«Кавказ-2016»: Російський сценарій війни з Україною і з НАТО
Головним воєнно-політичним заходом Російської Федерації в 2016 році стало стратегічне командно-штабне навчання (СКШН) ЗС РФ «Кавказ-2016», що було проведене Кремлем з 5 по 10 вересня ц.р. з метою демонстрації військової сили перед США, НАТО і Україною. Це навчання стало завершальним етапом комплексу заходів оперативної та бойової підготовки Збройних сил Російської Федерації, які проводилися з початку 2016 року, і закінчилися т.зв. раптовою перевіркою ЗС РФ 28-31 серпня цього року. Безпосередньо на етапі підготовки до СКШН «Кавказ-2016» у серпні цього року росіяни провели 12 спеціальних навчань за видами всебічного забезпечення, у тому числі вперше - за видами забезпечення Військово-морського флоту Росії.
Активна фаза комплексу широкомасштабних військових заходів, об'єднаних у рамках СКШН «Кавказ-2016», яке проводилось у Південному військовому окрузі (ВО) ЗС РФ, за участю з'єднань і частин Західного та Центрального ВО, а також Ракетних військ стратегічного призначення (РВСП), Повітрянодесантних військ (ПДВ), Повітряно-космічних сил (ПКС) та сил Чорноморського, Північного і Балтійського флотів, завершилася 10 вересня ц.р.
Політичним фоном СКШН «Кавказ-2016» стало фактичне відновлення «холодної війни» між Російською Федерацією і Заходом, після збройної агресії Росії (режиму В.Путіна) проти України, у лютому-квітні 2016 року. Протягом останнього часу найбільш резонансними проявами такої війни стали рішення самітів Європейського Союзу та НАТО наприкінці липня - на початку серпня 2016 року щодо продовження введених після агресії Росії проти України політико-економічних санкцій стосовно Росії, а також нарощування військової присутності Альянсу в Центрально-Східній Європі.
Аналіз військових і спеціальних заходів у рамках СКШН «Кавказ-2016» дозволяє зробити висновок про відпрацювання Росією сценарію повномасштабної війни зі США/НАТО та Україною на Південно-Західному стратегічному напрямку РФ, в т.ч. із застосуванням ядерної зброї.
У рамках зазначеного сценарію розглядались дві можливі причини імовірного переходу сторін від «холодного» до «гарячого» (збройного) протистояння, тобто виникнення війни, а саме:
перша - створення сухопутного коридору до Криму та Придністров'я, а за сприятливих умов - захоплення всієї південно-східної України (що, відповідно, викликало втручання у ситуацію з боку США та НАТО на стороні України) шляхом проведення Росією масштабної операції на Азово-Чорноморському операційному напрямку;
друга - реагування Росії на «...дії України, за підтримки США та НАТО, із силового відновлення контролю над Кримом та у відповідь на диверсійно-терористичну діяльність України в Криму».
Навчання включало кілька етапів, у рамках яких послідовно відпрацьовувалися всі заходи війни Росії проти США, НАТО і України, починаючи від мобілізації й закінчуючи нанесенням ракетно-ядерних ударів по території противника.
Так, основні етапи війни Росії зі США, НАТО та Україною включали:
ПЕРШИЙ - перевірку готовності федеральних органів виконавчої влади та підприємств оборонно-промислового комплексу до дій в умовах військового часу; проведення мобілізації, а також розгортання військ територіальної оборони (ТО). Загалом було призвано із запасу понад 4000 резервістів із різних регіонів РФ. Саме на їх базі були створені підрозділи ТО. Окремо перевірялись мобілізаційні плани та ресурсні запаси на підприємствах російської промисловості.
До перевірки залучались структурні підрозділи Мінкомзв'язку, Мінфіну, Мінпромторгу, Росрезерву та Центрального банку Росії. Зазначені структури координували, контролювали та забезпечували дії органів виконавчої влади з переходу на роботу в умовах військового часу, проведення мобілізаційного розгортання, а також здійснення заходів територіальної оборони.
