«Гість ширить славу про господаря…» - 11.03.2016 01:42 — Новини Укрінформ
«Гість ширить славу про господаря…»

«Гість ширить славу про господаря…»

Блоги
2661
Ukrinform
Українська нація здавна славиться своєю доброзичливістю, приязним ставленням до кожної людини. Із впевненістю можна сказати: доброта – наша національна риса.

Недарма в українській співучій мові душе поширене слово «добро». Ось кілька висловлювань: темного лугу калина, доброго роду дитина; добрий розум, доброго здоров'я зичу, добробут, добротно, доброчинність, добродійство, добродій...

Творити добро легко і водночас напрочуд важко. Невимовна легкість, радісне піднесення враз переповнює свідомість від того, що зроблене необхідне людям, слугує суспільству. Тим часом непокоїть, іноді ярить сумнівами думка, а чи не зарано заспокоюватися, коли поруч не усім гаразд, існують бездуховність, зневага, злидні... Жити для людей і суспільства, творити добро  – так стисло можна сказати про Павла Олександровича Кривоноса.

Є посади, які обіймають не лише за призначенням, а швидше за покликанням душі. Керівникам такого ґатунку властиві не тільки професійні знання, виконання службових обов'язки, але й значно більше – у зовнішній привабливості, володінні обширною інформацією з історії і культури, обізнаності із звичаями і традиціями. До таких керівників якраз і належить генеральний директор Генеральної дирекції з обслуговування іноземних представництв (ГДІП) Павло Олександрович Кривонос.

Посада ця – складна, копітка і відповідальна, адже доводиться постійно спілкуватися з Надзвичайними і Повноважними Послами, дипломатами інших рангів, вищими державними урядовцями. І взаєморозуміння досягається не лише під час офіційних дипломатичних контактів, а й під час так званих зустрічей без краваток. Незаангажоване людське спілкування важить зазвичай інколи більше, аніж дипломатичний протокол. У невимушених розмовах відкривається внутрішній людський стан, сердечні струни душі линуть від серця до серця і створюють гармонію розуміння і загальної згоди.

Кожне зарубіжне дипломатичне представництво – це острівець іншого світу в Україні. І, безперечно, від того, як буде облаштовано амбасаду, від створення побутових умов, комфорту і затишку, певним чином залежить враження у дипломатів від нашої країни. Безперечно, це складне завдання. І водночас цікаве. Бо щоразу стикаємося з новим, непізнаним. Не кажучи вже про те, що збагачується власний світогляд. Якщо говорити образно, співробітник Генеральної дирекції має бути справжнім українцем: щирим і люб'язним, добрим і мудрим, відкритим і розсудливим. Додамо до цього пунктуальність, професійність, високу культуру. Принаймні такими бачить своїх колег керівник установи Павло  Кривонос. Від них він вимагає завжди бути щирими і люб’язними, добрими і мудрими, відкритими і пунктуальними, професійними і відповідальними. І тут спадають на думку слова великого київського князя Володимира Мономаха: «Гість ширить славу про господаря, добру або лиху».

Є серед багатьох справ, які доводиться вирішувати Павлу Кривоносу, така, що вимагає у нього чимало клопотів і зусиль, але викликає душевне задоволення. Якось в розмові він зізнався: «Чи можна осягнути причини і наслідки подій, що формували якийсь народ, лише оглядаючи землю, на якій він живе, з вікна туристського автобуса? Звісно, ні. Розуміння цього змусило нас подумати про історичну літературу і періодику, яку ми могли б запропонувати нашим гостям і співвітчизникам. Як на мене, – це дуже важливо. Адже сьогодні ми переживаємо часи державотворення. І як не прикро визнавати, далеко не всі громадяни України є її патріотами. Не в останню чергу причина цього у незнанні історії власної країни... Виходячи з власного досвіду вивчення рідної історії, я переконався в необхідності ознайомлення дипломатичного корпусу із цікавою історичною літературою, насамперед, українською періодикою. І це є моїм принциповим підходом у створенні іміджу нашої держави, поглибленні інтересу до її духовності.

Утім виникла проблема. Здавалося б, видань з історичної тематики нині чимало. Однак далеко не всі відповідають нашим вимогам, чи, сказати б, бажанням: деякі страждають на однобоке й занадто політично забарвлене висвітлення подій, інші – важкі для сприйняття нефахівцями, ще якісь – доволі легковажно оперують історичними фактами. Так ми дійшли висновку, що, можливо, маємо самі виступити замовниками відповідної літератури. Тож у 1996 році ми підтримали видання історичного часопису «Пам'ять століть». Невдовзі до нього долучився альманах «Історичний календар», щорічник «Україна дипломатична».

