Операція «И-нтер»: провокація для G20 або нетерпіння радикалів?

Операція «И-нтер»: провокація для G20 або нетерпіння радикалів?

Укрінформ
У громадській думці Інтер залишається проросійським каналом, який підживлює радянську свідомість та формує лояльність до Росії

Питання про анулювання ліцензії телеканалу «Інтер» серйозно постало у січні 2015 года після Новорічного концерту, де грали радянські пісні і номери заборонених в Україні осіб. Тоді було засідання Нацради, на якому Юрій Стець зійшовся в жорсткому клінчі з захисником Інтера Юрієм Павленко. Тоді на засідання Нацради від Інтера прийшла юрист, менеджмент каналу закопошився, почав виправдовуватися, та справу зам'яли.

Минуло півтора року, у серпні 2016 року в концерті з нагоди Дня Незалежності (а всі концерти там веде Анастасія Даугуле, яка постійно озвучувала фейкові новини під час Майдану) не брали участь персони нон-грата, але він був сповнений ностальгії за якимось минулим - чи то радянського, чи то «регіональним». Здавалося, що сценарій писався недавно видвореною з України Марією Столяровою.

Вчора невідомі підпалили телеканал «Інтер», і це стало головною вечірньої темою всіх ефірів. Публіка соцмереж розділилася навпіл. «Гори-гори ясно, - примовляли одні - обзиваючи канал інформаційним смітником». «Це неприпустимо, це удар по Україні», - повторювали інші.

Я переглянула програму «Подробиць тижня», яка вийшла на півгодини пізніше свого звичайного виходу в ефір біля розореного приміщення студії. Всі запрошені гості висловлювали співчуття каналу, а побачити на даху приміщення знайому журналістку, яка ховалася від вогню (паралельно йшли раніше зняті кадри), було зовсім нерадісно.

Для необізнаних пояснимо структуру телеканалу. Телеканал «Інтер» - це дві компанії, одна виробляє новинний продукт («Подробиці», «Подробиці тижня», «Чорне дзеркало»), друга відповідає за серіали, концерти, ток-шоу тощо. Першою («Національні інформаційні системи») де-факто керує Ігор Шувалов. Другою - Ганна Безлюдна. Перша - це сфера Льовочкіна. Друга - володіння Фірташа. Так мені пояснювали в свій час журналісти каналу. Між двома групами, двома керівникам, за словами журналістів "Інтера", завжди був і є якщо не конфлікт, то напруга.

«Інформаційники» вважають, що вони роблять достойний продукт, у той час як Безлюдна наповненням каналу просто робить терапію підтримки радянської свідомості. Подейкували навіть, що Льовочкін був би не проти, якби його солідний партнер відправився б в не настільки віддалені місця в США, а керівниця Інтера вийшла б з керівництва каналу. Тим не менш, коли минулого року над Інтером після новорічного концерту нависла загроза позбавлення ліцензії, новинарі стали активно його захищати.

Наратив про відносно чесних новинарів (там є реклама Опоблока - а хто не рекламує інвестора, є і реклама молодих політичних обдарувань Льовочкіна - те ж саме на інших каналах буває, це не хвороба одного лише Інтера) та совковий Інтер мав би право на життя, якби не скандал з Марією Столяровою.

Життя і викладене в мережу листування колишнього креативного продюсера, зараз депортированої особи, показало, що Ігор Шувалов для керівної позиції перекупив у російського телеканалу журналістку, яка практично публічно транслює свою ненависть до України, а сама редакційна політика узгоджувалася з «міністром інформації» так званої «ДНР». Більш того, наймаючи на роботу, він точно знав, кого бере, адже на її аккаунті були її фото з сепаратистами. А це вже ставить питання - а чи дійсно Група Дмитра Фірташа викупила у росіян їхню частину в пакеті Інтера? Чи це була опереткова угода, за якою росіяни просто ховалися від очей української влади та українських обурених глядачів, а Ігор Шувалов, щоб не залишати відбитків пальців такої співпраці з РФ, взяв на роботу «спеціальну дівчину»? Або, як версія - може цю «спеціальну дівчину» йому підказали взяти з Москви «спеціальні люди»?