На основі указу президента РФ від 17 липня 2015 року № 370 «Про створення мобілізаційного людського резерву Збройних сил Російської Федерації» була проведена мобілізація громадян, які знаходяться в запасі та уклали відповідні контракти з військовими частинами. Загалом було мобілізовано понад 4000 осіб у різних областях Росії. З даними особами проводились військові збори за визначеними спеціальностями.
Після цього на базі військових частин Південного і Центрального ВО та Північного флоту, за участю резервістів (близько 700 осіб, призваних із запасу), були сформовані підрозділи територіальної оборони: один батальйон, дві роти та один розвідувальний взвод.
Отриманий досвід планується використати при втіленні нової системи підготовки та накопичення мобілізаційних людських ресурсів Росії. Згадане вище має на меті забезпечення гарантованих можливостей доукомплектування військ у встановлені терміни підготовленим особовим складом як у період мобілізації, так і для вирішення кризових ситуацій.
Крім того, окремо перевірялись мобілізаційні плани та запаси на підприємствах оборонно-промислового комплексу російської промисловості, а також їх готовність до виконання мобілізаційних завдань на поставку і ремонт озброєння, військової та спеціальної техніки в інтересах створюваного угруповання військ (сил).
Така прискіплива перевірка пройшла на ВАТ «Воткинский завод» в Удмуртії. На сьогодні ряд підприємств на основі «Воткинского завода» випускають міжконтинентальні балістичні ракети стратегічного призначення «Тополь-М», «Булаву», а також «Іскандер», що є основою ядерного щита Росії, та ряд інших виробів військового призначення. Серед цивільної продукції цього ВАТ - обладнання для нафтової й газової промисловості та верстати. При цьому були виявлені окремі випадки порушення заводом планів Державного оборонного замовлення, що стало предметом розслідування правоохоронних органів Росії.
ДРУГИЙ - створення міжвидового угруповання ЗС РФ поблизу кордонів України і на Північному Кавказі Росії. До його складу увійшли з'єднання та частини 49-ї та 58-ї загальновійськових Південного ВО, а також 1-ї танкової та 20-ї загальновійськової армій Західного ВО, 2-ї загальновійськової армії Центрального ВО, з'єднання та частини ПДВ і спеціального призначення, а також фронтової й армійської авіації, які були перебазовані на південь Російської Федерації. Крім того, були розгорнуті та підготовлені до бойового застосування ударне і десантне з'єднання кораблів Чорноморського флоту, що посилювались кораблями з Північного та Балтійського флотів ЗС РФ, а також корабельна ударна група Каспійської флотилії ЗС РФ.
У цілому зазначене угруповання, за даними з різних джерел, включало до 120 тис. осіб, з них - до 105 тис. осіб були безпосередньо розгорнуті: на окупованих українських територіях - близько 62 тис. осіб /в т. ч. в Криму - до 24 тис.; на окупованій території Донбасу - близько 38 тис./, а також на кордоні з Україною - 42-43 тис. осіб.
На цьому ж етапі здійснювались заходи з прикриття оперативного розгортання своїх військ (сил) та зі зриву розгортання сил оборони противника шляхом нанесення ракетно-бомбових ударів силами дальньої (стратегічної) бомбардувальної, ударної фронтової та армійської авіації ПКС ЗС РФ по територіях України і її союзників, а також з метою блокування Чорноморських і Балтійських проток.
Перший ешелон військ посилення включав підрозділи 2-ї (м. Псков) та 16-ї (м. Тамбов) окремих бригад спеціального призначення ГРУ ГШ ЗС РФ Західного військового округу та 3-ї (м. Самара) окремої бригади спеціального призначення Центрального ВО Збройних сил РФ. Їх передислокація здійснювалась на дальність до 1,5 тис. км літаками Іл-76МД зі складу 12-ї військово-транспортної авіаційної дивізії (м. Твер, н.п. Мігалово) Командування військово-транспортної авіації ЗС РФ (зокрема 334 військово-транспортного авіаційного полку /м. Псков/ та 117 військово-транспортного авіаційного полку /м. Оренбург/). Після прибуття до району дій підрозділи спеціального призначення приступили до виконання завдань розвідувально-пошукового та протидиверсійного характеру.
