Замовити пресконференцію в Укрінформі

реклама

За що Сталін нагородив Брежнєва? За виборчі махінації

За що Сталін нагородив Брежнєва? За виборчі махінації

Укрінформ
Зіркопад «дорогого Ілліча» починався фактично кримінально

У більшості наших співвітчизників образ Генерального секретаря ЦК КПРС, Героя Соціалістичної Праці та чотириразового Героя Радянського Союзу асоціюється із шамкаючим маразматиком, якого попідруки виносили на трибуну. Саме таким запам’ятався «дорогий Леонід Ілліч» в останні роки свого правління.

Однак на момент скинення Хрущова та обрання 58-річного Брежнєва тоді ще Першим секретарем ЦК КПРС він здавався майже молодим красенем. Особливо на тлі пам’ятного всім Сталіна та мішкуватого «любителя кукурудзи», якому на час усунення від влади вже виповнилося 70 років.

Більше того, саме Брежнєв уперше з часів НЕПу, що закінчилися ще в 1920-х, нагодував і одягнув простих радянських громадян, які, на відміну від партноменклатури, десятиріччями не мали вдосталь навіть хліба. Манія Брежнєва до нагород стала темою безлічі в’їдливих анекдотів і карикатур.

Справді революційними перетвореннями на селі стали видача колгоспникам омріяних паспортів, що фактично розкріпачило селян, оплата їхньої праці грошима, реальна електрифікація країни. Вже мало хто пам’ятає, що до державних ліній електропередач раніше підключали лише міста, робітничі селища, радгоспи. Натомість джерелом енергопостачання сіл були зняті з тракторів старенькі двигуни, які крутили електрогенератори. Ця техніка працювала лише по кілька годин на добу, а її потужності бракувало навіть для нормального освітлення, унаслідок чого «лампочки Ілліча» (мався на увазі Ленін) у хатах колгоспників ледь жевріли.

Саме за Брежнєва стало не шість, а п’ять робочих днів на тиждень, 8 березня і 9 травня оголосили вихідними днями, а колишні воїни-фронтовики отримали хоч якісь реальні пільги і пошану. Зменшення терміну строкової служби в армії і на флоті на один рік призвело до скороченням їхньої чисельності на третину та дало змогу спрямувати вивільнені кошти в економіку.

До речі, цілком заслужене звання Героя Соціалістичної Праці Брежнєв отримав за внесок у розвиток космічної галузі. Однак після обрання Генсеком йому не забракло розуму і сміливості відмовитися від продовження затратної гонки за освоєння навколоземного простору, яку на рівних із США можна було вести лише ціною злиднів власного народу.

Втім, не менш промовистий для розуміння суті брежнєвської політики є вирішальний у його долі факт, яким ще особисто невідомий Сталіну перший секретар Запорізького обкому ВКП(б) вперше привернув увагу «вусатого вождя». У доповідній міністра державної безпеки Абакумова повідомлялося про «кричущий факт порушення сталінської Конституції», коли в Запорізькій області за особистим розпорядженням Брежнєва під час перших повоєнних виборів до Верховної Ради УРСР уповноваженим у виборчих комісіях роздали запасні бюлетені для заміни вкинутих до скриньок із позначкою «проти».

Реакцією Сталіна стало нагородження «злочинця» орденом Леніна та призначення здібного «бійця партії» спочатку керівником значно важливішої Дніпропетровщини, а невдовзі — Молдавської РСР, де «організаторський талант» майбутнього Генсека розкрився повною мірою. До речі, ще на фронті у службовій характеристиці тодішнього начальника політуправління 18-ї армії бригадного комісара Брежнєва з’явився запис, що він «багато питань вирішує як господарник, а не як політпрацівник».

Вміла організація «правильного» голосування — лише один приклад того, що стало буденною повсякденністю за правління вже самого «дорогого Леоніда Ілліча». Причому, це стосувалося навіть його особисто, бо в документах Брежнєва, залежно від політичної ситуації, він то українець, то росіянин. День народження, який припадає на 19 грудня 1906 року за старим стилем і за загальними правилами мав би змінитися на 1 січня 1907 року, вся країна теж відзначала «як виняток».

«Зразковий сім’янин» і невиправний донжуан, людина без національності й «щирий патріот», теоретик марксизму-ленінізму і сіра посередність — все це різні іконостасі однієї й тієї особи, останні роки правління якої стали апогеєм розходження проголошуваних лозунгів із реальними справами. Під акомпанемент правильних промов відміталися дедалі найнагальніші реформи, ерзацом демократії служили зразково відпрацьовані виборчі технології, розквітла корупція, а країна зміцнювала свою залежність від продажу нафти і газу за кордон. Втім, чи багато відмінностей у СРСР часів застою від сучасної путінської Росії?

Віктор Шпак

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-