У пошуках нової моделі української народної культурної дипломатії

У пошуках нової моделі української народної культурної дипломатії

Блоги
2142
Ukrinform
Тренд культурної дипломатії вже давно застосовують провідні світові актори міжнародних відносин для просування своїх інтересів, говорячи про «м’яку силу» («soft power»).

Культурна дипломатія дає можливість донести до закордонної аудиторії важливі питання країни, на мові мистецтва та культури. Це – витончений інструмент для реалізації національних інтересів, який є значно дієвишім за голослівні виступи з трибун.

Для України на сучасному етапі народна культурна дипломатія може стати «рятівним кругом» в інформаційній війні з Росією. Слабкість нашої державної інформаційної політики не дає можливості гідно протистояти інформаційним атакам країни-агресора, натомість культурна дипломатія спроможна показати справжню ідентичність та прагнення української нації. Вона нівелює значну частину різних маніпулятивних атак, доносячи безпосередньо до іноземців правдиву інформацію у доступному для сприйняття форматі.

Українці, які проживають закордоном, давно зрозуміли дієвість народної культурної дипломатії. Різноманіття культурних ініціатив вражає - дні культури, покази фільмів, спектаклі, виставки, конференції, презентації книг, дитячі виступи, різні фестивалі, тощо. Значних зусиль до цього докладаються члени мережі Global Ukrainians.

Велика кількість ініціатив впроваджується в сфері кіно, адже кінематограф є чи не найяскравішим інструментом культурної дипломатії. Показами відповідного кіно, активісти привертають пряму увагу до українських проблем, наприклад, до проблеми незаконно ув’язнених українців в Росії (показуючи кіно про Олександра Сєнцова у Гонконгу, збираючи підписи на їх підтримку під час фестивалю «Cinema Italia Oggi 2016» у Варшавi, показуючи фільм «Звільніть Олега Сенцова» у Берліні). Організовуються цілі тури українських стрічок - дні українського кіно (в Брюсселі, Лондоні, Будапешті, Берліні) та турне «Побачити Україну: Docudays UA мандрує світом» (Франція, Греція, Німеччина, Італія, Іспанія).

Цікавою ініціативою є Український Кіноклуб в Берліні, створений у 2009 році, ініціатором якого стала Олександра Бінерт, активістка української діаспори Німеччині та представниця мережі Global Ukrainians. Сам по собі проект – не комерційний. Існує коштом добровільних пожертв і внесків. Починаючи з 2009 року, активісти показали вже приблизно 100 фільмів, влаштовуючи приблизно 1-2 сеанси на тиждень, ілюструючи наприклад через фільми про Майдан та про арабську весну як українські революційні події інтегруються у глобальні процеси.

Варто згадати також такі унікальні проекти як українське радіо в Брісбені (Ukrainian Radio Brisbane) яке існує понад тридцяти років. Українська громада Австралії організовує також цікавий радіо ярмарок у грудні, вже два роки поспіль, який відвідує понад 200 людей.

Також привертають велику увагу зі сторони іноземних громадян літературні та театральні події, які проводять закордонні українці. Вони дають можливість показати сучасну Україну, її унікальне та колоритне мистецтво. Найяскравішим прикладом у літературній сфері є тур літературного фестивалю «Meridian Chernowitz» франкомовними країнами Європи, який був ініційований громадськими активістами мережі Global Ukrainians та зібрав величезну кількість відвідувачів. Задіяні до фестивалю були кращі письменники і поети сучасної України, серед яких Юрій Андрухович, Ігор Померанцев, Сергій Жадан, Ірена Карпа та Катерина Бабкіна. Що є демонстрацією України не лише з точки зору географії, фольклору чи кухні, а ще й сучасної, модної і подекуди авангардної країни.

Говорячи про промоцію України закордоном та про культурну дипломатію не можливо не згадати Влада Троїцького, його театр Dakh. На сучасному етапі, це посли №1 України в світі. Ця команда підійшла найграмотніше до організації своїх заходів - в Україну приїжджають іноземні режисери, вони разом готують п’єсу, і цей спільний проект потім демонструють в закордонних містах, про нього пишуть місцеві ЗМІ. Тобто це  – прямий спосіб популяризувати та глобально інтегрувати українську культуру та через твори мистецтва донести ключові меседжі сучасної України. Такі інтегровані проекти швидше знайдуть фінансову підтримку з боку міжнародних партнерів до речі.

