Злегка оголена жіноча щиколотка
Кажуть, що зустрічають по одягу. Напевно я одна з таких. Кого б не побачила – одразу звертаю увагу на взуття, для мене це наче «пунктик»: начищене, охайне, сяє як новеньке - і мені значно приємніше спілкуватись і навпаки.
Кожного сезону мода диктує нам нові правила та я можу впевнено називати себе правопорушником. Якщо на одні шальки терезів покласти зручність, а на іншу – моду – переважить перша. Я не йду в ногу з трендом – я йду в ногу із собою. Якщо чую: «Це ж зараз всі носять» - автоматично повертаю в протилежний бік. Не розумію цю жагу виділитись схожістю на інших.
Кожна епоха закарбовує в історію свої стилі. Пам‘ятаю, як в дитинстві мріяла жити у часи Джейн Ейр: незабутній стиль ампір та сукні на грецький манер. Тоді злегка оголена жіноча щиколотка була приводом для палких розмов серед чоловіків та для безкінечних страсних поглядів. Чого не скажеш про наші дні, коли виставляють іноді те, чого всім бачити й не обов‘язково.
Одяг має великий вплив. Навіть поведінка однієї людини змінюється, в залежності від того, чи вона в Барберівському діловому костюмі йде на переговори, або ж в рожевих кедах вигулює песика.
Однак, є й зворотній вплив – саме люди змінюють свою поведінку, аби відповідати тому одягу, який вони носять. Чоловіки та жінки у формі, схильні до більш спокійної та шанобливої поведінки, а жінка у весільній сукні перебуває в ролі міс-елегантність, тому що саме цього від неї очікують. Така поведінка викликана саме одягом, в який вони одягнені, а також ситуацією, і цілком ймовірно, що в інших умовах вони діятимуть інакше.
Та під якими б магічними діями одягу ти не перебував, дуже важливо встигнути розгледіти саме те, що кличуть людяністю. Адже бува так, що вишукане мереживо маскує зіпсований плід.
Катерина Ільченко