Олександр Барабаш, віце-президент Асоціації народних депутатів України
Прописати «коаліцію» в Конституції було найглибшою помилкою
15.02.2017 09:00 2394

Кожного разу, коли Україну жбурляє в період парламентської нестабільності, політичні еліти починають звинувачувати у цьому виборчу систему. І, здавалося б, українські еліти багато разів «монтували» під тиском тих чи інших обставин новий виборчий закон: мажоритарку змінювала змішана система, змішану змінювала чиста пропорційка, потім від пропорційки знову приходили до змішаної, але ключем до стабільності вона не ставала. Корупцію на округах змінювала корупція в партійних списках. Точно так само, як демонізація кожної системи за підсумками не витримувала критики (ну змогли ж депутати демтабору об'єднатися на виборах 2012 року по мажоритарних округах). Якість парламентського «матеріалу» покращувалась чи погіршувалась не набагато, адже навіть спосіб формування парламентської більшості ставав предметом торгу. Зараз слово «вибори» звучить все наполегливіше, а новий закон не прийнятий.

Поговорити про проблеми виборчого законодавства ми вирішили з Олександром Барабашом, відомим експертом виборчого права, президентом Асоціації народних депутатів України.

РОБИТИ КОАЛІЦІЮ КОНСТИТУЦІЙНИМ ПОНЯТТЯМ БУЛО ВЕЛИЧЕЗНОЮ ПОМИЛКОЮ

- Олександре Леонідовичу, спочатку про актуальне. Всі ЗМІ шукають, чи є в Раді парламентська коаліція. Якою повинна бути виборча система, щоб коаліція не розвалилася, щоб вона була стійкою.

- Мені здається, що взагалі ставиться помилкова мета. Ну чому метою всього є стійкість коаліції. Стійкість коаліції є похідною від такого поняття як політико-правова культура. І вона складається з дуже багатьох факторів. Ось записати «коаліцію» в Конституцію, коли вона таким чином перетворилася на конституційний інститут, було стратегічною помилкою. Тепер на цьому починаються політичні ігрища. А питання не в цьому, питання в тому, щоб був працездатний парламент...

Підкреслю. Прописати «коаліцію» в Основному законі було одним із найдурніших рішень у конституційному будівництві. Тому що це перетворилося на додатковий предмет для політичних конфліктів, і нічого більше. Вона не стала інструментом прийняття рішень. Згадайте, коли не було взагалі цих партійних фракцій, коли не було коаліцій - найпродуктивніші та великі рішення для України приймалися у першому і другому скликанні. Коаліція - просто механізм, і не можна в принципі технологічний інструмент зводити в таке конституційне, культове поняття. І будувати виборчий закон у розрахунку на чисто процедурно-технологічну мету - це просто принизливо для такої речі, як демократія. Таке завдання для виборів, як стійкість коаліції, не містить ні Конституція, ні закони.

Демократія - це влада народу, і вона реалізується у чистому вигляді раз у 4-5 років на виборах. А у всіх інших випадках демократія - це просто гарне слово. Тому що політики, яким люди дали владу, вони вже правлять від імені народу, а народ ніяк на них не впливає, або, скажімо так, - цей вплив дуже, дуже відносний. А прямий вплив - це тільки вибори. Ось там мала б проявлятися абсолютно повна влада народу. І демократія як влада народу як раз записана в Конституції як основоположний принцип нашої держави.

- Ви розробили новий законопроект про вибори. Який сенс у новому проекті?

- Ця робота (а законопроект підтриманий Асоціацією народних депутатів України) є підсумком мого майже 28-річного досвіду безпосередньої участі у сучасних виборчих процесах у всіх мислимих якостях - кандидата, депутата, законодавця, аналітика-дослідника, викладача-тренера, автора посібників, спостерігача, правового консультанта, експерта тощо. Підкреслю лише, що головною ідеєю проекту є принципово інший, ніж за останні 25 років виборчого законотворення, доктринально-світоглядний підхід до інституту виборів. У протилежність філософії, домінуючої в сучасному виборчому законодавстві, пропонується "людиноцентристська" концепція, коли народу, "єдиному джерелу влади", виборцям на рівні практичних механізмів забезпечена повноцінна реалізація ВСІХ виборчих прав.

- Олександре Леонідовичу, спостерігаю зіткнення двох думок. Олександр Лавринович одного разу це написав, і це стало загальною думкою політиків, що склад парламенту залежить виключно від виборчої системи. Ви передаєте думку, що склад повинен залежати тільки від волі виборця. По-перше, повністю це неможливо.

- Чому?

ГРОШІ - ВСЬОГО ЛИШЕ ОДИН ЕКВІВАЛЕНТ ДЖЕРЕЛА СИЛИ

- Тому що на виборах найсерйозніші гравці - капітали.