Наталія Кочубей, радник Посольства України в Франції, директор Культурно-інформаційного центру, коментує діяльність Влада Троїцького: «Це – приклад успішного просування українського продукту на французький культурний ринок. В рамках фестивалю «Україна вільна сцена», у квітні 2015 року, був показаний спектакль Влада Троїцького і його театру «Собача будка». Я була там, в залі був аншлаг, вони взагалі – улюбленці публіки. У гурту «Дах Дотерз», який взяв участь у спектаклі французького режисера Люсі Берелович «Антігона», уже налагоджена співпраця з французькими партнерами, їх часто запрошують виступати».

Частими є і запрошення українських виставок закордон, зокрема, тих, які показують всю гостроту українських реалій, які є абсолютно правдивими, які говорять самі за себе. Такою виставкою є «Правдиві свідчення: від Революції гідності до сьогодення» - мандрівна виставка робіт українських митців знайомить людство із нинішньою Україною. Її куратором є Наталія Мусієнко, автор книги «Мистецтво Майдану».

Іншим прикладом може бути виставка Тараса Полатайка, яка є серією фотографій, що стали результатом спілкування художника з пацієнтами хірургічного відділення Головного військового клінічного госпіталю в Києві. Крім того вона доповнюється і серією інтерв’ю з пораненими. Виставка вже демонструвалася в Українському інституті Америки (Нью-Йорк), Українському Посольстві в Канаді (Оттава), Художній галереї Барбара Едуардс Контемпорері (Калгері), Latitude 53 (Едмонтон), Церкві Святої Марії (Франфурт), Канадському Посольстві в Польщі (Варшава).

А є й більш системні ініціативи, які одразу включають кілька напрямків, що забезпечує більш широку комунікацію з закордонним населенням. Зокрема, це - Дні української культури в Відні, які організовувала учасниця мережі Global Ukrainians Олександра Саєнко. Відбувшись у листопаді 2015 року, вони викликали справжній фурор, настільки багато іноземців їх відвідали.

Кілька днів поспіль в самому серці Австрії демонстрували українські експозиції, ставили п’єси та інсталяції, давали музичні концерти. Схожі заходи плануються у Зальцбурзі та Португалії.

Цікавим прикладом системної комплексної роботи в рамках народної культурної дипломатії є довготривалий досвід франко-української громадської організації Обміни Лотарингія - Україна (Echanges Lorraine - Ukraine), яка організувала починаючи з 2004 року понад 100 різних культурних, інформаційних та освітніх проектів з метою розвитку франко-українських відносин.

Приклад 1 - Echanges Lorraine Ukraine - Photos for Global Ukraine News - Jan 2016

Приклад 2 - Оксана Кaнтарук-П’єр: «Будь-яка, навіть найменша країна світу, має невеличку історію про себе, яку вона розповідає всьому світові. Довідник про Україну – це щось таке, що могло б бути корисним не тільки у Франції, а й у Європі та світі»

В цій організації були залучені багато українських студентів з Чернівецького Національного Університету ім. Ю.Федьковичa які паралельно навчались в Лотаринзькому Університеті, але також велика кількість французів які мають українське коріння або зацікавленні Україною та її історією. Таких франко-українських організації є декілька в Лотарингії та кілька десятків по всій Франції. До речі, один з важливих проектів до яких також залученні українці Лотарингії, це збереження пам’яті загиблих українських в’язнів під час другої світової війни, які поховані на цвинтарі Бан Сен Жан у містечку Буле (департамент Мозель).

Безсумнівно, дані ініціативи приносять велику користь для промоції та захисту інтересів України, та для формування її позитивного іміджу. Проте необхідним є системний підхід до культурної дипломатії, формування чіткої інституційної структури, яка б забезпечила синергію зусиль, комплексність та, як наслідок, більшу результативність інструментів культурної дипломатії.

Поки роками йдуть розмови про створення Українського Інституту на державному рівні, громадськість працює та створює нові інституції. Так, створений вже кілька десятиліть тому українською діаспорою Український Інститут у Нью-Йорку є осередком збереження української культури в США. Інститут розбудовує зв'язки з культурними колами американського світу, влаштовує мистецькі виставки, наукові з'їзди, концерти, літературні вечори, доповіді, товариські зустрічі.

Варто взяти до уваги досвід Українського Інституту у Швеції, що був заснований у 2014 році за ініціативою всесвітньовідомої української піаністки Наталії Пасічник та солістки Варшавської опери Ольги Пасічник, за активною участю Анастасії Кленева, яка стала заступником директора Українського Інституту в Швеції. Головною метою Українського Інституту було популяризувати нашу культуру за кордоном та сприяти розумінню процесів, які відбуваються в Україні. Інститут тісно співпрацює з дипломатичним корпусом Посольства України у Швеції.

