Полягав він у тому, щоб вивести на орбіту достатню кількість космічних кораблів, озброєних лазерами, здатними збивати радянські міжконтинентальні ракети в момент зльоту.

Проект був дуже витратним: справа йшла до того, що американцям доведеться заради захисту своєї країни туго затягнути паски. А ще їм, звиклим до тривалого миру після Карибської кризи, треба буде знову готуватися до війни.

І як колишній кіноактор президент Рейган на ділі реалізував тезу одного пролетарського вождя про те, що «найважливішим з усіх мистецтв є кіно». Він спробував увесь пафос популярної в ті дні космічної опери змусити працювати на злобу дня. Наслідуючи стилістику лукасівських фільмів, Рейган в одному пам'ятному виступі назвав СРСР «імперією зла», а проект СОІ «зоряними війнами».

В образі Дарта Вейдера західний глядач побачив збірний образ всіх прорадянських диктаторів – Хоннекера, Чаушеску, Бабрака Кармаля, Каддафі. А в потворному старигані Палпатіні – упізнав Брежнєва

Задумка спрацювала. Настільки вдало, що найближчі декілька років самого Рейгана карикатуристи зображували в образі то Дарта Вейдера, то майстра Йоди, чи навіть у вигляді вірного «вуки». Але американський народ думку підхопив, і в його розумі все стало на свої місця: є світлий бік сили - це Америка, а є темний – це СРСР. Темний треба побороти.

Дарт Вейдер став не просто символом абстрактного зла. У ньому західний глядач побачив збірний образ всіх прорадянських диктаторів - Хоннекера, Чаушеску, Бабрака Кармаля, Каддафі. А в нещадному потворному старигані Палпатіні, що маячив за їхніми спинами, - упізнав Брежнєва.

Утім, у КДБ пародію на Брежнєва побачили в іншому персонажі – у брудному кримінальному авторитеті на ім'я Джабба Хат – дехто вважав, що між космічним гангстером і радянським генсеком є фізіономічна схожість. Викликали протест і мундири імперських воїнів у фільмі, що дуже нагадували форму військ Східної Німеччини. У компартійних інстанціях СРСР фільми «Зоряних воєн» афганського періоду розцінювали не інакше, як ідеологічне забезпечення розгорнутої Рейганом гонки космічного озброєння.

Через усе це в нас, які жили в СРСР у ті роки, словосполучення «зоряні війни» викликало неприємні відчуття. Як сьогодні Путін, колишнє кремлівське керівництво лякало народ Америкою, лазерами, що спопеляють села і міста з орбіти, війною, що наближається, і кінцем світу, який настає. Зібравши сили і ввергаючи народ уже в повне зубожіння, СРСР спробував позмагатися зі США в цих самих «космічних війнах». Саме тоді рекламувалася «наша відповідь Чемберлену» - наземні лазерні гармати дальньої дії, покликані збивати американські космічні крейсери прямо на орбіті. І тоді ж в екстреному порядку почав будуватися перший радянський космічний човник «Буран» (його остов сьогодні іржавіє десь на заводі Антонова).

СОІ, забравши купу грошей з американського бюджету, так і не відбулася. Але «імперію зла» зоряні війни підкосили так, що вона стрімко покотилася під ухил.

І тепер ми з певною натяжкою, але можемо сказати: Люк Скайвокер зі своїми друзями та інші джедаї в чомусь допомогли Україні вибороти Незалежність.

Саме перший, найбільш ранній фільм Лукаса - і є найкращим

Ранні серії «Зоряних воєн» прийшли в Україну на початку 90-х разом з Перебудовою – тоді їх можна було подивитися в так званих відеосалонах, а пізніше - купити касету для «відака». І фільм розчарував. Знятий в сімдесятих – на початку вісімдесятих, він здавався безнадійно застарілим. Ніяких тобі просунутих технологій, ніякої комп'ютерної графіки (як у «Термінаторі-2»). Лукас намагався заднім числом увіпхнути в перший свій фільм віртуальних персонажів, але комп'ютерна графіка має властивість морально старіти, і сьогодні ці кадри виглядають у фільмі чужорідно.

І лише ще за чверть століття, після чергових трьох епізодів Саги, у дні прем'єри нового продовження пригод джедаїв, стає все більш очевидним: саме перший, найбільш ранній фільм Лукаса, він і є найкращим. Адже справа не у світлових мечах і спецефектах. Справа в акторах. У веселій недолугості незрівнянного Хана Соло, милих гримасах принцеси Леї, їх чудово побудованих діалогах-сварках, у чарівному, як м'яка дитяча іграшка, майстрові Йоді й дивному, але вірному товариші з таким неймовірно по-козацьки звучним прізвищем – Чубака.

Це веселий фільм. Він спочатку і був задуманий як веселий. Це фільм не про космічні війни, змови і державні перевороти – а про дружбу, кохання та вірність. А ще про пригоди в далекому-далекому космосі. І всі негативні персонажі в ньому смішні й гротескні, а тому не страшні. І перемагають, урешті-решт, не просто хороші хлопці поганих. Перемагає добро і милосердя.

Як і в серіалі Лукаса, у нашому житті Зло теж не переможене. Воно зростає і пухне на одній шостій частині суші

Для нас це було знайомство з американською мрією. Мрією - про Силу, що спить у кожному з нас і змушує рано чи пізно, за покликом серця, вступити в нерівну боротьбу із вселенським злом. Мрія про право одинаків руйнувати імперії.

Це було так незвично для нас, народжених у СРСР, де (як і нині в «Русскомире») горді одинаки ворожі суспільству, а історія нібито робиться колективно під керівництвом «мудрого вождя».

Як і в серіалі Лукаса, у нашому житті Зло теж не переможене. Воно щоразу відроджується і вимагає надзусиль для боротьби з ним. Сьогодні воно росте і пухне на одній шостій частині суші. І новий імператор темряви, якого, як пишуть російські джерела, у світі вже охрестили – ПалПутін, будує свою Зірку смерті.

Щоб Україна отримала свої світлові мечі, нам потрібен новий Рейган. А щоб Захід зрозумів, що війна зі злом не закінчена, потрібні нові джедаї і нові Лукаси.

Зоряні війни не закінчені. Тож вище ніс, друзі. І нехай буде з нами сила!

Євген Якунов, Віктор Мішковський. Київ.