Другий ешелон військ посилення угруповання військ у Південному ВО мав у своєму складі частини і підрозділи мотострілецьких, танкових, артилерійських та ракетних військ, а також фронтової та армійської авіації, які передислоковувались до регіону із глибини території Росії комбінованим способом - як своїм ходом (перельотами для авіації), так і залізничним та повітряним шляхом. У рамках даного етапу проводились окремі тактичні навчання 37-ї окремої залізничної бригади (озбр) Південного ВО (в/ч 51473, м. Волгоград), 38-ї озбр Західного ВО (в/ч 83497, м. Рязань), а також 39-го окремого путьового залізничного батальйону Південного ВО в окупованому Криму (в/ч 98546, м. Керч; сформований у травні 2014 року після окупації Росією Кримського півострова).
Найбільш масштабний характер мала передислокація з'єднань та частини 1-ї гвардійської танкової армії Західного ВО, які здійснили комбінований марш протяжністю 1,7 тис. км на незнайомі полігони на півдні Росії. В ході маршу 1-й мотострілецький полк (в/ч 31135) 2-ї гвардійської Таманської мотострілецької дивізії (в/ч 23626) з ходу форсував річку Дон та захопив плацдарм на її правому (західному) березі.
Водночас на передові аеродроми на Південно-Західному напрямку Росії була передислокована додаткова кількість літаків фронтової бомбардувальної авіації Су-24, Су-25 та Су-34 зі складу 4-ї (Південний ВО), 6-ї (Західний ВО) та 14-ї (Центральний ВО) армій ВПС та ППО Повітряно-космічних сил ЗС РФ. Основні ударні угруповання зосереджувались на аеродромах 1-ї гвардійської змішаної авіаційної дивізії (штаб н.п. Кримськ; аеродроми 960 штурмового авіаційного полку /м. Приморськ-Ахтарськ/, 559 бомбардувального авіаційного полку /м. Морозовськ/ та 368 штурмового авіаційного полку /м. Будьонівск; у 2008 році застосовувався в ході збройної агресії Росії проти Грузії/; 461 штурмового авіаційного полку /м. Краснодар-Центральний/), а також 27 змішаної авіаційної дивізії (штаб м. Севастополь; аеродром Гвардійське).
Крім того, для забезпечення прийому додаткової кількості літаків у прифронтовій зоні поблизу кордону України інженерними військами ЗС РФ було побудовано кілька польових аеродромів з довжиною злітно-посадкової смуги 1,6 км.
Як і на початку збройної агресії Росії проти України, були розгорнуті системи управління військового часу Південного та Західного ВО, в т.ч. польові рухомі командні пункти армій та підпорядкованих їм з'єднань і частин. При цьому застосовувалась Єдина система управління тактичної ланки, яка вже використовується російськими окупаційними військами на сході України. До виконання даних завдань залучались 175 бригада управління Південного ВО (в/ч 01967, м. Аксай, Ростовська обл.) та 1 бригада управління Західного ВО (в/ч 55338, н.п. Селятино, Московська обл.). Крім того, зі складу резервістів була сформована окрема рота зв'язку.
Під час навчань із застосуванням засобів АСУ та зв'язку 6-го покоління (в т.ч. супутникових та тропосферних радіостанцій, цифрових радіорелейних станцій Р-419МП «Андромеда-Д», а також уніфікованих радіостанцій Р-166-05 на базі БТР-82) відпрацьовувались питання координації дій Південного та Західного ВО на рівні МО РФ, а також управління військами від об'єднань до з'єднань, частин і підрозділів, включаючи батальйонні тактичні групи.