Свого часу Президент Національної академії наук України Борис Патон відзначив вагомий внесок Генеральної дирекції у пропаганді історичної та культурної спадщини, досягнень української гуманітарної науки серед зарубіжного дипломатичного корпусу. Пропагувати національну культуру – одне з покликань Павла Кривоноса. Зарубіжні дипломатичні представництва, як правило знаходяться в історичній частині Києва, їхні приміщення є переважно історико-архітектурними пам'ятками. Отож, готуючи їх до експлуатації, Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв, як вважає П. Кривонос, виконує одночасно дві важливі справи – робить їх придатними для належної експлуатації і, водночас, повертає їхню первозданну красу, історичне обличчя, збагачуючи відтак неповторну архітектуру столиці України, яка активно прокладає мости дружби і взаєморозуміння з усіма країнами світу.

В цьому сенсі спостерігається активна позиція багатьох зарубіжних посольств. Що, приміром, собою становлять будинки, де тепер розміщуються посольства Китайської Народної Республіки, Королівства Данії, Ісламської  Республіки Іран чи Республіки Корея? Це як правило, будівлі XIX століття, які є історичним обличчям Києва позаминулого століття. В тому, що вони нині в прекрасному стані і збережені для української столиці, для її історії, чимала заслуга іноземних представництв.

Інший дуже важливий напрям діяльності Генеральної дирекції з обслуговування іноземних представництв – туристичний. Певне, знаковими є слова Павла Кривоноса: «І коли дипломат зі сльозами на очах полишатиме нашу землю, коли йому вкотре вже хотітиметься сюди повернутись, ми зможемо сказати, що наші дороги обирають не тільки нас, а й їх – чужинців, які стали друзями, які теж пропагують у світі прекрасну державу – Україну».

Не можна не погодитися і з таким твердженням Павла Олександровича: «Де найбільше розвивається людина? Звичайно ж, під час відпочинку, коли відсутні протокольні умовності, коли немає краваток... Поле для гри в гольф та інфраструктура навколо нього створюють потрібний клубний дух спілкування і розкутості»..

Незаперечна істина – дипломатія невід'ємна складова історії будь-якої держави. Отже, сьогодні не знати власної української дипломатичної історії, напевно, невиправдане невігластво. Насамперед, керуючись такими мотивами і враховуючи, що дипломатичні сюжети періоду Київської Русі-України, козацької держави Богдана Хмельницького, наступних гетьманів і особливо історія дипломатії Української Народної Республіки були практично «білими плямами» нашої історії, Генеральна дирекція, з огляду на це, випереджаючи багато інших, профільних у цій справі організацій, започаткувала видання щорічного наукового альманаху «Україна дипломатична». Ініціатива ГДІПу, яка є видавцем наукового щорічника, здобула підтримку наукової громадськості, передусім гуманітарних інститутів Національної академії наук України, учених провідних вишів країни - Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова, Дипломатичної академії при МЗС України. На сьогодні вийшло друком шістнадцять томів, кожний з яких налічує від 800 до 1200 сторінок (а п’ять останніх вийшли ще й англійською мовою), і представляє українську дипломатію в усіх її виявах, реферуючи як минуле і сучасне, так і перспективи, майбутнє, віддзеркалюючи документи, спогади, актуальні теоретичні дослідження та інтерв'ю, есе, а також хроніку розвитку сучасного дипломатичного процесу молодої української держави.

Модель щорічника забезпечує як хронологічне відтворення історії української дипломатії, так і висвітлення нагальних проблем міжнародного життя у контексті українських інтересів. При доборі матеріалів для публікації редакція дотримується правила – науковість, ясність думки і простота викладу. Формування моделі видання – безпосередня справа редакційної колегії, до якої входять академіки НАН України Леонід Губерський, Олексій Онищенко, Сергій Пирожков, Ярослав Яцків, члени-кореспонденти Віктор Андрущенко, Степан Віднянський, Віктор Даниленко, Мирослав Романюк, Валерій Солдатенко, доктор філософських наук Володимир Бех, доктори історичних наук Володимир Борисенко, Ірина Войцехівська, Борис Гуменюк, Андрій Кудряченко, Ірина Матяш, доктори політичних наук Григорій Перепелиця, Леонід Шкляр, доктор географічних наук Ростислав Сосса, кандидат історичних наук Анатолій Денисенко, заслужений діяч мистецтв України Василь Туркевич, відомі журналісти Сергій Брага, Олександр Харченко, Олег Наливайко, Віктор Пасак, Віктор Чамара, Михайло Сорока, член-кореспондент Академії мистецтв України Петро Чуприна, академіки Академії педагогічних наук Петро Кононенко, Петро Таланчук, доктор філологічних наук, директор Інституту енциклопедичних досліджень Микола Железняк, дипломати Микола Кулінич, Іван Гнатишин, Юрій Костенко, Володимир Хандогій, Василь Кирилич, ветерани дипломатичної служби Юрій Богаєвський, Ігор Турянський.

Аналіз випусків наукового щорічника «Україна дипломатична», в яких побачило світ понад шістсот публікацій, дають нині усі підстави пишатися цим унікальним проектом, вести мову не тільки про те, що видання зайняло належну нішу серед історичної періодики в нашій країні, а й отримало високу оцінку наукової спільноти та дипломатичного корпусу, зокрема й міжнародних організацій – ООН і ЮНЕСКО.