- Гроші - всього лише один еквівалент джерела сили. Зараз це вирішують гроші, тоді вирішувала влада. У США грошей в 1000 разів більше. Так що там - все вирішують гроші? Ні. На гроші все списують ті, хто хоче, щоб все вирішували гроші. Виборець може все вирішувати. І повинен вирішувати.

- Вам не здається, що це все популізм. Виборець буде хотіти низьких тарифів, дешевого бензину, та булок на деревах.

- Яким чином він це може хотіти?

- А він завжди хоче, щоб було дешевше.

- Я, наприклад, не розумію, у чому взагалі недолік, що люди хочуть цих політиків, які знизять тарифи. Ну ось, подивіться, що робиться в світі? А Трампа через що обрали?

- Чим це підвищить якість парламентаризму, якщо ми завжди будемо вибирати популістів? Що будуть заходити не тихі, спокійні юристи та інші.

- Абсолютно всі 100% політиків є популістами, особливо на виборах. І народ чудово у усьому розбирається. І ніколи ще наш народ на голий популізм не вівся.

- Скажіть, що ваш закон пропонує принципово нового, наприклад, у формуванні списків. Що у ньому нового?

- Зняття монополії партії на висування кандидатів і всі інші права у виборчому процесі.

Самовисування, свободу висування вважаю ключовим моментом

- Тобто, висуваються всі, хто хочуть?

- Власне, так. Тобто в моєму законопроекті право висування кандидатів мають партії, блоки партій, громадські коаліції (це коаліції окремих громадян і громадських організацій) та самовисування.

Зараз у нас право висувати кандидатів у депутати (на виборах за партійними списками) мають виключно партії. Самовисування, свободу висування я вважаю ключовим моментом. І власне кажучи, політична реформа 88-89 років, горбачовська - це введення свободи висування. Вся когорта різночинців, які увійшли в парламент, а до цього увійшли у 89-му році в парламент СРСР, фактично перевернули взагалі історію. Поява таких людей все змінила, змінило державний устрій, економічну систему, політичну систему, ідеологію.

- Добре. Йдемо далі по вашому законопроекту. Що нового у формуванні списків? У вас якась система?

- Серед теоретиків вона називається пропорційна персоніфікована, схожа на систему виборів у Бундестаг ФРН з пристосуванням під наші конституційні реалії (зокрема, незмінність загальної кількості депутатів) та виборчі традиції. Є позірна схожість з системою останніх місцевих виборів, але з принциповими відмінностями. Голосування проходять за виборчі списки - окремо, та за кандидатів в окрузі окремо, різними бюлетенями; відповідно - різне підведення підсумків. Є можливість отримання прямого депутатського мандата переможцем виборів у місцевому окрузі; і, як я згадував, поліваріантність висування кандидатів і, відповідно, списків кандидатів, партії, блоки партій, громадські коаліції (громадські організації + окремі виборці), самовисування (незалежні кандидати) - їх рівноправна конкуренція у ВСІХ процедурах. Вибори 450 народних депутатів відбуваються в єдиному загальнодержавному окрузі та 300 місцевих округах.

- Які ще характеристики закону?

- Виборець голосує двома виборчими бюлетенями: одним - за список кандидатів від партії або незалежних у загальнодержавному окрузі, другий - за конкретного кандидата з числа тих, які балотуються в окрузі. Загальний політичний результат виборів (кількість мандатів для кожного списку кандидатів від партій та незалежних) визначається за результатами голосування у загальнодержавному окрузі партії. У розподілі мандатів беруть участь десятки кандидатів. Кандидат, який одержав на місцевому окрузі найбільшу кількість голосів (але не менше, наприклад, 15% від загальної кількості виборців в окрузі) вважається обраним депутатом. Решта мандатів розподіляються (у межах квот відповідних списків кандидатів, визначених за результатами голосування у загальнодержавному окрузі) між кандидатами зі списку кандидатів від партії чи незалежних, у порядку спадання відсотка голосів, одержаних ними у місцевому окрузі.

- Наведіть приклад.

- Відповідно до моєї системи ми поділяємо голосування за партію та за кандидата. Грубо кажучи, мені подобається «Самопоміч», а як кандидат мені, наприклад, подобається Іллєнко. Але почекайте, як я можу цю ситуацію вирішити у ситуації пропонованих систем пропорційних виборів за відкритими списками? А ніяк. А в моїй системі, будь ласка, я голосую за Іллєнка і голосую за «Самопоміч». І Іллєнко потім, коли будуть розподіляться голоси партії «Свобода», він займе відповідне місце і у рейтинг потрапить за їхньою квотою, а мій голос за партію піде Самопомочі. По-моєму, з точки зору у ставленні до виборця це настільки природно і очевидно. І ось це бажання партократів загнати всіх у свою парадигму: ти голосуєш тільки те, що ми вам запропонуємо, ні, ось так не можна, проти всіх голосувати не можна, за представника іншої партії голосувати не можна, «так» і «ні» не говори, чорне-біле не носити, почекайте, - що це за свобода, навіть у голосуванні, не кажучи вже про висування, і ми ще навіть не торкнулися ведення агітації.