Поряд із розгортанням угруповань сухопутних військ були сформовані і розгорнуті також з'єднання та групи бойових кораблів Чорноморського, Балтійського та Північного флотів. Так, на Чорноморському флоті були сформовані ударні з'єднання у складі нового фрегату «Адмірал Григорович», ракетних кораблів «Самум» та «Мираж»; десантне з'єднання у складі великих десантних кораблів (ВДК) «Николай Фильченков», «Азов», «Ямал», «Цезарь Кунников» та «Саратов», а також з'єднання охорони водного району у складі сторожового корабля «Сметливый», малих протичовнових кораблів «Александровец» і «Касимов» та кораблів мінно-тральних сил. Також була розгорнута корабельна ударна група Каспійської флотилії ЗС РФ.
Зазначені дії Росії супроводжувались заходами з прикриття розгортання власних збройних сил, а також зриву процесу розгортання військ противника, у т.ч. шляхом нанесення ракетно-бомбових ударів по його території та блокування Чорноморських і Балтійських проток.
Так, з початком навчання була введена підвищена бойова готовність для сил та засобів протиповітряної оборони Південного ВО, а також посилені їх бойові можливості за рахунок перельоту на передові аеродроми літаків-винищувачів Су-27 та Міг-29/Міг-29УБ. Літаки розміщувались на аеродромах авіації протиповітряної оборони 4-ї армії Південного ВО, зокрема 3-го винищувального авіаційного полку (вап; н.п. Кримськ, Краснодарський край), 19-го вап (н.п. Міллерово, Ростовська обл.) та 31-го вап (н.п. Зеленоград, Ростовська обл.). Крім того, до районів оперативного призначення були передислоковані підрозділи зенітно-ракетних та радіотехнічних військ.
На полігонах у Ростовській та Астраханській областях Росії, а також у повітряному просторі над ними відпрацьовувались питання захисту повітряного простору РФ, у т.ч. з виконанням завдань перехоплення повітряних цілей літаками винищувальної авіації, а також здійснення практичних стрільб розрахунками зенітно-ракетних комплексів С-300 «Фаворит», С-400 «Тріумф» та зенітних ракетних гарматних комплексів «Панцирь-С1».
У рамках протидії заходам противника зі зриву процесу розгортання російських військ вирішувались завдання нанесення ударів по: розвідувально-диверсійним групам на маршрутах висування колон ЗС РФ - вертольотами армійської авіації; пунктам управління, артилерійським та ракетним позиціям противника у тактичній зоні, а також його оперативно-тактичним резервам - літаками фронтової авіації; іншим важливим об'єктам противника в оперативній та оперативно-стратегічній зонах - літаками дальньої (стратегічної) бомбардувальної авіації.
Для управління діями авіації та ведення розвідки залучались літаки дальнього радіолокаційного виявлення (ДРЛВ) А-50М та А-50У зі складу 144-го авіаційного полку літаків ДРЛВ (Іваново-Північний).
ТРЕТІЙ - проведення наступальних/оборонних операцій: у першому випадку - в рамках наступу на Україну, в другому - в ході «захисту Криму». Крім того, в другому випадку ключовим моментом СКШН «Кавказ-2016» стало проведення двосторонніх тактичних навчань бригадного рівня на полігонах «Прудбой» у Волгоградській області та на мисі Опук у Криму (за безпосередньої присутності міністра оборони РФ С.Шойгу) з відпрацюванням задач висадки та відбиття морського і повітряного десантів противника з подальшим переходом до активних наступальних/контрнаступальних дій російських військ та їх розвитком у напрямку Придністров'я.
Так, по легенді навчань у Криму, на півострові була здійснена спроба висадки морського десанту противника за активної підтримки авіації. Висадці головних сил морського десанту передувало виконання ряду заходів по розгородженню берегової зони, проведення інженерної розвідки, виявлення переднього краю та об'єктів протидесантної оборони, а також організація і проведення диверсійних дій.
Авіаційний удар по береговим позиціям та дії диверсійно-розвідувальних груп бойових плавців дозволили наступаючій стороні провести роботи по протимінному забезпеченню десантних кораблів та висадити спочатку штурмові групи зі швидкісних човнів та десантних катерів типу «Раптор», а потім - підрозділів морського десанту на бронетехніці з п'яти великих десантних кораблів.