Але щорічник «Україна дипломатична» не єдиний видавничий проект ГДІПу. Видаються також книги дипломатичного спрямування, фірмові календарі, листівки та сувенірна друкована продукція. Варто назвати деякі з них: фотопутівник «Перлини древнього Києва», ілюстровані видання «Розмай незалежної України. Художники Києва. Українське образотворче мистецтво: 1991-2011 роки», «На межі II-III тисячоліть. Художники Києва», «Шевченківська листівка», збірник документів і матеріалів 1991-1998 років «Україна на міжнародній арені», книги: «Без території. Ідеологія та чин уряду УНР на чужині», «Представництва іноземних держав в Україні», «Стислий український дипломатичний довідник»

Слід зазначити, що Павло Кривонос — автор більше п’ятдесяти публікацій у наукових виданнях про життя і потреби зарубіжних представництв в Україні, цікавиться історією дипломатії, один із авторів колективної монографії «Дипломатична діяльність України у сучасному світі», що вийшла 2013 року у видавництві «Наукова думка». В одній із останніх статей Павло Кривонос писав: «Варто навести слова французького представника генерала Табуї, сказані ним у досить складні часи української історії, але сповнені переконання у майбутнє нашої держави: «Незважаючи на суворі судження, які я часом мусив винести проти дій українського уряду, я не можу не поважати деяких осіб, багатих на патріотизм і на ідеалізм… Чи правда, що не судячи наперед про форми і модифікації, ще не вмерла Україна? Я вірю в це». Слова, сказані 1918 року, стали тепер реальністю. І цю реальність примножує своїм життям наш сучасник Павло Кривонос.

Його біографія – типова для представників ХХ століття. Народився 11 березня 1956 року в Прилуках на Чернігівщині. Навчання в школі, Прилуцькому технікумі гідромеліорації та електрифікації сільського господарства та Київському інженерно-будівельному інституті. Потім праця в системі житлового господарства Києва, на посаді заступника голови виконкому, заступника голови держадміністрації Подільського району столиці. І ось уже майже чверть століття очолює Генеральну дирекцію з обслуговування іноземних представництв, де сформувався не тільки як блискучий керівник, але й як людина, котрій від Бога дано збагачувати сучасну духовність нації, бути безпосереднім і активним учасником цього процесу.

Серед безлічі справ він завжди виокремлює найголовніші і найсуттєвіші, а саме – долучати зарубіжний дипломатичний корпус до історії та культури українського народу і разом з тим дбати про духовний розвій, про наші вічні цінності. Бо ж якщо житиме чарівне українське слово, то буде і хліб та сіль у дорогу, то і зорітиме нетлінно моя Україна – переконаний Павло Кривонос.

Завершуємо цю розповідь висловлюванням Голови 52 сесії Генеральної Асамблеї ООН Геннадія Удовенка: «Мені хочеться особливо відзначити саме Генеральну дирекцію з обслуговування іноземних представництв, яка наполегливо, зі знанням справи системно працює для того, щоб кожний дипломат зарубіжної країни – чи то Надзвичайний і Повноважний посол, перший секретар чи аташе, консул чи фахівець з вузьких технологічних проблем міжнародної організації, представленої в Україні, відчув себе у Києві бажаним гостем, людиною і особистістю, яка отримує увагу не тільки за дипломатичним протоколом, але й у контексті знаменитої української гостинної ментальності. Саме таке спрямування своєї діяльності й має наш, знаний в дипломатичних колах, ГДІП, оточуючи турботою найвищого рівня дипломатичний і міжнародний корпус, який буває в нашій країні.

Як заступник міністра закордонних справ у вісімдесятих роках, а за часи незалежності вже як міністр закордонних справ, досить часто контактував з керівництвом спочатку невеликого колективу, який  опікувався низкою генеральних консульств (дипломатичний простір радянської України був дуже обмеженим), а згодом мав нагоду співпрацювати і з ГДІПом, який   очолює Павло Олександрович Кривонос. Тут можна говорити про три «П», визначальні в діяльності як керівника, так і установи, яку він очолює, - професіоналізм, порядність, патріотизм. Це і мої особисті спостереження, і висловлювання, які неодноразово чув від акредитованих в Україні дипломатів, багатьом з яких до призначення у нашу країну випадало працювати в інших столицях. Всі вони дивуються, як удалося новопроголошеній країні організувати на такому високому рівні обслуговування іноземних представництв, коли варто лише набрати номер телефону і вирішити в тій чи тій дирекції ГДІПу проблему, що виникла, – від функціонування будівлі дипломатичного представництва, ремонту авто, отримання медичної допомоги чи послуг санаторного лікування аж до проведення уікенду в якомусь чарівному регіоні України. Але це тільки вершина айсберга, вершина того, що робить ГДІП, докладаючи свій внесок у розбудову іміджу України».

Вітаючи Павла Олександровича Кривоноса із 60-річчям від дня народження, бажаємо йому міцного козацького здоров’я, творчої наснаги, благополуччя і добра. З роси й води.

Анатолій Денисенко, історик, політик
 

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>