«Хай мовчать Америки й Росії». Байдуже – про що говоритимуть Трамп та Путін - 30.01.2017 01:33 — Новини Укрінформ
«Хай мовчать Америки й Росії». Байдуже – про що говоритимуть Трамп та Путін

«Хай мовчать Америки й Росії». Байдуже – про що говоритимуть Трамп та Путін

Блоги
3273
Ukrinform
Для України не має жодного принципового значення - про що розмовляли в суботу Путін і Трамп

Ключове для нас - вони розмовляли і домовлялися протягом 40 хвилин. Для порівняння, останні розмови між Путіним та Обамою тривали 5-7 хвилин, під час яких Обама жорстко ставив кремлівського вбивцю на місце.

Зміна підходу в зовнішній політиці нової адміністрації, коли на заміну “цінностей” йдуть “інтереси”, стали очевидними при аналізі 18-хвилинної інавгураційної промову Трампа: “Америка будуватиме партнерські відносини лиш з тими, хто зможе щось запропонувати навзамін”.

Ми опинилися в новій реальності, в якій епоха підтримки з боку США слабких держав, які гіпотетично можуть стати важливими союзниками, відходить у минуле. Аналогічні процеси зараз запущені й у Європейському союзі, який перебуває у стані внутрішньої лихоманки та трансформації. Тепер лиш жорсткий прагматизм “спочатку ви нам – тоді ми вам”. Сильні держави співпрацюватимуть, вирішуючи свої інтереси за рахунок слабких держави, які перетворюються для них у ресурс.

Зміна вектора поведінки наших союзників від “альтруїстсько-ціннісного” до “прагматично-раціонально-цинічного” для слабкої, економічно та політично не стабільної України, яка перебуває у стані внутрішньої та зовнішньої війни, – дуже погана новина. Маємо оперативно звикати до нової реальності, в якій Україна для західного світу є важким балансом, що великі геополітичні гравці захочуть найближчим часом “розміняти” для отримання різних дивідендів.

Україні лишається два варіанти: або повторювати як мантру про “європейський вибір,” “візову лібералізацію” та “Америка нам допоможе”, або нарешті чесно визнати – ці сценарії зазнали краху. Ми ніколи не станемо ні членами ЄС, ні такими повноцінними союзниками для США, як Ізраїль чи Польща. Чим скоріше ми це усвідомимо і протверезіємо від геополітичних ілюзій, тим більше у нас залишиться часу для побудови сильної держави.

Побудова сильної держави означає прийняття “нового суспільного договору,” в рамках якого громадяни та еліта здатні говорити одним голосом на зовні та всередині. Це спільне вирішення важких питань, на які суспільство понад 25 років не хотіло шукати відповіді. Такі дії дадуть шанс перезапустити країну, в основі якої буде створення інноваційної економіки, реальна, а не популістична соціальна система, працюючі соціальні ліфти та реальна боротьба з корупцією.

Очевидно, це буде зробити не просто. В першу чергу тому, що робота в новій парадигмі реальності потребуватиме від українського суспільства та політиків “закопати сокиру війни всіх проти всіх” і сконцентруватися на співпраці. На жаль, ні влада, ні суспільство повноцінно до цього не готові. В погоні за “владою” та “встановлення контролю за ресурсами” політики продовжують використовують гострі теми, популізм та соціальну нестабільність для боротьби між собою. Нові-старі страшилки, які знову розкручуються в інформаційному просторі, продовжують роз’єднувати суспільство.

Останнім часом політики знову починають розказувати, як пенсійна та земельна реформи знищать Україну. Противники останньої у своїх виступах чомусь забувають розказувати, що у світі лише 4 країни не мають ринку землі: Куба, Північна Корея, Конго і Україна. Достойна компанія, чи не так? Також ніхто не акцентує увагу на тому, що штучний мораторій, який ініціював Анатолій Матвієнко на початку 2000 року, призвів до утворення кластера латифундистів, які переважно у не прозорий спосіб та використовуючи сірі схеми продовжують отримувати землю. Ну і звісно - без відкритого ринку землі до України ніколи не прийдуть інвестори, які будуть готові вкладувати кошти в індустріалізацію та побудову інноваційних підприємств. У такій ситуації ми приречені лишатися аграрною країною, яка виступатиме сировинною колонією для країн «золотого мільярда».

Очевидно суспільство та влада повинні розпочати дискусію про можливе відкриття ринку землі, який зокрема включатиме встановлення обмежень на продаж обсягів у одні руки (наприклад не більше 100-200 гектарів). Але це можливо розпочати тільки тоді, коли буде консенсус у суспільстві та владі з цього питання. І лише після досягнення такого консенсусу таке рішення повинна прийняти Верховна Рада уже в цьому році.

Аналогічна ситуація стосується й пенсійної реформи. Сьогодні 75% пенсіонерів отримують мінімальну пенсію, а дефіцит пенсійного фонду країни складає 140 млрд. Очевидно – систему потрібно міняти, тим паче, що з кожним роком кількість працюючих зменшується, і солідарна пенсійна система через кілька років просто перестане функціонувати. Що робити в цій ситуації, політики-популісти відповіді не мають.

Як це парадоксально не звучить, знаходження чесної спільної відповіді на вирішення цих не популярних питань, навіть ціною втрати власних рейтингів, у короткостроковій перспективі здатне консолідувати владу та суспільство й різко наблизити їх до ключового завдання: побудови сильної та ефективної держави.

На жаль, політики не хочуть шукати точки дотику та домовлятися. Так діяти простіше, адже ламати – не будувати. Тим паче подібних тем, які на перший погляд роз'єднують суспільство, багато: «нова виборча система», «право на володіння та застосування короткоствольної зброї», «створення антикорупційних судів» тощо.

Цей варіант простіший та комфортніший, адже дозволяє продовжувати звинувачувати одне одного та займатися грою “ми за зміни без змін”. Результат очевидний – продовження тотального зростання недовіри до всіх українських політиків, яке станом на сьогодні вже складає майже 60%. Причому, це стосується як “старих”, так і “нових” партій. За останній рік люди перестали вірити красивим закликам, гнівним обвинуваченням та перманентним змаганням – хто краще з активістів чи депутатів бореться з корупцією. Громадяни хочуть чесної розмови, хочуть конкретних дій, які здатні змінити, в першу чергу, їх соціально-економічний стан.

Чесна розмова з громадянами, ставка на власні сили та позбавлення від ілюзій привели до влади Трампа. Аналогічна політика та дії здатні привести до влади в Україні того, хто першим наважиться перейти від слів до не популярних дій, які здатні давати результат. При такому сценарії вже у близькій перспективі громадянам сильної України буде абсолютно байдуже – про що говоритимуть Трамп та Путін. Ми пам'ятатимемо слова Василя Симоненка:

Україно, п'ю твої зіниці
Голубі й тривожні, ніби рань.
Крешуть з них червоні блискавиці
Революцій, бунтів і повстань.

Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік.

Ради тебе перли в душі сію,
Ради тебе мислю і творю —
Хай мовчать Америки й Росії,
Коли я з тобою говорю!

Віктор Таран
 

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>