- Ми це зараз так називаємо. А тоді ще ніхто не мав уяви, що це так називатиметься. Найближче до НАТО Україна була на зламі віків - наприкінці 90-х років - на початку нинішнього століття, під час президентства Леоніда Кучми. Він тоді багато робив для членства України в Альянсі. І щоразу виявлялося, що за цим (гібридною політикою - ред.) стоять певні дуже резонансні політичні події, наприклад вбивство Георгія Гонгадзе і втеча охоронця Кучми Мельниченка за кордон. Пізніше були звинувачення, що всупереч ембарго Україна продає Саддаму Хусейну радіолокаційні станції "Кольчуга". На моє переконання, все це було елементами дій Росії.

Зрештою, ми в Польщі мали те ж саме. Дії щодо звинувачення в 1995 році чинного на той час прем'єр-міністра Польщі Юзефа Олекси у шпигунстві на користь СРСР, я вважаю, теж були елементами гібридної війни Росії. Вони мали на меті утверджувати на Заході думку, що до НАТО ці країни приймати не можна, оскільки вони поводять себе безвідповідально.

ЗАМОРОЖЕНИЙ КОНФЛІКТ НА СХОДІ - НАЙГІРШИЙ СЦЕНАРІЙ ДЛЯ УКРАЇНИ

- Як ви бачите перспективи вирішення збройного конфлікту Росії проти України, враховуючи нинішню зовнішньополітичну кон'юнктуру?

- Повертаючись до вашого запитання про напівпорожні й напівповні склянки, мені здається, що зовнішня кон'юнктура зараз є гіршою, ніж була 10 років тому. І треба це усвідомлювати. Зараз світ має свої проблеми, є егоїстичним. Гасло "America first" ("Америка передусім" - ред.), яке зараз розповсюджується, на жаль, пояснює відсутність зацікавлення до таких проблем, як війна (на сході України - ред.) чи анексія Криму Росією. Зараз дуже складний період. Сподіваюся, що у Франції вибори завершаться не так погано, як можуть, а вибори в Німеччині принесуть свого роду стабільність, яка допоможе компетентно повернутися до питань України.