Не зайвим буде, при формуванні державного підходу до розвитку механізмів культурної дипломатії, апелювати й до закордонного досвіду таких країн як Франція та Польща, які вдало зуміли поєднати діяльність народних культурних дипломатів з функціонуванням офіційних дипломатичних установ.

Зокрема, у Франції функціонує французька незалежна громадська організація Альянс Франсез, місією якої є поширення французької мови та культури в усьому світі. Альянс Франсез заснована в 1883 році, з приватної ініціативи, на сьогодні складається з понад 1040 асоціацій, що діють в 136 країнах. Французькі Альянси - автономні некомерційні осередки, які засновані за ініціативою волонтерів та просувають французьку мову та культуру на глобальному рівні, у тісній співпраці з Французьким Інститутом та МЗС Франції.

Під патронажем організації запрошені французькі музиканти, актори і хореографи проводять майстер-класи, влаштовують виставки художники. Таким чином інституція сприяє становленню та розвитку зв’язків між установами й митцями країни-репрезентанта та країни перебування з метою досягнення довготривалої співпраці. Зазвичай такі зв’язки й уможливлюють розвиток культури, впливаючи на її креативність, соціальну та економічну корисність.

Іншою країною, яка досягла значного успіху в цій сфері, є Польща, яка створила у 1998 році Польський Інститут при МЗС Польщі. Сьогодні Польські Інститути діють у 24 країнах.

Спонсорські і недержавні кошти складають 10% від загального бюджету Інституту. В свій час польські посадовці зрозуміли, що саме культура є стратегічним елементом діяльності, «м’якою силою» зовнішньої політики, яка значно ефективніше просуває інтереси країни в світі. Тепер, коли польські молоді дипломати проходять стажування в різних департаментах, вони повинні добре знати не тільки про політичні аспекти, а й про культуру країни.

В контексті розгляду закордонного досвіду варто підсумувати, що в Україні уже є створені початки для синергії зусиль різних українських культурних ініціатив у світі. Організація Global Ukraine створює сприятливі умови для розвитку української глобальної комунікаційної платформи з українськими активними лідерами-експатами які проживають у понад 70-ти країнах світу.

Кожного дня українські закордонні громадські організації самовіддано працюють над промоцією України, не чекаючи нагороди від держави за свої заслуги. Та все ж, вони вміють не просто зорганізувати свою діяльність, але й заохотити одне одного до ще більш інтенсивної діяльності, запроваджуючи власні цікаві відзнаки. Наприклад, українські активісти в ОАЕ під час святкування пасхальних свят запровадили Золотий Burj Тризуб навесні 2016 року.

Співавтор премії Василіса Ганджа розповідає: «Було велике бажання і потреба віддячити активістам, організаторам діаспори, які вже два роки витрачають свою енергію, час і кошти на створення українського простору в Еміратах. Але ми не змогли отримати позитивного відгуку від дипломатичних установ. Тому прийняли рішення створити власний інститут подяки. Ця премія – це наша подяка всім активним членам громади, які не лінуються і не бояться ризикувати задля українців в Еміратах».

Одна з яскравих характеристик глобального світу, це розвиток нових сучасних мережевих організаційних форм. Унікальність мережі Global Ukrainians в тому, що ця мережа існує та працює на глобальному рівні, показуючи своїм досвідом цікавий приклад глобальної віртуальної мережі яка розвиває спільну комунікаційну платформу задля просування та лобіювання українських інтересів у новому глобальному світі.

У підсумку, можна зазначити, що Global Ukrainians сформували хорошу базу для культурної дипломатії, їхні ініціативи – відомі, їх з цікавістю відвідують іноземці. Тому МЗС та іншим державним інституціям варто прислухатися до лідерів-експатів та підтримати розвиток інноваційної мережі української народної культурної дипломатії, яка дозволить Україні значно ефективніше відстоювати свої інтереси, що в умовах гібридної війни з Росією, має критичну важливість.

Адже ключовими факторами успішного просування інтересів Украйни у світі є синергія спільних дій, копродукція, спільні проекти які допоможуть покращити імідж України та її місце в світовій політичній ієрархії. Важливий стратегічний фактор – це вдале поєднання народної бізнес дипломатії та культурної дипломатії. Саме над цими питаннями буде працювати ІІІ Форум Global Ukrainians 15-16го липня 2016 року у Києві.

Віолета Москалу, доктор філософії, засновник руху Global Ukrainians

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-