Останні новини

Учитися чи мучитися: що обіцяє українцям реформа освіти?

Олександра Скиба Блоги 21.03.2017 01:20 6112

9% українців вважають за найбільш актуальну для себе проблему - стан освіти в нашій державі

Батьки лякаються, діти не хочуть учитися, вчителі втрачають надію на виховання нового покоління - така сувора реальність побутує нині у системі освіти. І здається, що обіцяні МОНом зміни не зроблять із редьки персик. Проте, паніку підіймати рано - для початку слід розібратися в основах реформи.

Виявляється, що 9% українців вважає за найбільш актуальну для себе проблему - стан освіти в нашій державі. Такі статистичні дані нещодавно оприлюднив НДІ в рамках дослідження «Можливості та перешкоди на шляху демократичного транзиту України». Звісно, освіті тяжко конкурувати з «переможцями» проблем опитування – зростанням цін (57%), конфліктом на Сході України (40%) та корупцією (40%). Проте, чи не варто громадянам більше звернути увагу на рівень освіти в Україні? Про це розповім далі.

Про те, що освіта в Україні на сьогодні далека від практики не говорять лише ліниві, або ті, хто ще з радянських часів вірять в успіх громадян з вищою освітою. Проте, я пам’ятаю ще й здивування багатьох родичів: «Як він міг закінчити 7 чи 9 класів і побудувати успішний бізнес?». А ще мій університетський викладач неодноразово казав починаючи кожну свою пару: «Що ви тут робите? Йдіть працюйте!» Це зовсім не означає, що не потрібно вчитися. Нинішня ситуація говорить про те, що наша система освіти – застарілий  чобіт, якого давно чекають на смітнику. Гардероб потрібно оновлювати: освіта й наука давно потребують серйозного реформування.

Ще у 2015 році Міністерство освіти та науки затвердило Дорожню карту освітньої реформи (2015 - 2025). Звісно, що почали з середньої освіти. І, як за будь-яких реформ, з’явились не лише прибічники, а й палкі противники цього процесу. Під час подорожей експертів Інституту «Республіка» в рамках налагодження діалогу між владою та громадою щодо децентралізації, неодноразово виникало питання про опорні школи, освітні округи, «О ЖАХИ!» – закриття шкіл і тому подібне.

Ми вирішили піти до Міністерства і дізнатися нюанси реформи. Спілкувалися з радником Міністра освіти та науки Оксаною Макаренко. Як у випадку з медичною реформою, так й освітньою, основний принцип - гроші ходять за людиною. Щодо шкільної освіти, це означає, що загальноосвітні заклади будуть формуватися там, де є школярі, і складатимуться з трьох рівнів:

І ступінь – початкова школа 1-4 класи, перший набір має відбутися вже восени 2017 р.;

ІІ ступінь – основна школа, 5-9 класи; перший набір у 2022 р.;

ІІІ ступінь – професійна школа – ліцей, 10-12 класи; ліцей матиме щонайменше 3 профілі та повинен мати не менше 50 учнів на одній паралелі.

Опорні школи

У зв’язку з реформою освіти з’являється нове поняття  «опорна школа – це навчальний заклад зі статусом юридичної особи, що опікується освітою І-ІІ ступенів. Опорна школа може мати філії – початкові або основні школи, що без окремого юридичного статусу. В опорній школі повинно бути не менше 300 учнів без урахування філій. Дирекція такого закладу розпоряджається коштами освітньої субвенції та власними доходами: має забезпечити всім необхідним технічним оснащенням – шкільним автобусом, Інтернетом, енергозберігаючими технологіями та навчальним обладнанням (фізичними, біологічними та хімічними кабінетами з необхідним інвентарем), спортивним обладнанням та якісним наповненням бібліотечного фонду.

Директор опорної школи також бере участь у визначенні необхідного дорожнього покриття спільно з місцевою владою територіальної громади. Керівника закладу обирає місцева рада ОТГ або районна рада.