При відбитті удару сили протидесантної оборони нанесли ракетні удари по корабельній групі противника із застосуванням ракетних комплексів «Бал» і «Бастион». Крім того, для ураження десантних засобів залучались батареї берегового самохідно-артилерійського комплексу «Берег», РСЗВ «Град» та «Ураган», а також гаубичні дивізіони, озброєні системами «МСТА-Б» і «Гвоздика».
Літаки фронтової авіації наносили ракетно-бомбові удари по противнику, а пари винищувачів Су-27СМ3 виконували завдання з придушення його систем управління і зв'язку з використанням комплексів радіоелектронної боротьби «Хибини». Крім того, проти десантних сил противника застосовувались вертольоти Ка-52 «Аллигатор» (для знищення БПЛА) та Ми-28Н «Ночной охотник» (проти швидкісних морських цілей).
У свою чергу, розрахунки ЗРК С-400 здійснювали реальні пуски бойових ракет по умовних повітряних цілях, а також вирішували завдання з передислокації у нові позиційні райони із застосуванням заходів оперативного маскування (в т.ч. надувних макетів).
Разом з тим, згідно з легендою навчань, наступаюча сторона змогла висадити морський десант, придушити засоби ППО сил протидесантної оборони, а також висадити десантно-штурмові групи вертольотами Мі-8АМТШ. Водночас, в тил берегових позицій був висаджений парашутний десант з борту військово-транспортного літака АН-26.
Все це дозволило силам морського десанту противника захопити береговий плацдарм та розвинути наступ у глибину оборони у взаємодії з тактичним повітряним десантом. Незважаючи на зазначене, силам протидесантної оборони вдалось перехопити ініціативу та провести контрнаступальну операцію із залученням бригад другого ешелону та під щільним прикриттям авіації.
Основними учасниками навчань у Криму стали частини та підрозділи 810-ї окремої бригади морської піхоти ЧФ РФ (м. Севастополь), 7-ї гвардійської десантно-штурмової дивізії ПДВ РФ (м. Новоросійськ), 126-ї окремої бригади берегової оборони (н.п. Перевальне, Крим), 127-ї окремої розвідувальної бригади (м. Севастополь), 15-ї окремої ракетної берегової бригади (м. Севастополь) та 1096-го окремого зенітно-ракетного полку (м. Севастополь).
Задачі висадки та відбиття морських десантів зі створенням відповідних корабельних груп та розгортанням підрозділів берегової оборони відпрацьовувались також на Північному та Балтійському флотах, а також Каспійській флотилії ЗС РФ.
На єдиному оперативному фоні з СКШН «Кавказ-2016» у період 5-9 вересня ц.р. були проведені й командно-штабні навчання 1 та 2 АК російських окупаційних військ на сході України.
Протягом останнього часу така практика набула усталеного характеру, оскільки усі заходи оперативної і бойової підготовки зазначених корпусів проходять в єдиній системі Збройних сил Росії та під контролем представників Генерального штабу і Південного військового округу ЗС РФ.
При цьому навчання російських окупаційних військ на сході України проводяться на тлі активної інформаційної кампанії з боку Росії, а також в умовах подавлення роботи провідних українських теле- та радіоканалів на окупованих районах Луганської і Донецької областей.
Крім того, на єдиному оперативному фоні з СКШН «Кавказ-2016» проводилися також й інші окремі навчання в ряді регіонів Росії та на території її союзників. Зокрема у Курській області проводились умовні стрільби оперативно-тактичними ракетами (ОТР) «Точка-У» зі складу 448-ї ракетної бригади (в/ч 35535, пос. Маршала Жукова, Курський район) Західного ВО. При цьому силами 27-ї окремої бригади РХБЗ (в/ч 11262, м. Курськ) забезпечувалось маскування позицій ракетників шляхом постановки димових завіс. Водночас на полігоні Капустин Яр в Астраханській області РФ здійснювались реальні пуски ОТР «Искандер-М» зі складу 20-ї гвардійської ракетної бригади Південного ВО.
