Ліквідація «Гіві»: Росія «прибирає» за собою на Донбасі? Не факт
Хто й навіщо вбив «Гіві»? Цікаве питання, але для нас, в першу чергу, в тому сенсі, чи не є це вбивство непрямим свідченням того, що Росія готується «зливати» Донбас (точніше – так зване «ОРДЛО»), тобто віддавати його Україні?
Логіка у такому припущенні, безумовно, є. Справді, якщо Росія готується до завершення збройного протистояння на Донбасі і повернення Україні окупованих там територій (незалежно, на яких умовах, навіть у російському трактуванні «мінських угод»), то суб’єкти на кшталт «Гіві» чи «Мотороли» - це таки проблема. Куди їх діти? Впихнути їх у мирне життя на Донбасі - шансів жодних, вони не можуть бути в Україні ні депутатами, ні поліцейськими, ні військовими, ні навіть просто амністованими обивателями. Вони – військові злочинці і потенційні свідки проти інших злочинців, яким боком ці злощасні «мінські угоди» не повертай. Забирати їх у Росію – не найкращий, м’яко кажучи, варіант: Україна домагатиметься їхньої видачі, і Росії буде ой як складно пояснювати світу, чому вона покриває злочинців. І ховати їх від українського суду Росії нема жодного сенсу, бо яка користь, навіть на майбутнє, від «Гіві»?, і віддавати теж невигідно, бо все ж таки «свої», яких, як відомо, Росія «не кидає». Отже, залишається єдиний і дуже цинічний варіант: «нема людини – нема проблеми».
Однак припущення, навіть логічне, ще не дорівнює правді. Останніми днями ситуація на Донбасі погіршується, тобто події розвиваються якраз в напрямку війни, а не миру. Оце якраз і є прямим, а не побічним, доказом, що сторони ані на крок не наблизилися до якогось мирного компромісу. Росія продовжує наполягати на капітуляції України у вигляді виборів і конституційного закріплення особливого статусу Донбасу до виведення російських військ, а Україна продовжує цей ультиматум відкидати, вимагаючи попереднього звільнення агресором нашої землі як обов’язкову передумову будь-якого політичного врегулювання на Донбасі.
А поки війна триває, та ще й загострюється, такі як «Гіві» Росії потрібні, щоб було кому воювати. Вирішити проблему з ними можна й тоді, якщо й коли потреби у війні вже явно не буде. Причому вирішити дуже швидко, буквально за лічені дні чи навіть години. Навіть демонстративно вбивати не треба: десь зник «Гіві» (напевне сховався від помсти «укропів») і вже не з’явився. Хтозна, що з ним трапилось? Може, нелюди з «Правого сектора» десь його упіймали, вбили після жорстоких катувань і закопали у лісі окремо тіло, окремо – відрізану голову. Чим не сюжет для російського телебачення в жанрі «версії»?
Крім того, така смерть, яка наздогнала «Гіві» та «Моторолу», в певному, але значному, сенсі невигідна Росії. Адже принаймні частина місцевих чи з Росії «ополченців» не повірять байці про «укрДРГ», а тому дійдуть цілком логічного висновку: нема тут за що воювати, якщо свої «мочать» своїх, отже треба тікати.
Мабуть, варто шукати й інші пояснення вбивства і «Гіві», і «Мотороли», ніж припущення, що Кремль вже «прибирає за собою» на Донбасі. Приміром, годяться усі з категорії «павуки в банці». Такі суб’єкти, як згадані «герої Новоросії», і ще десятки і сотні інших, у тому числі й ті, хто вже на тому світі, грабували і грабують Донбас набагато інтенсивніше, ніж власне воюють на фронті. Тобто, банальний для більшості злочинів у світі мотив – не поділили награбоване – виглядає як мінімум не менш ймовірним, ніж «операції ФСБ». Або й такі мотиви, як «личная неприязнь». Може, «Гіві» когось смертельно образив, чи, як командир, послав на вірну смерть друга, брата, земляка? Хіба мало випадків на війні, коли солдати стріляли в ненависного їм з тих чи тих причин офіцера?
А ось що справді є очевидним, так це та перевірена історією істина, що ті, хто виконує для когось «брудну» й криваву роботу, хто мародерствує на війні, довго не живуть. На жаль, ця істина недоступна «Моторолам». Ці обділені природою особи щиро вважають, що доля посміхнулася їм у тридцять два зуби, подарувавши війну, і вони тепер, нарешті, будуть багатими і щасливими. Треба лишень трохи повоювати, проявити ініціативу у знущаннях над хохлами, і ти вже вхопив Бога за бороду. Відсутність не те що інтелекту, а звичайного здорового глузду не дає їм зрозуміти, що обраний ними шлях веде не до життєвого успіху, а в абсолютно протилежний бік. Тому, хто б не доклав руку до смерті «Гіві» і якими б мотивами він не керувався, загальний підсумок абсолютно закономірний і питань не викликає.
Юрій Сандул. Київ.