- Скажіть, ви чомусь вирішили зменшити кількість до 300 округів, чому?

- Тому що повинен бути резерв для тих, хто займе перше місце, повинен бути резерв «вирівнювання», щоб вийшла дуже поліваріантна система. Одних вибирають як особистостей, інших - як представників партій, до того ж кращих представників, у результаті повинні бути і у такий, і у такий спосіб відібрані найкращі, хто дійсно має найбільшу підтримку від народу.

Пропоную природний бар'єр, так званий «відсікаючий» показник - це скільки людей проголосувало проти всіх

- А який прохідний бар'єр?

- Ні один, ні два, ні три, ні чотири відсотки прохідного бар'єру не мають під собою ніякого такого демократичного, електорального сенсу, це все надумано, це все від балди - захотіли 3, захотіли 4. Я пропоную природний бар'єр, так званий «відсікаючий» показник - це скільки людей проголосувало проти всіх. Ось партії беруть участь у розділі мандатів тільки ті, які набрали хоча б на один голос більше, ніж проти всіх. Кандидат, який перемагає в окрузі, він може стати або прямо, або потім у списках тільки в тому випадку, якщо він одержав більше голосів, ніж проти всіх. Це не те що бар'єр, це просто умова, що партія бере участь у розподілі мандатів як партія, якщо набрала більше голосів, ніж проти всіх. Кандидати потім шикуються у список згідно з відсотком набраних ними голосів у різних округах у своєму списку: один набрав на своєму окрузі 20 відсотків, інший - 19, третій - 8 тощо, вони розподіляються згідно з відсотком. Але не може там бути той, хто у своєму окрузі набрав голосів менше, ніж проти всіх. Ось так забезпечується персональність. Кількість мандатів визначається за пропорційною системою, яка діє зараз, а персональний склад - згідно з їхніми результатами в окрузі.

- Скажіть, а та сама відкритість списків, як вона досягається?

Якщо виборець впливає на результат - це відкритий список. Якщо виборець не впливає, то це закритий список

- Відкритість списків - це те, на чому багато політиків просто маніпулюють. Вони на повному серйозі вважають, що відкритість забезпечується тим, що будуть скрізь на всіх стовпах розвішені списки кандидатів. Для них ця відкритість - списки на стовпах, а йдеться насправді про відкритість до волі виборців. Якщо виборець впливає на результат - це відкритий список. Якщо виборець не впливає, то це закритий список: як партія вирішила, що це другий, це третій, жоден виборець, хоч мільйон збереться, він це співвідношення не змінить, як би хто не любив цього кандидата. І у моєму законі відкритість, тобто вплив виборця, забезпечується тим, що у рейтингу вони розставляються згідно з голосуванням виборців. І ніякого впливу партій чи когось іншого, будь-якого товстого дядька, абсолютно не має значення, тільки результат, який показав цей кандидат у відповідному окрузі, тільки кількість голосів, які йому дали відповідні виборці, все. Ось це і є відкритість, відкритість у волі виборця.

- Які новщества при підрахунку голосів?

- Я пропоную (а Асоціація підтримує) величезну кількість удосконалень правових механізмів у всіх важливих процедурах. І при агітації (право кожного кандидата мати свій виборчий фонд і проводити самостійну агітацію, а також цілий комплекс механізмів, що забезпечують рівні правові можливості кандидатів і партій проводити агітацію). І при формуванні виборчих комісій (зараз, в умовах монополії партій, вони перетворені на бойові політичні загони). І цілий комплекс ідей у вирішальній стадії виборів - голосуванні, підрахунку голосів та підведенні підсумків.

Вважаю за потрібне спрощення деяких процедур, які невиправдано ускладнюють процедури голосування та підрахунку голосів. Наприклад, скасувати контрольні талони бюлетеней, повернутися до видачі бюлетеней виборцям одним членом комісії, скасувати визнання недійсним голосування на окремій ділянці та багато іншого. Комусь може здатися - дрібниці. Однак, це такі дрібниці, які ускладнюють процес голосування для виборців, а для членів виборчих комісій, особливо дільничних, перетворюють день голосування і день-другий після нього на подобу катувань і тортур.

Пропоную посилити використання інформаційно-аналітичної системи «Вибори» у процедурі підведення підсумків голосування, а також використовувати нові технічні можливості та процедури для підвищення прозорості та підконтрольності процесу прийняття документів. Одним словом, мій законопроект, у разі прийняття, може серйозно зміцнити можливості для чесних і законних виборів, достовірних результатів. А найголовніше - змінить ситуацію з торжеством партократії і максимально наблизить можливість народу реально впливати на владу через вибори.

Лана Самохвалова, Київ

Фото: Павло Багмут

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-