ЧЕТВЕРТИЙ - розгортання бойових дій Збройних сил Російської Федерації та її союзників у стратегічній глибині території противника на південному фланзі НАТО - на Балканах. Відпрацювання цього етапу планується в ході спільних російсько-білорусько-сербських навчань «Слов'янське братерство-2016» та російсько-сербських навчань «Барс-2016» у Сербії на межі вересня-жовтня цього року.
Дійсно, у вересні-жовтні ц.р. у «Великій» Сербії планується проведення спільних військових навчань підрозділів сербських, російських та білоруських збройних сил під умовною назвою «Слов'янське братерство-2016» (пройдуть на полігоні Нікінці, що за 30 км від сербсько-хорватського державного кордону). Участь у цих навчаннях, окрім Спеціальної бригади ЗС Сербії, візьмуть також військовослужбовці ПДВ Росії та ССО Білорусі.
Інші сербсько-російські навчання під назвою «Барс-2016» також пройдуть на території і в повітряному просторі Республіки Сербія у жовтні ц.р. (в районі м. Ніш і на військовому аеродромі Батайніца в Белграді). Навчання проводитимуться на літаках сил ударної тактичної авіації і ППО Сербії. Заплановано, що російські і сербські пілоти будуть виконувати польоти у змішаних екіпажах. У ході навчань використовуватимуться переважно літаки МіГ-29 і нові багатоцільові вертольоти Мі-17, які Сербія нещодавно придбала у Росії. З цією метою до Сербії прибудуть понад 20 російських пілотів, які спільно з сербськими пілотами будуть відпрацьовувати завдання з контролю і захисту повітряного простору, а також із нанесення повітряних ударів по наземних об'єктах.
Російські ЗМІ вже подають ці навчання як такі, що проводяться «біля стін НАТО». В цьому контексті ними підкреслюється нібито сербське прислів'я: «На небі Бог, а на землі - Росія». У 1914 році з такого «братерства» розпочалася Перша світова війна. Рівно через 100 років - у 2014 році - Росія напала на Україну (у т.ч., вважайте, за участю сербських найманців).
П'ЯТИЙ - нанесення ракетно-ядерних ударів по об'єктах критичної інфраструктури на території противника - з метою утримання стратегічної ініціативи у війні зі США/НАТО та примушення противника до капітуляції на вигідних для Росії умовах.
Зокрема, із заходів підготовчого етапу СКШН «Кавказ-2016» ЗС РФ, які проходили 28 серпня ц.р. (у рамках раптової перевірки боєготовності ЗС РФ), особливої уваги заслуговує політ над акваторією східної і центральної частин Чорного моря трьох стратегічних бомбардувальників Ту-95МС зі складу 184-го важкого бомбардувального авіаційного полку 22-ї важкої бомбардувальної авіаційної дивізії (м. Енгельс, Саратовська обл.) Командування дальньої авіації Повітряно-космічних сил ЗС РФ у супроводі літаків Су-27 та Су-33. У повітряному просторі над південно-західною частиною Криму екіпажами літаків Ту-95МС були відпрацьовані задачі подолання системи протиповітряної оборони противника з послідуючим нанесенням ракетно-бомбових ударів (умовно) з метою блокування Чорноморських проток.
На завершальному етапі активної фази СКШН «Кавказ-2016», у рамках КШТ РВСП, 9 вересня ц.р. з космодрому «Плесецьк» був проведений реальний успішний пуск МБР «Тополь» у напрямку полігону на Камчатці.
У подальшому, з використанням оперативного фону СКШН «Кавказ-2016», 20 вересня ц.р. під керівництвом командувача РВСП ЗС РФ генерал-полковника С.Каракаєва було проведене командно-штабне навчання (КШН) 7-ї гвардійської ракетної дивізії (п.м.т. Виползово, Тверська обл.) 27-ї гвардійської ракетної армії РВСП ЗС РФ - на північному заході Росії.
Мета навчання - перевірка готовності чергових сил РВСП до виконання завдань за призначенням в умовах широкомасштабної війни із застосуванням ядерної зброї.