Скажу відверто, опорні школи на сьогодні є найбільш дискусійним поняттям у громаді, адже вони своїм існуванням зумовлюють закриття частини шкіл або переведення їх на нижчий ступінь. Проте, у даному випадку громада має задати собі питання: чи потрібна їм неякісна школа із більшим штатом викладачів, ніж учнів? чи громаді потрібна якісна школа, де діти зможуть отримати сучасну освіту нехай і за 10-15 км від дому? Я, наприклад, у свій час навчалася у сільській школі за 15 хв. ходу від дому. Проте, мої батьки вирішили, що ця школа не дасть мені належних знань та виховання і вирішили перевести мене у 7-й клас в районну гімназію, а це за 6-7 км від дому (про шкільний автобус тоді мова взагалі ще не йшла). На сьогодні, я надзвичайно вдячна батькам, що вони тоді прийняли таке рішення, і я змогла отримати якісну освіту. А ще – можливість проявити свої творчі та лідерські здібності завдяки кваліфікованим викладачам та прогресивному керівництву гімназії.

Школа, на рівні з батьками, закладає основи для формування особистості. Тому не варто триматися суто за формальне існування закладу у вашому населеному пункті. Головна задача громади – створити інфраструктуру – якісні дороги, а завдання опорної школи набрати хороших спеціалістів-викладачів та забезпечити дітей шкільними автобусами. Щодо останнього, то важливо й батькам проявляти активність та створювати дієві батьківські комітети і впливати на прийняття рішень керівництвом школи. А якщо виникатимуть проблеми – не опускати руки і звертатися до МОН. Як зазначає радник міністра, коли не зателефонуєш до школи, у них завжди «все гаразд», а Міністерству надзвичайно не вистачає якісного зворотного зв’язку.

Початкова школа

Щодо малят, які мають отримати перші знання з першого по четвертий клас, тут ситуація наступна. МОН у Дорожній карті передбачає забезпечити обов’язкове збереження початкової школи в населеному пункті за наявності 10 та більше учнів. Окрім того, новизною реформи є створення умов індивідуального чи сімейного навчання, або ж гарантувати підвезення дітей до найближчої початкової школи.

Зміст освіти

Напевно, найбільш вагомою особливістю реформи є її орієнтованість на зміну самого змісту освіти. Міністерство хоче відійти від стандартизації змісту та перейти на стандартизацію результату. Викладачам, батькам та учням буде дозволено обирати освітні програми та підручники, за якими діти будуть навчатися. Особливо це стосується професійної освіти, тобто ліцеїв.

Основні пріоритети змісту:

  • розвиток особистості, що включає впевненість, успішність, реалізацію свого потенціалу та місії в житті; формування ключових компетенцій, що забезпечуватимуть громадську активність учня, ініціативність, культурну обізнаність, підприємливість, творчість;
  • для того, щоб у дитини був час на розвиток творчого потенціалу, необхідно зменшити навчальне навантаження шляхом об’єднання окремих предметів у інтегровані блоки;
  • не менш важливим на сьогодні є необхідність запровадити стандарти інформаційно-комунікаційної компетентності для учнів і викладачів, тобто уміння користуватись різноманітними ІТ-програмами;
  • удосконалити лабораторну частину, зробити навчання учнів більш практичним.

За словами Оксани Макаренко, у Міністерстві розглядається можливість створення окремих навчальних підрозділів, у яких були б створені умови для фізичних чи хімічних лабораторій, оснащених усім можливим інвентарем для навчань та досліджень школярів. Тобто уроки хімії та фізики можуть бути виїзними, а отже – максимально практичними. Також пані Оксана наголосила, що Міністерство бажає, аби освіта стала більш прикладною та інтерактивною: викладачі більше використовували ігрові технології у навчанні.

Найважливіше сьогодні – навчити дитину думати, уміти знаходити необхідну інформацію та рішення. За цим сьогодні майбутнє. Адже у час інформаційного суспільства спеціалізація швидко прогресує та змінюється, і не можна гарантувати людині з професійною освітою, що за 2-3 роки її знання ще будуть актуальні. Тому, школа вже сьогодні має готувати молоду людину до мінливого світу, який вимагає від нас постійного розвитку та вдосконалення своїх здібностей, уміння вчитися постійно протягом усього життя.

За матеріалами Дорожньої карти освітньої реформи
та розмови з радником Міністра освіти та науки

Олександра Скиба

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-