Скандал з листуванням Столярової не обмежився одноразовим інформаційним сплеском, ЗМІ продовжували аналізувати її одкровення з приводу України та її «дрібних людішек».

Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков п'ять днів тому публічно закликав розібратися з цією ситуацією СБУ: «Ідеолог інформаційної політики Інтера, громадянин Росії Шувалов повинен бути висланий з країни. Щодо Льовочкіна та його політичних викормишів на російські гроші - необхідно неупереджене розслідування і публічне оголошення результатів! Терабайти наявних фактів неможливо підробити, як і неможливо сховати і замовкнути!» СБУ вустами спікера заявила, що служба проводить лінгвістично-психіатричну експертизу телесюжетів каналу. Спіраль роздратування розкручувалася, експертиза затягнулася. Можна було б сказати, що підсумували її самі АТО-шники. Арсен Аваков вже ввечері після підпалу заявив: "Особи, які організували у неділю пікет біля будівлі, де розташований офіс компанії "Національні інформаційні системи", що виробляє програми для телевізійного каналу «Інтер», раніше служили в 30-й бригаді Збройних сил України".

Але, наприклад, блогер і письменник Сергій Іванов переконаний, що пожежа була організована самим Шуваловим, який повинен відмити свою репутацію, щоб мати змогу залишитася в Україні як російському агентові.

До речі, Сергій не єдиний, хто припускає, що менеджмент каналу влаштував таку собі операцію «И» з інсценуванням підпалу, у якій язики полум'я не залишать сліду на «бездоганній» репутації Шувалова.

Я є глядачкою різних каналів, в тому числі й Інтера. І новинний блок там дійсно різний. На суб'єктивну думку автора, розділити канал, як намагаються зробити його власники, вже неможливо. Точніше, неможливо розділити за принципом: репутаційні збитки - Безлюдній, а заслуги за хороші сюжети (а міжнародні сюжети там якісні) - Шувалову. Категорично неможливо. Та тому що загальний вміст самого каналу обнуляє навіть іноді хороші новини. Та тому що в незалежність Ігоря Шувалова після Столярової вже ніхто не вірить. Тому канал в громадській думці залишається тим, чим він є насправді: проросійським, який підживлює радянську свідомість, формує лояльність до Росії і загострює роздратування до влади. Більш того, акціонерам каналу варто розуміти: їхній канал дивляться не тільки пенсіонери, але і воїни АТО, менш радянські, яких не так легко переконати. Також ясно й інше: медіа-розкрутка перестала сприйматися, як тільки бізнес політтехнологів, яким все одно, де працювати. І розкручування на Інтері того чи іншого політика завжди буде викликати питання: чий це хлопчина, і як він буде розраховуватися з господарем.

У будь-якому випадку, ситуація тягне за собою наступні питання. Підпал Інтера - це переповнена чаша гніву наших радикалів або спецоперація по нанесенню іміджевої шкоди Україні?

До речі, підпал, який міг би відсунути в бік листування Столярової, вже напередодні нової парламентської сесії розкрутив новий виток конфліктувже політичного. Коли пишеться матеріал, на погоджувальній раді парламентських фракцій обговорюється не тільки сам підпал, але й листи Столярової, в яких вона визнає, що зробила депутатами за допомогою ефірів більшу частину Верховної Ради. Деякі з нардепів вимагають від «піар-клієнтів» Столярової навіть скласти мандати.

Впадає в око також, що підпал (самопідпал?) відбувся за день до зустрічі Путіна і Обами. Тому цікаво, чому підпалювали інформаційну службу на Щусєва, а не будівлю каналу на Дмитрівській? І, нарешті, що може статися далі, який оптимальний вихід їх положення. Ці питання ми обговорили з експертами.

«Бачити «руку Кремля» у провокації передчасно, але зрозуміло, що для російської пропаганди ситуація вигідна, - вважає секретар Національної Спілки Журналістів Сергій Томіленко. - Щоб не визначати голосуванням у Фейсбуці, хто саме палив телеканал («патріоти», ФСБ або менеджмент телеканалу, чи ще хтось), повинна ефективно і оперативно спрацювати правоохоронна система.