В ході навчання 7-ї гвардійської ракетної дивізії, яке проводилось у контексті її переозброєння з ракетних комплексів «Тополь» на нові ракетні комплекси «Ярс», відпрацьовувались питання: переведення з'єднання у вищі ступені бойової готовності; маневрування рухомих ракетних комплексів на маршрутах бойового патрулювання, а також протидії диверсійним групам та ударам високоточної зброї противника.
В рамках міжвидової взаємодії, для гарантованого прикриття дій рухомих ракетних комплексів РВСП «Ярс», широко застосовувалась фронтова та армійська авіація.
Згідно із задумом, КШН 7-ї гвардійської ракетної дивізії проводилось спільно з несенням бойового чергування інших з'єднань та частин РВСП - від Тверської до Іркутської областей.
Водночас 22 вересня ц.р. (на єдиному оперативному фоні із навчаннями 7-ї гвардійської ракетної дивізії РВСП) два літаки дальньої/стратегічної/ авіації ЗС РФ Ту-160 здійснили провокаційний політ вздовж узбережжя Норвегії до району Північного моря з відпрацюванням задачі подолання системи протиповітряної оборони противника з послідуючим нанесенням ракетно-бомбових ударів (умовно) з метою блокування Балтійських проток. Для супроводження та перехоплення російських бомбардувальників у повітря були підняті винищувачі Typhoon ВПС Великобританії. (Попередній аналогічний політ пари літаків Ту-160 за даним маршрутом був проведений 17 лютого ц.р.).
19-22 вересня ц.р. під керівництвом командувача РВСП ЗС РФ генерал-полковника С.Каракаєва було проведене масштабне КШН 33-ї ракетної армії РВСП ЗС РФ (м. Омськ; на озброєнні перебувають ракетні комплекси Р-36М УТТХ/Р-36М2 «Воевода» /SS-18 «Сатана» - за класифікацією НАТО/ та РТ-2ПМ «Тополь»).
На 4-11 жовтня ц.р. заплановане стратегічне командно-штабне навчання (СКШН) Стратегічних ядерних сил РФ із залученням наземного, повітряного та морського компонентів ядерної тріади.
Окрім того, на єдиному оперативному фоні з СКШН «Кавказ-2016» відпрацьовувались важливі завдання щодо захисту об'єктів критичної інфраструктури у тилових районах Росії, а також недопущення дестабілізації обстановки у її внутрішніх регіонах як у результаті спеціальних (диверсійно-розвідувальних) дій противника, так і внаслідок виникнення соціальних заворушень через загострення економічних проблем в країні.
Таким чином, аналіз змістовності, характеру, масштабності та особливостей головного воєнно-політичного заходу Російської Федерації в 2016 році - СКШН «Кавказ-2016» - свідчить, що його політичним фоном стало фактичне відновлення «холодної війни» між Російською Федерацією і Заходом після початку збройної агресії Росії проти України у лютому-квітні 2016 року.
Експертна оцінка військових і спеціальних заходів у рамках СКШН «Кавказ-2016» дозволяє зробити висновок про відпрацювання Росією сценарію повномасштабної війни зі США/НАТО та Україною на Південно-Західному стратегічному напрямку РФ, у т.ч. із застосуванням ядерної зброї. Причиною переходу сторін від «холодного» до «гарячого» (збройного) протистояння може виступати ескалація російсько-українського конфлікту, спровокована режимом В.Путіна.
Для організації, підготовки і проведення російською стороною такого роду військових дій на південному фланзі НАТО, найбільш слабкого на сьогодні за російськими оцінками, в ході СКШН «Кавказ-2016» основні зусилля були зосереджені на створенні та вдосконаленні ефективного рівня взаємодії сухопутної, повітряної і морської складових міжвидового угруповання військ із залученням наземного, повітряного та морського компонентів ядерної тріади.
Юрій Радковець, віце-президент Незалежного аналітичного центру геополітичних досліджень «Борисфен Інтел», кандидат військових наук, доцент, генерал-лейтенант запасу