У той же час, ми у НСЖУ неодноразово підкреслювали, що в Україні має місце системна безкарність за злочини проти журналістів. І вбивства, і побиття, і порушення прав працівників медіа належним чином не розслідуються і в судовому порядку не караються. Це або через свідоме небажання міліції, облпрокуратури-судів або через низьку кваліфікацію правоохоронців. Тому розслідування справи з погромом «Інтера» - це ще один виклик оновленим силовим відомствам, як і розслідування вбивства Павла Шеремета.

Дійсно, до редакційної політики «Інтера» та його новинного партнеру «НІС» - багато питань. І менеджмент каналу повинен пояснювати свою позицію, обґрунтовувати, що не співпрацює із зовнішніми російськими консультантами, або припинити таку співпрацю. Відсутність публічної позиції телеканалу дозволяє у нашому очевидно «перегрітому» суспільстві приписувати «Інтеру» всі смертні гріхи і надихати радикалів».

«Ситуація з підпалом абсолютно неприпустима для цивілізованої країни, - вважає Оксана Романюк, виконавчий директор Інституту Масової Інформації. - Але висновки з ситуації повинні зробити обидві сторони. Звичайно, основне навантаження лягає на правоохоронні структури.

Ці люди повинні максимально швидко розслідувати підпал, а вчорашні заяви міністра Авакова були поспішними. Але є питання до керівництва "Інтера". На мій погляд, телеканал так чи інакше розпалював агресію, ворожнечу. Чого вартий тільки концерт на день Незалежності! І таким чином канал наражав на небезпеку своїх співробітників. При цьому дві структури Інтера кивали одна на одну, відхрещуючись від «діянь» одна одної.

Коли мала місце ситуація зі Столяровою, Інтер робив заяву, що вони не мають відношення один до одного. А НІС при нагоді кулуарно говорив те ж саме про Інтер. Але і розпалювання ворожнечі, і ризики для рядових співробітників - це відповідальність керівництва каналу.

Далі, актуалізовано питання Національних Інформаційних Систем. Нагадаємо, що НІС вважається продакшн-студією, тобто новинний блок фактично виведений з-під дії національного інформаційного законодавства. Продакшн за цим законом не є суб'єктом. І це питання до Нацради. Чому дія профільного закону не поширюється на таку структуру як НІС, новинний блок на найбільшому каналі?

Але все-таки, підпал каналу - не патріотизм, а варварство. Якщо це, звичайно, не провокація. Чого я теж не виключаю, але чекаю оцінки правоохоронних органів. Вони повинні максимально якісно розслідувати підпал. Але також якісно і оперативно вони повинні розслідувач кейс Столярової, щоб зняти істерію навколо телеканалу. Правоохоронці повинні звітувати, що вони провели слідчі дії, що вони порушили кримінальні справи. А оскільки суспільство не отримує цієї інформації, то йому здається, що система не працює, а інформбезпеку ніхто не захищає. Ну і результат - спроби таких розправ».

Олег Покальчук, соціальний психолог: «Планування і радикалізм, на мій погляд, речі мало сумісні. Можливо, тому і наслідком стає те, що доводиться коментувати якісь пшики. Якщо це спецоперація по нанесенню іміджевої шкоди, то я невисокої думки про її авторів, в основному це медійні аферисти.

Звичайно, є колосальне суспільне очікування прямих каральних акцій, байдуже, будуть вони від влади або від народу. Мінський краник перекрив тиск в одному місці, і воно обов'язково лусне в іншому. Взимку 14-го ми сперечалися так само щодо очевидно театралізованих нападів на міліцію на Банковій. Але час зробив своє, і згадуване вже сприймається однозначно як позитив.

Тут така ситуація. Практика завжди є кошмаром для теоретика. Мій досвід говорить, що найбільш ефективно використовують "втемну" справжні наміри, тут і алібі, і все інше».

Замість епілогу. Вчора, коли я бачила, як горів канал, то ловила себе на думці, що мені не подобаються такі речі. Але мені страшно уявити, що зробили б у Москві з українським телеканалом, якби російська влада надала дозвіл на його трансляцію. Втім, припущення безглузді - в Росії немає жодного проукраїнського телеканалу.

Лана Самохвалова, Київ

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-